Зампред Ягун

Вона сама прийшла до редакції і відрекомендувалася: „Я – Куцько Наталя, дружина затриманого Пучковського Олега. Його підозрюють у співучасті по справі вбивства екс-губернатора Степана Сенчука”. Далі потрібно було лише записувати…
– Мого чоловіка затримали 14 грудня 2005 р. у кафе “Картопляна хата”, що по вул. 700-річчя Львова. Працівники УБОЗу приставили пістолет до голови, одягнули кайданки і забрали його. Дівчата-свідки це бачили. Натомість адмінзатримання оформили нібито за опір працівникам міліції. До слова, у протоколі для суду зафіксовано зовсім інше – що його начебто затримали на вулиці Науковій, причому в інший час. Дали йому 10 діб адмінарешту і почали чи то бити чи тиснути на нього психологічно. Коли після 10 діб побачила його, ледь впізнала. Це була абсолютно інша людина, яка не могла зв’язати докупи два слова. Батько трьох дітей, чоловік, який давав собі раду, заробляв, раптом на суді не може сказати на свій захист жодного слова… Для мене це принаймні дуже дивно. Я прожила з ним 12 років, але у такому стані не бачила його ніколи.
– Чим займається Ваш чоловік?
– Він – бізнесмен, був співвласником кооперативу.
– Що саме йому інкримінують?
– Зараз він у СІЗО. Вже п’ятий місяць. Стверджують, що саме він купував машину 15 листопада, а потім передав її невстановленим особам буцімто для вбивства Сенчука. Мовляв, був у капелюсі, в окулярах, купував, скориставшись чужим паспортом. Гроші передав у рукавичках, тож не залишив відбитків пальців. Жодних документів під час купівлі не оформляли. Куди він повіз той автомобіль і що з ним трапилося згодом, не знаємо, бо це – “таємниця слідства”.
…Голову наглядової ради концерну “Еколан” і екс-губернатора Львівщини Степана Сенчука невідомий кілер чи кілери розстріляли 29 листопада о 9 годині ранку з автомата АКМ біля Брюховицького кладовища, коли він їхав на ділову зустріч із адвокатом Володимиром Косенком. Адвокат із невідомих причин запізнився на 10 хвилин. Автомат убивці залишили на місці злочину. 1 грудня, близько 13.00 на одній із тупикових заїздів вулиці Підголоско у Львові, в лісовому масиві біля гуртожитків Української академії друкарства, було знайдено вишневий ВАЗ-21111. Співробітник ЦГЗ УМВС Денис Харчук поінформував тоді, що не відомо, хто є власником автомобіля, оскільки номерні знаки, які були на авто, зареєстровані на зовсім іншу машину…
– Ви зустрічалися з чоловіком після арешту?
– Упродовж цього часу відбулося лише одне побачення. Спершу йому пред’явили обвинувачення, а 3 січня завезли в Київ, у слідчий ізолятор.
– А чому в Київ?
– Справою займається Генеральна прокуратура, тож, як нам пояснили, для проведення слідчих дій. Наші знайомі, аби нам допомогти, найняли адвоката. Я ж їздила в Київ, возила передачі, аж раптом невідомо з яких причин мені запропонували побачення. Ми побачилися в госпіталі, де чоловік перебував зважаючи на поганий стан здоров’я.
– З ним щось трапилося?
– По-перше, колись він отримав дуже серйозну черепно-мозкову травму. Окрім того, він – сердечник: постійно на таблетках.
– Тож він – інвалід?
– Ні, він не інвалід. До того ж, не судимий, його навіть ніколи не притягували. Працював до цього випадку в хмельницькій філії фірми “Спецсервіс”.
– А чому, власне, підозрюють саме його?
– Очевидно, мій чоловік потрапив у якесь там їхнє коло.
– Тобто, в коло підозрюваних?
– Так. У них є якісь оперативні дані. Але я навіть не можу припускати, які саме.
– Ваш чоловік особисто знав Степана Сенчука?
– Ні.
– Ви не припускаєте, що ваш чоловік все-таки може бути винуватим у тому, що дійсно купував машину для скоєння кілерами замаху?
– Винуватим, власне, в чому? У купівлі авто? Точно знаю: мій чоловік не купував його.
– А де саме був ваш чоловік у момент купівлі-продажу авто?
