ORD

Человек не терпит насилия!

Вы можете читать нас на следующих доменах:
ord-ua.info ord-ua.biz ord-ua.org

RSS Спостереження за спостерігачами: навіщо Ситнику Антикорупційний суд та власна «прослушка»? (закінчення)

Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький зараз гнівно таврує директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситника за те, що той розголосив матеріали кримінального провадження відносно голови Національного агентства з питань запобігання корупції Наталії Корчак. Але чомусь ми не чули голосу Назара Івановича раніше, коли 30 червня 2016 року в «Українській правді» були оприлюднені 4 протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно громадянки Гречанюк Мар’яни Петрівни. 

http://www.pravda.com.ua/news/2016/06/30/7113229/

Телефон Мар’яни Петрівни прослуховувався в межах так званої «газової справи», а сама вона працювала менеджером у фірмах «Нафтогаз Трейд» та «Газтранспроект», пов’язаних з народним депутатом Оніщенком.

З тим, щоби зробити телефонні розмови цієї молодої жінки надбанням громадськості, Холодницький, який зараз закликає Ситника не оприлюднювати матеріали кримінального провадження щодо Корчак, розпорядився зняти гриф «таємно» з протоколів НСРД для подальшої публікації в «Українській правді».

Щоправда, прізвище детектива НАБУ, який склав ці протоколи, було ретельно замазано – бо, як відомо, службові особи НАБУ зобов’язані захищати права людини лише в тому випадку, якщо ця людина є співробітником НАБУ. А персональні дані інших людей, включно з подробицями їх особистого життя, номерами телефонів тощо можна поширювати безкарно.

Однак головна причина, з якої в НАБУ приховали прізвище детектива, полягає в тому, що закон забороняє детективам НАБУ складати подібні протоколи. Відповідно до ч.4 ст.263 КПК України знімати інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж в Україні дозволяється лише уповноваженим підрозділам органів Національної поліції та Служби безпеки України. Відтак НАБУ повинно було спрямувати в ДОТЗ СБУ відповідне завдання разом з копією ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва й після виконання завдання отримати від правнуків Дзержинського протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Але якби Ситник розсекретив би й опублікував протокол проведення НСРД, складений в ДОТЗ СБУ, трапився б грандіозний скандал. Тому задля того, щоби «злити» через народного депутата Лещенка інформацію про телефонні розмови громадянки Гречанюк в «Українську правду», Ситник наказав виготовити протоколи НСРД безпосередньо в НАБУ – з брутальним порушенням законності. А після того, як ці протоколи були опубліковані, Ситник розпорядився їх знищити.

Тому було б непогано, щоби Холодницький пояснив, як так могло трапитись – на сайті «Української  правди» протоколи проведення НСРД відносно громадянки Гречанюк є, а в матеріалах кримінального провадження їх немає. Зараз справа вже в суді, матеріали давно відкриті для ознайомлення й тому можна стверджувати: Ситник прослуховував телефон Гречанюк не з метою розкриття якогось злочину, а виключно для того, щоби опублікувати розшифровку її телефонних розмов на своєму кишеньковому сайті.

У судовому засіданні адвокати обвинуваченої Гречанюк неодноразово ставили  питання про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження та брутальне порушення законності детективами НАБУ, наводячи, як приклад, публікацію «Українською правдою» протоколів НСРД, що відсутні в справі. Але прокурор САП, який підтримує обвинувачення в суді, категорично спростовує не тільки факт публікації протоколів НСРД, але навіть саму їх наявність і запевняє, що стаття на УП – то міраж і примара.

А уявляєте, що би Ситник коїв, якби він мав власні технічні можливості знімати інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж?

Також хотілося б почути від Холодницького правову оцінку того, що трапилось 14 липня 2016 року, коли Ситник та перший заступник керівника САП Грищук провели прес-конференцію, у ході якої продемонстрували журналістам приватні телефонні розмови тодішнього військового прокурора сил АТО Костянтина Кулика. Запис цих розмов Ситник публічно передав підприємцю Шабуніну для розміщення в мережі Інтернету.

У даному випадку йдеться про розсекречення вже навіть не протоколу НСРД, а матеріального носія інформації, що робиться не прокурором, а спеціальною експертною комісією.

Можливо, Холодницький про це вперше чує, але розсекречення матеріального носія інформації допускається виключно з однією метою – задля використання матеріалів НСРД як доказів у кримінальному провадженні. Як зазначено в п.5.27 міжвідомчої «Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні», після розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймається рішення про їх зняття з обліку в режимно-секретному органі та долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку. Але замість цього Ситник і Грищук понесли записи телефонних розмов на прес-конференцію.

Цього Ситнику здалось недостатнім і за рік по тому на зустрічі з кишеньковими журналістами він розповів зміст телефонної розмови  близької знайомої Кулика, Ірини Німець, зі своєю подружкою. Ось цей полум’яний виступ директора НАБУ:

Тож було б непогано, щоби Холодницький пояснив, яким законом представникам влади дозволяється інформувати журналістів про особисте життя громадян, оприлюднювати записи телефонних розмов приватних осіб і передавати ці записи підприємцю Шабуніну для подальшого поширення.

