Пляски вокруг ДБР

Як повідомив «Інтерфакс-Україна», 15 листопада депутати Верховної Ради розглядали у другому читанні законопроект № 2116 «Про внесення змін до Закону України «Про Державне бюро розслідувань». Окрім цілком логічних поправок (зміна статусу з центрального органу виконавчої влади на правоохоронний орган, вся повнота відповідальності директора ДБР за діяльність органа, посилення контрольних функцій парламенту), на розгляд була винесена поправка №320, яка передбачає дострокове припинення повноважень директора ДБР та його заступників. Що означає ця поправка? Як зазначила член комітету, депутат від партії «Голос» Олександра Устінова, поправка №320 передбачає «перезапуск керівництва ДБР у зв’язку із змінами функціоналу ДБР».
І одразу виникає логічне питання: де зв’язок між зміною функціоналу та зміною керівництва? Адже функціонал – це конкретна суть, завдання, права і цілі, регламентація діяльності органу, а зміна керівництва, в даному випадку – це метод впливу на орган. А сторонній вплив на діяльність ДБР, згідно Закону України «Про Державне бюро розслідувань»заборонений, оскільки перешкоджатиме його діяльності, яка має здійснюватись на засадах демократичної незалежності, політичної нейтральності та позапартійності (ст. 3 ЗУ «Про ДБР»).
Щоб було зрозуміліше, конкретизуємо. В даному випадку, ця поправка №320 продавлюється з єдиною метою – зняття з посади чинного директора ДБР Романа Труби. І продавлюється вона зовсім не коаліцією, як можна подумати з голосування. Бо претензії до ДБР, точніше дике бажання «перезапустити» ДБР та зняти Трубу, є тільки у колишнього керівництва держави та його сателітів, які за час свого правління набрали чималий протиправний багаж, за який тепер треба нести відповідальність. А притягнення до відповідальності державних посадовців вищих ешелонів – компетенція саме ДБР. Чим і займається зараз ДБР, розслідуючи неправомірну діяльність екс-президента України Петра Порошенка та його близького оточення в рамках аж 13 кримінальних проваджень, від зловживання владою до недекларування доходів. Більшість кримінальних проваджень – на фінальному етапі досудового розслідування. Тобто, Порошенку та компанії незабаром будуть винесені підозри про протиправну діяльність, відбудуться затримання, обрання запобіжних заходів, матеріали проваджень направлятимуться до судових органів, матимуть публічну огласку. І для Порошенка у цій ситуації єдиний спосіб відвернути невідворотню Феміду – змістити неупереджене керівництво та «перезапустити» ДБР, домогтися нових призначень в ДБР лояльних до нього посадовців, які «закриють очі». В принципі, нічого нового. «Нейтральних збивай, став своїх» — принцип, перейнятий Порошенком з досвідом ще від молодих часів роботи в «Партії регіонів». Чомусь же всі протестні акції, мітинги, пікети, інформаційні вброси у ЗМІ стосовно ДБР організовують пропорошенківські сили та «Європейська солідарність». До речі, на голосування 15 листопада за прийняття поправки №320 вплинули саме матьорі депутати від «ЄС», які під «правильними» гаслами і протягнули її, замиливши очі політично молодій та неготовій до кулуарних ігор частині коаліції від «Слуги народу».
Повертаючись до особистості чинного директора ДБР, стосовно якого зараз гостро розгорнулась чорнушна інформаційна компанія (з безглуздими прив’язками до Портнова, звинуваченнями у співпраці з РФ тощо), кожній людині зі здоровим глуздом видно банальні намагання маніпуляції громадською свідомістю. Ну логічно, якщо директор ДБР Труба був обраний на посаду при правлінні Порошенка, мав відповідні контакти згідно компетенції з колишньою владою, і при цьому не підпав під її вплив, оскільки зараз під його керівництвом здійснюється ряд результативних розслідувань стосовно цієї колишньої влади, хіба це не свідчить про його неупередженість та незаангажованість? Хіба не відповідає його діяльність як директора ДБР засадам демократичної незалежності та нейтральності?
В обличчі Труби колишня влада бореться не з ним, а з самим органом ДБР, намагаючись нівелювати в його діяльності принципи відкритості та прозорості, як потопаючий вхопившись за останню надію – уникнути відповідальності, розваливши орган, який цю відповідальність їй несе.
Демократія і верховенство права, чи ангажованість і «підкилимні ігри»? Вирішувати суспільству. І депутатам, які його представляють.