Оккупация материковой Украины началась в Славянске 12 апреля 2014 года. Пришельцы из-за поребрика подкатили к горотделу милиции. Поджарые, отлично экипированные, без опознавательных знаков. Привязали трос к древнему пазику и решетке на 1 этаже, театрально «взяли крепость». Сразу подтянулись местные алкаши и наркоманы, водрузили триколор. «Рос-си-я! Ура-а!». Градоначальница успокоила зевак, назвав захватчиков «нашими ребятами».
А 6 июля 2014 г. страну облетела фарфоровая улыбка министра обороны Валерия Гелетея: «Пане Президент, ваша вказівка виконана, місто зачищене від терористів», — докладчика крупным планом снимали телекамеры.
Как сегодня, по прошествии 4 лет, воспринимаются эти события? Проукраинские активисты из Славянска вспомнили дни, проведенные в оккупации, рассказали «ОРД» правду о т.н. освобождении города, оценили «послемайдановскую» власть и поделились прогнозами.
1. Очередного мэра сепаратиста выбрали на Банковой
Сергей Лилеев командир боевой машины-командир механизированного отделения 93 бригады, последние 2 года профессиональный военный. В 2014ом ушел на фронт добровольцем в составе добробата «Карпатская сечь». Весь период оккупации оставался в Славянске и снабжал Центр АТО информацией о захватчиках и их технике.
На фото donetsk.svoboda.org.ua Сергей Лилеев
— Каким запомнилось 12 апреля 2014 года?
— Звичайний робочий день, аж раптом люди починають питати: «А що відбувається?». Знав багатьох з СБУ та міліції, бо мною цікавилися відповідно до моєї діяльності в опозиційній партії. Знайомий з МВС попередив про небезпеку, і цього ж дня відбулася моя остання прогулянка центром міста. Біля СБУ побачив «народного мера» Пономарьова. Він мені телефонував раніше від імені «народного ополчення», базікав щось про Другу світову, але я його вживу до цього не бачив. І ось воно: в одній руці пляшка горілки, в іншій – кока-кола. Крокує в бік СБУ, де згодом зробили підвал для тортур. Від СБУ ніякого спротиву загарбникам не було, бо завжди ця організація діяла в інтересах безпеки влади, а не в інтересах безпеки України. Я сфотографував озброєних людей та виставив на Фейсбуці.
Начальник міліції громадської безпеки підполковник Белянін дав наказ здавати міський відділ, але від декількох працівників був спротив: вони забарикадувалися в зброярні – їх звідти витравлювали газом.
За декілька днів мені зателефонували з Ізюму (де був штаб АТО), питали про ватажків з місцевих – комуністів, Пономарьова. І я почав надавати інформацію… Але подальших дій не відбулося.
— Что происходило в период оккупации?
— Російські військові виходили на блокпости вночі, бо вдень їхнім журналістам треба було знімати «восставших трактористов и шахтеров». А відколи 25та бригада ЗСУ в Краматорську здала ворогу зброю і техніку (без жодного пострілу), ця техніка приїхала до нас і вже ніхто не ховався. Місцеві шанувальники «руського світу» почали фотографуватися з професіоналами з РФ, які захоплювали місто. Я вважаю, що в Краматорську була домовленість. Непрофесійний військовий не сяде в БМД (який віддала 25 бригада). Без досвіду керування не можливо – по власному досвіду знаю.
— 5 июля отмечается освобождение Славянска. Но празник это сомнительный. Учитывая, что колонну Гиркина выпустили из Славянска и не разгромили на подступах к Донецку. Почему так вышло?
— З самого ранку 5 липня все місто знало, що терористи втекли. Я телефонував до штабу АТО: «Блокпости пусті! Чи збираєтесь заходити в місто?» А мені відповідали, мовляв, все добре. Лише після обіду ми разом з 2 міліціонерами зустріли ЗСУ на головній площі.
На фото С. Лилеева – оставленный бандитами из «православной армии» блокпост. Опустевший Славянск 5 июля 2014 года
Гадаю, що в планах Росії була окупація всієї Донецької і Луганської областей, а Слов’янськ — крайня точка на умовному кордоні з Харківщиною, тому й почали звідси. Що вплинуло на подальші події? Не знаю, але плани змінилися. Росія відступила до іншої лінії фронту. Ближче до Донецька та Луганська, далі від Харківщини. Таким чином було зменшено окуповану територію.
