Звертаюся до Вас, з проханням оприлюднення ситуації, яка склалася з приводу постійних спроб визнати мене психічно хворою та недієздатною.

Тривалий суцільний кошмар, на яке перетворилося моє життя, дає мені право зробити висновок, що в Україні не діють правові механізми захисту прав і свобод людини.

Мої батьки, Антипенко О.П. та Антипенко І.В. починаючи з 2013 р. постійно подають до Голосіївського районного суду м. Києва заяви про визнання мене недієздатною та встановлення опіки.

Моя мати Антипенко І.В., в минулому є Народним депутатом від партії Регіонів України, а нині заступник керівника Головного контрольного департаменту Адміністрації Президента України.

Так в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва вже перебували наступні цивільні справи, а саме:

• цивільна справа № 752/16722/13-ц за позовом Антипенко Ірини Вікторівни до Самойлик Діани Олегівни зацікавлена особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання фізичної особи Самойлик Діани Олегівни обмежено дієздатною;

• цивільна справа № 752/1915/14-ц за позовом Антипенко Ірини Вікторівни до Самойлик Діани Олегівни зацікавлена особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання фізичної особи Самойлик Діани Олегівни обмежено дієздатною;

• цивільна справа № 752/14103/15-ц за заявою Антипенко Олега Петровича до Самойлик Діани Олегівни зацікавлена особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання фізичної особи Самойлик Діани Олегівни недієздатною та встановлення опіки та піклування.

На сьогодні, в Голосіївському районному суді м. Києва знаходиться чергова цивільна справа № 752/9493/16-ц за заявою Антипенко Олега Петровича, зацікавлена особа орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання мене недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

Вивчивши матеріали чергової цивільної справи, я роблю висновок, що до суду в черговий раз надані сфальсифіковані докази наявності у мене психічних захворювань з метою формування у суду негативно враження про мене та мого чоловіка.

Основою усіх заяв Антипенко О.П. та Антипенко І.В., про визнання мене недієздатною є підроблений і сфальсифікований висновок лікаря-психіатра Сови В.А. від 07.08.2013 р. виготовлений на підробленому бланку ТОВ «Борис».

Лікар Сова В.А. за гроші, які йому заплатила Антипенко І.В., на підробленому бланку ТОВ «Борис» від 7 серпня 2013 р. сфальсифікував медичний висновок, яким виявив у мене велику кількість психічних та інших захворювань та рекомендував направлення мене на стаціонарне лікування до психіатричної лікарні.

Згідно відповіді ТОВ «Борис» від 22.10.2013 р. я жодного разу до медичного центру ТОВ «Борис» не зверталася та такі бланки товариством не видавалися і лікар Сова В.А. там не працює.

Згідно отриманих мною з МОЗ України документів лікар-психіатр Сова В.А. взагалі не мав права мене оглядати, оскільки є працівником іншого стаціонарного медичного закладу.

Незважаючи на численний тиск з боку Антипенко І.В. на міліцію, прокуратуру та суд, та її корупційні зв’язки, мені вдалося відкрите кримінальне провадження № 12014100020006661 від 09.08.2014 р. за ч. 1 ст. 358 КК України за фактом фальсифікації Совою В.А. медичного висновку ТОВ «Борис».

Однак вказане кримінальне провадження, незважаючи на очевидність підробки медичного висновку не розслідується.

Згодом, розуміючи, що одного підробленого висновку лікаря Сови В.А. замало, мої батьки звернулися до лікарів психіатрів, які заочно, підготували їм висновки фахівців про наявність у мене психічних захворювань.

Так фахівцями –психіатрами Каніщевим А.В. та Родзевіловою О.В. були складені висновки про наявність у мене психічних патологій та захворювань.

Такий стан є грубим порушенням ст.. 7 Закону України «Про психіатричну допомогу» відповідно до якої забороняється визначати стан психічного здоров’я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно.

Звертаю увагу, що вказані особи мене жодного разу не оглядали і по суті їх висновки базуються на підробленому висновку лікаря Сови В.А.

Зі слів Антипенко І.В. та Антипенко І.В. мені відомо, що у разі направлення мене на судово-психіатричну експертизу мене обов’язково визнають психічно-хворою, оскільки є домовленість с керівником центру судових експертиз м. Києва Опейдою С.В.

Знайомі лікарі психіатри попередили мене, що у разі проведення відносно мене сказаною експертизи мене однозначно визнають психічнохворою.

