Київські розкольники Варфоломія залишилися з носом

А як яскраво усе починалося рік тому: спільні буйні камланія Константинопольського Патріарха Варфоломія, пана тодішнього українського президента Порошенка й головного Київського розкольника Філарета…Блукання з томосом по українських містах і селах, і інші настільки ж безглузді забави, покликані показати світу, а, в першу чергу, звичайно, Держдепартаменту США, який керував цією ідіотською витівкою, її безумовний успіх.
Але ось пройшов рік, і з’ясувалося, що томос і автокефалія для так званої «Православної церкви України» — гігантське обдурення. Причому не тільки для православних України, та й усього світу, а й для самих розкольників.
Філарета надуло саме «Його Святість» Варфоломій, не давши зайняти місце глави ПЦУ.
На цьому цей фанарський старець не зупинився. І надув їм же призначеного «митрополита Київського і всієї України» Єпіфанія, схваливши присвоєння Філарету звання «почесного Патріарха». І не давши першому, таким чином, привласнити майно другого. Через що два головні київські розкольники увійшли в клінч і почали поливати один одного словесними брудом і помиями.
Але найбільшим обломом для цієї «несвятої Трійці» стала та обставина, що парафіяни парафій УПЦ Московського патріархату не тільки не кинулися в обійми цих махінаторів від Хреста, а й масово стали на захист своїх храмів та священиків.
Причому ударним загонам націоналістів, відправлених за гроші під виглядом місцевих парафіян захоплювати парафії УПЦ МП, повсюдно протистояли пенсіонери і літні люди, які в переважній більшості випадків відстояли свої храми.
Цілковите розчарування чекало «фанарського папу « Варфоломія на зовнішній арені.
Його абсолютно нецерковні методи примусу інших Православних Церков до визнання ПЦУ у вигляді погроз, образ і навіть прямого підкупу не привели фактично навіть до віддаленої подоби успіху. Переважна більшість єпархій відправили посланців Патріарха Варфоломія не солоно сьорбавши назад до Константинополя.
Натомість візит Предстоятеля УПЦ Московського патріархату Онуфрія до братської Чорногорії наприкінці лютого 2020 року увінчався досягненням повного розуміння та єднання.
Після короткого молебню в кафедральному соборі Воскресіння Христового в Подгориці за участю тисяч віруючих, відбувся масовий хресний хід, де присутні скандували ” не-так-мо-све-ти-не!”, що означає — ” не віддамо святині!”. Учасники молитовної ходи на захист православних храмів і монастирів, до яких приєдналися представники Української Православної Церкви Московського патріархату, так висловили своє непримиренне ставлення до спроб розколу Православ’я.
Залишається тільки здогадуватися, що відчували в цей час київські розкольники Епіфаній з Філаретом, і, звичайно, ж сам Варфоломій, який і заварив разом з Порошенком усю цю кашу.
Про сум’яття, що охопило і Фанар, і Київ говорить той факт, що посольство України в Чорногорії, нахабно втрутилося в церковні справи, і почало в наказовому тоні вказувати чорногорській владі і православним, що їм-де слід мати справу тільки з варфоломіївським розкольником Епіфанієм, а не з Предстоятелем Онуфрієм, главою УПЦ Московського патріархату.
Після цього шаленого вчинку став остаточно ясний нижчий рівень української дипломатії, не кажучи вже про повну відсутність будь-якого авторитету Варфоломія і розкольницької ПЦУ серед Помісних Православних Церков.