ORD

Человек не терпит насилия!

Вы можете читать нас на следующих доменах:
ord-ua.info ord-ua.biz ord-ua.org

RSS Спостереження за спостерігачами: навіщо Ситнику Антикорупційний суд та власна «прослушка»?

Епічна битва між двома антикорупційними достойниками – головою Національного агентства з питань запобігання корупції пані Корчак, яка склала адмінпротокол щодо директора Національно антикорупційного бюро України пана Ситника, та паном Ситником, який, у свою чергу зареєстрував кримінальне провадження щодо пані Корчак – не залишила байдужим керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького. У зв’язку з тим, що директор НАБУ, аби довести громадськості, яка корупціонерка обіймає посаду голови НАЗК, оприлюднив терміново здобутий компромат на Корчак, Холодницький на правах заступника генпрокурора поширив заяву, в якій засудив подібну практику.

Цитую офіційну заяву Спеціалізованої антикорупційної прокуратури: «Крім того, у НАБУ вирішили за доречне оприлюднити фрагмент свого листування з цього приводу з НАЗК. Звичайно, питання прийнятності застосування директором НАБУ новаторського для офіційного ділового мовлення стилю «сам дурень» залишаємо на розсуд усіх небайдужих. Утім, очевидно неприйнятним з точки зору закону є зроблене в ньому посилання на матеріали розслідуваного детективами НАБУ кримінального провадження».

Щоправда, зовсім недавно Назар Іванович вважав нормальним не тільки розголошення Ситником даних досудового розслідування, а навіть усіляко сприяв проведенню піднаглядною установою незаконних негласних слідчих (розшукових) дій щодо громадян (скорочено – НСРД), санкцію на які детективи НАБУ отримували в Апеляційному суді м. Києва шляхом службового підроблення, з наступним поширенням здобутої інформації про особисте життя громадян в засобах масової інформації. Більш того, з тим, щоби ніякі формальності типу Конституції та законів України не заважали Ситнику незаконно прослуховувати телефони сторонніх осіб, читати їх електронне листування та викидати в ЗМІ подробиці того, хто з ким спить, Холодницький палко підтримав по-перше, ідею надання НАБУ технічних можливостей безконтрольно знімати інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж і, по-друге, регулярно закликає до створення якогось «Антикоруцпійного суду», де б суддя Бобровник видавав Ситнику санкції на здійснення НСРД в разі необхідності легалізувати результати незаконного прослуховування телефонів.

У людини, яка не обізнана в тонкощах проведення НСРД, виникає цілком природне запитання – а яке відношення ці вимоги мають до боротьби з корупцією – хіба зараз НАБУ не «слухає» телефони й не читає СМС-повідомлення? – І слухає, і читає. Це робиться за допомогою технічних можливостей Служби безпеки України, яка зобов’язана виконувати завдання інших правоохоронних органів по зняттю інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. Попри це за два роки своєї діяльності НАБУ спроміглось передати до суду лише 86 справ, переважно – відносно голів селищних рад, адвокатів, суддів низової ланки, що були впіймані на дрібних хабарах та слідчого Генпрокуратури, який поцупив кілька талонів на бензин. При цьому, основний масив справ – це угоди зі слідством, які підлягають затвердженню судом, клопотання про закриття провадження або про звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Не менш дивною виглядає вимога створити для НАБУ окремий Антикорупційний суд. А чим поганий Солом’янський районний суд м. Києва, який обслуговує Ситника зараз і де суддя Бобровник, як стверджують лихі язики, навіть не читає ті ухвали, які від його імені пишуть детективи НАБУ й приносять у суд на флешках Бобровнику на підпис?

Насправді, майбутній Антикорупційний суд буде відрізнятись від Солом’янського райсуду Києва лише наявністю режимно-секретного відділу, а, відтак, можливістю розглядати клопотання НАБУ про проведення НСРД (зараз цей робить Апеляційний суд м. Києва). Що ж стосується надання НАБУ технічних можливостей самостійно знімати інформацію з телекомунікаційних мереж, то це означатиме, що всіх операторів зв’язку зобов’яжуть протягнути кабелі в НАБУ з тим, щоби Ситник і Ко могли без будь-яких законних підстав і без будь-якого контролю слухати телефони будь-яких громадян, установ і організацій, читати СМС-повідомлення та перлюструвати електронну пошту. А на випадок, якщо подібні факти незаконної діяльності НАБУїнів ставатимуть надбанням громадськості й спричинятимуть черговий скандал, кишеньковий Антикорупційний суд своїми ухвалами буде легалізовувати «прослушку».