Крім того, на сьогодні, у мене є всі підстави вважати, що мені, моєму чоловікові, моїй дитині та моїм адвокатам Трофімову С.С. та Богданову В.В., які протягом багатьох років надають мені правову допомогу є реальна загроза з боку колишнього Народного депутата України, а нині заступника керівника Головного контрольного департаменту, Адміністрації Президента України Антипенко Ірини Вікторівни та її чоловіка Антипенко Олега Петровича.

Використовуючи свої корупційні зв’язки, та прикриваючись статусом державного службовця вищої категорії Антипенко І.В. всіляко блокує розслідування кримінальних проваджень щодо неї і користуючись своєю безкарністю організовує і планує організацію злочинів щодо мене, мого чоловіка, моєї дитини та моїх адвокатів.

З метою розуміння ситуації я коротко опишу історію в якій я приймаю участь з 2013 року.

Перше незаконне обмеження волі

17.07.2013 р. Антипенко О.П. та Антипенко І.В. заблокували мене в належній мені квартирі 9 по вул.. Червоноармійській 41 у м. Києві і стали вмовляти відмовитися від зустрічей з Самойликом С.М. з яким я мала намір укласти шлюб, але я відмовилась. Через деякий час, до квартири запросили нотаріуса Вепрейчук О.І. і стали вмовляти мене дати їм довіреність на керування та розпорядження усім майном, яке належить мені на праві приватної власності.

Отримавши відмову Антипенко І.В. стала погрожувати мені ізоляцією до психіатричної лікарні і що вона має численні зв’язки і дуже добре знає керівника центру судових експертиз м. Києва Опейду С.В. і з якою вже домовлено, про визнання мене психічнохворою.

Не маючи наміру сваритися я прийняла рішення піти з квартири.

Однак, в цей час у квартиру зайшли невідомі мені два чоловіки, які заблокували двері квартири. Антипенко І.В. повідомила мені, що мене нікуди не випустять з квартири поки я не оформлю довіреність на неї.

У мені силою відібрали усі засоби зв’язку і паспорт.

На мене почався психологічний тиск з боку Антипенко І.В. Антипенко О.П. та невідомих мені чоловіків.

На мене кричали, погрожували, що ізолюють до психічної лікарні та товкали на підлогу. Також мені повідомили, що зроблять так, що мій наречений Самойлик С.М. може сісти до тюрми за сфальсифікованим обвинуваченням або отримати тілесні ушкодження.

Я попала в стресову ситуацію, оскільки не могла належним чинити опір, а викликати міліцію чи допомогу не могла, оскільки у мене забрали телефон.

У мене були усі підстави вважати ці погрози реальними, оскільки Антипенко І.В. була Народним депутатам України від Партії регіонів і має багато зав’язків в правоохоронних органах і судах.

Потім, невідомі мені чоловіки, силою змусили випити якісь напій і я підозрюю, що це був якийсь медичний засіб, який пригнічує волю.

Я пам’ятаю, що через декілька годин знову з’явилася нотаріус Вепрейчук О.І. і я, під психічним тиском з боку Антипенко І.В. Антипенко О.П. та інших підписала їй довіреність, як і вимагала від мене Антипенко І.В.

Текст довіреності я не читала.

Однак, після підписання довіреності мене продовжували незаконно утримувати у квартирі 9 по вул.. Червоноармійській 41 у м. Києві і не випускали з неї.

Їжу до квартири приносили або батьки або невідомі мені особи чоловічої статі.

Одного дня Антипенко І.В. привела до квартири чоловіка який сказав мені, що він лікар і що мені потрібно пройти медичне обстеження у психіатричній лікарні.

Вже зараз мені відомо, що цим лікарем був лікар Сова В.А.

Лікар Сова В.А. став вмовляти мене не сваритися з батьками і перестати зустрічатися із Самойликом С.М., оскільки все одно батьки доб’ються свого. Я повідомила йому, що вибір чоловіка це моя особиста справа.

Тоді Лікарь Сова В.А. став погрожувати мені, що зробить так, що мене все одно покладуть до психіатричної лікарні і визнають недієздатною.

В кімнату зайшли охоронці, яких найняла Антипенко І.В. та Антипенко О.П. які стали мене тримати, а лікар Сова В.А. зробив мені ін’єкцію невідомим мені лікарським засобом, після чого я втратила свідомість.

Вже зараз мені відомо, що за наслідками співбесіди зі мною, лікар Сова В.А. за гроші, які йому заплатила Антипенко І.В., на підробленому бланку ТОВ «Борис» від 7 серпня 2013 р. сфальсифікував медичний висновок, яким виявив у мене велику кількість психічних захворювань та рекомендував направлення мене на стаціонарне лікування до психіатричної лікарні.

В подальшому мене продовжували незаконно утримати в квартирі № 9 по вул.. Червоноармійській 41 у м. Києві. За весь час мого незаконного утримання на мене постійно ображали і здійснювався психічний тиск з метою моє відмови віл шлюбу с Самойликом С.М.

