12 березня 2020 року в Національній поліції України повідомили про нового начальника Департамента протидії наркозлочинності — Сергія Федченка, що кілька місяців обіймав цю посаду у якості т.в.о., а раніше працював на оперативних посадах.
Під час представлення Федченка голова НПУ Ігор Клименко зауважив, що протидія наркозлочинності – це один із пріоритетних напрямків діяльності відомства. А його перший заступник — начальник кримінальної поліції Євген Коваль акцентував: вітчизняні правоохоронці налаштовані на посилення співпраці з іноземними партнерами задля протидії розповсюдження отруйного зілля.
“Ми вже маємо позитивні результати роботи з нашими міжнародними колегами щодо протидії транснаціональній наркозлочинності. У нас є позитивний досвід співпраці, яку ми розвиватимемо”, — цитувала слова Коваля прес-служба Нацполіції.
Сьогоднішнє розслідування Dетектив-Info — про одну із найбільш гучних таких історій зразка 2019 року, де 400 кілограм колумбійського кокаїну поєднали долі десятка наркопосланців, серед яких імпозантні іноземці, п’яний вбивця і навіть кум на той час голови Офісу президента!
Однак, навіть не цей боєць батальона “Айдар” та за суміцництвом — компаньйон колишньої дружини Андрія Богдана, як виявилося, найбільш вирізняється у строкатій компанії підозрюваних у спробі організації масштабного наркотрафика територією нашої держави.
Усіх переплюнув розшукуваний Інтерполом громадянин Російської Федерації, якого українські можновладці за вкрай загадкових обставин спочатку відмовилися видавати північному сусіду, згодом — скасували йому підозру, та надалі подарували чоловіку можливість не тільки комфортно влаштуватися в селі для багатіїв під Києвом, а й будувати плани щодо отримання українського громадянства.
Вантаж “для своїх”
Для початку нагадаємо обставини “колумбійської саги”, що влітку минулого року не зходила з перших шпальт вітчизняних видань.
Публічно відомо про неї стало 2 липня 2019 року, коли керівництво Національної поліції України відзвітувало про затримання учасників міжнародного наркосиндиката та вилучення ледь не найбільшої в історії нашої держави партії кокаїна, що прибув до Києва з Латинської Америки.
“Перед вами реальні наркотики, загальна вага — 400 кг. Це кокаїн, чистота якого, за висновком експертів, становить понад 90%. Загальна вартість цього зілля сягає близько 60 млн. дол.”, — розповідали журналістам правоохоронці під час “наркобрифінгу”, де в якості антуража облаштували ледь не інсталяцію з вилученого ”кокса”.
Тоді зазначалося: за підозрою в причетності до організації транспортування та реалізації наркотиків (ч.3 ст.307 КК України) затримано “ансамбль” з дев’ятьох контрабандистів. “Перші скрипки” у ньому відігравали іноземці, які вже мали за плечима досвід притягнення до відповідальності за аналогічні правопорушення. При цьому спецоперацію, що завершилася їх викриттям, розробляли американці протягом кількох місяців. Простежити це дозволяють матеріали судового реєстра.
Згідно із ними, реєстрація відповідного кримінального провадження в Україні стосовно наркозбутчиків відбулася навесні минулого року. А подальша активізація слідчих співпала із прибуттям до повітряних воріт нашої держави рейса з Латинської Америки, який негласно супроводжували нащадки Марка Твена.
7 червня 2019 року в аеропорту “Бориспіль” під супроводом працівників Адміністрації по боротьбі з незаконним обігом наркотиків (DEA) Міністерства юстиції США приземлився літак із Колумбії, серед вантажа якого увагу правоохоронців привернули 336 брикетів (вагою по 1,2 кілограма кожен), наповнені порошкоподібною речовиною білого кольору.
Правоохоронці вилучили зразки цієї суміші та направили на дослідження експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Згідно висновкам судової експертизи №19/11/2-99-СЕ/19, що надійшли 18 червня 2019 року, вантаж із Колумбії виявився кокаїном.