Пояснюючи, чому не накрили банду Гіркіна з повітря, коли той залишив Слов’янськ, казали, що в цій колоні були мирні мешканці, проте це було більше схоже на обмін Слов’янська на Донецьк. 150 км. подолали бойовики. Знов без жодного пострілу з нашого боку. Хоча не квапилися, по дорозі робили зупинки. А ще був міф про те, що Слов’янськ знаходився в кільці ЗСУ і ніби тому Гіркіну довелося піти з міста. Але місто не було оточене — загарбникам постійно підвозили боєприпаси.
— Кстати, а почему не пятого, а только на следующий день – 6 июля министр обороны доложил о победе Президенту?
— Було схоже на якусь гру в піддавки. Так само і з боку бойовиків. В них був штаб у будинку культури залізничників. Це велика споруда, яка з гори Карачун (яку контролювали наші військові) виглядала як мішень, яку не можна не помітити. Звісно, цей штаб показово був розстріляний…
На фото С. Лилеева здание СБУ, в котором люди Гиркина пытали и убивали украинских патриотов. 5 июля 2014 года, бандиты ушли, оставив двери открытыми.
А за 6-7 липня є ще достатньо цікавих відео від таких «визволителів», як Ляшко. Є таке, де він вішає на козирок перед СБУ прапор та розповідає, що він це зробив. Проте там був вже прапор — добу, чи дві. І взагалі те що сталося я не називаю звільненням. Це була деокупація.
— В чем разница?
— Різниця в тому, що звільнення можливе лише військовим шляхом. І я гадаю, що могло відбутися справжнє звільнення, якщо б колонна з Гіркіним не потрапила до Донецька. Після того як його банді дозволили вийти з нашого міста та ввійти в Донецьк, я зробив висновок, що війна надовго, та пішов в добровольчу чоту. В нашому добробаті, до речі, десь 40 % було місцевих.
См. видео – «освободитель Славянска» Ляшко водружает знамя спустя 2 дня после того, как здание покинули гиркинцы:
— Кого вы считаете главными виновными в событиях «русской весны» из местных?
— Російсько-терористична база була у Святогірській лаврі. Її і зараз охороняє «донское казачество». Вже не ті люди, які стояли на блокпостах та приймали участь в бойових діях. Але головний «донской казак» Віктор Вінниченко – той же самий.
На фото «донской казак» и депутат Славянского горсовета, который есть так же и на сайте «Миротворец» — Виктор Винниченко.
Цей «казак» був депутатом від ПР, зараз лишається місцевим депутатом від «Оппоблоку». Хоча вже не ходить в медальках.
Так само у місті є орендована російською церквою будівля «Вілла Марія», де було створено секцію рукопашного бою з майбутніми бойовиками. Звідти ж прямували до міськвідділу МВС ті, що захоплювали відділок. «Вежливые люди» з російським акцентом. Так само як лишається депутатом Вінниченко, так і цю віллу як і раніше орендує Московський патріархат. Рік тому туди СБУ і журналісти зробили рейд. Знайшли антиукраїнську літературу та відео. Причому, ініціаторами були ЗМІ, які звернулися до СБУ. І що? Знайшли і знайшли, жодної реації Держави.
Макулатура, которую год назад нашли в православном центре «Вилла Мария», где кучковались боевики (подробности на slavinfo.dn.ua).
— У нынешнего головы Славянска Вадима Ляха еще в 2014ом обнаружили при обыске автоматы Калашникова. Но он не был осужден. Вместо тюремной камеры заменил Нелю Штепу в ее кабинете. Какова его роль в «русской весне»?
— Він був місцевим депутатом від ПР, коли «регіонали» проводили сесію разом з «народним мером» Пономарьовим. Був в складі мерії, яка віддавала місто, голосуючи за «референдум» та створення «народних дружин».
См. видео – Депутаты Славянского горсовета за «ребят на блокпостах» и против «правосеков»:
Одразу після того як місто знов стало українським, був обшук в будинку його рідного брата, там були знайдені АК, бойові гранати та гральні автомати, а самого Ляха спіймали коли він грав у покер в одному з розважальних закладів, де влаштував нелегальне казино. Але вийшов під заставу та про справу забули.
