В останній час піднято багато «шуму і пилі» стосовно «проекту сторіччя» — будівництва так званого інноваційного парку Біонік хілл, в порівнянні з яким «грандіозність» проекту Остапа Бендера «Нью-васюки» видається дитчими пустощами.
Хоча злі язики стверджують, що це будівництво звичайного житлово-котеджного містечка, яке назвали «інноваційним парком виключно з метою видурити з бюджету Києва 216 млн. грн., щоб на халяву, за рахунок бюджетних коштів провести дорогу та комунікації до цього приватного будівельного майданчика. А історія про те, як забудовник (за яким стоїть відомий олігарх Василь Хмельницький) умудрився отримати цю земельну ділянку (територія колишнього військового містечка) в 147 га і вартістю в понад мільярд грн. абсолютно безкоштовно, не сплативши до міського бюджету жодної копійки, тягне, як мінімум, на кілька кримінальних справ.
Проте, ця стаття про інше. На території військового містечка, крім військових складів і казарм знаходяться і жилі будинки (які і по сьогодні залишаються державною власністю), в яких проживали 33 сім’ї, відселити яких намагаються на даний час. Причому відселяють в шахрайський спосіб – з позбавленням законного житла та переселенням у житло, на яке громадяни не матимуть жодних легітимних прав. І що саме обурливо – допомагають шахраям у цьому посадові особи Міністерства оборони.
При цьому, відселяти людей намагається не власник земельної ділянки і не забудовник, а якесь ТОВ «Столиця Центробуд», яке, на даний час, немає жодного відношення до цієї земельної ділянки.
Згідно п.2.1.1 «договору» який буквально нав’язується людям і за яким ТОВ «Столиця Центробуд» вже відселила два десятки сімей і намагається відселити 12 сімей, що ще залишились у містечку, «Столиця Центробуд» купляє квартири собі у власність.
А на яких же правах туди поселяться мешканці, яких відселяють? А НІ НА ЯКИХ! Згідно п.2.1.2 договору Товариство видає мешканцям ордери — на поселення до гуртожитку — Тобто, людей, які в свій час законно отримали житло, зареєстровані в ньому і мають безстрокове право постійного проживання у будинках державного житлового фонду (а відповідно приватизувати його) відселяють у квартири, які є чужою приватною власністю – на підставі ордера на поселення до гуртожитку! Ай маладца!
Що буде з людьми далі прописано у самому «інтересному» п.4.13 договору, що нав’язується людям. — Згідно п. 4.13 — «Обсяг зобов’язань Товариства, встановлених цим Договором обмежується обов’язком забезпечити можливість переселення Особи/Осіб до Квартири без взяття на себе зобов’язань щодо забезпечення проживання після передачі у власність іншим особам»!!!!
Тобто, ТОВ «Столиця Центробуд» прямо пише – що після того, як ми продамо квартиру у власність іншим особам і інші особи (як законні власники) викинуть вас на вулицю – «ми вам нічого більш не винні». Житло, у колишньому військовому містечку, в якому люди проживали раніше, на той час уже буде зруйноване (як вже зруйнували 2 будинки) – тобто людям повертатись буде нікуди – і привіт новим бомжам!
І до власника ділянки та до забудовника люди не зможуть позиватись – адже вони з людьми ніяких договорів про відселення не укладають. А «Столиці Центробуд» на той час уже взагалі може і не бути – так що і судитись буде ні з ким.
Звичайно, Ви запитаєте – а який же ідіот підпише такий кабальний договір? І люди його ніколи не підписали б, якби їм його нав’язувала б лише комерційна ТОВка, проте головним «убалтиватєлєм» людей є Перший заступник керівника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.
На останній зустрічі «палковніка» з мешканцями містечка, яка відбулась 10.09.2013 року на території колишнього військового містечка 136 і на якій був присутній і я, «полковник» знову «співав соловйом» про те, що мешканці зобов’язані??? відселитись, притому на тих умовах, які диктує ТОВ «Столиця центробуд».
Саме обіцянки офіційного представника влади, що «всьо будєт харашо» і його твердження що мешканці зобов’язані переселятись, призвели до того, що «лапша прокатіла» і 21 сім’ю в решті решт змусили погодитись на кабальний договір.
Це при тому, що жоден орган влади, наділений законом правом приймати рішення про знесення житлових будинків і відселення мешканців такого рішення не приймав (Міноборони до таких органів не відноситься). Я допускаю, що це можливо передбачено якимось договором укладеним між Міністерством оборони України і ТОВ «Столиця Центробуд» (коли дерибанили майно військового містечка і землю), проте, згідно ст. 511 Цивільного кодексу України – зобов’язання не створює обов’язку для третіх осіб.
Тобто, який би там договір не уклало б Міністерство з ТОВ «Столиця Центробуд» — це не породжує для мешканців обов’язку куди б то не було відселятись, тим паче на тих умовах, які їм нав’язує «Столиця Центробуд», то чому «палковнік» «втірає» їм, що вони зобов’язані відселятись? І взагалі – чому посадова особа Міністерства оборони «шуршить» в інтересах приватної комерційної структури?
Ну я розумію – вкрали у держави якихось 35 тис.кв.м. нерухомості і півтори сотні гектар землі – все вартістю в кілька мільярдів гривень – хіба нам жалко ту «кемську волость» – у нас же у бюджеті грошей дівати нікуди», але хоч би з людьми по людські обійшлись. Але жлоби і тут вирішили зекономити.