На той час правоохоронці вже чітко усвідомлювали, хто саме має стати покупцями “колумбійського кокса”. Передусім через те, що обговорення умов оформлення “першого транша наркоугоди” увійшо до активної фази невдовзі після отримання силовиками звістки про вміст вантажа, який прибув рейсом з Латинської Америки — ще 9 червня 2019 року. Того дня відбулася очна зустріч у Києві такого собі громадянина Нідерландів Мауріц ван Ванроя з продавцями кокаїна, де узгоджувалися деталі та час передачі 270 кг наркотиків.
(Мауріц ван Ванрой)
Серед постачальників зілля в правоохоронців виявилася власна агентура. У матеріалах справи ці “дилери задоволення” визначені як особи, що на засадах конфіденційного співробітництва надали згоду на співпрацю із працівниками Національної поліції України та американської DEA.
Фактично, під їх наглядом 19 червня 2019 року на заправці “АМІС Energy” по вулиці Стеценка української столиці в розпорядження “летючого голландця” було передано частину “колумбійського вантажу”. Після чого вже новий власник 270 кілограмів кокаїна транспортував його в будинок, заздалегідь орендований ван Ванроєм та його спільником — громадянином Великобританії Саннером Дхарміндером Сінком.
(Саннер Дхарміндер Сінк)
Як зірвався трансфер колумбійського “Messi”
Того ж дня правоохоронцями було влаштовано справжній екшн: вони здійснили затримання Сінга та ван Ванроя, й прямо на дорозі “хлопнули” чотирьох наркокур’єрів — Анатолія Когана, Антона Федорова, Василя Месеренка та росіянина Олександра Кузнєцова.
Обставини їх спільної злочинної діяльности слідство заявляло так, буцімто після придбання “колумбійського кокса” громадяни Велиобританії та Нідерландів розподілили його на частини, залишивши в арендованому маєтку 197 брикетів порошка, маркованих позначеннями у вигляді полумісяця, зеленої краплі, літерою “S” та красномовними назвами на кшталт “Dick” і “Messi”.
Ще 25 полімерних згортків зілля зловмисники передали іншим учасникам організованої групи для його подальшого перевезення та незаконного збуту. Для цього спресований наркотик кур’єри поклали в картонну коробку з-під телевізора “Samsung”, після чого завантажили її в багажник машини “Volkswagen Transporter”, за кермо якої сів Федоров.
Що ж стосується Когана, Месеренка та Кузнєцова, то вони начебто забезпечували охорону цінного вантажа, пересуваючись позаду мінівена в автівці марки “Toyota Camry”. Окрім цього, 3 брикета кокаїна правоохоронці віднайшли в кімнаті №2 готелю “Grand Apartmens”.
Вже 20 червня 2019 року затриманим членам угруповання було оголошено про підозру в наркозбуті в особливо великих розмірах (ч.3 ст.307 КК України). Початковими рішеннями слідчих суддів кур’єрів було взято під варту, визначивши їм у якості альтернативи грошові застави “з виделкою” від трьох до ста мільйонів гривень.
Загадкові пасажири “Toyota Camry”
Зауважимо, що на той час спецоперація з викриття мережі драгдилерів трималася в таємниці. А її наступний етап (викриття 1 липня 2019 року ще трьох збувачів, серед яких опинилися громадяни Турції, Нідерландів та Російської Федерації, яких затримали зі 130 кг кокаїна) ледь не зірвав виток окремих нюансів “колумбійської справи”.
Зокрема, ще 23 червня 2019 року в ЗМІ з’явилися згадки про затримання “цікавого наркокур’єра з 40 кг кокаїна”, якого під час транспортування зілля начебто супроводжували два адвоката.
Увага журналістів зосередилася на одному з них, бо цей чоловік начебто виявився кумом Андрія Богдана, що на той час обіймав посаду керівника Офісу президента. На особу Василя Месеренка звернули увагу, бо його прізвище пролунало завдяки новому витоку інформації по справі наркосиндиката.
Це сталося 2 липня 2019 року за кілька годин після завершення брифінга можновладців, які рапортували про викриття всієї мережі наркозбутчиків кокаїна в кількості чи то дев’яти, чи то десятьох осіб.
Зокрема, видання “Букви” опублікувало першу сторніку повідомлення про підозру одному із ймовірних членів наркосиндиката, затриманих 19 червня минулого року.
