Продовжуючи розповідь (див. статтю «Як Наливайченко корупцію перемагав» http://ord-ua.com/categ_1/article_52560.html) про двох корупціонерів – міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка та виконуючого обов’язки Голови СБУ Валентина Наливайченка – розкриємо тепер оту саму таємницю, яку Юрій Віталійович за сприяння Валентина Олександровича так ретельно ховає від громадськості.
У попередніх серіях нашої розвідки ми трохи оповіли про створену Луценком організацію «Антикримінальний вибір» та керівника її Київського обласного осередку, заповзятого революціонера й давнього соратника «польового командира Майдану», Ярослава Годунка. Як ми вже розповідали, Годунок – це той самий провокатор, який 15 жовтня 2004 року брав участь у підкиданні вибухівки та листівок у офіс Громадянської кампанії «ПОРА» на Подолі (див. статтю „Ярослав Годунок, або шлях перевертня” http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52248.html). Операція пройшла вдало: доблесні правоохоронці, попереджені телефоном «02» про те, що прихильники кандидата в президенти Ющенка начебто готують якийсь теракт, провели обшук, вилучили підкинуті вибуховий пристрій та листівки й затримали свого ж агента – активіста «ПОРИ» Годунка. Годунок посидів трохи в Ізоляторі тимчасового тримання і був урочисто випущений Шевченківським районним судом з ореолом героя помаранчевої революції та жертви злочинного режиму. При цьому лише втаємничені знали, що насправді колишній міліціонер-водій Ярослав Годунок був завербований одним з підрозділів ГУБОЗ МВС України ще наприкінці 2000 року, коли парився на нарах у «діда Лук’яна» за розбійний напад на квартиру, де торгували наркотиками. В обмін на пом’якшення вироку Годунок погодився стати на звивисту стежку платного провокатора й на час «помаранчевої революції» розмахував прапорами, перебуваючи під адміністративним наглядом у ранзі особи, засудженої вироком Святошинського районного суду м.Києва.
У наступному Годунок зблизився з ще одним провокатором – завербованим Службою безпеки України в березні 2001 Юрієм Луценком, і нині очолює фракцію «Народної самооборони» в Бориспільській міській раді.
Тож біографія цього героя помаранчевої революції дійсно цікава й не має ніякого відношення до того фантастичного опусу, який вміщено на сайті «Громадянської партії «ПОРА» http://pora.kiev.ua/yaroslav-godunok.html.Процитуймо автобіографію Годунка, явну брехню в якій ми підкреслили.
АВТОБІОГРАФІЯ
Я, Годунок Ярослав Миколайович, громадянин України, народився 2 липня 1977 року в селі Любахи Володимирецького району Рівненської області. В Україні проживаю з народження.
У 1994 році закінчив з відзнакою Каноницьку школу 1-3 ступенів. Працював у Колективному сільськогосподарському підприємстві «Перше травня» трактористом.
У листопаді 1995-го був призваний до Збройних сил України: військова частина № 48589, м. Севастополь, де став заступником керівника взводу. У 1997 році закінчив службу у збройних силах зі званням старший сержант.
Повернувся до Колективного сільськогосподарського підприємства «Перше травня» працював трактористом до грудня 1997 року.
В кінці 1997 року був прийнятий на роботу в Головне управління Міністерства Внутрішніх Справ України в м. Києві, спецпідрозділ міліції швидкого реагування «Беркут» на посаду керівника відділення, працював до 2000 року.
З вересня 2001 року до березня 2002 працював юрист-консультантом у Київській обласній організації Громадської організації «Спілка Власників Землі».
З березня 2002 по жовтень 2002 – Громадська організація «Спілка Власників Землі» виконавчий директор Київської обласної організації.
З жовтня 2002 по жовтень 2005 – Громадська організація «Спілка Власників Землі» Голова Київської обласної організації.
З березня 2002 року по лютий 2005 року – помічник-консультант народного депутата України Оксани Білозір на громадських засадах.
З 2000 року займаюся громадсько-політичною діяльністю: був обраний першим заступником голови Київської обласної організації Молодий рух.
У Київському обласному виборчому штабі «Віктора Ющенка «Наша Україна» під час парламентської виборчої компанії 2002р. був координатором відділу по роботі з молоддю.
Виборча кампанія 2004 року – виборчий штаб блоку «Віктора Ющенка «Наша Україна» у Київській області.
З березня 2005 по червень 2006 був помічником-консультантом народного депутата Олександра Марченка на громадських засадах.
Член Громадянської партії «ПОРА». З жовтня 2005 року Голова Політради Громадянської партії «ПОРА». Депутат Бориспільської міської ради V скликання. Президент благодійного фонду «НАДІЯ»
На даний час студент ІV курсу Фінансово-правового коледжу Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Освіта середня.