– Він часто працював у Східниці, Дрогобичі, Трускавці. Від’їжджав, вночі приїжджав додому, вранці знову їхав. Коли конкретно, в якій годині він там був, не пам’ятає. Коли його впродовж 20 діб про це допитували, він пояснив: я не можу згадати, де саме був, проаналізуйте інформацію мобільного телефону, і з’ясуєте, де я міг бути в цей момент. А ми просто в друзів поцікавились, що він міг робити в цей момент. Свідки приїхали, дали покази. Так він був, працював.
– Де купували ту машину?
– У Львові. Стверджують, що Олег купив її 15 листопада близько п’ятнадцятої години і передав невстановленим особам.
– Може хтось дав йому гроші на це авто?
– Мій чоловік – врівноважена людина, і на ТАКЕ ніколи б не погодився, аби не ризикувати майбутнім трьох дітей і, врешті, своїм стабільним життям.
– Може він не знав, у що це виллється?
– Повторю: мій чоловік – розумна і адекватна людина, до того ж він – студент другого курсу юридичного і ніколи не ризикував би своїм життям заради такого, я впевнена в цьому на 200 відсотків. Він, скажемо так, „міцно стояв на ногах”, міг і вмів заробляти гроші.
– Чи відомо, де був ваш чоловік на момент убивства Сенчука?
— Сенчука вбили 29 листопада 2005 року. Мій чоловік на той момент був в Києві і зустрічався з багатьма людьми, які це підтвердили і на допитах у Генпрокуратурі, збирав гроші, аби прооперувати дитину. Він – батько трьох дітей, двоє – від першого шлюбу, одна дитина – наша спільна. А збіглося так, що 29 листопада в “Охматдиті” оперували дитину Олега від першого шлюбу (у неї – порок серця). Він і відтворення робив, куди того дня машиною їздив, що робив. Розумієте, який абсурд. Як вони можуть стверджувати, що саме він передав “невстановленим особам”, якщо в них тих осіб немає?
– Чому ж підійшли саме до нього й приставили пістолет?
– По-перше, якби мій чоловік знав, що машину придбали для скоєння злочину, і йому, скажімо, хтось дав на це гроші, він би вже давним-давно розповів: так, мені дали гроші і запропонували купити машину. Та й чому злочин?! Купівля машини?! Смішно. Ну уявіть – скажімо, він би засвідчив: я цю машину дійсно придбав. І що далі? Куди він її повіз, кому він її передав? Він що, це все повинен вигадати? Якби він її дійсно купляв, то побудував свій захист на тому, що купівля машини не є злочином. Після 20 діб адмінарешту власники цього автомобіля зробили опізнання без адвоката – от і всі “докази”. чому він мусить зізнаватися в тому, чого не робив?
По-друге, тоді в “Картопляній хаті” затримали двох, але його знайомого, Хая Володимира, відпустили, зараз не пригадую напевне, через добу.
– Як аргументували в суді продовження арешту?
– Аргументи – відеокасета, запис опізнання, зацікавлених осіб, власників цього автомобіля. Думаю в міліції сказали: ми маємо оперативні дані, ми впевнені, що це він і вам треба вказати, що це власне він у вас купляв машину. До речі, продавці авто на якому було скоєне вбивство чомусь по справі проходять лише як свідки.
– Може є й відбитки пальців?
– Як я вже казала, за їхньою версією, він працював у рукавичках. Окрім того, кажуть, не готові результати експертизи.
– Про які саме результати йдеться?
