Питання до Голови Державного агентства з управління зоною відчуження В. Холоші

Наближається дата 26 квітня…. Зараз майже кожний школяр знає, що 26 квітня 1986 року відбулася наймаштабніша аварія під час використання мирного атому на Чорнобильській атомній станції. Тому виникає питання, на скільки Україна просунулась за 28 років в подоланні наслідків ядерного лиха?
Відповісти скільки було виділено державних коштів і міжнародної технічної допомоги до незалежності сучасної України ніхто не зможе, лише можна казати про порядок сум – це сотні мільярдів рублів. Сучасне утримання трьох енергоблоків Чорнобильської електростанції коштує налогоплатникам України понад 700 млн.грн. ЩОРІЧНО!!! І необхідно врахувати те, що станція знаходиться на етапі зняття з експлуатації, тобто електрична енергія не виробляється, а заробітна плата залишається на рівні працівників діючих АЕС, близько 10 тис грн. Це при тому, що штат ЧАЕС складає 2700 одиниць. Не важко підрахувати, що майже 50% щорічного бюджету йде на проїдання!!! Якщо цікаво, то на роботи із зняття з експлуатації атомних станцій в ЄС залучається в чотири рази менше персоналу ніж в Україні. Майже 3000 працівників це штат для діючої АЕС, яка виробляє електричну та теплову енергію, а не для, в найближчому майбутньому, об’єкту з металобрухтом. Може директор ЧАЕС та Голова Агентства дальше м. Славутича нічого не бачать, як такі процеси проходять в ЄС, куди вони навіть разом, так часто виїзжають?
Після масштабних реформувань підприємств зони відчуження із складу ЧАЕС було виведено обслуговуючий персонал та створено нове Державне підприємство «Управління забезпечення функціонування об’єктів Чорнобильської АЕС» для забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням працівників ДСП ЧАЕС, їх превезення із м. Славутич до станції, тощо. Для цього залучено близько 600 працівників із зарплатою не меншою ніж на Чорнобильській станції. В той час Агентство було підпорядковане МНС на чолі В Балоги. В. Балога, як досвідчений апаратчик, доручив (наказ МНС від 23.06.2011 № 643) своєму підлеглому В. Холоші приєднати вказане підприємство до державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильський спецкомбінат” як відокремленого підрозділу з місцезнаходженням в місті Славутич Київської області. Такий підхід Балоги зрозумілий, оскільки це унеможливлює дублювання функцій підприємств при надані послуг із харчування та пасажирських перевезень. Однак з невідомих причин Голова Агентства до цього часу цього не зробив. Що відбувається?
Не встановлено якісного державного контролю з боку Агентства за порядком надання послуг із харчуванням працівників, їх проживанням, перевезенням тощо. Незважаючи на те, що Господарський кодекс був прийнятий у 2004 році, до сьогодні жодного договору про надання послуг не укладено!!! Таким чином зазначені послуги надаються державним підприємствам безоплатно (безкоштовно) і більш того незаконно. . Це можна назвати державним ставленням?
Не зрозумілим залишається факт відсутності проекту зняття з експлуатації енергоблоків Чорнобильської АЕС. Більш того, термін дії «Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему» закінчився в 2012 році, а керівництво Державного агентства України з управління зоною відчуження в особі незмінного куратора Чорнобильських програм та нині очільника цього Агентства Володимира Холоші тримає спокій, як чудова маркіза «все добре-все добре». Звідки у Голови Державного агентства такий спокій?
Мабуть читачі цієї статті чекають введення в експлуатацію нового безпечного конфайнменту в 2015 році? Вимушений Вас розчарувати, шановні, цієї події ми не дочекаємося ні в 2015, ні в 2016, а може і в 2017 році… Можливо хтось хоче провести не тільки над українцями експеримент як вплине Чорнобильська радіація на людей та довкілля? Що заважало виконати всі роботи вчасно? В 2011 році гроші збирали всім миром і урочисто заявили про безумовне будівництво Нової Арки в 2015 році…
Далі в цій статті йде опис подальших аспектів державного управління.
На сьогодні питання поводження з радіоактивними відходами на Чорнобильській АЕС залишається невирішеним, оскільки будівництво заводу з переробки рідких радіоактивних відходів (ЗПРРВ) та промислового комплексу поводження з твердими радіоактивними відходами (ПКПТРВ) триває вже 14 років та 6 років відповідно. За час будівництва зазначених об’єктів технології щодо поводження з радіоактивними відходами та обладнання суттєво змінились. Аналогічна ситуація і навколо будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2). Ці довгобуди із застарілим технологіями комусь потрібні?
На сьогоднішній день залишається невирішеним питання із землевпорядкуванням території зони відчуження. Відповідно до Положення про Агентство, на нього покладено функції щодо видачі в оренду земельні ділянки, а оскільки досі державні акти на землю не оформлені, тому вести «красиві» розмови про подальший розвиток цієї території недоцільно. Ця бездіяльність не дозволяє зробити повноцінний кадастр земельних ресурсів та ефективно використовувати техногенно забруднені землі.
Продовжує загострюватися ситуація в частині фінансування та створення сховища для проміжного зберігання високоактивних відходів, що повертатимуться з Російської Федерації після переробки відпрацьованого ядерного палива українських АЕС. Створення вищезазначеного сховища передбачено завданням 3 Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами, затвердженої Законом України від 17 вересня 2008 року № 516-VI.
Одночасно підкреслю, що оскловані високоактивні відходи (ВАВ) повинні бути відправлені з Російської Федерації в Україну в 2014 році.
Сховище повинно бути побудовано до кінця 2016 року, протягом 2017 року введено в експлуатацію і ліцензоване. Вільного часу не залишилось.
Російський сусід попередив, що Україну чекають штрафні санкції у розмірі 19 млн. доларів у випадку, якщо сховище не буде введено в експлуатацію та 310 тис. рублів за тонну осклованих ВАВ в рік (що складає близько 5 млн. доларів в рік) , якщо Україна зірве графік вивозу відходів.
На сьогодні продовжуються спроби використати кошти, які накопичені для будівництва цього сховища, направити на цілі, для яких Державний фонд поводження з радіоактивними відходами не передбачався, і на заходи, які не передбачались Загальнодержавною цільовою екологічною програмою поводження з радіоактивними відходами. На сьогодні це склало 1,7 млрд. гривень.
Можливо хтось запитає «Куди дивляться надзорні органи, зокрема Міністр екології, Прокуратура, СБУ та інші?». Дійсно нещодавно пройшла перевірка діяльності Агентства за останні роки. Висновки, які були, на мій погляд об’єктивні – Голові В. Холоші недоцільно перебувати на займаній посаді. Однак, можливо, новому Уряду потрібні такі «досвідчені» кадри?
Навряд чи європейська спільнота зрозуміє такий державний підхід до вирішення першочергових завдань, які поставлені Урядом, незалежно від його «коліру».