ORD
29.01.2012 г.
СУХИЙ, ХОПТЯН – ХТО ДАЛІ?

СУХИЙ, ХОПТЯН – ХТО ДАЛІ?

Пересічні тернополяни усе задають собі питання, коли нарешті завершаться експерименти над цією, нічим не повинною перед Богом землею, яке зветься Галичина? Хронічне невезіння на місцевих начальників-губернаторчиків, які постійно плюндрують не тільки прибиту кризою господарку, а і людські душі.
Один із пари останніх владних посіпак Сухий проявив себе на губернаторській посаді незупинною розмовною «срачкою», але вчасно схаменувся бо зрозумів, що довгий язик не підніме підупале сільське господарство і економіку тернопільського краю, тому знову ушився до звично зрадливого вищого представницького українського органу законодавчої влади. Другий Валентин Хоптян безмірною пиятикою, та недобрими справами, хвалебна мова про які не сходять із сторінок переляканих газет та продажних місцевих радіо і телебачення, постійно укорінює думку серед громадян області про вічність влади партії із кимось придуманою регіональною назвою.
Від відомої кримінальної події нещодавно вся Україна здригнулася почувши про страшну аварію із смертельними наслідками, спричиненої губернатором Хоптяном, які так грубо і непрофесійно фальсифікуються місцевими «виплодками» із оточення зарозумілого вбивці. А тепер прослідкуємо, чи це випадковий чи закономірний фінал таких самодурів від влади, чи це прикра випадковість на шляху до владного олімпу хронічного брехуна пияка, якого подарувала тернополянам ні в чому не винна хмельницька земля? Своєю пристрастю до оковитої він ще славився у себе в Чимерівецькому районі. Прийняти на груди дозу по зав’язку, а потім керувати селянином він почав ще з комсомолу, особливо розвинувши це уміння на посаді керівника сільського підприємства. І не одна селянка заливалася гіркими сльозами від п’яних матюків Хоптяна у ранзі голови місцевого фермерського господарства «Тоніс», що у с.Криків Чемеровецького району Хмельницької області. Кажуть люди, що він двічі лікувався від білої гарячки і залежності до оковитої. За такі знущання над людьми він здобув визнання у литвинівської Народної партії, яка обрала його на посаду голови своєї Чемеровецької районної організації. Довго «народником» він не побирався, а коли відчув інший вітерець із присмаком наживи то перекинувся у потужніший табір, хоча теж при владному кориті. За сприяння його родича – головного «кадровика» Банкової Станіслава Скубашевського та колишніх комсомольців – партії Сергія Тигипка «Сильна Україна» його раптово призначають головою Підволочиської районної держадміністрації Тернопільської області, де про його пияцькі захоплення не відало місцеве населення. Цими ж штовхачами його пропхано і у тернопільське губернаторське крісло. Сусіди хмельничани були щиро здивовані, що такого пияка, який навіть мочиться під себе у період запоїв, було призначено на таку високу політичну владну посаду. Вдало підібравши собі безпринципне продажне комсомольське оточення у особі Юрка Желіховського та інших підлизувачів, розпочав будувати «Країну для людей» у окремо взятій області. Розпочав із того, що кожного обласного керівника, під страхом звільнення, використовуючи владний тиск на підприємців, змусив придбати корупційним шляхом нікому не потрібні плазмові телевізори у сільські школи, за які можна було б їм купити по два-три комп’ютери. Побачивши, що ця пробна оборудка вдалася, перейшов до більш дороговартісних безглуздих забаганок – освітленню сільських вулиць. Залякуваннями і шантажем знову було проведено корупційну для посадовців області операцію і через пару місяців на сільських вулицях загорілося світло. Встановлювалися бетонні опори, закуповувалася дороговартісне обладнання, дроти і світильники, безоплатно працювали місцеві і районні електрики по монтажу усього освітлювального комплексу. Вже потім селяни ще довго крутили свої мозолясті вказівні пальці біля скроні, згадуючи про освітлення своїх вулиць. Це ж треба було пуститися у таку авантюру, знаючи про те, що у сільських знекровлених бюджетах не вистачає грошей не те що на електрику, а навіть на допомогу місцевим фельшерсько-акушерським пунктам і школам та на зарплату працівникам сільських рад. Так і стоять оновлені електролінії без світла, які вже потихеньку розтягують місцеві пияки на свої потреби, продаючи за безцінь дороге обладнання, яке вже нікому не світить і не гріє на душі.