Олександр Дядюк ГО «Кияни об’єднуємось»
20 ответов
на кол пидаров таких садить надо
Ну ты дурак — эти люди дали присягу украинскому народу, и я в т.ч. — безхатько. А ты думаешь, если кто из них пристрелит этого “палковніка” на митинге, то ему квартиру дадут? А? А если его самого шлепнут/посадят, то куда жену с детьми? Это ВЫ, и ТЫ в т.ч., сделали нас такими “тупыми”, потому что если бы ВЫ обеспечили НАС всем тем, в т.ч. нормальным руководством страны, а значит и силовыми структурами, то нам было бы куда отступать, а значит мы имели бы собственное мнение. Послал на йух, залиг у хати и пошел новую работу искать трезвоня направо и налево, а может кто и за зброю … а когда дома голодные рты в т.ч. родители. Дураков нет. А, а когда даже начинаешь бороться/работать (нужное подчеркнуть по ситуации), то появляетесь ВЫ — колбасники, которые за сало стали отакими ”палковніками”.
Эту банду выбрал себе ты — украинский народ, и начальником мне назначил. Так что с твоим интеллектом и культурой мало на тебя бандитов, рот закрой, чмо.
предполагаю. что речь идет о служебном жилье. однако согласно жилищного кодекса украинской сср. существует определенный срок. в течение которого указанное жилье переходит в собственность квартиросъемщика при прохождении определенных процедур. процедуры эти законодателями так прописаны. что способствуют злоупотреблениями в сфере приватизации служебного жилья. особенно. которое находилось на территории военных городков. необходимые решения на уровне правительства уже приняты. необходимо квартиросъемщикам объединится и обратиться с иском о нарушении своих прав в суд.
сто процентов Вам даю ребята… этот полковник не зр стараетья, ему аообещали пару процентов от сделки..счас все твкие в минобороны продажные суки….все живут на бюджете на откатах, все реализуют имущество бывшего советского союза…..все типа решают…. начальник 137 обьединенного центра МТЗ полковник Елизаров… кличка у офицеров 🙂 🙂 усатый красноармеец:-) успешо организовал банду из прапорщиков и офицеров склада , которые ворцют технику, пеиебиают номера и реализуют как изделия на авиафирмы, режт металл, списывают топливо,запчасти к автомобилям, реализуют все это, и в этом с печатями ему помогаетподпол Березин:-) в народе Береза… все в доле… зампотыл Кравчук,кличка у офицеров ВОР ворует продукты, топливо, режет металл, не гнушаеться яблоками с детского сада:-) 🙂 🙂 🙂 кцаил себе хонду за счет резки металла с ликвидируемой части…. и эта ОПГ процветвет,—кто накадт этих воров? где же наша контрразведка, где военная прокуратура, кт посадит этих пидаров?
сто процентов Вам даю ребята… этот полковник не зр стараетья, ему аообещали пару процентов от сделки..счас все твкие в минобороны продажные суки….все живут на бюджете на откатах, все реализуют имущество бывшего советского союза…..все типа решают…. начальник 137 обьединенного центра МТЗ полковник Елизаров… кличка у офицеров 🙂 🙂 усатый красноармеец:-) успешо организовал банду из прапорщиков и офицеров склада , которые ворцют технику, пеиебиают номера и реализуют как изделия на авиафирмы, режт металл, списывают топливо,запчасти к автомобилям, реализуют все это, и в этом с печатями ему помогаетподпол Березин:-) в народе Береза… все в доле… зампотыл Кравчук,кличка у офицеров ВОР ворует продукты, топливо, режет металл, не гнушаеться яблоками с детского сада:-) 🙂 🙂 🙂 кцаил себе хонду за счет резки металла с ликвидируемой части…. и эта ОПГ процветвет,—кто накадт этих воров? где же наша контрразведка, где военная прокуратура, кт посадит этих пидаров?
это не пидары — это народ!
“Ми робимо все, щоб український військовослужбовець почувався соціально захищеним”, – директор Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю МО України Максим Гольдарб
Інтерв’ю директора Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України Максима Гольдарба – національному інформаційному агентству України УКРІНФОРМ від 19 серпня 2013 року
Перед Міністром оборони України Павлом Лебедєвим Президент України – Верховний Головнокомандувач Збройних Сил Віктор Янукович поставив чотири пріоритетних завдання: реформування Збройних Сил; перехід на контрактний принцип комплектування; посилення боєготовності; викорінення корупції і посилення соціальної захищеності військовослужбовців. Останнє недаремно зведено в один напрямок — подолання корупції якраз і є тією головною умовою, аби український військовослужбовець відчув себе соціально захищеним. Інструментом боротьби з неналежним розпорядженням майном та коштами в оборонному відомстві виступає Департамент внутрішнього аудиту та фінансового контролю.
На питання щодо специфіки системи внутрішніх аудитів, її відмінностей від системи ревізій та подальших перспектив у подоланні корупційних проявів відповідає директор Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України Максим Юрійович Гольдарб.
Максиме Юрійовичу, розкажіть, будь ласка, докладно, як саме проводяться внутрішні аудити, яка їх головна мета?