В 2015 році, коли проходили вибори голови міста, ТВК прийняла рішення не реєструвати Ляха через невідповідність поданій ним інформації. Він мав борг та невиконане рішення суду, а в декларації борг не був вказаний, тому ТВК не допустила до виборів. У відповідь на це ЦВК розформувала ТВК. Зібрався другий склад ТВК та все одно не зареєстрував Ляха кандидатом на голову міста. А тоді ЦВК вже самостійно зареєструвала Ляха. В законі про місцеві вибори написано, що лише ТВК реєструє.
Тому моя думка: центральна влада, яка повністю контролює ЦВК, зробила ставку на цього прибічника «любові до РФ». Бо такими як Лях легко керувати. Завдяки всім карним справам, які відкриті на цю людину, він є маріонеткою Києва. Гадаю, такі люди вигідні, тому Лях став мером.
На фото предвыборный баннер бывшего «молодого регионала», который в 2012 г. подкупал избирателей консервами от кандидата Алексея Азарова.
— При Януковиче всеми финансовыми потоками в Славянске распоряжался сын Азарова, который попал в ВР от вашого округа. Штепа была при нем распорядителем. Кому сегодня принадлежит реальная власть в городе?
— Головний в місті нардеп Олег Недава, який розвиває партію «Наш край», на яку влада зробила ставку в місті. БПП тут взагалі не розвивається. Є ще куратор від «Оппоблоку» в регіоні пані Королевська. Як і при Ющенку, влада домовилася про здачу області місцевим «елітам». Лях співпрацює як з Недавою так і з Королевською. Вся боротьба між БПП, «Оппоблоком» та «Нашим краєм» йде лише на телекамери. Не забувайте хто такий Лях — керівник «молодих регіонів», який під час виборів до ВР у 2012ому роздавав продуктові набори від Олексія Азарова.
Як Азаров був намісник Януковича, так і Недава є людина Петра Порошенка. 1 квітня в Маріуполі відбувся футбольний матч між місцевою та київською командами. Президент, Недава і Жебрівський сиділи поруч на футболі, що, на мою думку, показово. Там, до речі, сутичка з поліцією була — чому? Бо був баннер: «Чемодан, вокзал, Мальдивы». А не тому, що в ультрасів були файера. Вболювальники обох команд об’єдналися в цій ситуації. Банер був у маріупольців, але кричали «Геть» і кияни.
См. видео «Динамо» (Киев) и «Мариуполь» пытались «отбить» товарищей, задержанных за баннер и кричалки, которые не показало центральное ТВ:
— Может ли вернувшаяся в город Неля Штепа составить конкуренцию?
— Вона не засуджена, тому має право балотуватися. Хоча зараз вона не світиться в місті. Цікаво, що домашній арешт Штепа відбувала не за місцем реєстрації. Вона перебувала в квартирі знайомих, подала заяву до поліції, що їй листівки з погрозами приносять на таку-то адресу, визвала поліцію туди, і – вуаля! Після заміни запобіжного заходу на домашній арешт вона опинилася не за своєю адресою реєстрації, а зараз — взагалі вільна людина, бо домашній арешт не продовжений. Можливо, і не буде засуджена. А це було давно зрозуміло.
Экс-мэр Славянска Неля Штепа в день освобождения. С 13.04.14 по 05.07.2014 г. была в плену у Гиркина, с 11.07.2014 по 20.09.2017 находилась в украинском СИЗО по обвинению в создании террористической организации.
— Это же единственный мэр крупного города, который привлечен по статьям: пособничество тероризму, посягательство на территориальную целостность. По ним грозит «вышка»…
— Те, що її роль в захопленні міста є, це точно. Але так само як існує роль СБУ та місцевої церкви. Але чомусь судять лише її, а СБУшники, як працювали, так і працюють. Дехто перевівся, але не був засуджений чи відсторонений. Навіть судових справ немає. Було розслідування по міліції, а ось про перевірку за фактом неправомірної діяльності від місцевих СБУшників нічого не чути.
См. видео Неля Штепа спустя 5 дней после прихода Гиркина и Ко заявляет о вооруженной оккупации:
— А как сейчас себя чувствуют местные коммунисты, которые выступали в команде Пономарева?
— Їх не лишилося — оце маленький позитив. Анатолій Хмельовий – колишній народний депутат, що був поруч з Пономарьовим, з’являвся в деяких сюжетах з «ДНР», мешкав в Донецьку, але де він зараз — невідомо.
— Ценят ли славянцы то, что у них нет «ДНР», уменьшилось ли количество украинофобов?