Її було вручено вищезгаданому мешканцю німецього міста Бон, громадянину України Анатолію Когану. На оперативному відео затримання наркокур’єрів саме цей чоловік пояснював — його прибуття до Києва пов’язане із судовим розглядом справи про вбивство.
Мова йде про криваву історію, яка трапилася 5 листопада 2011 рокув столиці. Тоді святкування з нагоди одруження завершилося п’яною бійкою та вбивством одного з учасників вечірки.
Підозра у скоєнні цього злочину впала на Когана, який два тижні переховувався від слідства. Надалі Анатолія Леонідовича було затримано та взято під варту. У червні 2016 року вироком Оболонського районного суду Києва чоловіка було засуджено до 13 років позбавлення волі. За рік апеляційна інстанці скасувала це рішення, направивши справу Когана на новий розгляд, де вона слухається й понині.
Додамо, що влітку минулого року журналісти не надто звернули уваги на життєвий шлях Когана, а зосередили фокус своїх читачів на особі Василя Месеренка.
(Василь Месеренко праворуч)
Про звитяги цього чоловіка постмайданівської епохи красномовно свідчать два факта.
По-перше, у якості бійця батальона “Айдар” він наявний у так званах “реєстрах трибунала”, які ведуть підконтрольні представникам сепаратистів на Донбасі інтернет-спільноти.
По-друге, восени 2014 року Месеренко разом з іншим “айдарівцем” Олександром Кривошей агітував мешканців Коломиї віддати свій голос на парламентських виборах за кандидата від “Народного фронта” Юрія Тимошенка.
(“Айдарівці” Кривошей (ліворуч) та Месеренко (праворуч) брали участь в агітаційній кампанії на користь Юрія Тимошенка (по центру) на виборах до Верховної Ради в 2014 році)
Окрім цього, Месеренко аж до момента його затримання у складі групи наркокур’єрів активно займався бізнесом.
Василь Мирославович входив до складу бенефіціарів ТОВ “ОРТО-ПРО”, а також мав спільний бізнес із колишньою дружиною Андрія Богдана: разом із Ольгою Ігоревною Месеренко виступав у якості співзасновника ТОВ “Чорний діамант”. Ймовірно, спираючись на цей факт йому й закидали кумівство з на той час керманичем Офісу президента.
Як би там не було, але співрозмовники Dетектив-Info у правоохоронних структурах намагалися запевнити автора цих рядків — жодного сигнала від Богдана щодо сприяння видачі індульгенції Месеренку в “колумбійській справі” за часів перебування Андрія Йосиповича на Банковій начебто не було.
Тим цікавіше “українська доля” загадкового приятеля “айдарівця”, якого він на початку березня прийшов підтримати в Київському апеляційному суді. Мова йде про третього пасажира автомобіля “Toyota Camry” — громадянина Російської Федерації Олександра Кузнєцова.
(Зліва направо з заблюреними обличчями під час затримання 19 червня 2019 року — Анатолій Коган, Василь Месеренко та Олександр Кузнєцов)
“Російський коник”
Аби осягнути масштаб особистості цього уродженця Ленінграда, для початку пропонуємо читачам Dетектив-Info невеличкий історичний екскурс. Він присвячений обставинам появи Кузнєцова на теренах України та його подальшим пригодам за два роки до його затримання у “колумбійській справі”.
Річ у тім, що на момент свого потрапляння на території нашої держави — 4 липня 2017 року, Олександр Юрійович вже декілька місяців як перебував у міжнародному розшуку. У матеріалах судового реєстра вказано: до Інтерпола звернулася його Батьківщина, де Кузнєцову восени 2016 року були висунуті звинувачення у скоєнні злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотиків в особливо великих розмірах (ч.1 ст.30, ч.5 ст.228-1 КК Російської Федерації).
(Олександр Кузнєцов)
Правоохоронці північного сусіда України вважають Кузнєцова одним із активних членів наркосиндиката, що займався постачанням зілля на теренах країн колишнього СРСР та Китаю. Та активно домагалися його екстрадиції. На початку все йшло як по маслу: ймовірного “драгдилера” було взято під варту в Києві, а 18 жовтня 2017 року заступник генпрокурора Євген Єнін виніс постанову про його видачу РФ.