Порядок проведення внутрішніх аудитів, мета та періодичність їх проведення врегульовані нормативною базою, насамперед, відповідною постановою Кабінету Міністрів, Стандартами внутрішнього аудиту та виданими на їх підставі наказами міністра оборони. Загалом, мета діяльності Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю міністерства оборони — максимально швидко попереджувати прийняття неправильних управлінських рішень, від найпростіших фінансових до найскладніших стратегічних; від кадрових питань до аспектів планування діяльності департаментів та підрозділів підприємств.
У чому відмінність системи аудитів від системи ревізій, здійснюваних Держфінінспекцією?
Головна різниця між ревізією та аудитом полягає в тому, що ревізія є дещо скороченим варіантом аудиту. Завдання ревізії — констатувати порушення постфактум. У ревізійній системі відсутній аналітичний підхід до природи проблеми: виявляється та фіксується факт недостачі, незаконних операцій, виконуються арифметичні дії — скільки було чи мало б бути мінус скільки стало, виявляється чого саме не вистачає, після чого результат надається керівникові.
Аудит – це значно ширше, глибше та в чомусь навіть більш інтелектуальне поняття. Аудитор має побачити, відчути процес, зрозуміти його від початку і до кінця, як у теорії, так і на практиці. Наведу простий приклад: державні закупівлі. Навіщо потрібен цей процес? Для задоволення першочергових потреб міністерства. Приміром, придбавається форма для військовослужбовців, паливно-мастильні матеріали. Потрібно досягти бажаного результату так, щоб були витрачені лише необхідні для цього кошти, щоб було придбано товар відповідної якості та у відповідній кількості, згідно з встановленою законодавством процедурою, і, підкреслюю — за необхідні кошти.
Далі — практика, яка передбачає вирішення питань: чи належні кошти були витрачені? Чи відповідає придбана продукція потребам замовника? Чи в належній кількості вона була закуплена? Чи доцільно було здійснено закупівлю? Тобто, йде перевірка на дотримання усіх правил процедури. Після вирішення цих питань аудитор робить висновок стосовно того, чи досягнута мета державної закупівлі і, в разі виникнення проблеми, може сказати, на якому етапі процесу стався збій або який етап підлягає удосконаленню для того, щоб у подальшому поліпшити якість роботи.
Отже, Департамент вивчає процес, віднаходить проблему і подає міністрові інформацію про те, як реально виглядає цей процес, чи досягаються цілі належним чином і чи є помилки, які ведуть до втрати міністерством коштів або ресурсів, хто за це відповідальний, і як виправити ситуацію.
З якою періодичністю здійснюються внутрішні аудити?
Стосовно періодичності — питання для нас залишається непростим. Адже за правилами ми повинні планувати нашу роботу, тобто надавати перевагу плановим аудитам перед позаплановими. Але з урахуванням того, що ситуація у міністерстві потребує постійного контролю та моніторингу проблем, баланс між плановими та позаплановими аудитами в процентному відношенні становить не 80% до 20%, як має бути, а 20% до 80%. Таким чином, ми переважно проводимо позапланові аудити. Такі доручення міністра викликані справедливою та обґрунтованою турботою керівника стосовно розпорядження державним майном та коштами. Тому за даних пропорцій говорити про сталу періодичність досить складно.
Чи співпрацює ваш Департамент із правоохоронними органами? З якими саме структурами?
Прокуратура, міліція та Служба безпеки — це ті структури, які на сьогодні займаються оперативною роботою і є органами досудового слідства. Аудиторські звіти, у яких зафіксовано порушення законодавства, передаються до правоохоронних органів. У випадку, якщо прокурор або слідчий вважає, що звіт містить у собі дані, що свідчать про скоєння кримінального правопорушення, інформація вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і, власне, розпочинається досудове розслідування. За період з січня по липень 2013 року до правоохоронних органів було передано матеріалів аудиту на суму 123 мільйони гривень втрат та збитків.
Які позитивні зрушення можна відзначити у поточному році?
Цього року з приходом на пост міністра Павла Лебедєва було кардинально змінено підхід до місця аудиторської служби у структурі відомства. Ми прагнемо не “наздоганяти поїзд, що пішов”, констатуючи факти недостач, розкрадання, неправомірних чи неефективних рішень щодо розпорядження коштами або майном, а запобігати цим випадкам, попереджати проблеми. За рішенням міністра тепер департамент вивчає проекти управлінських рішень до їх прийняття та підписання. Йдеться про розгляд проектів договорів як на відчуження, так і на придбання того чи іншого майна для міністерства. Ми проводимо моніторинг розподілу коштів, що готуються для перерахування до військ, і для подальших витрат. Ми аналізуємо, наскільки це обґрунтовано, чи в повному обсязі підготовлені документи, що підтверджують необхідність виплати, чи підписані вони належними посадовими особами.
З кожним днем така робота займає все більшу й більшу частину від загального обсягу діяльності департаменту. Ми вважаємо, що це правильно і лише на користь. Адже легше одразу завадити незаконному продажу майна чи витраті коштів, ніж потім підтверджувати протиправність дій і намагатися знайти винного та повернути гроші або компенсувати збитки. Завдяки запровадженню таких методів роботи лише за останні півтора місяця ми попередили необґрунтованих витрат коштів на суму понад 35 мільйонів гривень. Також за результатами моніторингу проектів договорів на відчуження військового майна вдалося уникнути продажу майна за заниженою вартістю, що спричинило би втрату доходів на суму 30 мільйонів гривень. Сьогодні можна говорити про реальну економію коштів при проведенні державних закупівель, адже за нашими рекомендаціями очікувану вартість предметів закупівель було знижено на суму понад два з половиною мільйона гривень. І це лише за півтора-два місяці запровадженої міністром нової форми роботи! Якщо припустити повторення подібних ситуацій, то за календарний рік, навіть з усіма похибками, можна зекономити не менше 100 мільйонів гривень.
