Сьогодні в Північного Сусіда національне свято. 84 роки тому на навчаннях Московського воєнного округу під Воронежем було десантовано 12 осіб для виконання тактичного завдання. Цю, взагалі-то, пересічну подію за кілька десятків років по тому Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу оголосив Днем повітрянодесантних військ або «днем десантника».
Військова доктрина СРСР розглядала повітрянодесантні війська як ударну наступальну силу – на противагу США, де аналогічну роль виконувала авіація палубного базування та морський десант. Але «хрущовське» скорочення армії Радянського Союзу та зменшення строку призову на військову службу (з трьох до двох років у сухопутних силах і з п’яти до трьох років на флоті) поставили перед ідеологами військово-промислового комплексу СРСР завдання докорінно змінити систему військової підготовки.
Підготувати за два роки строкової служби професійного водія, радиста, підводника чи десантника було непросто – особливо в умовах, коли армії доводилось будувати свинарники, вести битву за врожай та систематично підвищувати рівень марксистсько-ленінської підготовки особового складу. Тож наголос було зроблено на тому, щоби готувати фахівців військово-облікових спеціальностей ще до призову – у мережі державних клубів ДОСААФ («Добровольного общества содействия армии, авиации и флоту»), які сотнями й сотнями відкривались на безкраїх просторах «першої країни робітників і селян».
Зокрема, у повітрянодесантні війська приймали лише хлопців, які виконали три стрибки в клубі ДОСААФ (де їм, до того ж, давали солідні теоретичні знання та навички укладання основного й запасного парашутів). Така система, окрім того, дозволяла відсівати тих, хто за психологічними якостями був не здатен до служби в ПДВ – наприклад, через патологічну боязнь висоти.
Але було одне «але»: ДОСААФ – не армія, туди цивільних людей насильно не загониш. Багаторічний командувач повітрянодесантних військ СРСР Василь Маргелов, розуміючи, що без реклами не обійтись, став ініціатором запровадження в СРСР особливого культу десантника – зі святкування 2 серпня, п’яним мордобоєм і купанням у фонтанах. Типу – романтика блакитних беретів, яка мала заохотити допризовників записуватись у парашутні гуртки.
Покійний гострослов Чорномирдін говорив: що б ми не будували, завжди виходить КПРС. Перефразовуючи покійного надзвичайного й повноважного посла Росії в Україні, можна стверджувати: що б не розбудовували керманичі Незалежної, завжди виходила недолуга російська копія.
Бездумне мавпування перенесло на український ґрунт і «день захисника вітчизни, 23 лютого» (цікаво, чи знає екс-президент Кучма, який запровадив це «свято», за яких обставин воно виникло?), і «день десантника, 2 серпня». Головне – аби як у Росії. Ба більш того, за часи Януковича невеличку купку десантників було не тільки оголошено (Матка-Бозка!) окремим родом військ, але й перейменовано на «високомобільні десантні війська» — щоби скорочена назва ВДВ співпадала з російською абревіатурою.
Про ВДВ українського розливу я можу розповідати довго: про розкрадену матеріально-технічну базу (зараз в армії залишилось штук 200, не більше, старих-престарих Д-6, які, як перехідний червоний прапор, передають з частини в частину під час навчань); про афери з виготовленням у Феодосії «українських десантних парашутів» — «виготовлення» полягало в тому, що військове начальство списувало з балансу та продавало шахраю старі радянські парашути, шахрай їх прав, перебивав клейма й продавав назад в армію як «новітню українську розробку»; про десантників строкової служби, які демобілізовувались, не виконавши жодного парашутного стрибка. Натомість керівництво Збройних сил України усіляко пропагувало «російсько-українське військове братерство» та купання у фонтанах на честь річниці десантування вояк Московського округу під Воронежем.
Сьогодні в Росії свято – у фонтанах купаються п’яні особи в тільняшках, б’ються фізіономії, ллються горілка та пиво. З такої нагоди Президент України поздоровив українських десантників, яких живцем спалюють «Градами» їх російські «брати». Хочеться вірити, що вціліли герої, повернувшись з війни, не тільки виженуть з Банкової власника Ліпецької кондитерської фабрики, але й започаткують наше, українське, свято – в пам’ять про нинішні подвиги нашої «крилатої піхоти».
З днем десантника Вас, Петре Олексійовичу!
Володимир БОЙКО
джерело:
11 ответов
Володимр бойко розкажіть нам простим смертним чому наша ненька в такій глибокій дупі?
Был у меня друг-сослуживец,десантура,родом из Донбасса,вроде нормальный,прошли вместе Афган,но когда надо было послужить Украине-удрал в рассею:ненавижу предателей,было бы здоровье,сам пошел бы добровольцем;так что народ-наши десантники,не чета советским…
Если Порошенко так облаивают на каждом повороте, значит правда что-то сдвинулось в Украине. Надеюсь, что наша армия восстановит свою былую славу, которую убивали не 23 года, как пишет автор, а 300 лет подряд. І це не Порошенко, а Верховна Рада затверджувала всі ті свята, про які йдеться, що до нових свят – у нашої Країни є нагода зараз започаткувати свої свята. Як слушно зауважив автор – наші хлопці зараз виборюють свободу та незалежність нашої Країни під вогнем і зайвий раз нагадати їм про те що країна їх цінує та вшановує – то не зайве
Для автора В Бойка. А ви шо поляк, чи як, прізвище наче наше, але ось це “Матка-Бозка!”, ой шоб вже та шляхта прийшла, та з документами, та повідбирала свої маєтки й землі по всій Західній Україні, ото будете мати. А в них папери в порядку це я точно знаю.
подолянин
и как им в вермахте воевалось?
тупорылые выпускники рвду скопировали устаревший д-6 и назвали новой украинской разработкой
Для “елена из донецка”. В натуре чё-та сдвинулось. Сегодня Администрацию Порошенко пришли пикетировать матери десантников из зоны АТО. Елена, ты уже сколько солдат родила для государства Украина?
такое ощущение, что в Украине на день ВДВ ходят исключительно трезвые, спортивные парни)))) Просто это — тот праздник, когда можно побухать-подраться без перспектив оказаться в ментовке. И это круто.
Ленусик здравствуйте! Ну то, что вы из Донецка, могли бы не писать, и так понятно. Так вы замужем или нет? 3-й раз спрашиваю, а вы не отвечаете… Может для донецкой женщины это нескромный вопрос?
Володимиру Бойкові — респект ще й супервеличезний.
Все правильно, цей потяг до кацапоподібності — вже дістав. СРСР вже давно нема а всі українські керівники святкують 23 лютого, та за це вбивати треба, ублюдки нах.
Та жодна країна що себе поажає, що здобула незалежність ніколи не стане уподібнюватись традиціям бувшого окупанта.
“Покійний гострослов Чорномирдін говорив: що б ми не будували, завжди виходить КПРС” — как ни печально.