14 червня о 16 год. 31 хв. прес-служба Президента України порадувала громадян України та світову спільноту повідомленням про процесуальне керівництво Петром Порошенком діяльністю слідчих СБУ і Генеральної прокуратури. Є всі підстави вважати, що це феєричне повідомлення написав Святослав Цеголко, до 10 червня – журналіст «5-го каналу», наразі – прес-секретар Президента. А приводом для такої непересічної події став скандал з прибуттям у Дніпропетровськ такого собі Георгія Ярошенка, «смотрящєго по таможнє» від Наливайченка.
Про цю скандальну історію, зустріч Ярошенка з бізнесменами, а також реакцію керівництва Дніпропетровської області на приїзд «смотрящєго», миттєво повідали практично всі ЗМІ України:
Особливої пікантності ситуації надала та обставина, що Ярошенко є активістом партії «УДАР» й правою рукою народного депутата від цієї партії Валерія Іщенка. А партія «УДАР», як відомо, є найближчим союзником і політичною опорою Петра Порошенка. З чого можна зробити висновок, що хазяїн і спонсор «УДАРУ» Дмитро Фірташ, коли недавно зустрічався з Порошенком у Відні, забув попередити майбутнього Президента України, що «УДАР» — це суто шахрайський проект, покликаний завести у владу людей на кшталт Ярошенка, Іщенка та Кличка-старшого.
Президентське прозріння трапилось раптово й виплеснулось на офіційному веб-сайті глави держави у вигляді ось такого повідомлення (http://president.gov.ua/news/30515.html ):
«Президент України Петро Порошенко дав доручення голові Служби безпеки України та Генеральному прокурору провести і протягом доби доповісти про результати розслідування щодо осіб, які від імені голови СБУ в м. Дніпропетровську вчиняли дії, що підпадають під статтю Кримінального кодексу».
Оскільки президентський сайт не надає читачам можливості коментувати новини, хочемо з такої нагоди звернутись до прес-секретаря Президента Святослава Цеголка.
Шановний Святославе Петровичу.
Є випадки, коли прес-секретарю краще спочатку думати, а потім вже сідати за клавіатуру. Звісно, ми всі знаємо, що Генеральний прокурор України вважається домашнім цуциком глави Адміністрації Президента й покликаний обслуговувати будь-які забаганки монарших осіб, а також їх чад, домочадців і коханок. Але про це зовсім не обов’язково писати на офіційній сторінці глави держави.
Я не думаю, що Петро Олексійович, маючи таких «професіоналів» навколо себе, довго протримається в президентському кріслі. Тим не менш, Святославе, якщо вже Ви потрапили на посаду президентського прес-секретаря, дуже рекомендую вивчити напам’ять статтю 106 Конституції України, де перераховані всі функціональні повноваження глави держави. Запевняю, що ні за яких обставин Президент України не може давати доручень Генеральному прокуророві, який (три рази «хі-хі») підпорядкований лише закону й підзвітний тільки Верховній Раді.
Я вже не кажу про те, що зараз в Україні немає Генерального прокурора й всі очікують, кандидатуру якого саме негідника внесе до парламенту Новообраний. Наразі є лише виконуючий обов’язки Генерального прокурора України. І якщо прес-секретар Президента не розуміє різниці, то його треба терміново позбавити можливості дописувати на сайті очільника держави.
Наступне запитання: про яке таке «розслідування» йдеться в офіційному повідомленні й згідно з яким законом воно проводитиметься? Можливо, Святослав про це чує вперше, але, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, будь-який державний посадовець (рівно як і орган державного управління чи місцевого самоврядування) має діяти виключно в межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією й законами України. Іншими словами: якщо на звичайного громадянина поширюється правило «дозволено все, що не заборонено законом», то на чиновника (зокрема – на Президента, Генерального прокурора чи голову СБУ) поширюється правило: «дозволено лише те, що прямо прописано в законі й лише відповідно до встановленої законом процедури».