На жаль, звітуючи про результати своєї роботи, ми були змушені доповісти міністрові про те, що за півроку Департамент внутрішнього аудиту та фінансового контролю виявив порушень на суму більше 412 мільйонів, з них втрат та збитків – на суму майже 135 мільйонів гривень. Але на практиці процес повернення цих коштів є надзвичайно складним та довготривалим. Звичайно, розпочинаються процеси карного переслідування, процеси цивільного судочинства з метою відшкодування завданих збитків. Коефіцієнт корисної дії таких відшкодувань, як правило, не дуже високий – в кращому випадку шоста-сьома частина. Втім, слід зазначити, що за рекомендаціями департаменту впродовж першого півріччя вже було відшкодовано понад 20 мільйонів гривень.
Ми прагнемо доповідати Міністрові не про виявлені порушення чи розкрадання, а про те, що не дозволили неправомірно розпорядитися майном та коштами. На наш погляд, як тільки ми вийдемо на такий рівень звітності, можна буде з упевненістю стверджувати, що департамент внутрішнього аудиту та фінансового контролю виправдовує своє існування як структура.
http://www.mil.gov.ua/index.php?lang=ru&part=news&sub=read&id=29889
риоритетом деятельности руководства Министерства обороны Украины на современном этапе является борьба с коррупцией, другими нарушениями действующего законодательства во всех их проявлениях в воинских коллективах. Об этом сегодня рассказал начальник военной службы правопорядка Вооруженных Сил Украины – начальник Главного управления Военной службы правопорядка ВС Украины генерал-майор Александр Дублян во время брифинга в Украинском национальном информационном агентстве Укринформ.
По его словам, искоренение фактов взяточничества, злоупотреблений и незаконного завладения военным имуществом стоит сегодня на первом месте в работе Военной службы правопорядка.
Министром обороны Украины утвержден План действий по предупреждению и противодействию коррупции в МО Украины и ВС Украины. При этом большинство мероприятий этого плана поручено выполнять Военной службе правопорядка и структурным подразделениям МО Украины, осуществляющими контрольные функции – отметил генерал-майор Александр Дублян.
Выполнение мероприятий по предотвращению и противодействию коррупции, в частности, осуществляется путем проведения проверок состояния правопорядка и соблюдения антикоррупционного законодательства в воинских частях комиссиями от органов управления ВСП. Также проводится проверка фактов нарушений, изложенных в обращениях к руководству МО Украины, должностных лиц ВС Украины, в частности – по телефонам «горячей линии», — отметил генерал-майор Александр Дублян.
Также, ВСП оказывает практическую помощь командирам по устранению причин и условий, способствовавших совершению правонарушений, а в необходимых случаях – вносит представление об устранении нарушений закона.
В своей деятельности ВСП активно сотрудничает с прокуратурой Украины, другими правоохранительными органами, структурными подразделениями МО Украины (и в первую очередь – с Департаментом внутреннего аудита и финансового контроля МО Украины), командованиями воинских частей всех уровней, общественными организациями и отдельными гражданами. В частности, направлено в другие правоохранительные органы 66 материалов о выявленных преступлениях, которыми был причинен ущерб государству на общую сумму более 7,5 млн. грн. и 1 млн. 200 тыс. долларов США, а также финансовых нарушений на сумму более 21 млн. грн.
По результатам их рассмотрения в Единый реестр досудебных расследований в 2013 году внесено 31 преступление. При этом, на виновных должностных лиц налагаются строгие дисциплинарные взыскания, вплоть до увольнения с военной службы.
За этот год подразделениями по борьбе с коррупцией ВСП проведено 662 профилактических мероприятия и 97 комплексных проверок воинских частей (учреждений). Подготовлены и внесены 150 представлений командирам воинских частей, должностным лицам предприятий и учреждений для устранения нарушений закона, причин и условий им способствующих.
За 6 месяцев 2013 составлено 19 протоколов о совершении административных коррупционных правонарушений в отношении должностных лиц МО Украины и ВС Украины, что составляет 38% от общего количества (50 протоколов, за соответствующий период прошлого года – 76).
В свою очередь директор Департамента внутреннего аудита и финансового контроля Министерства обороны Украины Максим Гольдарб поставил ударение на том, что основная часть выявленных нарушений была совершена в предыдущие годы. Стоит также добавить, что Департамент внутреннего аудита и финансового контроля, как и Военная служба правопорядка подотчетны только Министру обороны Украины Павлу Лебедеву, который в свою очередь держит вопрос борьбы с коррупцией на личном контроле.
Сегодня позиция Павла Лебедева заключается в том, что коррупционные деяния и другие правонарушения нужно предотвращать и работать на опережение, этого он требует от нас, — отметил Максим Гольдарб.
Также в этом году впервые начаты такие формы внутреннего аудита, как разработка первичных возможных рисков, которые присутствуют в деятельности соответствующего военного подразделения и могут привести к коррупционным злоупотреблениям.
