Військова прокуратура Чернівецького гарнізону не змогла довести в суді, що ПП «Виробничо-комерційна фірма Ліском-сервіс» фактично за безцінь орендує понад 200 га у Сторожинецькому районі. Про це свідчить постанова Вищого господарського суду від 14 березня, пишуть Наші гроші.
У червні 2011 року «Ліском-сервіс» уклав із квартирно-експлуатаційним відділом Чернівців договір про спільну діяльність.
Цей договір передбачає передачу фірмі у платне користування до травня 2014 року земельної ділянки площею 202,1 га, а також ділянки площею 1,97 га разом із водоймами.
Першу ділянку фірма взялася охороняти, відповідно, не платячи за оренду. На другій вона отримала право самостійно господарювати і «отримувати продукцію рослинництва та рибальства». При цьому договором була встановлена плата за користування ділянкою площею 1,97 га у розмірі 792,52 грн. Оплата за рік чи за місяць – не повідомляється.
Заступник військового прокурора, який представляв інтереси Міноборони та Квартирно-експлуатаційного відділу Чернівців, у суді доводив, що фірма, по-суті, орендує державні землі без відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а також, зокрема, без здійснення експертної оцінки ділянки.
У відповідь фірма заявила, що її діяльність не можна назвати орендою, оскільки вона не користується усім майном, переданим їй під охорону.
Господарський суд Чернівецької області відхилив позов прокуратури. Він визначив, що сторони при укладені договору не дотрималися вимог законодавства. Були відсутні дозволи ФДМУ та Міноборони на право оренди, експертна оцінки ділянки, проведення конкурсу. Це означає, що «договір не відбувся як юридичний факт». Відтак, він є неукладений, а недійсним може бути визнаний лише укладений договір.
Апеляційний суд скасував це рішення. Він вказав, що сторони підписали договір та приступили до його виконання, а тому підстави для визнання такого договору неукладеним відсутні.
Однак Вищий господарський суд залишив у силі рішення першої інстанції. Він вказав, що не була здійснена державна реєстрація договору, а тому «не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено».
Власником і директором ПП «ВКФ Ліском-сервіс» є Павло Митрик. Він також є власником ПП «Луч», співвласниками якого до 2006 року були тодішній депутат Чернівецької облради від ВО «Батьківщина» Василь Любимський і його дружина Людмила Любимська, яка протягом 2006-2010 була депутатом Сторожинецької райради. Наразі пожружжя Любимських є власниками ТОВ «Луч-Інтур». У селі Чудей Сторожинецького району вони мають приватний будинок.
Зазначимо, що нещодавно Держфінінспекція виявила, що Квартирно-експлуатаційного відділу Чернівців фактично за безцінь здавав в оренду приміщення в центрі міста площею понад 5 тис кв м, від чого місто недоотримало 1,25 млн грн.
Важное
2 апреля, 2024
14 марта, 2024
11 марта, 2024
5 ответов
Я так понимаю из результата судебных баталий, что военная прокуратура легализовала своими непрофессиональными действиями умыкание земли у военных? Классно придумали военные вкупе с прокурорами.
Насколько я правильно понимаю, тут должно быть уголовное дело в отношении военных, передавших землю под охрану, разве не так?
Этот иск должен быть заявлен по результатам рассследования уголовного дела. Решение по делу должно подтвердить надуманный характер договора. А именно то, что договор составлялся и подписывался для того, чтобы незаконно изъять землю. Кроме того, в ходе расследования дела должны быть подтверджения, что на арендованных землях ведется хозяйственная деятельность и это все должно быть представлено в суде в виде заключений природо- и земле- контролирующих организаций. Я, так понимаю, этого сделано не было.
— Ну что же — поздравляю жуликов с очередной победой над “законностью”, олицетворяющей ее прокуратурой!
“14” березня 2013 р. Справа № 5027/343/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Могил С.К. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), . Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Ліском-сервіс” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року у справі № 5027/343/2012 за позовом військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Ліском-сервіс”, третя особа: регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, про визнання недійсним договору про спільну діяльність,
УСТАНОВИВ:
У червні 2012 року військовий прокурор Чернівецького гарнізону звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до відповідача про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 15.06.2011 року № 28 укладеного між Квартирно-експлуатаційним відділом і відповідачем, оскільки цей договір є удаваним та укладеним з метою приховування договору оренди земельної ділянки, який його сторонами було укладено насправді.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 05.07.2012 року (суддя Паскарь А.Д.) в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року (судді Юрченко Я.О., Данко Л.С., Кравчук Н.М.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та позов задоволено і визнано недійсним договір про спільну діяльність від 15.06.2011 року № 28 укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці та приватним підприємством “Виробничо-комерційна фірма ”Ліском-сервіс”.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що апеляційним господарським судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін, прокурора та третьої особи до суду не надходили.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці та приватним підприємством “Виробничо-комерційна фірма “Ліском-сервіс” було укладено договір про спільну діяльність від 15.06.2011 року № 28 за умовами якого Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці надає в користування земельну ділянку разом з водоймами, а приватне підприємство “Виробничо-комерційна фірма “Ліском-сервіс” оплачує за користування земельною ділянкою та здійснює її охорону.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недійсним договору про спільну діяльність як удаваного та укладеного з метою приховати договір оренди земельної ділянки у зв’язку з порушенням встановленого законом порядку передачі в оренду земельної ділянки.
Висновок апеляційного господарського суду про скасування рішення суду першої інстанції та про задоволення позову про визнання недійсним спірного договору мотивовано удаваністю спірного договору укладеного з метою приховати договір оренди земельної ділянки та суперечністю такого договору вимогам закону.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.
Судами обох інстанцій встановлено, що між Квартирно-експлуатаційним відділом і відповідачем було укладено удаваний договір про спільну діяльність, яким було приховано договір оренди земельної ділянки і відносини між сторонами регулюються правилами щодо договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
У зв’язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину.
За статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Згідно з ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.
За вимогами ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.
В силу ст. 18 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Статтею 20 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Проте, апеляційний господарський суд не врахувавши зазначеного дійшов помилкового висновку про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який не було вчинено, оскільки не було здійснено його державної реєстрації.
Разом з тим, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами вимог, які встановлені ст. 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Отже, не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Встановивши обставини неукладеності спірного договору оренди земельної ділянки у зв’язку з нездійсненням його державної реєстрації, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
За таких обставин, оскаржену постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною й обгрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню, а правильне по суті вирішення спору рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 — 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Ліском-сервіс” задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року скасувати, а рішення господарського суду Чернівецької області від 05.07.2012 року залишити без змін.
Повернути приватному підприємству “Виробничо-комерційна фірма “Ліском-сервіс” з Державного бюджету України переплачену суму судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 20,30 грн.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Чернівецької області.
прокуратура втрутилась тільки через рік після підписання такого договору. Рік не бачити таких чудес? Скоріш за все, прокуратура рік використовувала “доїльний апарат”, а коли він “забився”, то процес пішов.
что-то тут не так — военных прокуратур уже вроде бы как и нет? или что не так?
предложенный путь берем на заметку!