Інвестор знову з діркою від бублика!

Не так давно прошумів скандал з Еліта-Центром як знайшовся новий у Василькові. Але тут аферистами є не забудовник, як водиться, а посадові особи. Люди вклали гроші в будівництво квартир, а місцеві судді, заступники прокурора та інші чиновники вирішили їх привласнити як службові. Суд триває кілька років, а квартири пустують.

Лариса Заєць – одна з постраждалих інвесторів судиться за свою квартиру вже більше року. Привласнити її квартиру хоче суддя Васильківського суду С. М. Корнієнко. «Ми заплатили свої кошти, чималі до речі, за будівництво квартири. Я купувала цю квартиру для племінниці, яка є інвалідом II групи з дитинства й має двоє маленьких дітей. На даний момент ми всі мешкаємо разом. Я планувала подарувати їй цю квартиру, щоб їх сім’я мала власний куток. Але ми навіть не уявляли, що може виникнути така ситуація і з ким нам доведеться боротися», — ділиться постраждала.

Квартирою іншого інвестора Ольги Борсук хоче поживитися нинішній суддя Апеляційного суду Київської області О. Білоконь. І таких квартир – більше десятка.

Як трапилось, що інвестори знову вимушені роками доводити своє право власності на куплені квартири – зрозуміти важко. Забудовник, а саме ТОВ «Гараздінвестбуд», розпочав будівництво нового житлового комплексу в м. Васильків по вул. Сонячній отримавши в оренду землю та необхідні дозволи. Будинок ввели в експлуатацію у грудні 2009 року, а ще до того продали всі квартири. Але Васильківська міська рада, не розбираючись чи є вільне помешкання у будинку, посилаючись на договір підписаний ще в 2004 році, 15 квартир подарувала як службове помешкання чиновникам. Примітним при цьому є той факт, що отримали ці квартири не ті, хто справді їх потребують: інваліди, багатодітні сім’ї, а люди, які не перебували навіть у черзі на отримання службового житла.

Ми поставили кілька питань до представника компанії-забудовника Олега Пітцика. Тож як так сталось, що виникли спори відносно права власності на ці квартири?

— Ми мали домовленості з Васильківською міською радою про те, що маємо надати 12% квартир у розпорядження Васильківської громади, а саме 15 квартир. Але лише вільних квартир. До того ж почалась економічна криза і ми змушені були продати всі квартири, про що власне повідомили Васильківську раду. Виконавчий комітет міської ради та мер міста вочевидь нам не повірили і винесли рішення про надання службового помешкання. Хоча вони могли це робити лише після підписання актів прийому передачі квартир та актів розподілу квартир. Ці акти ніхто не підписував. Нам все ж таки вдалось домовитись з Васильківською міською радою й пояснити їм становище інвесторів, що втрапили до такої ситуації. Далеко не останню роль тут відіграв протест прокуратури Київської області, яка відреагувала на цю ситуацію й визнала дії виконавчого комітету Васильківської міської ради незаконними. Окрім того, Львівським апеляційним судом від 16 червня 2011 року договір про співпрацю між ТОВ «Гараздінвестбуд» та Васильківською міською радою від 2004 року було визнано недійсним. В результаті Рада все ж відмінила своє рішення про видачу цих квартир.

Чому ж люди досі не можуть заселитись у свої квартири?

— На даний момент кілька фізичних осіб, серед яких пан Корнієнко, пані Білоконь та інші, вирішили просто нажитися на чужому горі. Всупереч відміни рішення Ради і заборони Івано-Франківського суду видавати свідоцтва про право власності на ці квартири, вони злочинним шляхом їх все ж таки отримали. А зараз, незважаючи на те, що в цих квартир є законні власники, які сплатили за них кошти, ці особи продовжують намагатись привласнити ці квартири собі. Власне через них ці питання досі не вирішені. Явним тому прикладом є дії судді Корнієнка, який претендуючи на квартиру № 100, яка має належати Ларисі Заєць, подав позов до Києво-Святошинського районного суду про скасування рішення Васильківської міської ради, яким було відізвано видання службових квартир. Суддя В. Нікушин повністю цей позов задовольнив. Хоча ця справа стосується 11 осіб, а Корнієнко був один і позов подавав від себе особисто. Окрім як колегіальним, це рішення В. Нікушина ніяк назвати не можна.»

З чим в результаті можуть залишитись інвестори, якщо не доведуть своє право власності?

— Якщо розглядати дане питання суто юридично, то одразу ж після введення будинку в експлуатацію забудовник підписав з інвесторами акти прийому передачі житла, тобто своє зобов’язання перед ним виконав. Решта проблем виникли вже після цього і забудовник за це відповідальності не несе. Але ми підходимо до ситуації в першу чергу з боку порядності та моральної сторони. На даний момент ми, як компанія-забудовник, разом з Васильківською міською радою виступаємо на боці інвесторів і намагаємось робити все можливе, щоб не лише повернути квартири їх законним власникам, але й притягнути до відповідальності осіб, які за кошти постраждалих громадян хочуть привласнити задарма собі житло.

Зовсім абсурдна ситуація склалась у інвестора Валентина Левковського та іншого претендента на його квартиру Руслана Почтаря, який врешті відмовився від визнання своїх прав на користь дійсного власника, але суддя Васильківського суду в особі О. Свінцицької аби не створювати прецеденту відмовила у вирішенні справи на користь Валентина Левковського.

«Дуже важко доводити свої права, якщо боротися доводиться зайцеві з вовком, а суддею також вовк сидить», – порівнює Валентин Левковський.

Про те ж говорить і юрист адвокатського об’єднання, яке представляє інтереси інвесторів, Олексій Лущин: «Досить важко дійти до якось правового рішення в даній ситуації, оскільки постійно знаходяться якісь перепони: судові процеси умисно затягуються, судді прикривають своїх колег, заявляючи про самовідводи, виносять відкрито незаконні рішення. На даний момент ми надіслали ряд обґрунтованих скарг на неправомірні та незаконні дії певних суддів, причетних до розгляду справ до відповідних органів. А в першу чергу потрібно звернути увагу на особу вже колишнього заступника Васильківського міського голови Олену Сидоренко. Власне саме вона є зачинателем всієї цієї афери. І за неофіційною інформацією, саме вона, взявши хабарі у сумі близько 10 тис. у.о. від причетних осіб, пообіцяла їм владнати питання з документами і допомогти з привласненням цих квартир. З юридичного боку ми сподіваємося, що ці справи все ж будуть розглянуті неупереджено та відповідно до закону. Хоча по суті справи вже давно можна було розставити всі крапки над «і» та дозволити власникам облаштовувати свої квартири».

Скільки ж реально ще будуть ці крапки розставлятись, на жаль, невідомо. А черговий раз постраждалі люди продовжують оббивати пороги судових залів й сподіватись, що врешті решт колись почнуть робити ремонт у власній квартирі.

Катерина Семенюк, для “ОРД”