Только с начала этого года Департаментом были выявлены нарушения более чем на 120 млн грн. Это потери, которые тяжело вернуть, но 20 млн. уже были возвращены и наказано, в том числе и уволено с военной службы определенное количество виновных в этом должностных лиц.
По указанию Министра обороны Украины ни один платеж не будет осуществлен в системе министерства, пока аудиторы и финансовые эксперты не определят что он законный и обоснованный. Это еще раз говорит о том, что Павел Лебедев занимает четкую позицию в недопущении правонарушений.
Отдельно Максим Гольдарб заявил, что благодаря деятельности Департамента внутреннего аудита и финансового контроля Минобороны решением суда оборонному ведомству возвращено около 30 тысяч квадратных метров жилой площади для военнослужащих.
Таким образом, мерами в сфере предотвращения и противодействия, принятых в первом полугодии 2013 года, удалось стабилизировать ситуацию на уровне, который не позволяет коррупционным проявлениям и другим нарушениям законодательства существенно влиять на достижение Министерством обороны Украины определенных целей и выполнения планов реформирования и развития Вооруженных Сил Украины, — отметил Максим Гольдарб.
Саме огидно те, що відверто кримінальна оборудка з привласненням 147 га державної землі, на той час ринковою вартістю понад мільярд гривень, без сплати жодної копійки до бюджету (які явно не зайві були б у бюджеті) — була прикрита судовим договорняком, де послуги “дєвочки по визову” надав цілий заступник Генерального прокурора.
Про це http://olexsandrdyadyk.livejournal.com/12922.html
Країна, в якій прокуратура (як і суди) вже давно — є виключно комерційними борделями — немає майбутнього.
Читая комменты обиженого вояки, понимаешь, что писать такое мог сторож, чиновник, водитель асинезатора, но не как не военный офицер. Лучше распустить такую армию
О! Эксперты. Вот эти металлоломы — это уж никак не вояки. Это именно народ! Во всем мире на тыловых должностях подрядчики. А у нас подрядчики и хозошники. Путь в хозошники, родные, лежит из щирого украинского села на смальце, т.к. к другой работе оно не приспособлено (иностранные языки, техспециальности, рукопашный бой). Так шо не пиздить. Это раз. Обиженные пишут тут со шконки, я лишь вступился за людей против человека, которму их не жалко. Военного обидеть сложно. За иностранные языки мне, как разведчегу, можете не рассказывать. Вот тут я с этим украинским селом близко знаком. Превед форумчегиспециалисты ни в чём! Можете продолжать сдавать канализационные люки в утиль, наслаждайтесь жизнью и обвиняйте всех кроме себя, что вы живете в такой стране.
а ха ха ха ха ха!
лохи, бомжи вонючие!
куда вы жалитесь, и зачем? у вас в руках оружие! идите на!
этот участок два года назад прокуратура отсудила у Юрушева Л.Л. Теперь Центробуду впарила Киеврада второй раз. Типа, вот теперь ввсе законна нах.
Есть еще и такой Директор департамента в Минобороны!
http://ord-ua.com/2009/03/30/pidpilnij-miljoner -v-ministerstvi-oboroni/
Вкотре повертаючись думками до питань обороноздатності нашої країни, згадую відомий вислів першого канцлера Німецької імперії Отто фон Бісмарка: «Якщо народ не хоче годувати чужу армію, він повинен годувати свою». Глибше замислившись над сказаним та переглянувши сторінки історії, очевидним є беззаперечний факт – чужа армія є набагато дорожчою для утримання, аніж своя, як в плані матеріальних витрат, так і в моральному і соціальному вимірі. Однак не буду вдаватися у спогади минулого, аналізувати різноманітні аспекти перебування чужих армій на окупованій території, нещастя та біди для місцевого населення, які приходять разом із завойовниками…відомо ж – переможець отримує все. Натомість виникає логічне запитання, що робиться в Україні для збереження власних Збройних Сил, які залишилися нам у спадок від колись могутньої імперії, що за 17 років незалежності було зроблено керівництвом військового відомства для утримання обороноздатності нашої держави на належному рівні. Повірте, картина на даний час маловтішна – понад 90 відсотків техніки і озброєнь армії вичерпали свій ресурс, на ремонт і заміну грошей катастрофічно не вистачає. На утримання, переоснащення, модернізацію військової техніки впродовж минулих років виділялося трохи більше половини від закладеного у бюджет, якраз стільки, щоб військо виживало, а не розвивалося. При цьому все ж таки виділене фінансування як правило йде не на закупівлю нових видів озброєння та розвиток стратегічно важливих родів військ, а на харчування, іншими словами – проїдання, та мізерне матеріальне забезпечення солдатів. Усе решта, що залишається від злиденного утримання солдатів строкової служби, як правило залишають у своїх кишенях особи, особливо наближені до імператора…себто до самого Міністра оборони…і якщо, за практикою криміналістики, при фінансових махінаціях не вдається довести вину керівника, за все доводиться відповідати головному бухгалтеру. Однак не буду заглиблюватись в алегоричні лабіринти, а спробую навести яскравий приклад повної безвідповідальності перед законом, покривання злочинних механізмів у підконтрольному відомстві, безпосередньої участі у фінансових махінаціях та тотального розкрадання державних коштів Директором департаменту фінансів Міністерства оборони.