З початку у мене був доступ до комп’ютера і я таємно направила електронного листа адвокату Богданову В.В. з проханням допомоги і описом ситуації. Потім у мене забрали і комп’ютер.

22 серпня 2013 р. мій майбутній чоловік Самойлик С.М. за допомогою працівників міліції Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві та преси ( ТСН, ГРОМ ТВ) звільнив мене з квартири 9 по вул. Червоноармійській 41 у м. Києві.

Обставини мого звільнення зафіксовані не тільки правоохоронними органами а й засобами масової інформації. Їх можна побачити в мережі Інтернет за адресою:

• https://www.youtube.com/watch?v=UDiCWY2Lp8M під назвою «Народний депутат ув”язнила власну доньку. Ексклюзив Гром TV»;

• http://censor.net.ua/video_news/251201/v_seme_regionalki_shekspirovskie_strasti_eksnardep_nasilno_uderjivala_doch_v_kvartire_ee_spasal_vozlyublennyyi; під назвою В семье “регионалки” “шекспировские страсти”: экс-нардеп насильно удерживала дочь в квартире — ее спасал возлюбленный. ВИДЕО.

http://kp.ua/incidents/464667-v-otmestku-za-brak-mama-khochet-sdelat-menia-nevmeniaemoi;

В отместку за брак мама хочет сделать меня невменяемой — KP.UA

Моє позбавлення волі та незаконне утримання тривало з 17.07.2013 р. по 21.08.2013 р.

Відразу після звільнення я поїхала до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві де написала заяву про вчинення відносно мене злочину.

Наступного дня з ранку я відразу звернулася до нотаріуса з метою скасування довіреності від 17 липня 2013 р. реєстровий №1402.

Однак я не встигла!

Під час скасування довіреності я дізналася, що належна мені на праві приватної власності квартира № 9 по вул.. Червоноармійській 41 у м. Києві була 22 серпня 2013 р. вночі продана.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 8310906 реєстрація права власності відбулася у пів першого ночі.

На сьогодні, в провадженні Печерського районного суду знаходиться цивільна справа за моїм позовом до Антипенко Ірини Вікторівни, Чорного Володимира Івановича, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вепрейчук Оксана Іванівна про визнання довіреності та договору купівлі продажу квартири 9 по вул. Червоноармійській 41 у м. Києві недійсними.

Моє викрадення.

Не зупиняючись на вчиненому Антипенко І.В. організувала вчинення нового злочину щодо мене.

29.04.2014 р., невідомі мені озброєні особи, найняті Антипенко І.В. та Антипенко О.П. увірвалися до квартири 94 по вул. Трутенка 9-б у м. Києві, яка належить моєму чоловікову Самойлику С.М. та побивши водія та домогосподарку, силою посадили мене до автомобіля та перевезли до бомбосховища по вул.. Магнітогорській у м. Києві де незаконно утримували.

При цьому з квартири були викрадені цінні речі.

Після цього 30.04.2014 р. мене намагалися вивезти за межі України, однак це не вдалося, завдяки тому, що члени злочинної групи, які везли мене до кордону з Україною, добровільно відмовились від подальшої участі у вчиненні злочину та повернули мене чоловіку.

Вироком Деснянського районного від 19.12.2014 р. Лукасевича Г.В. визнано винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. ст.. 146 КК України і засуджено до позбавлення волі строком на один рік з відстрочкою виконання вироку на рік.

Допитаний як під час досудового слідства так і в суді Лукасевич Г.І. пояснив, що організатором злочину щодо мене є Антипенко І.В.

В подальшому, вироком Деснянського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 р. іншого співучасника цього злочину Гарама О.М. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України і засуджено до позбавлення волі строком на один рік з відстрочкою виконання вироку на рік.

В подальшому вироком Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 р. іншого співучасника цього злочину Павлюка В.В визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України і засуджено до позбавлення волі строком на один рік з відстрочкою виконання вироку на рік.

Допитаний в суді Павлюк В.В. свою вину визнав і показав суду, що саме Антипенко І.В. звернулася до нього з проханням організувати викрадення мене від чоловіка, пояснюючи це тим, що я є психічною хворою наркоманкою, яку треба лікувати.

Незважаючи на те, що організатор вказаного злочину встановлений, вона до цих пір не притягнута до кримінальної відповідальності.

Організація і вчинення Антипенко І.В.

та Антипенко О.П. злочинів щодо адвоката Трофімова С.С.

З самого початку надання мені правової допомоги адвокат Трофімов С.С. отримував від Антипенко І.В. та Антипенко О.П. постійні прокльони і погрози щодо себе і своєї родини.