Нагороди: пам’ятний знак “Видатному учасникові помаранчевої революції”.
Одружений: дружина Годунок Надія Петрівна, 1982 року народження, дочка: Годунок Анастасія Ярославівна, 2006 року народження.
Проживаю за адресою: місто Бориспіль, вул. Дзержинського, 5, кв.20.
Я та мої рідні до кримінальної відповідальності не притягувалися та судимі не були
Оскільки Годунок насправді ніяким «керівником відділення» Беркуту ніколи не був, ми направили пану Луценку запит щодо біографії його кримінального соратника (див. статтю «Редакція „ОРД” уточнює: Годунок не є провокатором СБУ» http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52255.html). Відповідь на запит підлеглі пана міністра давати відмовилися, мотивуючи це тим, що обставини притягнення осіб до кримінальної відповідальності розголошенню не підлягають.
Тому ще раз хочемо наголосити на тому, що ми ніколи не цікавилися в Луценка обставинами притягнення Годунка до кримінальної відповідальності. Позаяк ці обставини нам дуже добре відомі. На доказ чого подаємо вирок Святошинського районного суду м.Києва від 16 травня 2003 року в справі № 1 – 66/2002р. Кримінальна справа по обвинуваченню Годунка Ярослава Миколайовича розглядалася у відкритому судовому засіданні, вирок проголошувався публічно й ніякої таємниці не становить. Але перед тим, як ознайомити читачів з цим документом, вважаємо за потрібне дати невеличкий коментар.
По-перше, після нашої першої публікації щодо справжнього обличчя цього соратника Луценка, Годунку на прес-конференціях журналісти неодноразово ставили запитання чи правда, що він був засуджений за розбійний напад на наркопритон, де шукав гроші та наркотики. Годунок божився, що це – неправда, що, начебто його оббрехали якісь міліціонери, відносно яких прокуратурою навіть порушено кримінальну справу за брехливі свідчення (!). І що вирок відносно нього не вступив у законну силу, а сама кримінальна справа десь загубилася.
Наївний Ярослав Миколайович, напевно, повірив обіцянкам свого куратора з УБОЗ, що в обмін на участь у підкиданні вибухівки в офіс «ПОРИ» міліція знищить матеріали кримінальної справи й вилучить з Інформцентру МВС дані про його конфлікти з законом. Але Годунок – не Янукович, і насправді ніхто нічого не вилучав.
По-друге, фабула кримінальної справи щодо Годунка не передбачала ніяких свідчень з боку якихось міфічних працівників міліції. Насправді було так: 29 червня 2000 року водій-міліціонер Годунок разом з ще одним правоохоронцем після служби в пошуках наркотиків увірвалися в квартиру громадянки Карман Олени Борисівна, що мешкає на вулиці Генерала Потапова в Києві. Треба сказати, що син хазяйки квартири, до речі – інвалід першої групи, дійсно приторговував „дур’ю”, але нічим допомогти спраглому по наркоті Годунку він не міг – товар закінчився. Обнишпоривши всю квартиру, майбутній громадсько-політичний діяч Годунок знайшов лише мобільний телефон і 300 гривень. Це йому показалося мало й тому він, побивши сина на очах у матері, вдягнув на інваліда наручники, приставив до його скроні газовий пістолет і зажадав від хазяйки, щоби та назбирала йому по сусідах одну тисячу доларів. Громадянка Карман кинулася по знайомих і за півгодини напозичала гроші. Щоправда не тисячу, а лише дев’ятсот доларів. З ними, а також з 300-ми гривнями та мобільним телефоном знаний правозахисник Годунок разом з товаришем і полишив квартиру.
У судовому засіданні Годунок визнав себе винним по двох статтях Карного Кодексу, щиро каявся, вибачився перед потерпілими й повернув їм 900 доларів США та 300 гривень, якими заволодів під час розбійного нападу. Мобільний телефон був вилучений міліцією раніше – у крамниці «Планета розваг» по проспекту 40-річчя Жовтня, куди Годунок здавав награбоване. Чохол від мобільного телефону знайшовся на квартирі дяді Годунка, де майбутній революціонер влаштував схованку.
А ось як розповів про цю пригоду обвинувачений Годунок. Цитуємо протокол допиту: „При осмотре квартиры я нашел мобильный телефон и оставил его себе, после того как нам дали деньги, мы ушли из квартиры. После этого мы сели к Саше в машину, деньги разделили между собой, мне досталось 300 долларов США, которые я растратил на свои нужды, а мобильный телефон – я попользовался два дня и отдал на хранение на фирму, которая находится на Московской площади”.