А далі пішло, як по-маслу! Не оминула наступна Хоптянова ініціатива збіднілого гусятинського селянина. А він задумав розкрутити свою дружину Надію перед виборами до Верховної Ради за рахунок кількох мільйонів гривень відібраних у виборців краю. Ним було організовано настільки масштабне святкування 20-річчя дня Незалежності України в зубожілому райцентрі, що місцеві жителі його прозвали – жировисько під час чуми. В наметах і куренях від кожної сільської ради, виставлених за вказівкою розперезаного можновладця, можна було напитися і наїстися багаточисельній місцевій, обласній і запрошеній до халявного могорича владній челяді за рахунок задавленого податками гусятинського газди. А він, бідний, ще й повинен був розважати владних пияків музиками і піснями, із сльозами на очах, виграваючи на сопілках і цимбалах. Для губернатора Хоптяна і свити це свято удалося, як гриміла переможно владні преса і телебачення. Чергова корупційна оборудка Хоптяна знову впала на обласний керівний бомонд у вигляді нібито надання допомоги Збаражу на святкування 800-річчя його заснування. Чергові мільйони гривень були вивернуті із кишень заляканих обласними посадовцями місцевих підприємців на ремонти доріг і особливу гордість Хоптяна районний стадіон. За наближеними прикидами туди було вгачено більше мільйона гривень на роботу, будівельні матеріали і облаштування території. Знаючи губернатора тепер не дивно, що в цей же час інтенсивним методом будувався палац-замок у його рідному селі на чемировеччині. Звідки возили дорогі будматеріали здогадається і дурний! А тепер порадіймо «успіхам» губернатора Хоптяна, до яких він спромігся за час владування. В області миттєво спалахнула епідемія корупції. Особливо це стосується його близького помічника комсомольця у минулому на прізвисько Юра, який за аудієнцію із Самим, потрібну резолюцію чи його підпис не гребує і сотнею зелених. Навіть місцевим правоохоронцям, частина яких теж працює не у білих рукавичках, стало вже несила спостерігати за розперезаними ставлениками Хоптяна, а тому його намісника в.о. голови Підволочиської райдержадміністрації Фіка І.Й. було спіймано на хабарі у розмірі 2500 доларів за земельну оборудку. Може Хоптян попри ці характеристики є дійсно умілим організатором і керівником? Так от, на чисельних нарадах чи колегіях він може загнути по військовому. Йому доставляє невимовну насолоду проводити ці зібрання по 4-5 годин, перемелюючи з пустого в порожнє і розказуючи про свої подвиги на керівній ниві десятки разів. Можна навіть зробити хронометраж і дізнатися, що на першій годині він веде мову про відповідальність і страхає присутніх, на другій годині він говорить про сільське господарство, на третій, четвертій і п’ятій він розповідає про свої успіхи і досягнення.
Вдається йому чудово залякати людей від нього залежних. Із наближенням виборів тиск на підприємців області стає просто нестерпним. Погрози роздаються направо і наліво. Навіть своїх він починає ламати. Не оминає і свого нардепа від своєї партії. Кажуть за посаду голови обласної партійної організації, яка попередником вибудовувалася роками, він завіз чималу суму до головної адміністрації. Засновника парторганізації на цій партійній посаді відсторонив від усіх хлібних напрямків, залишаючи крихти із губернаторського столу. Планував і проштовхнути свою другу половину Надію Хоптян у нардепи, за рахунок держбюджету і всієї області, підкидаючи кошти на усілякі передвиборчі витребеньки. А ця губернаторсько-районова принцеса стала поводити себе так, ніби вона вже є представницею столичного бомонду. Поїздки за рубіж у салони і перукарні за державні кошти стали для неї звичною справою. Несуть їй так само як і Самому. Розкошує, не дивлячись на осуд простих людей. Останній цвях у свою успішну кар’єру Хоптян забив своїм шикарним губернаторським джипом. Тепер, спостерігаючи його життєвий шлях зрозуміло, що це логічний кінець, надіємось, його губернаторської кар’єри. До влади повинні прийти ті знані людьми місцеві політики-депутати, які доказали свою працездатність у чисельних заходах і мітингах та політичних поборюваннях своїх противників і опонентів. Оця пихатість, безперервні пиятики та дармові гроші розбестили його до неможливості. Ось тому і не дивно, що Хоптян, напившись до нестями, втративши людське обличчя, перебуваючи за кермом свого накрученого джипа, як заявляють свідки і навіть народні депутати, вбив безневинну людину і покалічив двох її близьких. Він примусив їхати на цю гулянку до свого села ще кількох посадовців, які потім невміло намагалися відбілити його від тяжкого злочину. Найбільш активні і залетіли, позбавившись посад, а дехто навіть і волі. Постраждали полковники і генерали прикриваючи губернаторський зад від законної розправи. Скільки людських доль було поламано, щоб сховати правду від народу! Проте вже відомо із його ближнього оточення, що у цьому багатостраждальному джипу перебував і його вірний помічник Юра Желіховський та інші високопосадовці, про яких у пресі та Інтернеті навіть згадки немає, і які також мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності, як співучасники, за залишення потерпілого від надання допомоги та приховування фактів від правоохоронних органів. Хоча і вони тепер є заручниками Хоптяна у справі наглого вбивства громадянина України. Проте тернопільська громада надіється, що у цій страшній історії правоохоронними органами і Президентом України Віктором Януковичем буде поставлено останню крапку, звільнивши вбивцю Хоптяна від високої посади і притягнувши його до криміналу.


Fix address: http://ord-ua.com/2012/01/29/suhij-hoptyan---hto-dali/