– У нього взяли кров, волосся, слину. Загалом я вважаю, що Президент правильно дав вказівку розкрити цей злочин, бо Сенчук був його фінансистом і його підтримував. На Львівщині на той час, наскільки мені відомо, затримали осіб зо 30. Чому за ґратами залишили саме його, я не знаю. Біда в тому, що силові структури вже звітували і Президенту, і Луценку, і Генпрокурору, мовляв, взяли слід, тож зараз просто не знають, як вийти з тієї дурної ситуації. Адже вони абсолютно нічого не з’ясували, а ще й людям нашкодили. Нашого близького знайомого Віктора Ягуна тепер за інтерв’ю, яке він дав ЗМІ, хочуть із СБУ вигнати…
…З інтерв’ю підполковника Центрального управління СБУ Віктора Ягуна: „Я особисто відчуваю загрозу не тільки для себе, але й для моїх близьких. І відчуваю, що старий механізм нищення правоохоронними органами особистості та всі ті намагання за будь-яку ціну розслідувати злочин, у результаті якого вбили Степана Сенчука — не змінився ще із старих часів. І будь-які вказівки вищого керівництва держави виконують бездумно. Оскільки нині триває слідство у цій резонансній справі, слідчі намагаються з’ясувати обставини мого приватного життя. А це – ознака того, що шукають не вбивць, а матеріали для звіту. Я знаю, що, окрім мене, тиснуть на деяких співробітників СБУ. Тому я вирішив дати розголос цій справі…
14 грудня минулого року, за підозрою у сприянні скоєння даного злочину затримали мого знайомого Пучковського Олега Васильовича. У лютому цього року мене викликали у Головне слідче управління Генеральної прокуратури України як свідка. Зважаючи на мій професійний досвід, у мене викликав здивування напрямок розмови зі слідчим, який не стосувався суті справи. Це здивування зміцніло і під час наступних розмов зі слідчим прокуратури Бедро Олегом Васильовичем. Його запитання стосувалися радше моєї професійної діяльності та інформації про моїх близьких, друзів і співробітників. Я здивувався ще більше, коли дізнався про намагання слідчих прокуратури з’ясувати у моїх близьких і друзів маршрути мого пересування, характеризуючі мене дані, мої контакти. Під час допитів у Генеральній прокуратурі, зокрема, надавалися роздруківки моїх телефонних розмов та іншу приватну інформацію про мене та моїх друзів.
Під жорсткий психологічний прес потрапили і моя рідна сестра Ягун Олена Миколаївна та її чоловік Пуляк Іван Миколайович (свого часу вони запросили Пучковського О.В. бути хресним батьком їхньої дитини). Зокрема, сестру допитали слідчі. Наслідком цього допиту став нервовий зрив, тепер сестра не може годувати дитину груддю чотиримісячну дитину. Її чоловіка вже 5-й раз викликають у прокуратуру Львівської області, де намагаються залякати та змусити змінити свої попередні покази, які не влаштовують слідство. Під час цих допитів звучали і безпосередні погрози на мою адресу. Я свідомий того, що за браком матеріалу і важелів впливу на мене, вони намагаються відігратися на моїх рідних.
Хочу сказати, що керівники держави поставили чітку вказівку знайти і покарати винуватих у скоєні злочину — вбивстві Степана Сенчука. Наскільки я розумію, у слідства відсутні особи реально причетні до його скоєння, але мені аж ніяк не хочеться стати жертвою прудких виконавців, які за будь-яку ціну прагнуть розкрити злочин, зберегти своє обличчя перед суспільством і не бути усунутими із займаних посад…
Для мене як співробітника правоохоронних органів не є таємницею, яким чином окремі співробітники міліції піднімають розкриття злочинів”…
— Після 20 діб мені сказали, в прокуратурі, що Олег скоро буде вдома. Порадили, щоб я привезла йому куртку і штани. Куртку я віддала в прокуратурі, він на той момент перебував там. Пухові штани, в яких він не ходив уже 2-3 роки, конфіскували. Сказали: будеш їхати, забереш Олегову барсетку по вул. Науковій в УБОЗі. Я поїхала, забрала на прохідній в УБОЗі барсетку з документами.
– Розписку написали?
– Ні, не давала жодної розписки. Просто забрала барсетку, без телефонів.
– Що значить “без телефонів”?
– Без мобілок. У нього – дві мобілки. Я забираю барсетку і їду додому. Аж раптом в УБОЗІ піднявся страшний “кіпіш” – у них є затриманий, а документи його зникли. О восьмій тридцять працівники УБОЗу привезли мене на бесіду до їхнього начальника. Він запитує: „Де барсетка?” Я й кажу: „Вдома, але там уже нічого немає”. Казали, аби я ї привезла, що я й зробила. Далі мене запитують: хто тобі її віддавав? Розклали 10 фотографій міліціонерів. Я сказала, що не пам’ятаю, хоча насправді пам’ятала. Мене перевіряли на детекторі брехні (? – ред.). Пообіцяли, якщо розповім, хто, компенсують гроші за втрачений робочий день і дадуть побачення з чоловіком. Спокусили мене, дурну жінку, побаченням, то я на того міліціонера і вказала. Хоча у чому він винен?
– Вашого чоловіка били?
– Я запитувала на побаченні: „Олеже, тебе били”? Він не відповів, але з виразу обличчя я зрозуміла, що якийсь тиск таки був. Думаю, він не може зараз відверто про це розповісти, аби, не дай Боже, чогось не трапилося й у СІЗО не виявили труп. Адже ми безсилі в цій ситуації, коли він там. Там – свої закони.