Судячи з того, що кількома словами пізніше Цеголко згадує «Кримінальний кодекс» (замість «Кримінальний кодекс України» — саме так, Святославе, пишуть грамотні люди), то йдеться про досудове розслідування, передбачене кримінально-процесуальним законом. А тепер прошу прес-секретаря Президента України пояснити, яке відношення його шеф має до будь-якого кримінального провадження й на підставі чого вимагає звіту про результати досудового розслідування? Та ще й встановлює строки…
Якщо громадянин Порошенко так стурбований повідомленнями ЗМІ про приїзд у Дніпропетровськ «смотрящєго по таможнє», то він може ініціювати досудове розслідування лише в один спосіб – той, який передбачений статтею 55 КПК України. Тобто шляхом подання заяви про кримінальне правопорушення у відділ міліції того району м.Дніпропетровськ, на території якого «смотрящій» проводив зібрання підприємців. Впродовж доби слідчий має внести цю заяву в Єдиний реєстр досудових розслідувань, впродовж наступних 7 днів – допитати заявника Порошенка, інших осіб та або прийняти процесуальне рішення про закриття кримінального провадження, або продовжити слідчі дії. При цьому у випадку, якщо слідчий не прореагує на заяву про кримінальне правопорушення або безпідставно закриє провадження, громадянин Порошенко не позбавлений права оскаржити дії чи бездіяльність слідчого у відповідний районний суд м.Дніпропетровська.
Я не думаю, що в країні є люди, які плекають ілюзії на предмет правосвідомості Петра Олексійовича. Дуже пам’ятними в цьому сенсі є ті кілька місяців 2005 року, коли Порошенко перебував на посаді секретаря Ради національної безпеки та оборони України й вирішив підгребти під себе всю судову систему держави. Для цього в РНБОУ було створене аж ціле Управління з питань «реформування» судової гілки влади, на чолі якого Петро Олексійович призначив такого собі Валерія Наумовича Івченка.
Дозволю собі розлогу цитату зі своєї давньої статтю про цей період у житті нинішнього Арбітра Нації ( http://ord-ua.com/2012/05/10/bezcinne-pravosuddya/ )
«Але справжній бум з продажу посад у судах розпочався невдовзі після перемоги «помаранчевої революції». Вища рада юстиції була хутенько відсунута від грошових потоків, а папірці з портретами американських президентів зашаруділи спочатку в Секретаріаті РНБОУ, а згодом – у Секретаріаті Президента.
Зараз вже призабулась постать Валерія Наумовича Івченка, а, між тим, у 2005 році він вважався головним уповноваженим по збору грошей, будучи начальником управління РНБОУ, якому «народний президент» Ющенко доручив керувати реформуванням судової гілки влади в Україні. Процарював Івченко недовго, але його біографія варта того, щоби відтворити найбільш кричущі її етапи.
Скільки разів цей самий Івченко притягувався до кримінальної відповідальності – годі й порахувати. Оскільки вперше з практичним застосуванням Кримінального кодексу цей герой «помаранчевої революції» ознайомився ще в листопаді далекого 1993 року завдяки зусиллям Черкаського управління по боротьбі з організованою злочинністю. На той момент Валерій Наумович очолював фірму «Економ-Інвест» і займався незаконними валютними операціями без відповідної ліцензії Нацбанку. Яким чином Івченку вдалося «домовитися» з правоохоронцями – історія умовчує, але кримінальна справа пилилася в міліції доти, доки в 2001 році не був ухвалений новий Кримінальний кодекс з декриміналізацією скоєного Івченком злочину.
Через п’ять років, у квітні 1998 року, черкаські УБОЗівці знову порушили проти Івченка кримінальну справу. На цей раз – за шахрайство з фінансовими ресурсами. Як виявилося, за три роки до того, в квітні 1995 року, Івченко під договір з Управлінням капітального ремонту отримав в обласній дирекції «Укрсоцбанку» кредит в сумі 535,5 тисяч грн. начебто для будівництва житла для черкащан. Кредит, звісно, повернутий не був. Після чого з’ясувалося, що Івченко, оформлюючи кредитну угоду, надав у банк завідомо брехливу інформацію про наявність в очолюваної ним фірми майна, яке передавалося в заставу. Втім, і ця кримінальна справа якимсь чином була закрита за відсутністю в діях Івченка складу злочину.
Одначе того ж року фортуна повернулася до Валерія Наумовича, який вже обіймав посаду в.о. генерального директора Науково-виробничого об’єднання «Ротор», м’яким місцем і він був засуджений за статтею 167 КК України в минулій редакції (службова недбалість), оскільки ніяк не міг пояснити, куди ж поділися товарно-матеріальні цінності ввіреного йому підприємства.