Щоби розібратись з тим, чому Ситник та посольство США в Україні вимагають створити Антикорупційний суд та надати НАБУ технічні можливості самостійно, минаючи СБУ, знімати інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж, спробуємо для початку розібратись, що таке негласні заходи й на яких підставах вони проводяться.

Відповідно до статті 246 Кримінального процесуального кодексу України негласні слідчі (розшукові) дії, до числа яких належить зняття інформації з каналів зв’язку (зокрема, прослуховування телефонних розмов та читання СМС-повідомлень), можуть проводитись виключно в кримінальних провадженнях щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. Виняток становить лише зняття інформації з електронних інформаційних систем, доступ до яких не обмежується власником, і встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу – ці два види НСРД можна проводити незалежно від тяжкості злочину.

До 2006 року нічим не обмежену технічну можливість прослуховувати телефонні розмови мали практично всі підрозділи всіх правоохоронних органів. Це призвело до створення цілого ринку даних «прослушки», а за невелику плату через знайомого оперативного працівника чи слідчого районного відділу міліції можна було замовити зняття інформації практично з любого телефону – як мобільного, так і стаціонарного. І хоча законом було передбачено, що прослуховування телефонів має здійснюватись лише на підставі судового рішення, проконтролювати дотримання законності було неможливо, а санкцію в суді правоохоронці брали тільки в тих випадках, коли планували в наступному офіційно використати дані прослуховування.

Президент Ющенко поклав край цій вакханалії беззаконня й зобов’язав усі силові органи передати відповідну техніку в СБУ, яка стала виконувати функцію комутатора для інших правоохоронців та контролювати дотримання формальностей при знятті інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

Тому зараз безконтрольно «слухати» телефони може лише СБУ (бо саме сюди протягнути кабелі від усіх операторів зв’язку й тільки Департамент оперативно-технічних заходів СБУ має технічні можливості підключатись до транспортних телекомунікаційних мереж). Якщо, наприклад, при розслідуванні кримінального провадження в слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України виникає потреба знімати інформацію з певного телефону, він звертається до Апеляційного суду м.Києва з клопотанням, погодженим з прокурором. Чому саме до апеляційного суду? – Тому що районні суди не мають режимно-секретних відділів, а все, що пов’язано з НСРД (клопотання органу досудового розслідування, ухвала слідчого судді, завдання на проведення НСРД, протокол проведення НСРД тощо), має гриф «таємно» або навіть «цілком таємно».

Слідчий суддя перевіряє, чи дійсно, йдеться про розслідування тяжкого або особливо тяжкого важкого злочину, перевіряє, чи, дійсно, розкрити злочин неможливо без проведення НСРД, і виносить ухвалу, якою або задовольняє клопотання, або його відхиляє.

У разі, якщо слідчий суддя Апеляційного суду дозволив знімати інформацію з певного телефону, слідчий поліції передає судове рішення в Департамент оперативно-технічних заходів Нацполіції, звідтіля завдання разом з копією ухвали слідчого судді прямує в Департамент оперативно-технічних заходів СБУ, ДОТЗ СБУ виділяє канал зв’язку й перекомутовує сигнал на ДОТЗ НПУ. Оперативні співробітники ДОТЗ НПУ записують і розшифровують телефонні розмови та складають протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

Дозвіл на проведення НСРД завжди надається відносно конкретної людини й лише на певний строк (спочатку – на два місяці з можливістю подальшої пролонгації). Якщо випадково під час проведення заходів буде отримана інформація відносно інших людей, не причетних до справи, то орган досудового розслідування зобов’язаний таку інформацію негайно знищити.