Декілька вступних слів про нашого героя — Марко Іван Юрійович, 21.12.1949 року народження, уродженець с. Великі Ком’яти Виноградівського району Закарпатської області (знову ж таки сумнозвісна кузня кадрів для сучасної України), з березня 1997 року — незмінний керівник головного фінансового відомства Міноборони. Так і хочеться вигукнути словами пісні – НАСТОЯЩІЙ ПАЛКОВНІК…от тільки рильце у пана директора таке, ніби об нього розірвали не одну пухову подущину, луплячи з лютої ненависті до ворогів…і якщо наш президент міг із впевненістю сказати сакраментальне «Ці руки нічого не крали», то Іван Юрійович мабуть може спромогтися лише на безневинне – «Ці очі не бачили, як ці руки крали».
В той час, коли армія рідної держави знаходиться на грані розвалу, на утримання одного солдата строкової служби державою виділяється по 20 гривень щоденно, молоді офіцери із заробітною платою не більше двох тисяч гривень на місяць живуть у переоблаштованих бараках, де вітер – рідний брат, а таргани – дорога родина, більшість підготовлених у військових вузах спеціалістів відмовляються від продовження подальшої служби у збройних силах через мізерне матеріальне забезпечення і безнадію отримати коли-небудь житло, тотальне скорочення особового складу ЗСУ призводить до втрати обороноспроможності країни, пан директор у свої неповних 60 є таким собі військовим олігархом, якого жодним чином не торкаються нагальні проблеми війська, а думка про швидке звільнення у зв’язку із досягненням граничного віку перебування на військовій службі (у грудні виповнюється 60 років) примушує вдаватися до втілення у реальність нових корупційних схем та фінансових махінацій задля власної наживи. При цьому, Марком фактично не здійснюється контроль за станом речей у підконтрольному йому відомстві та виконанням прямих службових обов’язків його підлеглими у Департаменті фінансів МО, які також, за мовчазної згоди і при власних інтересах пана директора, активно беруть участь у розкраданні коштів, виділених на потреби армії. Звичайним явищем у Департаменті стали так звані «земельні та речові аукціони», на яких фактично за безцінь у порівнянні із реальною собівартістю, комерційним структурам з молотка продаються десятки та сотні гектарів землі по всій Україні, яка належала Міноборони, будівлі колишніх військових частин, складів, боєздатна та технічно справна техніка військово-господарського призначення (на складах НЗ останніми роками значно поменшало вантажних військових транспортів, тягачів, іншої автотехніки, яку подають як морально застарілу із списують за собівартістю металобрухту). Прослідкувавши документальні матеріали, згідно яких надаються дозволи на продаж чи оренду військового майна, усе вказує на покровительство багато чисельних злочинних фінансових оборудок з боку керівництва Департаменту фінансів та безпосередньо пана Марка.
Ще одним кричущим фактом повної безкарності та тотального нехтування антикорупційним законодавством з боку директора Департаменту є налагодження ним ефективного механізму відмивання державних коштів та легалізації грошей, отриманих злочинним шляхом (у КК України читаємо диспозицію ст.209) через можливості фіктивних комерційних структур та підставних осіб з близького оточення пана Марка. Саме такою особливо наближеною до пана головного бухгалтера армії є його вірна соратниця по гламурному життю та заміських фешенебельних готелях і саунах Ващенко Ірина Василівна, 12.08.1969 р.н., що проживає у м.Києві по вул.Драгоманова, 12, кв.67. Будучи заміжньою та працюючи на посаді начальника кафедри економіки Київського військового інституту при Національному університеті ім. Т.Шевченка, при середньомісячній заробітній платі у 2 тис. гривень, Ірина Василівна є повноправною власницею чотирьох квартир у м. Києві, які отримані Марком в якості подяки у формі так званих «відкатів» від фізичних та юридичних осіб за кришування директором Департаменту фінансів різнопланових оборудок при закупівлях в процесі фінансово-господарської діяльності Міноборони. Поруч з цим, пані Ващенко, при «захмарній» викладацькій зарплатні, є власницею двох автомобілів: джип HUNDAI SANTAFE, н.р. АА0232СН, 2007 року випуску, вартістю близько 54 тис. доларів США, а також джип Mercedes ML 500, н.р. АА 0455 іі, 2008 року випуску, вартістю більше 98 тис. доларів. Виникає логічне запитання, звідкіля у середньостатистичної громадянки такі фінанси…одразу ж відкину думки про сприяння з боку чоловіка, який проживає окремо по вул. Жолудєва, – пан Ващенко їздить на чорному ДЕО-Ланосі і не має найменшого бажання фінансувати коханку головного фінансиста армії.
На цьому досягнення пана Марка не завершуються. Ще одним ефективним та фактично безпрограшним варіантом власної наживи є фінансові махінації по виплаті неаргументованих грошових компенсацій військовослужбовцям, значна частина яких повертається доброму «благодєтєлю» готівкою. Для прикладу, у минулому році військовослужбовцям різних рангів військової частини А 0799, яка належить до Повітряних Сил ЗС МО України та дислокована у м.Києві по вул. Фучика, за невідомих підстав та формальної аргументації, за фіктивними рішеннями судів різних інстанцій, за сприяння І.Марка було виплачено понад 19, 5 млн. гривень в якості компенсацій, в результаті чого 50 відсотків від вказаної суми виплат було повернуто особисто Івану Юрійовичу в якості щирої подяки від вдячних підлеглих. Такий собі відкат на злиднях особового складу. Мабуть саме на ці кошти паном Марком було придбано дві квартири у столиці та збудовано приватний котеджик – таку собі хатинку для відпочинку у Гореничах, що під Києвом.