Попри судимість, у подальшому Валерій Івченко пересів у крісло генерального директора розташованого в Черкасах Державного науково-виробничого підприємства «Зброя України» («ЗУБР»). Зрозуміло, що нові кримінальні справи не забарилися. Так, у жовтні 1998 року проти Івченка була порушено аж дві кримінальних справи: одна за те, що він за державні кошти придбавав для «ЗУБРа» в своєї фірми «Економ-Інвест» матеріали за завищеними цінами. Друга – за крадіжку з каси підприємства 3857грн.
Наступного, 1999 року, він був притягнутий до кримінальної відповідальності ще по одному епізоду. Як було встановлено слідством, у 1997 році Івченко, працюючи на «Роторі», продав якомусь директорові приватної фірми «Термінал» Архопову належний НВО мазут на суму майже 13 тис. грн., які розчинилися в невідомому напрямі.
Зрозуміло, що на посаді гендиректора «ЗУБРа» Івченко також затримався недовго. Але сумував він з того не дуже, швидко знайшовши не менш ласу ділянку роботу. Тому наступні кримінальні справи порушувалися проти Івченка вже як арбітражного керуючого. Щоправда, за законом, арбітражними керуючими можуть призначатися лише особи, що мають вищу юридичну або економічну освіту. Ані тієї, ані тієї Валерій Наумович отримати так і не спромігся, що, втім, не завадило йому вказувати в анкетних даних, що начебто в 1998 році він одержав диплом Національної юридичної академії ім.Ярослава Мудрого. Правда ж полягає в тому, що, провчившись к тій академії 2 роки, Івченко був відрахований у 1998 році за невиконання навчального плану. Але, як бачимо, це ніяк не позначилося на юридичній кар’єрі Валерія Наумовича, який пройшов трудовий шлях від арбітражного керуючого до начальника Управління РНБОУ з липовою довідкою про вищу юридичну освіту.
А шлях це був усипаний аж ніяк не трояндами. Так, лише в 2002 році проти Івченка кримінальні справи порушувалися тричі: за шахрайство з фінансами сільськогосподарського кооперативу «Зоря» з м.Умань, за крадіжку коштів ТОВ «Національна юридична компанія» з м.Черкас і за замах на розкрадання майна Державного акціонерної компанії «Хліб України».
Ще одна кримінальна справа була порушена проти Івченка в жовтні 2003 року Генеральною прокуратурою України за підробку документів, якими вдалося ввести в оману господарський суд Кіровоградської області та незаконно стягнути з Українського республіканського творчо-виробничого центру «Сігма» 6 млн. грн. Ця справа, передана Генпрокуратурою для проведення досудового слідства в прокуратуру м.Кіровограда, була закрита за досить дивних обставин і довгий час перебувала без руху в Генеральній прокуратурі України, куди її витребували для перевірки…
Зрозуміло, що кращого реформатора судової гілки влади в Україні годі було й шукати. Але після того, як автор цих рядків восени 2005 року оприлюднив біографію Івченка, Генеральна прокуратура України відновила провадження в кримінальній справі проти тепер вже начальника Управління РНБОУ, а сам Валерій Наумович був оголошений у розшук. Через що українські судді залишились безнаглядними й навіть стали отримувати призначення на посади безкоштовно».
Тож щодо правосвідомості нинішнього Президента питань не виникає. Але все ж таки хочеться вірити, що за ті дев’ять років, що сплинули, Петро Олексійович став якщо не розумнішим, то, принаймні, мудрішим. А мудрі люди, якщо навіть і дають незаконні вказівки в.о.Генпрокурора та грубо порушують настанови Кримінального процесуального кодексу України, то, принаймні, не повідомляють про це на офіційному сайті.
Втім, мудрі люди також ніколи б не написали й фразу «вчиняли дії, що підпадають під статтю Кримінального кодексу». Бо, по-перше, дії не можуть «підпадати під статтю» – вони можуть містити ознаки злочину, передбаченого тією чи іншою статтю КК України. Тож, Святославе, якщо Ви вже погодилися на посаду прес-секретаря Президента, Вам варто відвикати від жаргону торговок з Троєщинського ринку й звикати до грамотних формулювань. А, по-друге, до повноважень ані Президента України, ані його вірного прес-секретаря аж ніяк не належить кримінально-правова оцінка дій чи бездіяльності громадян. Думати з приводу вояжу «смотряєщего» в Дніпропетровськ і Порошенко, і Цеголко можуть все, що завгодно. Але висловлювати свої оцінки та кримінально-правові кваліфікації – категорично ні.
Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»
39 ответов
ППЦу -попробуйте составить список профи.Где они? Ау!
Дайте мне человека, который написал три предложения и я обвиню его в госизмене.
Пример.
Указ Президента України № 507/2014. У зв’язку зі вступом 7 червня 2014 року на пост Президента України, відповідно до пункту 17 частини першої статті 106 Конституції України приймаю на себе з цього дня повноваження Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 106 Конституції України Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України. Тобто, особа яка вступила на пост Президента України одночасно стає Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України. Виникає питання — навіщо цей Указ? “З цього дня”, а що, можливі інші варіанти? А як би пан Порошенко відмовився підписати цей Указ? Це що, залежить від його волі як Президента — брати на себе ці повноваження чи ні? Відповідно до пункту 18 частини першої статті 106 Конституції України Президент України очолює Раду національної безпеки і оборони України. Указу Президента, про те, що Президент прийняв на себе відповідні функції не було. А як же він тепер скликає засідання РНБО? Тобто, в одному випадку видаємо Указ, а в іншому ні.
пану Бойку теж не мішало б, перш ніж взяти в руки перо, грунтовно підчитати законодавство… КПК, на який посилається Бойко,не діє майже 2 роки, а ст. 55 КПК взагалі взята зі стелі….
Айтишник, обясняю тебе патамушта я — добрый христианин, а москальский бизнесмен Порошенко — президент государства Украина. У нас на скотном дворе нихто этого не понимает. А тут ещё ты с какими-то намёками. Ты прямо скажи: ты за швейцарского бизнесмена Беню Коломойского, или за российского Порошенко, или за британского Рината Ахметова? А можэ Вы за пиндосов и сланцевый газ? Кого ты нам на шею хочешь посадить?
Айтишник, тебя устривает, что президент Украины — российский бизнесмен Петро Порошенко?
Слышь, айтишник.. Ты просто чорт, а не спец.. Шо-то мелешь несусветное.. Кэш ему подавай.. Ты хоть в курсах, шо это такое? Слышал звон, да не знаешь, где он.. Позорище..
Скажи, чего ты хочешь, чё те надо, ай..чмошник? Обосрать других – ума не надо..
Полная тебе аналогия – китайские хунвэйвбины – необразованная селянская шпана..
Хто нэ скаче – это в информационных технологиях не проходит.. У тебя возникнет артроз суставов и станешь москалэм, бо прыгать не сможешь..
Можно сделать вывод, что любой ранее прыгавший хохол к старости становится москалэм.. Это тебя, дурачок, тоже ожидает..
Только если ты не раньше не запишешься в какое-нибудь гавно батальонное и тебя примут в небесную тысячу досрочно..
Ну ты понял…
Я голосовал за кандидата в президенты Украины Порошенко, но, когда я увидел как он себя нес родимого на иннагурации мимо человека, которому необходима была поддержка, когда он потерял сознание, а всенародно избранный в один тур, прошёл мимо, даже не вздрогнув — это говорит о многом. Главное в этом человеке это личные амбиции, а остальные могут падать и не расчитывать на помощь. Это его девиз на выборах “Жить по новому”.
Я жалею о своём выборе.
О какой айтишник, с размышлениями про ориентацыю, такой же затурканый забитый как другие айтишники, тока набагато хуже.
А Порошенко владеет предприятиями в России, делает в России бизнес, и наармальненько себя чухает. Фирташ тоже российский бизнесмен, и тоже неплохо устроился.
Андреевой я не враг, а наоборот. Пытаюсь выяснить у тёти с какой целью она выступает за тоталитарный режим, да ещё и призывает людей идти погибать за олигархов-клептократов, а тётя Вика корчит из себя тупенькую, ивседела.
Слышь, бандерлох..
Ты – яркая иллюстрация поведения бабуина «по Киплингу»:
««Багира, показывая все свои зубы, поднялась на дерево. Обезьяны завыли от восторга, взбираясь на верхние ветки, куда пантера не могла кинуться за ними, и закричали:
– Она заметила нас? Багира заметила нас! Всё население джунглей восхищается нашей ловкостью и нашей хитростью!»
Так вот, можешь скакать до усрачки.. Поимей звание почетного скакуна-хохла-бандерлоха…
Только смотри, не поломай рога при скачке – потолки сейчас везде низкие..