– А про що його питали на допитах?
– Перевернули все його минуле – щось шукали…
– Можливо, міліція розповідає про купівлю машини, а оперативники знають щось більше?
– Можливо й так, я не відкидаю цього варіанту. Але нічого “іншого” мій чоловік не робив. Принаймні, аби сидіти в СІЗО.
– Що кажуть адвокати, яка перспектива?
– Що його відпустять. Кажуть, будуть тримати по максимуму і відпустять. Думаю, працівники прокуратури і міліції просто рятують зараз свої пагони через те, що вони вже відзвітували, а реально нічого не зробили. Та й мама Олегова при смерті. У неї астма і цукровий діабет у дуже важких формах. А нервовий стан спричинив приступи.
– Донині Олег Пучковський жодних зізнавальних показів не дав?
– І не дасть! Як я вже казала, щодо купівлі цієї злощасної машини він не може нічого сказати. Якщо вони його не відпустять, то тільки через те, що нічого не робили весь цей час і тільки писали переможні реляції. Слідчий перед судом був у кабінеті судді аж 40 хвилин, і, на мою думку, переконував, що потрібен ще час, що в них є оперативна інформація. Адвокати стверджують, що Олега й далі можуть тримати за ґратами через ті неготові результати експертизи. Я думаю, що триматимуть його якомога довше тримати, аби втримати і себе на посадах і знайти вихід із ситуації.
– А ви переконані, що ваш чоловік – не кілер?
– Власне, кілером мій чоловік не може бути аж ніяк, він погано бачить: плюс три – на одному оці і мінус чотири – на іншому.
– А як же він водить машину?
– Звик, з дитинства має зір дуже поганий. Це в нього вроджене.
– У вашому помешканні знайшли якусь зброю?
– Ні, не знайшли нічого.
– Живете заможно?
– Відносно. Маємо двокімнатну квартиру. Машину ми продали, бо мали борг за квартиру.
– Чоловіка перший раз затримують правоохоронні структури?
– Так. Хоча в наш час чесно заробити навіть 200 доларів дуже важко. І крутився як міг. Не бандит. Не рекетир. Слідчий запитував, чи знав мій чоловік таких-то бандитів? Я кажу, знав. Але до чого тут це – він знає пів-Львова, але це не значить, що він якимось чином причетний до їхніх справ. Він помагав багатьом, коли до нього зверталися, він завжди намагався допомогти всім. Олег закінчив будівельний технікум. Казав, що у свої 39 хоче років спокою – аби ніхто не рухав. Хотів розводити бджіл, кроликів.
– Майже як Ющенко…
– Казав: „Я ні до чого не причетний”. А коли все це сталося, попереджав мене: „Наталю, щось не те навколо робиться”. За кілька днів до того, як його арештували, до Олегової мами підійшла якась жінка, і каже, я, мовляв, така-то. Далі молола щось незрозуміле, аби дізнатися, чи він живе в мами. Потім пішли і до його першої дружини. Згодом свекруха зателефонувала і запитала, чому до неї приходять якісь люди і намагаються щось довідатися,Олег не міг цього пояснити: „А я звідки знаю?”. Якось ми сиділи на кухні, я й кажу: „Олеже, що ти накоїв, чому тебе шукають такі сили? Чи ховайся чи втікай”. А він мені: “Наталю, я нічого не зробив. Я працюю чесно і ні до чого не причетний. Я не хвилююся, що мене заберуть за щось”.
Коментар керівника УБОЗ УМВС у Львівській області полковника Василя Левицького: “Нині ми цю справу вже не розслідуємо. Прошу брати всі коментарі у слідчого Генпрокуратури Овчаренка”.
Коментар слідчого Генпрокуратури з особливо важливих справ старшого радника юстиції Сергія Овчаренка: “Ви самі розумієте, що називати чи підтверджувати будь-які прізвища у кримінальних справах я не можу, бо у багатьох підозрюваних на волі залишилися співучасники, котрі багато б дали, аби дізнатися будь-які подробиці. Нині у мене є 27 кримінальних справ і давати довідки щодо їх фігурантів – справа невдячна. Щодо справи вбивства Степана Сенчука, то я вважаю, що перспектива є, а все степінь провини фігурантів з’ясує слідство”.