Антипенко І.В. та Антипенко О.П. подавали на нього численні завідомо неправдиві заяви до правоохоронних органів.

10.02.2016 р. Антипенко І.В. за допомогою Антипенко О.П. знаходячись у приміщенні Апеляційного суду м. Києва кинула в обличчя адвоката Трофімова С.С. невідомою речовиною білого кольору спричинивши йому хімічний опік лівого ока і завдавши легкі тілесні ушкодження.

За цим фактом, правоохоронними органами України відкрито кримінальне провадження № 12016100090002516 від 03.03.2016 р. за ч. 2 ст. 398 КК України, яке фактично не розслідується.

В подальшому Антипенко І.В. реалізувала свої погрози щодо знищення майна адвоката Трофімова С.С.

16.09.2016 р. невідомі особи, який найняла Антипенко І.В., знищили шляхом підпалу належний Трофімову С.С. автомобіль Хонда-Акорд АА71-01НХ.

За цим фактом відкрито кримінальне провадження № 1201610002001056 за фактом знищення належного адвокату Трофімову С.С. автомобіля Хонда-Акорд АА71-01НХ.

Організація і вчинення Антипенко І.В. та

Антипенко О.П. злочину щодо адвоката Богданова В.В.

Аналогічна поведінка була відносно мого адвоката Богданова В.В.

Рівно через тиждень, після знищення автомобіля адвоката Трофімова С.С. 22.09.2016 р. невідомі особи, яких найняла Антипенко І.В., знищили шляхом підпалу автомобіль Хюндай-акцент АІ 5851АЕ, який належить адвокату Богданову В.В.

Ситуація яка мала місце 13.03.2018 р. в

Голосіївському районному суді м. Києва.

У 2017 р., я у шлюбі зі своїм чоловіком народила дитину.

Інформацію про мою вагітність та народження дитини, ми з чоловіком максимально скривали від Антипенко І.В. та Антипенко О.П., оскільки побоювалися можливих провокацій та злочинних дій з її боку.

13.03.2018 р. в Голосіївському районному суді м. Києва мало відбутися чергове судове засідання по цивільній справі № 752/9493/16-ц за заявою Антипенко Олега Петровича, зацікавлена особа орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання мене недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

Дізнавшись, що я народила дитину Антипенко І.В. та Антипенко О.П. стали погрожувати мені, що відберуть у мене мою дитину.

Склалася чергова конфліктна ситуація, під час якої я знову почула погрози відносно себе, свого чоловіка та своєї дитини.

Антипенко І.В. відкрито висказувала погрози щодо моєї дитини.

Я впевнена, що відчуваючи свою безкарність Антипенко І.В. та Антипенко О.П. не зупиняться на вчиненому і продовжать свою злочинну діяльність.

Впевнена, що вказані погрози є реальними.

Наскільки далеко Антипенко І.В. може зайти у своїх злочинної діях мені невідомо, однак у мене є всі законні підстави вважати, що мені та моєму чоловікові та моїй дитині існує реальна небезпека з їх боку.

Мені на мобільний телефон приходять смс повідомлення з погрозами від Антипенко І.В. та Антипенко О.П.

За таких обставин, я навіть не можу вийти спокійно на вулицю зі своєю дитиною на прогулянку!

Усі правоохоронці до яких ми звертаємось скаржаться, що всі дії направлені на притягнення Антипенко А.І. до кримінальної відповідальності не мають успіху, оскільки вона в минулому Народний депутат України, а нині заступника керівника Головного контрольного департаменту, Адміністрації Президента України.

Доволі часто я зі своїм чоловіком Самойликом С.М. відпочиваємо за межами України. Якимось чином Антипенко І.В. та Антипенко О.П. дізнаються про наші подорожі, і як тільки я виїжджаю на відпочинок звертаються до правоохоронних органів із завідомо неправдивими заявами про моє вбивство або зникнення.

Наскільки мені відомо за їх заявами мене вбивали біля двох раз.

Двічі мене незаконно оголошували у розшук.

Одного разу мене незаконно обмежували у виїзді за кордон.

Кожного разу, по приїзду в Україну я вимушена з’являтися до правоохоронних органів та доводити, що я жива і здорова.

Моє життя та життя моєї родини перетворилося на суцільний кошмар.

На кінець зазначу, що я одружена, має неповнолітню дитину, є кандидатом юридичних наук і успішно здала кваліфікаційний іспит на адвоката.

На підставі викладеного, прошу Вас оприлюднити мій лист на сайті ОРД, з метою висвітлення ситуації в якій я опинилась.

З повагою!

Самойлик Д.О.