Втім, невдовзі після цього все пішло шкереберть. Ось як описує ці події співрозмовник Dетектив-Info в правоохоронних структурах.
“Після затримання Кузнєцова в 2017 році прокуратура Київської області провела екстрадиційну перевірку щодо нього, були встановлені обгрунтовані підстави для передачі особи для притягнення до відповідальності владі РФ. Сам чоловік почав оскаржувати це рішення, та на шляху до звільнення, ймовірно, знайшов “порозуміння” у певних кабінетах”, — розповідає наше джерело.
На правах анонімності інсайдер вказує на особу, завдяки допомозі якої росіянину вдалося реалізувати наміри щодо блокування його екстрадиції.
“Можете простежити це по судовим ухвалам. Дмитро Чібісов, який на той час очолював прокуратуру Київської області, усунув від “справи Кузнєцова” працівників, які займалися нею відпочатку. Та наказав передати матеріали провадження іншому прокурору, фактично дівчинці, що раніше жодного дня не працювала в сфері, пов’язаній з екстрадицією. Вона прийшла до суду в засідання, де сприяла скасуванню постанови про видачу громадянина РФ: не заперечила щодо задоволення відповідного клопотання захисту Кузнєцова, а згодом “забула” оскаржити це рішення в апеляційній інстанції. Люди брешуть, що така послуга коштувала 300 тис. дол., але ми цьому звичайно не віримо”, — зазначає співрозмовник.
Dетектив-Info намагався отримати коментар Чібісова з приводу звинувачень на його адресу в сприянні вирішення проблем міжнародного драгдилера. Втім, відомі редакції два номера Дмитра Олеговича, якого восени 2019 року звільнили з посади прокурора Полтавської області, виявилися синхронно вимкненими.
У той же час, в судовому реєстрі нам вдалося відшукати скандальне рішення, завдяки якому Олександр Кузнєцов уник повернення на Батьківщину. 12 січня 2018 року його ухвалив суддя Шевченківського районного суду Києва Андрій Трубников. У його тексті вказано: присутня в засідання прокурор Олена Шукайло не заперечувала проти скасування рішення Євгена Єніна про видачу росіянина. Юрист зауважила: на момент слухання “дійсно існують обставини, які перешкоджають видачі Кузнєцова до РФ, оскільки за його заявою здійснюється перевірка УДМС у Київській області”.
Обставини, що супроводжували направлення відповідного звернення як особи, що начебто потребує захисту, від обвинуваченого в організації міжнародного наркотрафика — справжній детектив. Адвокат Кузнєцова розповів суду, що його клієнт буцімто запросив у міграційників статус біженця в Україні ще в жовтні 2017 року, однак його заяву нібито “не було розглянуто у встановленому порядку у зв’язку із триваючою реорганізаційною процедурою відповідного органа”. Тож вже після ухвалення рішення про його видачу та “заднім числом” (в грудні 2017 року) Олександр Юрійович повторно попросив надати йому статус біженця, й тоді його звернення було взято на опрацювання. На підставі таких дій Кузнєцов отримав довідку №007747, що адвокати, прокурор і суддя визнали фактором, який унеможливлює видачу громадянина РФ до винесення остаточного рішення про визнання/невизнання його особою, яка потребує додаткового захисту.
(Кузнєцов під час одного із судових засідань)
Як не важко здогадатися, надалі (17 липня 2018 року) Олександру Кузнєцову було надано статус біженця в Україні. Втратив його розшукуваний Інтерполом чоловік після його затримання в Києві по “колумбійській справі” про 400 кілограмів кокаїна. Представники ДМСУ, що його ухвалювали аргументували це вагомими доказами причетності уродженця Ленінграда до збуту та контрабанди наркотичних засобів в особливо великих розмірах. Тобто його діяльність становить загрозу громадському порядку та здоров’ю населення України.