Що стосується НАБУ, то воно має в своєму складі Оперативно-технічне управління, співробітники якого можуть здійснювати візуальне спостереження за особою, проникати в приміщення, встановлювати апаратуру для прослуховування тощо. Але НАБУ, як і Національна поліція України, не має технічних можливостей самостійно знімати інформацію з каналів зв’язку. Більш того, відповідно до ч.4 ст.263 КПК України, знімати інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж в Україні дозволяється лише уповноваженим підрозділам органів Національної поліції та СБУ. А це означає, що протокол про проведення такої НСРД також повинні складати тільки співробітники СБУ на виконання завдання НАБУ.

Подібне розділення функцій, коли НАБУ виступає ініціатором прослуховування телефонів, а СБУ – виконавцем, дозволяє зводити до мінімуму порушення законності в ході проведення НСРД. Саме це й не вдовольняє ані Ситника, ані його кураторів з іноземних спецслужб, які вимагають прийняти закон, який зобов’яже всіх операторів зв’язку за свій рахунок протягнути кабелі в НАБУ й дати можливість Ситнику та двом резидентурам, що працюють під дахом Національного антикорупційного бюро України (американській та британській), безконтрольно прослуховувати не тільки телефони громадян, але й знімати інформацію з телекомунікаційних мереж іноземних посольств.

Питання про створення для НАБУ окремого «Антикорупційного суду» та надання можливості безконтрольно, минаючи СБУ, прослуховувати телефони громадян стало роздмухуватись професійними «громадськими активістами» невдовзі після того, як у березні 2016 року в Службі безпеки України випадково виявили факт незаконного прослуховування НАБУ телефону хорватського підприємця. Трапилось наступне.

3 лютого 2016 року Національним антикорупційним бюро України було відкрито кримінальне провадження №52016000000000036 за фактами вчинення корупційних злочинів співробітниками органів прокуратури. У межах цього кримінального провадження 15 березня 2016 року НАБУ звернулося з клопотанням до Апеляційного суду м. Києва про надання дозволу на зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж певного абонентського номеру мобільного зв’язку. У клопотанні було зазначено, що абонентом, розмови якого треба прослуховувати, є начальник Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені Генпрокуратури Василь Черніков. Але насправді в клопотанні був зазначений номер телефону зовсім іншої людини – підприємця з Полтави, який є громадянином Хорватії,  Любомира Мудріча, 19 березня 1962 року народження, який раніше очолював міжнародну групу компаній Allseeds Group, а також до лютого 2016 року був генеральним директором компанії  Lauffer Group.

Іншими словами, детективом НАБУ та прокурором САП було скоєно службове підроблення з метою обслужити конкурентів Мудріча, які дали замовлення (очевидно, не безкоштовне) слідкувати за хорватом.

Того ж дня слідчий суддя Апеляційного суду м. Києва Худик виніс ухвалу №01-3682т/НСД, якою задовольнив клопотання НАБУ та надав дозвіл на зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж абонентського номеру мобільного зв’язку, що був зазначений у клопотанні як номер телефону Чернікова. Доручення НАБУ з ухвалою судді попрямувало до СБУ, але трапилась прикрість, до якої Ситник не був готовий: телефон хорватського бізнесмена вже прослуховувався оперативними службами СБУ (напевно, вони також взяли замовлення від конкурентів). І тому коли в СБУ надійшло доручення з НАБУ, моментально виявилось, що телефон, який хотіло слухати НАБУ, не має до Чернікова жодного відношення.

СБУ про це повідомило в Генеральну прокуратуру й за фактом незаконного прослуховування службовими особами НАБУ телефону Мудріча було відкрито кримінальне провадження. Подальша історія з цим провадженням є загальновідомою: слідчі Генпрокуратури отримали дозвіл суду на тимчасовий доступ до документів НАБУ, 5 серпня 2016 року прибули в  НАБУ для проведення слідчих дій, але загін спецпризначення Національного антикорупційного бюро України, озброєний шкарпетками по 300 грн., не пустив слідчих, оскільки генеральний, прости господи, Луценко напередодні публічно попередив Ситника про заплановану виїмку документів. А невдовзі Луценко взагалі визначив підслідність у цьому кримінальному  провадженні за Службою безпеки України й повернув в СБУ матеріали про незаконне прослуховування телефону Мудріча – щоби не лаятись з Ситником. Зрозуміло, що справу в СБУ ніхто не розслідував.