До речі, усюдисущий народний депутат Антон Геращенко, коментуючи поширення Ситником змісту телефонних розмов Ірини Німець, звинуватив директора НАБУ в порушенні державної таємниці. Антон Юрійович помиляється – гриф секретності з матеріалів прослуховування телефонів рідних і знайомих Кулика Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою був знятий ще восени 2016 року. Ось, будь ласка, один з протоколів проведення НСРД відносно Німець Ірини Віталіївни:

А оце – аналогічний протокол щодо матері екс-військового прокурора сил АТО Світлани Кулик:

Питання не в тому, що в телефонних розмовах цих жінок містилась якась державна таємниця – звісно, її там не було. А в тому, що негласні слідчі (розшукові) дії щодо них Ситник проводив незаконно, отримавши санкцію слідчого судді Апеляційного суду м.Києва Глиняного шляхом службового підроблення, а отриману інформацію використовував не для розкриття якогось злочину, в виключно з метою компрометації колишнього військового прокурора сил АТО Кулика на замовлення його чи то опонентів, чи то бізнес-конкурентів з воєнної розвідки.

Історія з «куликовською битвою» є загальновідомою, свої витоки вона бере з осені 2015 року, коли між собою зчепились тодішній  військовий прокурор сила АТО й керівництво Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Причиною цього стало розслідування військовою прокуратурою обставин загибелі в Луганській області позаштатного співробітника СБУ Андрія Галущенка, який керував зведеною мобільною групою з протидії контрабанді в зоні проведення Антитерористичної операції. За версією військової прокуратури сил АТО до вбивства була причетна воєнна розвідка, керівництво ГУР МО це, зрозуміло, заперечувало.

Дружні відносини між НАБУ та ГУР МО – то окрема тема (до речі, цікавий факт: для обшуків адвокатів Оніщенка по «газовій справі» Ситник задіяв не спрецпризначенців НАБУ, а співробітників Головного управління розвідки – і це при тому, що воєнна розвідка не наділена повноваженнями правоохоронного органу й не може працювати всередині країни в умовах правого режиму мирного часу). Злі язики навіть стверджують, що і Ситник, і колишній начальник ГУР МО, а нині – заступник глави Адміністрації Президента, Контратюк перебувають на зв’язку в одного й того ж співробітника посольства Сполучених Штатів у Києві. Але як би там не було, протистояння Кулика з воєнними розвідниками призвело до того, що на прохання ГУР МО Ситник у грудні 2015 року зареєстрував щодо Кулика кримінальне провадження за ознаками ст. 368-2 КК України («незаконне збагачення»).

Дивного в тому нема нічого – вірити в те, що прокурори такого рівня живуть на саму зарплатню, можуть лише наївні люди. Але цей злочин не належить до категорії тяжких чи особливо тяжких, а відтак відносно Кулика було неможливо проводити негласні слідчі (розшукові) дії. У той час як замовникам справи хотілось не просто скомпрометувати свого ворога, а відстежувати його пересування, контролювати контакти й т.д.

Якби НАБУ мало власні технічні можливості знімати інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж, то проблем би ніяких не було. Але НАБУ допоки змушено користуватись технічною базою СБУ, «борцям з корупцією» доводиться дотримуватись видимості законності й отримувати санкцію слідчого судді, що у випадку з Куликом було неможливо. Одначе Ситник знайшов спосіб допомогти соратникам – у НАБУ було зареєстровано відносно Кулика ще одне, але на цей раз фіктивне, кримінальне провадження за ознаками ч. 3 ст. 368 КК України, тобто отримання неправомірної вигоди. А це вже тяжкий злочин.

Щоправда, ніхто ні про яке вимагання хабарів військовим прокурором сил АТО в НАБУ не повідомляв. Тому детектив НАБУ вніс у ЄРДР вигадане повідомлення, зміст якого зводився до того, що раніше Кулик працював у Головному слідчому управлінні Генеральної прокуратури України, а там, як відомо, всі хабарники, тому Кулик міг отримувати хабарі. Я не жартую – ось для «розслідування» цього вигаданого злочину Ситник і отримав дозвіл слідчого судді Апеляційного суду м.Києва на прослуховування телефонів Кулика, його матері та його близької знайомої. Зрозуміло, що провадження про вигадане хабарництво не розслідувалась і розслідуватись не могло за відсутністю події злочину, точніше, все «розслідування» зводилось до записів телефонних розмов Кулика, його матері та його близької знайомої.

І тут виникає ще одне запитання. Яким би Кулик не був, хай навіть таким же ж корупціонером, як і Ситник, він є носієм дуже специфічних державних таємниць, пов’язаних з обороноздатністю країни та проведенням бойових дій на Сході. Тож цікаво: а кому ще, окрім воєнної розвідки, посольства США, посольства Великої Британії, кишенькових журналістів та приватного підприємця Шабуніна Ситник міг розповідати про контакти Кулика, його відносини з жінками, матеріальний стан і, взагалі, надавати інформацію компрометуючого характеру про військового прокурора сил АТО для можливих вербовочних підходів?..