Кузнєцов оскаржив і це рішення. А Окружний адміністративний суд Києва, куди він звернувся із позовом дійшов думки, що фактів перебування в міжнародному розшуку та затримання Олександра Юрійовича у справі про “колумбійський кокаїн” на теренах України недостатньо. Мовляв, ці припущення правоохоронців як нашої держави так і РФ, “не підтверджені належними та допустимими доказами”. Таке рішення, завдяки якому Кузнєцову було повернуто статус біженця, 24 грудня 2019 року проголосила суддя ОАСК Наталія Шевченко. Представники ДМСУ його оскаржили. Згідно розкладу “Судової влади” найближче засідання апеляції з цього приводу заплановано на 15:40 1 квітня 2020 року в Шостому апеляційному адмінсуді.
Dетектив-Info вдалося встановити, якими аргументами ймовірно керувалася суддя Шевченко, “повертаючи” притулок для розшукуваного РФ “наркобарона”. Заковика полягає в тому, що на час розгляду його скарги в Окружному адмінсуді столиці, Кузнєцов вже понад два тижні як не мав процесуального статусу в українській справі про “колумбійський кокаїн”!
Моніторинг судового реєстра свідчить — відповідними клопотаннями про скасування підозри уродженцю Ленінграда його адвокати закидати столичні суди восени минулого року. 6 грудня 2019 року одне з них задовольнила суддя Святошинського райсуду Оксана Ул’яновська.
“Слідчий суддя погоджується із твердженнями сторони захисту, що на день пред’явлення підозри Кузнєцову, у змісті повідомлення про підозру відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, як передбачає п.6 ч.1 ст.277 КПК України, чому б передувала безсумнівна система належних до справи, допустимих, достовірних і достатніх доказів”, — зазначається у резонансному рішенні судді Ул’яновської.
Вона пристала до позиції (яку за чутками, могли підкріпити 1 млн. дол., у що ми звісно не віримо), що правоохоронці не здобули беззаперечних доказів, що Кузнєцов має будь-яке відношення до скоєного злочину. “Не доведено взаємозв’язку між іншими підозрюваними які перелічені у підозрі; жодного очевидця злочину не існує; постанови про визначення особи потерпілою у матеріалах судової справи відсутні; ознаки на тілі, одязі та місці події, які вказували би на те, що саме він вчинив злочин відсутні. При здійсненні обшуку автомобіля “Toyota Camry” в якому знаходився Кузнєцов та ще дві особи жодного забороненого предмету не вилучено, а вилучений пістолет на який посилався прокурор у судовому засіданні не відображений у протоколі затримання. На запитання суду які слідчі дії були здійсненні слідчим, прокурором з моменту затримання підозрюваного до дня слухання зазначеної скарги у суді які б доводили винуватість або будь-який зв’язок підозрюваного із іншими підозрюваними відповідно до витягу ЄРДР прокурором не повідомлено, окрім тих які здійсненні під час затримання особи. Не здійснено слідчих дій для проведення експертизи на причетність підозрюваного до вчинення злочину, зокрема не вилучено одяг, не зроблено змив з рук та не відрізано нігті, тощо”, — констатувала слідчий суддя.
Розгляд апеляції правоохоронців на скасування повідомлення про підозру російського “кур’єра” розтягнувся в часі на три місяці.
2 березня 2020 року колегія суддів Київської апеляційного суду постановила: суддя Ул’яновська дійшла передчасного висновку щодо скасування повідомлення про підозру Кузнєцову. Знімальна група Dетектив-Info була присутня під час розгляду цього питання.
Нажаль, через категоричну незгоду представника державного обвинувачення та сторони самого Олександра Юрійовича нашому виданню заборонили проводити відеозапис засідання. Однак ми відтворили події того дня завдяки графічним редакторам та аудіозапису.
Наразі Кузнєцов, як і переважна більшість інших його ймовірних спільників у справі про спробу організувати через територію України масштабний трафік кокаїна латиноамериканського походження перебуває на волі (ще влітку минулого року суди синхронно зменшили їм розмір застави). У самому провадженні наразі очікують висновків призначених експертиз та в найближчий час готуються направити його до суду.
На скільки затягнеться слухання справи по суті та чи дійде в ній до обвинувальних вироків групі достойників, покаже час. Наразі можна лише стверджувати про те, що 400 кілограмів вилученого в них “колумбійського кокса” за документами досі зберігаються в поліції. А про історію викриття ледь не найбільшої партії наркотиків в історії України вважають за краще більше не згадувати.