Це тільки незначна верхівка айсбергу, ім’я якому – фінансова імперія Івана Юрійовича Марка. Усе решту знаходиться під холодною і темною водою, проте становить таку величезну масу зловживань та фінансових махінацій, що крижина, з якою зіткнувся Титанік, це просто льодова скалка в оці хлопчика на ім’я Кай з казки про снігову королеву. І коли на часі постало питання про швидке звільнення пана Марка із займаної посади за віком, він, відчуваючи кінець безкарній наживі за рахунок держави, тільки активізував свою бурхливу діяльність по власному збагаченню. При цьому пан Марко, заручившись підтримкою своїх товаришів по «щастю» — начальника Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України, державного радника юстиції 3 класу Війтєва Юрія Миколайовича та начальника одного з підконтрольних Вітєєву відділів – Дубця Ю.Ю., відчуває повну власну недоторканість і безкарність. При цьому усі фінансові махінації покриваються такими собі показовими процесами над нижчою ланкою у Департаменті фінансів, офіцерами та державними службовцями, які виконують волю Марка і за це несуть суто формальну відповідальність. Тільки за 2007 рік за розкрадання військового майна у великих та особливо великих розмірах до АДМІНІСТРТИВНОЇ відповідальності наказами Міністра оборони було притягнуто понад 40 державних службовців та військовослужбовців-офіцерів. Пояснення цьому доволі просте – видимість боротьби з корупцією у Збройних силах робиться, а орденоносний верховний БУРЯТ на посаді Міністра оборони отримує свої дивіденди від свого головного бухгалтера Марка, одним словом – і вовки ситі, і вівці цілі, щоправда трохи пожовані, і верховний пастух-оленєвод задоволений.
От тільки виникає логічне запитання…якщо факти корупційних дій у вищих командних ешелонах ЗС України мають місце бути, кому ж тоді здійснювати контроль та карати винних. Якщо верховний головнокомандувач, яким за Конституцією є Президент України, зайнятий справами міжнародними, приймає послів із вірчими грамотами та проектує чергові будови століття, Прем’єр-міністр займається газовими «проблемами» і захистом власних шкурних інтересів, крайньою залишається Генеральна прокуратура України і сам пан Єхануров як очільник військового відомства. От тільки, згадуючи відому байку Крилова, кожен тягне у свій бік, у власну кишеню, абсолютно не зважаючи на можливість кримінальної відповідальності та всяко приховуючи свої істині злочинні наміри, а в той час коли віз національної обороноздатності та безпеки народу, який годує поки що власну армію, залишається на старому місці у дуже плачевному стані…
Країна, переповнена власними геніями інженерної та фінансової думки на вищих керівних посадах, впевнено рухається у прірву, і саме тому дуже хочеться простому пересічному громадянину, який щоденно живе думкою про те, що їсти завтра, впасти на коліна і вигукнути – «Позбав, Боже, Україну від таких геніїв, а з дурнями українці розберуться самі».
Андрій Жиглов, спеціально для ОРД
А теперь еще и министр из фиников …. Вот и ждите квартир…
“Всякая власть для быдла от бога,т как бог ждет когда поумнеют и вымрут дураки.” Аминь
круто.
Государство ДОБРОВОЛЬНО взяло на себя обязательства по социальной защите людей, которые давали ему Присягу, а теперь этих людей, я так понимаю в данном случае военных пенсионеров, кидает! Понятное дело, что от лица государства в данном случае действуют проходимцы. Горячие головы в коментариях призывают к противоправным действиям, думаю, не стоит поддаваться на провокации — стойте на своём! Обидно, что официальная пропаганда МО Украины со всех сторон и на сайте и в прессе кричит о борьбе с коррупцией, на деле она ей потурает! Напишите Лебедеву в Фейсбуке, зачем нужна эта страница для поздравлений с днём юриста??? Идите в общественную приёмную! Запишите обращение и выложите на Youtube — пусть должностные лица чешуться и отвечают Вам!
http://m.censor.net.ua/resonance/225972/kak_semeyinyyi_klan_otjal_stadion_v_odes se
Дело с «отжатием» государственного спорткомплекса на Сельскохозяйственном переулке в Одессе, на первый взгляд, похоже на тысячи подобных историй о разворовывании госсобственности в нашей стране — пришли, провернули схему, «заработали денег», а дети остались на улице. Однако существует важное отличие: суд не закончен, бизнесмены еще не победили и имущество все еще может быть возвращено законному собственнику — одесситам.
Спорткомплекс общей площадью почти 6 тысяч квадратных метров, принадлежащий Министерству обороны, расположен на территории военного городка № 216, возле Стадиона СКА. Тут работает школа художественной гимнастики, вырастившая 2-х олимпийских чемпионок, и даже единственный в городе открытый бассейн с подогревом. Такое «теплое» место не могло не привлечь инвесторов с большой дороги.