Щоправда, професійні «громадські активісти», які живуть з щедрот закордонних грантодавців, на кожному розі плещуть язиком про те, що порядній людині нема чого приховувати від НАБУ і що, мовляв, треба надати Ситнику можливість знімати інформацію з будь-яких телефонів для того, щоби він цю інформацію передавав у посольство США для вжиття заходів відносно українських корупціонерів. Взагалі-то, це не викликає великого заперечення – урешті-решт, у цій країні немає таких державних таємниць, які б неможливо було купити за 100 доларів. Але є три нюанси.

По-перше, з якого дива діяльність американської резидентури повинна оплачуватись коштом українських платників податків? Якщо Сполучені Штати вимагають надати Ситнику можливість безконтрольно знімати інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж, то нехай вони й фінансують НАБУ та САП (а, заодно, і НАЗК з пані Корчак на чолі – українським платникам податків ці фейкові органи точно не потрібні). Витрачати щороку 1 млрд. грн. зі злиденного українського бюджету на фінансування американської резидентури – це, погодьмось, занадто.

По-друге, українські корупціонери цікавлять спецслужби Сполучених Штатів у останню чергу. У разі надання американській резидентурі, яка працює під дахом НАБУ, технічних можливостей самостійно знімати інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж прослуховуватись будуть не розмови Порошенка (це технічно неможливо), а посольства європейських країн у Києві. На сьогодні цим займається лише СБУ – і то час від часу вибухають скандали (нагадаю, до речі, феєричну історію про те, як Контора «слухала» з санкції все того ж судді Глиняного посла Федеративної Республіки Німеччини в України https://wp.me/p7OLON-f3). Можна лише уявити дипломатичні ускладнення в разі, якщо подібною діяльністю в Україні стануть масово займатись американські спецслужби під прикриттям української правоохоронної установи.

І, по-третіх. Судячи з тієї інформації про незаконну діяльність Ситника, яка просотується з-за стін НАБУ, боротьба з корупцією його цікавить менше за все, а незаконне стеження за громадянами він влаштовує або на виконання чиїхось бізнес-замовлень, або з метою приховати власні злочини. Як приклад  можу навести негласні слідчі (розшукові) дії, які НАБУ проводило відносно відомого київського бізнесмена Давида Сарії – зятя колишнього голови Верховної Ради України Олександра Мороза.

Уся вина Давида полягала в тому, що він передав автору цих рядків ось цю фотографію Ситника у VIP-ложі стадіону «Олімпійський».

Ця безневинна фотографія спричинила приступ оскаженіння в директора НАБУ, оскільки квитки в цей сектор не продаються й на футбольний матч Ситник потрапив завдяки своїм корупційним зв’язкам з Ігорем Суркісом. Як наслідок, детективам НАБУ надійшла вказівка отримати шляхом службового підроблення санкцію слідчого судді на прослуховування телефону зятя Мороза, накопати будь-який компромат на Давида та відправити його до Лук’янівського СІЗО. З того часу сплинуло 8 місяців, компромат на Сарію знайти так і не вдалось, натомість з’явився ще один привід вдягнути наручника на Ситника у зв’язку з незаконним проведенням НСРД.

Тому зараз якщо й треба вести мову про створення якогось суду, то це має бути, дійсно, суд для Ситника – Антикорупційний суд, у якому судитимуть так званих «антикорупціонерів». А після того вже можна буде подумати й про створення Антикорупційної установи по виконанню покарань.

Початок статті

http://ord-ua.com/2017/11/27/sposterezhennya-za-sposterigachami-navischo-sitniku-antikoruptsijnij-sud-ta-vlasna-proslushka/

 

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»

Версия для печати

 

 

Комментировать

Комментарии - страница 1

29.11.2017 15:55 Cаша

цікаво, як далеко зайде комерціалізація і свавілля НАБУ. Вони й так постійно зловживають наявними повноваженнями, що ж буде, якщо отримають суди з прослушкою?


29.11.2017 19:30 орд

О чем спор?СБУ далеко не показатель чистоты и благих устремлений.В США каждая спецслужба ( а их там десятки) ведут разработки самостоятельно в рамках закона и не спрашивают друг у друга разрешений.Именно так там достигается баланс от возможных злоупотреблений одной из спецслужб.СБУ сегодня монополист, далеко не эффективный и не без греха.Сосредоточение всех потоков в одной спецслужбе ведет неизбежно к злоупотреблениям.Для экономии гос средств необходимо создавать отдельную техническую службу по типу АНБ, которая бы не зависимо от заказчика, технически обслуживала остальные спецслужбы по их направлениям и складировала информацию которая могла бы пригодится в будущем, экономила кучу государственных денег, расстаскиваемые сегодня отдельными ведомствами на одни и те же нужды.Каждый должен заниматься своим делом.И чем больше будут специализирований спецслужбы, тем меньше будет глобальных злоупотреблений и больше будет взаимоконтроля.


30.11.2017 19:41 мама пидора птн пнх

бойко -крыса и опытная. Чем кормят падла?


Комментировать