А якби б НАБУ мало власні технічні можливості знімати інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж, ніхто б не довідався, що Ситник взяв замовлення на прослуховування телефону Любомира Мудріча від його конкурентів.

 

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»

(далі буде)

Версия для печати

 

 

Комментировать

Комментарии - страница 1

27.11.2017 11:31 майк

Володя, ты меня помнишь? Почитай, вспомни и поймешь зачем нужен такой суд, когда все другие пользуются частными услугами полиции.

ISRAEL. В Шевченковский районный суд г. Киева 2017

О бездействии прокурора киевской местной прокуратуры №10 (Шевченковского района г. Киева) в уголовном деле № 12-11157. Ж А Л О Б А Своим постановлением 24.02.2000г. стр.10,11,12,13 заместитель начальника следственного отдела вышеуказанного районного отделения милиции Семенов В.А. обвинил меня в не законном посягательстве на чужие деньги. Постановление обосновано фактами, установленными следствием. Что я, будучи ранее вкладчиком кредитного союза, в ходе расследования уголовного дела о должностном мошенничестве его руководителя требовал от него деньги под угрозой неизвестных сведений, якобы компрометирующих его должностную деятельность. За что я был лишен свободы, и дело руководителя было закрыто без рассмотрения этих сведений и суда. Однако эти факты опровергают вывод этого постановления о моем посягательстве на чужое имущество. На том основании, что мне, как вкладчику этого кредитного союза, его устав гарантировал добросовестное использование его руководителем моих вкладов для кредитования их заемщикам с целью получения мною доходов. Поэтому мои сведения, которые компрометировали должностную деятельность этого руководителя, содержали мое заявление потерпевшего от хищения им моих доходов, которые он скрыл от учета бухгалтерии. В частности я заявил, что этот руководитель привлекал вклады для кредитования с условием их компенсации заемщикам в случае инфляции. Как это было записано во всех кредитных договорах. Но, несмотря на прошедшую инфляцию и повышение цен, после получения всех своих денег, которые были учтены в бухгалтерии, я эту компенсацию не получил. Что указало на сокрытие ее от учета на моем счету с помощью подложных документов, один из которых должен был быть расследован в уже открытом уголовном деле по обвинению этого руководителя в должностном мошенничестве. Поэтому, чтобы скрыть свое хищение руководитель предложил милиционерам взятку. И они его предложение приняли. Что подтверждает не принятие ими этого моего заявления потерпевшего, обвинение и лишение за него свободы. Это указало, что милиционеры планировали не допустить меня к справедливому правосудию в деле своего заказчика, что угрожало мне убийством в случае нарушения их плана. Поэтому они решили открыть против меня отвлекающее дело, в котором, для искусственного создания доказательств и применить провокацию передачи мне денег, которые я требовал. В ней руководитель обманул меня своим согласием возместить ущерб по мировому соглашению для закрытия его дела в соответствие закона на стадии досудебного следствия. Но, когда я их получил, милиционеры меня с ними сразу задержали и забрали за свою «работу». В результате дело руководителя было закрыто по ложной причине отсутствия доказательств, а мое — по несудебной амнистии, принятой под угрозой жизни. В то время начальником этого отделения милиции был полковник Школьный Б.М., который, судя по публикациям прессы, уже имел опыт добычи взяток подобным оригинальным способом. Как писала в 2000 году газета «Аргументы и факты», он предложил подследственному внести взятку в виде вклада в благотворительный фонд работников правоохранительных органов за качественное расследование дела. За что Школьного привлекли к уголовной ответственности. Но его высокий покровитель, заместитель Министра внутренних дел Корниенко М.В., спас его, своим силовым аргументом, что «милиции сейчас без этого не выжить». И Школьный Б.М. успешно выживал, совмещая свою преступную деятельность в милиции с руководством Киевского отделения этого благотворительного фонда. И пока я был в заключении, он под видом обыска без законной необходимости и разрешения суда, обворовал мою квартиру на 65 000 долларов США. Руководителем всего фонда является бывший руководитель внешней разведки Украины Маломуж Н.Г. Как это указано на его странице Facebook, деньги этого фонда дали ему возможность баллотироваться на выборах в Президенты Украины. Но даже деньги не смогли поднять уровень доверия к кандидату из правоохранительного органа. Другая интернет газета «Украина криминальная» в статье «черная стрела — тайны Игоря Гончарова» упоминала про киевскую банду оборотней. Суд установил, что ею было ограблено и убито 14 человек. В числе банды был Игорь Гончаров, который много лет работал и получал повышения по службе под руководством Школьного Б.М. В следственном изоляторе Гончаров, заявил про угрозу убийством и сразу умер. И хотя его родственники заявили, что на похоронах видели следы побоев на его лице, им тоже отказали в возбуждении уголовного дела. В результате члены банды были осуждены за исключением их руководителя. Несмотря на тот факт, что его руководство имеет очевидные авторские признаки Школьного Б.М. Эти эпизоды якобы служебной деятельности Школьного Б.М. и его покровителя Корниенко М.