И такие инвесторы появились. В марте 2006 года директор филиала ЦСБУ Министерства обороны «Укроборонстрой» Вячеслав Мельник заключает с ООО «ГРИН КОИН» инвестиционный договор, а также договор паевого участия. По его условиям, компания получала в собственность вышеуказанный спорткомплекс в обмен на квартиры для военнослужащих или денежную компенсацию. Позже следствие установит, что договор был фиктивным: Мельник превысил свои служебные полномочия и не имел право передавать имущественный комплекс, который все еще числился на балансе Министерства обороны. Суд признал, что чиновник действовал в интересах коммерсантов с целью передачи комплекса в их собственность.
Естественно, ни квартир, ни денег военные не дождались. Однако это не помешало директору и учредителю ООО «ГРИН КОИН» Евгению Дееву (ныне владелец и генеральный директор Ауди Центр Одесса Юг) оформить право собственности на армейский спорткомплекс на основе соответствующего решения Хозяйственного суда Одессы от 31 сентября 2007 года.
В 2008 году после старта подготовки Украины к Евро-2012 Министерство обороны вдруг спохватилось отсутствию целого спортивного комплекса, без которого Стадион СКА терял свою функциональность. Военная прокуратура возбудила уголовное дело против гражданина Мельника, а также подала в суд на Деева и Ко с целью вернуть спорткомплекс в госсобственность. После громкого расследования Мельник был приговорен к 8 годам лишения свободы, а Хозяйственный суд Одесской области отменил право ООО «ГРИН КОИН» распоряжаться вышеуказанным недвижимым имуществом, признав недействительными «липовые» договоры, подписанные Мельником. Казалось бы, справедливость восторжествовала: стадион вернут в государственную собственность, а Мельник даже принесет некоторую пользу родине, изготавливая тапочки в местах не столь отдаленных.
Но не тут-то было. Дело в том, что еще в 2007 году Деев успел перепродать спорткомплекс ЧП «Инвестиционная компания «ЮГ-ИНВЕСТ», учредителями которой являлись некие Петр Чобан и Сергей Скрипка. Таким образом «ЮГ-ИНВЕСТ», говоря юридическим языком, стал добросовестным приобретателем, имеющим иммунитет против вышеуказанных притязаний прокуратуры. Пошла чреда судебных тяжб и разбирательств, в которых военная прокуратура Южного округа, не хватающая звезд с неба, терпела неудачу за неудачей вплоть до последнего фиаско в Апелляционном суде 14 ноября 2012 года. Казалось, что прокуроры, имея на руках множество неоспоримых доказательств, уперлись лбом в глухую стену.
Как не странно, выход из ситуации подсказал Высший хозяйственный суд, который в одном из решений по делу прозрачно намекнул прокурорам, что единственный способ вернуть свою собственность из рук добросовестного приобретателя — это виндикационный иск, если собственность была изъята у первоначального собственника вследствие мошеннической схемы. Для этого нужно было доказать, что ЧП «ЮГ-ИНВЕСТ» прекрасно знали, что ООО «ГРИН КОИН» не имело право на отчуждение спорткомплекса.
И вот тут начинается самое интересное — что не удалось доказать прокурорам, удалось доказать журналистам. В распоряжение редакции попал документ, который свидетельствует о том, что господин Деев продал спорткомплекс компании, непосредственно связанной с его матерью Верой Калмакан. В своей объяснительной записке оперуполномоченному УБОПА госпожа Калмакан лично подтвердила, что в 2007 году она приобрела корпоративные права ЧП «ЮГ-ИНВЕСТ», а учредители компании, Чобан и Скрипка, являются лишь представителями Веры Васильевны. Кроме того Калмакан признала, что именно она защищала спорткомплекс на Сельскохозяйственном переулке как свою собственность и для этого наняла юридическую компанию, которая выиграла для нее три судебных процесса.
После такого признания становиться очевидным, что чреда перепродаж спорткомплекса является следствием не случайного решения неопытного бизнесмена, а четко спланированным планом, который составил и осуществил целый семейный клан. Учитывая все эти факты, госпоже Калмакан и ее юристам будет трудно доказать, что они не знали о нечистой схеме, которую провернул ее сын Деев. Теперь ЧП «ЮГ-ИНВЕСТ», которым, по ее же признанию, владеет Вера Васильевна, с трудом можно назвать «добросовестным приобретателем».
Остается надеется, что военные прокуроры читают прессу и смогут принять во внимание вышеизложенную ценную информацию перед рассмотрением дела в последней инстанции — Высшем хозяйственном суде Украины. Тем более, что представитель Военной прокуратуры по делу, Андрей Гончаренко, уверил нас, что прокуратура будет бороться до конца: «Мы обязательно подадим кассацию по делу Спортивного клуба № 9», − заявил он.
По крайней мере, хотелось бы, чтобы дети и дальше занимались волейболом и гимнастикой в спорткомплексе, который в 1966 году построили одесские солдаты для своих потомков по инициативе тогдашнего командующего Одесским округом, легендарного генерала армии (впоследствии главного маршала бронетанковых войск) Амазаспа Бабаджаняна.
В этой статье изложены мысли человека который пиарится на событиях которые развернулись вокруг этой территории в Коцюбинском. То что в сентябре была такая встреча это правда, и были нормальные предложения со стороны Минобороны. Я действительно все это знаю потому что и сам там живу, а если скромно сказать про автора статьи то он пишет неправду.