ORD
1.03.2011 г.
25 лютого підсудні з Кобеляцького району оголосили голодування

Двоє жителів Біликів Кобеляцького району, 21-річний Максим Чуб та 20-річний Олександр Орлов, голодують на знак протесту проти свавілля кобеляцької міліції та судді місцевого суду Тетяни Тесленко.

 

«Беспредел», за їх словами, розпочався 24 червня 2010 року. Максим та Сашко, повертаючись пізно ввечері додому з бару, побачили біля базару в Біликах п’яного закривавленого чоловіка.

 

Упізнали його, бо у барі він підсідав до їхнього столика. На прохання потерпілого, вони перетягли його до магазину на світло і з його телефону викликали «швидку допомогу». Після цього не кинули, а майже годину чекали «швидкої».

 

Вона приїхала разом з міліцією. Замість подяки за чуйність до ближнього правоохоронці звинуватили парубків у розбійному нападі з метою заволодіння мобільним телефоном, скоєному групою осіб у нетверезому стані і т.д. і т.п.

 

Під фізичним і моральним тиском хлопців змусили написати явки з провиною, а на Максима Чуба слідчий «повісив» ще й кілька нерозкритих злочинів 2008 року — підпал ЗІЛа та п’яти сінників у Біликах.

Прокурор району О.Панченко ніби й не побачив, що кримінальну справу “шито білими нитками” й підписав обвинувальний вирок.

М.Чуб уже 7 місяців у Полтавському СІЗО.

 

До грудня минулого року справу вів суддя Кобеляцького райсуду Володимир Зацеркляний. Так вів, що підсудні збиралися заявити йому відвід. Ось лише один епізод.

Потерпілий Олександр Бурлака, житель Вінниччини, котрий влітку минулого року працював на Білицькому цукровому заводі, розповів у суді, що Чуб і Орлов його не били й не грабували, а що навпаки на його прохання з його телефону викликали «швидку допомогу», а слідчий міліції Богун залякував його й погрожував, що посадить, якщо не напише, що, мовляв, хлопці били його й відібрали телефон та пропуск на завод.

 

Здавалося б, суддя повинен порадіти свідченням потерпілого й тому, що двоє молодих громадян України не стали на криву кримінальну стежку.

Де там! Суддя Зацеркляний оголошує перерву, йде у райвідділ міліції (він по діагоналі від суду) й увечері міліцейський наряд намагається зловити у гуртожитку Бурлаку. Спіймали вранці. Привезли у суд, де Бурлака пише заяву на ім’я судді Зацеркляного: «…вчора у судовому засіданні я давав неправдиві покази, а треба вірити тому, що я писав слідчому Богуну».

 

Потерпілі від підпалів ЗІЛа й сіна в один голос стверджують, що вони навіть не підозрюють Чуба й Орлова й відмовляються виставляти до них цивільні позови про відшкодування збитків, адже бачили перед підпалами зовсім інших молодиків, але суддя на те не зважав.

Суддя Зацекляний пішов на пенсію, й отримує більш ніж пристойну винагороду від держави, адже судив іменем України. А як судив, на пенсії, на жаль, не відображається.

З кінця минулого року за справу взялася суддя Тетяна Тесленко. Зрозуміло, що судове слідство розпочалося з початку. Знову допитуються потерпілі, котрі знову кажуть, що не мають ніяких претензій до Максима і Сашка. Знову викликається потерпілий О.Бурлака, і не просто, а примусовим приводом.

 

Але ж зрозуміло, що потерпілий, певно, знову розповідатиме, що підсудні його не били й не грабували, одно слово, спростовуватиме версію слідчого (затверджену розчерком пера прокурора), за якою хлопці повинні отримати строк, а він — подяку за високий процент розкриття злочинів.