В. указали, что в их милицейском фонде накапливались взятки за открытия и закрытия уголовных дел, за заказные убийства, оборот наркотиков и деньги, добытые грабежами, скрытыми под видом обысков. За покровительство таким преступлениям их платили прокурорам, судьям и, конечно, господину Корниенко М.Ф. На строительство их дворцов и покупку дорогих машин, не имеющих других источников происхождения. Так знаменитая на весь мир украинская система круговой поруки дала возможность бандитам из правоохранительных органов приватизировать их, как личные доходные предприятия. Поэтому банда Школьного с уверенностью в безнаказанности издевалась над моим правом потерпевшего, рассчитывая сломить мою волю или убить. За 4,5 месяца моего содержания под стражей она не доставила меня в суд, ограбила мою квартиру и незаконно закрыла уголовное дело по обвинению руководителя. Что вынудило меня дать ей согласие на несудебную амнистию и немедленный отъезд в Израиль. И, когда из Израиля я заявил жалобу вышестоящему прокурору Киева, то он подтвердил, признаки этих уголовных преступлений в действиях работников досудебного следствия. И сообщил, что несудебная амнистия была отменена и дело передано в местную прокуратуру для продолжения расследования. Такой ответ предполагал немедленное расследование этих признаков банды и принятия мер моей безопасности. Но, контролирующие следствие работники из местной прокуратуры, даже не захотели мне ответить. Что заставило меня заявить об этом в суд, на пути к которому в 2002 году был убит мой адвокат Георгий Голосовский. И, несмотря на мое заявление прокурору, что этому адвокату банда угрожала так же, как и мне, версия его заказного убийства по профессиональным мотивам, не рассматривалась. Находясь в Израиле в глубокой депрессии от этих трагических событий, я остался без украинского адвоката, занять место которого другие адвокаты справедливо боятся. И я думаю, что не только они — но и судьи. Несмотря на это я продолжил свою жалобу с помощью почты. Но только через пять лет под давлением постановления Печерского суда г. Киева, местная прокуратура приняла постановление об отказе возбудить уголовное дело против своих коллег. И 3 года она не высылала мне в Израиль это постановление (п.1,стр.7,8.9), чтобы я его не обжаловал в суде. Пока Киевский апелляционный административный суд не заставил это сделать (Единий державний реєстр судових рішень. № рішення 3250898, № судової справи 22-а-7041/08). И в полученном этом постановлении местная прокуратура мне сообщила, что досудебное следствие было закончено. Но дальнейшее производство дела невозможно по причине моей не явки на следствие с целью уклонения от уголовной ответственности, за что я был объявлен в розыск. Ссылаясь на вышеуказанные обстоятельства, я заявил местной прокуратуре, что, вышеуказанное постановление следователя указали, что настоящая причина моего неприбытия на следствие состоит в угрозе моей жизни на пути в суд с целью сокрытия преступлений. И в соответствие статей 36,п.2, 280,п.4 УПК Украины, я просил местного прокурора выполнить свой служебный долг контроля досудебного расследования. В ходе которого, отменить свои согласования вышеуказанных постановлений моего дела по причине несоответствия их выводам обстоятельствам дела, которые в них установлены. После чего, выполнить требования статьи 283 УПК Украины, которая обязывает прокурора закрыть дело по причине отсутствия доказательств моей виновности, или передать его в суд с обвинительным заключением для судебного контроля. Получение моего заявления прокуратурой подтверждает сайт Укрпочты: http://uacargo.com.ua/track/ukrposhta#code в разделе отслеживания почтового отправления по его номеру, исходящему из Израиля (приложение п.2): «Відправлення за номером RA058446091IL вручене за довіреністю 12.10.2016 об’єктом поштового зв’язку КИЇВ 50 з індексом 04050» . Последующее бездействие местного прокурора заставило меня обратиться с жалобой к следственному судье 19.10.2016. И в своем решении, опубликованном в Едином реестре судебных дел, суд указал мне на единственный недостаток моей жалобы, что в ней отсутствует копия моего заявления прокурору. Поэтому суд отказал мне в ее принятии, указав на мое право повторного обращения. Справа № 761/38956/16-к. Провадження № 1-кс/761/23723/2016. Поэтому, с исправлением замечания этого суда, я повторно к нему обращаюсь. Поэтому и на основании выше изложенного и в соответствие статей ст.24 п.1, ст.17 пункты3,4, ст.24, п.1, ст.303 ч.1,п.1,2 УПК Украины П Р О Ш У С У Д Отменить, вышеуказанное постановление органа досудебного расследования Шевченковского района г.Киева о приостановлении досудебного расследования, выдвинутого мне обвинения (подозрения). И параллельно ходатайствую 1.О продлении любых пропущенных сроков давности обращения с настоящей жалобой. На основании не опровергнутой угрозы моей жизни на пути к правосудию со стороны работников правоохранительных органов. 2. О предоставлении мне украинского адвоката, в соответствие ст.206 п.9.УПК Украины. На том основании, что без расследования версии заказного убийства моего адвоката украинские адвокаты опасаются меня защищать. Приложения на 14 страницах: 1.копия жалобы прокурору киевской местной прокуратуры №10 от 28.09.2016 на 13 страницах. 2.копия квитанции израильской почты от29.09.2016 с номером отслеживания корреспонденции жалобы прокурору киевской местной прокуратуры №10 от 28.09.2016 на одной странице. Всего 16 страниц, включая настоящую жалобу. Подпись заявителя:


27.11.2017 14:01 стиль викладення вже впізнається з першого абзацу

головне — не зупинятися


27.11.2017 15:00 долой банду школьного.

излагать про такую сволочь будут до тех пор, пока в Украине не начнет работать антикоррупционный суд.


27.11.2017 15:10 Александр

Бойко В. Вы все описали правильно. Необходимо добавить, что сотрудник СБУ, выявив, что им прослушивается не то лицо, которое указано в постановлении судьи, обязан прослушивание прекратить, о несоответствии доложить по команде. То, что НАБУ хочет сама прослушивать, мне понятно. СБУ своим монопольным правом все знать часто злоупотребляют. Поэтому надо создавать отдельный технический орган, подконтрольный, скажем, суду. И еще есть способы незаконной прослушки чекистами. Там никто ничего не скажет ибо все на службе и носят погоны. А сын Авакова должен предстать перед судом вместе с Чемоданом.


27.11.2017 20:13 вся статья в двух словах

Для обывателя абсолютно фиолетово, кто его прослушивает.Проблемы вообще нет.Проблема в одном- СБУ хочет контролировать кого прослушивает НАБУ, ссылаясь на какие то мифические технические причины, которые то ли им будут мешать, то ли еще что.В НАБУ говорят что нам не нужны услуги СБУ, мы и сами справимся.И в чем автор видит проблему?В возможных злоупотреблениях?Так они с таким же успехом могут возникать и возможно есть в СБУ.Их то то же проверяют только формально.


30.11.2017 18:57 Юрий

Ну вот сегодня все и узнали, почему СБУ хочет слушать НАБУ. Только одному Бойко это было непонятно. Хотя нет — ему все понятно, это у него имидж такой.


Комментировать