По-третє, вирок Святошинського районного суду від 16 травня 2002 року відносно Годунка ніхто не оскаржував і він вступив у законну силу. До речі, це підтверджується постановою судді, яку ми подамо наприкінці. На початку серпня 2002 року в органі по виконанню покарань помітили, що у вироку є описка. А саме: у мотивувальній частині вироку суд записав Годунку додаткову міру покарання у вигляді заборони обіймати строком на три роки (до 17 травня 2005 року) посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, а в резолютивній частині вироку цей абзац був пропущений. Тому суд виправив цю описку додатковою постановою від 5 серпня 2002 року.
Ось, власне, і сам вирок.
Володимир Бойко, спеціально для «ОРД»
Справа № 1 – 66/2002р.
ВИРОК
ІМ’ЯМ УКРАЇНИ
16 травня 2002р. Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючої – судді Бабич Н. Д.
при секретарі Моргун О. П.
з участю прокурорів Омельченка В. В., Свєчнікової В. Г.
адвоката Каленської А. П.
потерпілих Карман О. Б., Руденко А. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за звинуваченням
ГОДУНКА ЯРОСЛАВА МИКОЛАЙОВИЧА,
02.07.1977 р.н., уродженець с. Любахи, Володимирського р-ну Рівненської області, громадянин України, українець, освіта середня, не одружений, працює виконавчим директором «Спілки власників землі», проживає в м. Києві по вул. Симиренка, 7-а, кв. 202. Раніше не судимий, — в скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 166 ч.2, 130, 142 ч. 3 КК України, суд, —
ВСТАНОВИВ:
Судом встановлено, що згідно наказу № 129 о/с від 29.12.1997 року командира полку міліції швидкого реагування « Беркут» (надалі ПМШР « Беркут») ГУ МВС України в м. Києві. Годунок Я. М. був призначений на посаду міліціонера – водія автотранспортної роти вказаного полку, Законом України « Про міліцію» від 20.12.1990 року та Положенням про ПМШР « Беркут» ГУ МВС України в м. Києві, затвердженого наказом МВС України № 636 від 31.08.1999 року в якому закріплені його функціональні обов’язки як міліціонера – водія.
Являючись посадовою особою – представником влади, в чиї посадові обов’язки згідно ст. 2 Закону України « Про міліцію» входило, в тому числі, забезпечення особистої безпеки громадян, а також захист їх прав, свобод і законних інтересів, Годунок Я. М. скоїв розбійний напад, перевищив владу і свої посадові повноваження, а також порушив недоторканість житла громадян за наступних обставин.
Так, Годунок Я. М., 29 червня 2000 року, вирішив перевищити надану йому владу і посадові повноваження і за попереднім зговором з двома невстановленими слідством особами незаконно проникнути в житло громадян Кармана К. В. і Карман О. Б., — в квартиру № 1 по вул. Генерала Потапова, 1-г, в м. Києві, — для скоєння розбійного нападу. Достовірно знаючи про те, що в квартирі за вказаною адресою можуть знаходитись цінні речі, Годунок Я. М., вступивши в попередній злочинний зговір з двома невстановленими слідством особами, вирішив заволодіти індивідуальним майном громадян, які мешкали у вказаній квартирі.
Реалізуючи свій злочинний умисел на скоєння вищевказаних злочинів, 29 червня 2000 року, приблизно о 16 годині, Годунок Я. М., прибув спільно з двома невстановленими слідством особами, одного з яких називали на ім’я Сергій, до будинку № 1 по вул. Генерала Потапова в м. Києві.
Перевищуючи свої посадові повноваження та виходячи за межі наданих йому Законом України « Про міліцію» прав і повноважень, порушуючи недоторканість житла громадян, яка гарантована ст. 30 Конституції України, перебуваючи не при виконанні службових обов’язків, разом з невстановленою особою по імені Сергій, Годунок Я. М. проник в квартиру № 1 по вул. Генерала Потапова, 1-г, в м. Києві. Ще одна невстановлена слідством особа залишилась знаходитись біля вказаного будинку та спостерігати за навколишньою обстановкою, щоб в разі виникнення небезпеки бути застигнутими на місці скоєння злочину, попередити останніх.
При цьому Годунок Я. М. та невстановлена слідством особа на ім’я Сергій, скориставшись тим, що з квартири № 1 даного будинку виходили громадяни, незаконно проникли в дану квартиру, де Годунок Я. М., продовжуючи перевищувати свої посадові повноваження, наніс удар коліном в пах гр-ну Карману К. В., який знаходився в коридорі квартири та ще один удар коліном в праве стегно, спричинивши останньому біль. Продовжуючи свої злочинні дії, Годунок Я. М. обхопив лівою рукою Кармана К. В. за шию та став давити його до низу. При цьому Годунок Я. М., погрожуючи Карману К. В., приклав йому до скроні газовий пістолет, який тримав в правій руці.
