Мова дипломатів інколи буває настільки витонченою та образною, що не завжди розумієш, що саме хотів сказати повноважний представник тієї чи іншої держави.
Ось наприклад, 26 липня 2018 року посольство Сполучених Штатів в Україні в Twitter відреагувало на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, яка розглянула скаргу директора НАБУ Артема Ситника на керівника САП Назара Холодницького й, попри те, що Ситник прохав звільнити Холодницького з посади, обмежилась лише доганою:
https://twitter.com/USEmbassyKyiv/status/1022453335406927872
Власне, здивування викликає не те, що КДКП відправила в пішу еротичну подорож пана Ситника, який раніше з Холодницьким цілувався в ясна, але кілька місяців тому не поділив черговий хабар і тепер хоче мати більш зговірливого процесуального керівника, а те, що прокурорська інквізиція взагалі прийняла до розгляду скаргу директора НАБУ. Бо Ситник звинувачує Холодницького в неетичній поведінці, яку він, бачте, викрив, потайки встановивши в кабінеті керівника САП підслуховуючу апаратуру. Якби серед членів КДКП були б люди, що вважають себе юристами, то вони замість того, щоби розглядати скаргу Ситника, порадили б йому скрутити протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій у трубочку й засунути собі в анус: закон категорично забороняє використовувати дані НСРД інакше, як тільки для розслідування тяжких і особливо тяжких злочинів. При цьому з тим, щоби дані НСРД не могли бути використані з іншою метою, КПК України містить пряму заборону знімати копії з протоколів проведення НСРД і додатків до них. А в разі, якщо в ході НСРД не здобуто доказів вчинення злочину, за яке може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 років, дані НСРД підлягають знищенню без ознайомлення з ними будь-кого, окрім людини, за якою слідкували – це вимога закону.
Тому якби в КПДК засідали юристи, а не прокурори, то ця високоповажна комісія не тільки повернула б Ситнику його скаргу, але й направила б у Генпрокуратуру повідомлення про вчинення директором НАБУ кримінального правопорушення.
Одна ця суто внутрішньо українська подія, тобто публічні розбірки між двома пацюками, які не поділили гроші, настільки збурила посольство США, що воно виступило з офіційною заявою від імені Сполучених Штатів Америки, підтримавши Ситника в його боротьбі з Холодницьким: «У сучасній демократії прокурори, які маніпулюють свідками і перешкоджають правосуддю, подають у відставку заради збереження репутації своєї установи та верховенства права».
І тут виникає запитання – а що, власне, хотіло сказати цією заявою посольство США в Україні? Може, американські дипломати прагнули підкреслити, що в сучасних демократіях дипломатичні представники можуть ігнорувати Віденську конвенцію про дипломатичні зносини й публічно втручатись у внутрішні справи країни перебування? Або, що заступник глави дипломатичної місії США в України Джорж Кент, покидаючи Україну, вирішив «на посошок» грюкнути дверима й продемонструвати, що він займався в Києві діяльністю, не сумісною зі статусом дипломата, зокрема, на гроші американських платників податків влаштовував масові заходи проти представників української влади (до числа яких належить і Холодницький), залучаючи лобістські організації та платних пройдисвітів типу Шабуніна?
А, може, посольство США вважає, що в сучасній демократії на посаді керівника правоохоронного органу можуть перебувати доконані хабарники та крадії на кшталт Артема Ситника, який тепер по ночах їздить додому до президента Порошенка й умовляє його закрити кримінальне провадження, що розслідується Генеральною прокуратурою за фактом отримання Ситником хабарів у бутність роботи в прокуратурі Київської області, обіцяючи за це служити вірою та правдою?
До речі, було б непогано, аби посольство США в своєму Twitter розповіло, що трапилося б у Сполучених Штатах у разі виходу публікації про те, що, наприклад, керівник ФБР купив квартиру на гроші, отримані на хабар від фігуранта кримінального розслідування? – Напевно, вибухнув би колосальний скандал з негайним звільненням з посади не тільки героя статті, але й усіх, причетних до його призначення. Але «в сучасній демократії» посольство Сполучених Штатів в Україні робить вигляд, що воно не обізнано з моєю статтею про корупційні подвиги Ситника
натомість просуває на гроші американських платників податків найогидніші корупційні схеми, фінансує замовні статті на захист корупціонерів і усіляко перешкоджає притягненню директора НАБУ до відповідальності за кричуще хабарництво.
Сподіваюсь, що американські журналісти, які слідкують за моїми дописами, донесуть до відома американських платників податків інформацію про те, чим займається в Україні посольство США й на які цілі витрачає бюджетні кошти. Бо складається враження, що в адміністрації президента Трампа досі не дійшли руки до того, щоби почистити дипломатичні установи США від активістів Демократичної партії, ліквідувати започатковані колишнім віце-президентом Байденом корупційні схеми й припинити витрачання коштів на підтримку корумпованих чиновників у країнах третього світу.