— Під час окупації в Слов’янську гуляла фраза: «Ми трохи посидимо в підвалах, а військові нехай працюють, бо набридло». Люди хотіли звільнення, бо зникла електрика, перестали працювати насосні станції та мобільний зв’язок – це стрімко впливало на любов до Росії. Більшості населення байдуже який прапор: СРСР, РФ чи України. Головне, щоб було що їсти. А ще покажіть їм силу влади, і вони будуть задоволені. Але активного населення в місті побільшало, зараз багато волонтерів з місцевих допомагають армії.
— 20 февраля вступил в силу «Закон о деоккупации», который расширил полномочия Президента и признал территории ОРДИЛО окупированными. Как вам этот закон?
— Нарешті на 4 році законодавчо визнали РФ агресором, але окупована територія сама не повернеться, а закон ніяк не працюватиме, аж поки територія не буде звільнена військовим шляхом. Що до повноважень Президента — десь в мене є ще думка, що Петро Олексійович не стане другим Януковичем, але… Повторюся: війна повинна закінчуватися лише військовою операцією. За допомогою повної економічної, енергетичної, ресурсної, транспортної та інформаційної блокади тимчасово окупованих територій. А поки що про це не йдеться. В Слов’янську досі можна бачити російські телеканали в ефірі. Хоча кошти було витрачено на вишку на горі Карачун, її сигнал дістає не далі Костянтинівки. І поки що,схоже, ми маємо ситуацію, яка влаштовує і владу України, і владу Росії.
2. «Попы Виталий и Ромчик» сбежали в РФ, но их дело живет
Виктор Бутко руководитель издательства «Печатный двор». Один из инициаторов переименования улиц в Славянске. Его типография раньше находилась на перекрестке Ленина и Октябрьской революции, а теперь это перекресток Университетской и Васильевской. Двое суток Бутко провел в подвале у террориста Игоря Гиркина-Стрелкова в том самом, где были замучены горловчанин Владимир Рыбак, киевлянин Юра Поправко и львовянин Юра Дяковский.
На фото сайта slavdelo.dn.ua — Виктор Бутко.
— Какими вам видятся события четырехлетней давности?
— Прийшли фашисти з РФ. Ті, що вигадали для дурнів казку про братів слов’ян. Так доля склалася, що я Росію об’їздив. Був і на Уралі, і в Москві. Росіяни це нероби, які ставляться до інших зверхньо, та від яких я ще в 1993 році чув: «Вы, хохлы, забрали у нас Крым». В РФ лише офіційно діє 53-54 нацистські організації.
Готувалося це все заздалегідь, багато років. Уявіть собі, що єдина будівля в Слов’янську, яка має 245 років — це церква, де був такий собі попік Віталій (священник УПЦ МП Виталий Веселый – прим.ред.), що керував всім захопленням з боку церкви. А ще тут була створена структура з кізяків (тобто «казаков»), які зробили собі на нашій землі «станицу Торскую Донского казачества». Вони мали організацію, зареєестровану Мінюстом РФ та отримували гроші з РФ на своє існування.
— Почему захват Донбасса начался со Славянска?
— Бо тут неподалік є профашистська структура під назвою Святогірська лавра, де можна почути, що України немає. А ще Слов’янськ знаходиться на перехресті доріг, оточений річками — ключовий завдяки розташуванню.
— Как вы попали в плен?
— Напроти моєї друкарні є лікарня, де в той час розташувалася фашистська сволота. Приходять: «У нас есть сведенья, что бандеровцы с Карачуна будут стрелять, мы будем вас защищать, идите в бомбоубежище». А ввечері, як вони і казали, неподалік 3 міни гахнули. Одна в гараж сусідам прилетіла, ще одна на вулиці поруч з друкарнею – всі вікна повибивало. Сусід особисто бачив звідки стріляли. Тягли міномета на недобудовану 9-типоверхівку. Один місцевий почув від мене про те, що ця маленька міна не може поцілити найдальше за 4 км, а до Карачуна, де українські військові, відстань десь 12 км. Почувши, побіг до лікарні, де загарбники влаштували собі казарму — та зробив донос. Після цього росіяни потягли до гестапо (будівлі захопленого СБУ).
— Почему так уверенно говорите, что в городе были иностранцы?