Коли з балкона квартири на крик Кармана К. В. прибігли Карман О. Б. і Руденко А. Ю., то Годунок Я. М. також став погрожувати останнім пістолетом, який вони сприйняли як справжню вогнепальну зброю. При цьому він наказав Карману К. В., Карман О. Б. і Руденко А. Ю. сісти на ліжко у великій кімнаті квартири та не здійснювати опору.
Сприймаючи погрози Годунка Я. М. як реальну погрозу своєму життю та здоров’ю, Карман О. Б., Карман К. В. та Руденко А. Ю. виконали його вимогу. Намагаючись довести до кінця свій злочинний умисел, спрямований на скоєння вищевказаних злочинів, та позбавити можливості Кармана К. В. чинити опір, Годунок Я. М. надів наручники Карману К. В.
Потім Годунок представився працівником міліції та пред’явив своє службове посвідчення і став вимагати від гр-ки Карман О. Б. видачі наркотиків, які нібито знаходились в квартирі. Після того, як остання відповіла, що в квартирі наркотиків немає, Годунок Я. М., з метою виявлення цінностей та грошей для подальшого заволодіння ними, став проводити незаконний обшук квартири, а Карман О. Б. і Руденко А. Ю. наказав зайти у ванну кімнату та переодягтись, начебто для того, щоб потім їхати в райуправління міліції, при цьому образивши їх.
Боючись застосування насильства зі сторони Годунка Я. М., Карман О. Б. і Руденко А. Ю. прослідували у ванну кімнату, де Годунок Я. М. заблокував двері ванної кімнати табуреткою, щоб останні не мали можливості вийти та чинити опір. Карман К. В. в цей час також був позбавлений можливості чинити будь-який опір, оскільки знаходився у великій кімнаті квартири в наручниках, крім того є інвалідом 1-ї групи, що усвідомлював Годунок Я. М. У вказаний час невстановлена слідством особа на ім’я Сергій також став оглядати квартиру, а Годунок Я. М. став вимагати від Карман О. Б., щоб остання передала йому гроші начебто для того, щоб він не доставляв її в міліцію. Боячись та реально сприймаючи наявність в Годунка Я. М. газового пістолета, як вогнепальної зброї, Карман О. Б. запропонувала Годунку Я. М. гроші в сумі 300 гривень. Однак Годунок Я. М. відповів, що така сума його не задовольняє і продовжуючи свої злочинні дії став вимагати від Карман О. Б. передачі йому 1000 доларів США. Боячись за своє життя та здоров’я, а також за життя та здоров’я свого сина-інваліда Кармана К. В. та своєї знайомої Руденко А. Ю., Карман О. Б. погодилась видати зазначену суму.
Після цього, Годунок Я. М. випустив з ванної кімнати квартири лише Карман О. Б., після чого остання по телефону подзвонила до своїх знайомих Заєць М. С. і Молчанової Н. І., в яких під наглядом Годунка Я. М., вийшовши в коридор, позичила відповідно 400 та 500 доларів США, які передала Годунку Я. М.
Після в дану квартиру зайшла невстановлена слідством особа, яка до цього знаходилась біля будинку і спостерігала за навколишньою обстановкою, та повідомила Годунку Я. М. та невстановленій слідством особі на ім’я Сергій, що їм пора залишити дану квартиру. Виходячи з даної квартири, Годунок Я. М. відкрито викрав мобільний телефон « Соні», який належить гр-ці Карман О. Б. Після уходу Годунка та двох невстановлених слідством осіб, Карман О. Б. оглянувши квартиру також виявила відсутність в одній з кімнат грошей в сумі 300 гривень та газового балончика.
В результаті розбійного нападу Годунок Я. М. та двоє невстановлених слідством осіб з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, заволоділи наступним індивідуальним майном гр-ки Карман О. Б., а саме:
— грошима в сумі 300 гривень;
— грошима в сумі 900 доларів США, що згідно курсу іноземних валют за станом на 2000 року, з розрахунку 5 гривень 50 копійок за 1 долар США, складає 4950 гривень;
— газовим балончиком ціною 10 гривень;
— мобільним телефоном « Соні» з чіпом та чохлом, загальною ціною 760 гривень,-
Всього майном на загальну суму 6020 гривень, завдавши потерпілій значну матеріальну шкоду.
З викраденим майном Годунок Я. М. та двоє невстановлених слідством осіб з місця скоєння злочину зникли.
(далі буде)