І тут я маю сміливість припустити, що правоохоронці «подсуетились», щоб не мати небажаних свідчень. О.Бурлаку викликають у Ладиженський райвідділ міліції, кажуть, щоб у Кобеляки на суд не їхав, а натомість під диктовку наказують писати заяву на ім’я судді Кобеляцького райсуду Тесленко (він же навіть не знав, що суддя змінився) про те, що він просить вважати достовірними даними ті, що давав на досудовому слідстві. І що він не може прибути в судове засідання…»

 

Цей папір факсом передають у Кобеляки. І суддя Тесленко каже, що все гаразд, заява факсом — це документ і Бурлаці в принципі приїздити не треба. Хоча незадовго до цього, коли батьки підсудних казали, що потерпілий О.Бурлака може надіслати до суду свої письмові свідчення листом, вона заперечила, мовляв, це не документ.

 

Батьки Максима та Сашка вже достатньо зрозуміли, що мають справу з «найсправедливішими» й «найгуманнішими» у світі судами, міліцією і прокуратурою, які затято фабрикують кримінал проти їхніх синів. Вони з’їздили у Вінницьку область і на суд 23 лютого ц.р. привезли… потерпілого. Коли О.Бурлаку побачила суддя й представник прокуратури, у них мало мову не відібрало.

Півтори години суддя Т.Тесленко «з пристрастю» допитувала потерпілого: чому міняє свідчення. Той все як на духу розказав: що слідчий погрожував, що кобеляцька міліція вже під час судового розгляду ловила й змушувала обмовляти батьків хлопців, мовляв, залякували.

Судді це явно не подобалося. Вона нагадала Бурлаці, що той уже якось відбував тюремний строк, щоб іще раз не сів за неправдиві свідчення. Хоча принагідно могла б пригадати, що і її Вища дисциплінарна комісія суддів теж позбавляла права відправляти правосуддя на тривалий строк…

 

Далі суддя виголосила щось на зразок палкої промови про те, що якщо хлопці не били й не обкрадали потерпілого, то виходить, що Максим Чуб вісім місяців сидить хтозна за що, а як дорого обходиться державі кожен день утримування в СІЗО кожного підслідного чи підсудного, і хто за це відповість… Відтак вона пішла у нарадчу кімнату.

Оскільки перед цим було заявлено клопотання про заміну Максиму Чубу утримування під вартою підпискою про невиїзд, батьки, рідні, котрі були в залі суду, очікували, що хлопця зараз випустять.

Але суддя повернулася й проголосила зміну запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту… Олександра Орлова.

А потерпілому Бурлаці видали повістку і на наступне судове засідання.

 

Наступного дня, 24 лютого, батьки підсудних привезли судді Тесленко заяви синів про оголошення ними голодування на знак протесту проти свавілля міліції і судді, у її кабінеті вони застали цілий «консиліум»: суддя, прокурор, що підтримує обвинувачення, слідчий Богун, який формально да-а-авно не має справи до сфабрикованої проти хлопців кримінальної справи, і призначений державою адвокат С.Монастиренко, колишній начальник Кобеляцького РВВС.

З фрагменту розмови, яку вдалося почути, батьки зрозуміли, що готується широкомасштабний удар у відповідь.

 

Воно й зрозуміло, голова Кобеляцького райсуду Н.Рожкова цього року йде на пенсію, у її крісло хоче сісти Тетяна Тесленко. Якщо вона не співатиме в одну дудку з міліцією і прокуратурою, навряд чи обійме омріяну посаду. І невинно засуджені чиїсь діти (ну не її ж власні, її донька, до речі, навчається у Харкові на юриста і чому б мамі не прилаштувати її потім у райсуді) — це такий мізер для тих, хто іменем України вершить наші долі…

 

Людмила Кучеренко

 

http://poltavanews.com.ua/news/point-of-view/25-lyutogo-pidsudni-z-kobelyackogo-rajonu-ogolosili-goloduvannya.aspx


Fix address: http://ord-ua.com/2011/03/01/25-lyutogo-pidsudni-z-kobelyatskogo-rajonu-ogolosili-goloduvannya/