— Якось, на початку червня, з Черевківки стіряляли по місту. Місцева жінка питає: «Що ж ви робите?», а у відповідь: «Спросите у Стрелкова». Містом керував росіянин. Я бачив росіян в гестапо, де дві доби провів на картонці на голій підлозі. А ще до захоплення їздив в Донецьк за папіром та біля складу неподалік Поліграфічної вулиці в Київському районі особисто бачив безліч автобусів з ростовськими номерами. Проте на кінець червня навіть ті що кричали: «Росія!», втекли на підконтрольну територію, бо росіяни стріляли по місту. Було таке: в районі Строймаш БМД стріляє по Карачуну (де були ЗСУ), а потім розгортається та стріляє по місту.
На фото – представитель УПЦ МП Роман Литвинюк, сбежавший в РФ, рассказывает о том, как «украинские войска обстреливали Славянск» и как он сам поддерживал «ополчение».
— Ваш город освободили без стрельбы, Стрелков просто перешел из Славянска в Донецк. А как это выглядело изнутри?
— Як домовленість. Пригадайте: була обіцянка Порошенка закінчити АТО максимум за 2 тижні, а потім 7 червня — інаугурація, і буквально через тиждень від нього вже чути про мирні ініциативи. Як? Чому? Виявляється, в нього є Липецька фабрика, яка була заблокована ФСБ, арештовані рахунки. Наші військові мені розповідали, що влітку вони вже були готові звільнити Луганськ та Донецьк. Гнали загарбників поки не отримали наказ відступати. Отакі мирні інициативи…
— Были ли извлечены уроки?
— З 44 місцевих депутатів, які голосували за референдум, 22 до сих пір в депутатах. Вони зараз і в БПП, і в «Нашому краю». Поперефарбувалися і вже ніби стали українцями. Але коли йде закладка монументу на Карачуні – туди міський голова Лях не їде. Всі українськи заходи обходить 10-ю дорогою.
— На одном из мероприятий в 2015 году ваш нынешний мэр, когда ему протянули украинский флаг, шарахнулся, как черт от ладана. Что это значит?
— Можливо, чекає повернення росіян. Цей сценарій найжахливіший, та неймовірним не здається. Бо станом на сьогодні як воно є? Ніби українська влада в нашому місті, але фашистська церква, якою керує Гундяєв, продовжує свою пропаганду. Попи, які допомагали терористам — Віталік та Ромчик (протоиерей Роман Литвинюк – прим.ред) – це той, що святив на центральній площі банду Стрєлкова — вони втекли. А от в церкві, де керував Віталік, там все так, як і було: навіть нещодавно стрільба відбувалася, уявіть собі. Проте голова Донецької ОВЦА Жебрівський на це каже – мовляв, зачекаємо, коли вони перейдуть червону рису… Що ще має відбутися?
На фото зверства боевиков «Русской православной армии» Игоря Гиркина в Славянске.
— Недавно Евросоюз потребовал вернуть миллионы евро, которые были выделены на реконструкцию общежитий в Славянске и разворованы (мы об этом писали: https://ord-ua.com/2017/03/30/kak-nedava-i-ego-podelniki-iz-bpp-obuvayut-es-i-ukrainu-na-teme-vosstanovleniya-donbassa/). На что один из чиновников Андрей Рубан только пожал плечами: «Контракт закончился, всё». А в 2016 г. он купил себе 6 квартир в Киеве. Как вы это прокомментируете?
— Йде величезна крадіжка на всьому, на чому тільки можливо. Так і з цими гуртожитками. Все розкрадене, нічого не зроблене. Подібне відбувається й з ремонтом доріг. Всі автошляхи в місті зруйновані, 2 маршрути тролейбусні відминили, бо не можна проїхати… Проте «Наш край» (перефарбовані «риги») кілька днів перед Великднем видавав талони на паски. Щоб їх отримати, треба було надати осибисті данні – телефон, адресу, ПІБ. Все це задля того, щоб потім на виборах використати цих людей. Весь той бруд, що був роками при владі, він і залишився. В місті нічого не змінилося.
Президент Порошенко и его «смотрящий» по региону Олег Недава на матче в Мариуполе 1 апреля 2018 года.
— Как долго еще продлится война?
— Якби ми в 2014 році вигнали з Донбасу російських найманців, можна було б робити прогнози. Але зараз мої прогнози не втішні. От побачите — будуть ще кроваві події, бо зло в людях накопичується, причому у всіх. Керівництво нашої держави сваритися з Росією не хоче.
Татьяна Заровная, «ОРД»
