Перспективи опозиційного повстання після року рекордної протестної активності

Результати моніторингу протестів та репресій Центру дослідження суспільства

20 березня на прес-конференції в інформаційній агенції УНІАН за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» Центр дослідження суспільства представив результати моніторингу протестної та репресивної активності в Україні за 2012 та початок 2013 року (до 8 березня).

• У 2012 році був зафіксований абсолютний рекорд кількості протестів – 3636 подій — від початку моніторингу з жовтня 2009 року. Порівняно з 2011 роком кількість протестів зросла на 60%. Піки протестної активності припали на липень (407 протестів) та жовтень (446 протестів) минулого року, однак і в інші місяці кількість протестів часто перевищувала найвищі піки за попередні роки. Навіть під час «Податкового майдану» та кампанії «чорнобильців» та «афганців» було зафіксовано менше протестів. У січні та лютому 2013 року протестна активність також залишається відносно високою. У лютому 2013 року (305 протестів) було зафіксовано майже вдвічі більше протестів, ніж у лютому 2012 та 2011 років (156 та 163 відповідно), та майже втричі більше, ніж у лютому 2010 року (106 протестів).

• Абсолютна кількість протестів у 2012 році зросла майже в усіх областях України. Зменшення кількості протестів було зафіксоване лише в декількох областях: Луганській, Запорізькій, Сумській, Хмельницькій та Полтавській. Як і раніше, найбільше протестів зафіксовано в Києві (638 протестів). При цьому порівняно з 2011 роком зросла відносна частка протестів у Західному (з 19% до 24%) та Південному регіонах (з 17% до 22%) і зменшилася в Центральному (з 39% до 35%) та Східному (з 25% до 19%).

• Зростання кількості протестів у 2012 році відбулося, насамперед, за рахунок політичних протестів, пов’язаних із електоральними кампаніями та передвиборною боротьбою (з 25% у 2011 р. до 34%). Однак, третій рік поспіль під час протестів в Україні найчастіше піднімаються соціально-економічні питання (43% протестів у 2012 році). З 2011 року абсолютна кількість соціально-економічних протестів зросла з 1374 до 1546. На них минулого року найчастіше висувалися вимоги, які стосувалися питання незаконних забудов і приватизації міського простору, інтересів дрібного бізнесу, невиплати зарплат, соціальних виплат, навколишнього середовища. У 2012 р. ідеологічні питання та проблеми громадянських прав піднімалися лише в 24% та 17% протестів відповідно. На початку 2013 року частка соціально-економічних протестів навіть зросла і склала 53%, натомість для політичних – зменшилася (до 26%).

• У 2012 році зафіксовано зростання участі в протестних подіях партій або окремих політиків (до 35%) і, разом з тим, поглиблення ігнорування ними соціально-економічних проблем, що є пріоритетними для більшості громадян. Якщо у 2011 р. 39% протестів за участі партій піднімали соціально-економічні питання (порівняно із середньою часткою 60% того року), то у 2012 р. лише 23% (порівняно із середнім показником 43%). На початку 2013 р. частка протестів за участі політичних партій або окремих політиків зросла до 40% і 29% цих протестів піднімали соціально-економічні питання, що, однак, майже вдвічі менше середнього показника соціально-економічних протестів.

• Натомість зафіксовано зростання кількості протестів за участі винятково аполітичних неформальних ініціатив (з 32% до 35%). Абсолютна більшість соціально-економічних протестів (58%) відбулася без участі жодної партії, профспілки, громадської організації, непартійної політичної групи.

• У 2012 р. кожен десятий протест, а серед протестів з політичними вимогами – майже кожен четвертий, був здійсненний «групами невідомих». Найчастіше «невідомі» скоювали незаконні та/або насильницькі дії: графіті та написи на офісах і пам’ятниках, фізичні напади, побиття, завдання матеріальної шкоди, вандалізм, погрози, підпали.

• У 2012 році зафіксовано зростання конфонронтаційних (18%) та особливо насильницьких (10%) протестних дій. Кожен десятий протест був насильницьким. Зростання насильства у 2012 році відбулося насамперед за рахунок незаконних дій груп найманців з метою тиску на політичних конкурентів напередодні парламентських виборів. Поки що воно не свідчить про перехід до насильства низових протестів неформальних ініціатив та громадських організацій. Абсолютна більшість (62%) насильницьких протестів стосувалася політичної боротьби. 58% насильницьких дій здійснювалися «групами невідомих». Лише у 6% була повідомлена участь громадських організацій. Значно меншою мірою насильство у 2012 році здійснювалося неформальними аполітичними ініціативами громадян (13% проти 22%). Найчастішим об’єктом насильницьких протестів у 2012 році були політичні партії: 50% насильницьких дій були спрямовані саме проти них. Значно менша частка насильства припадає на правоохоронні органи: у 2012 р. всього лише 3%. При цьому переважна більшість протестів лишаються конвенційними та мирними (72% у 2012 р.).

• Відносна кількість як репресій, так і поступок дещо зменшилася порівняно з попереднім роком. У 2012 р. на 100 протестів припадало 18 негативних реакцій (19 у 2011 р.) та 5 позитивних (6 у 2011 р.). Однак абсолютна кількість негативних і позитивних реакцій зросла слідом за сплеском протестів: було зафіксовано 650 негативних реакцій та 199 позитивних.

• Із найбільшою вірогідністю на негативну реакцію наштовхуються: протести проти Януковича та Партії регіонів (у 29% та 26% випадків відповідно); протести проти незаконної забудови та приватизації (25% і 27%); протести, пов’язані з конфліктами навколо інтерпретації Радянської історії та Другої Світової війни (46% і 30%).

• Хоча середній показник негативних реакцій на передвиборчі протести є навіть нижчим за середній, із виборами пов’язане різке наростання хвилі інших репресій – 72% з них так чи інакше стосувалися передвиборчих перегонів.

• У ніч на 19 грудня 2012 приватні охоронці застосували сльозогінний газ проти активістів «Гостинної республіки». У цей же час ЦДС зафіксував зростання кількості випадків протистояння протестувальників із приватними охоронцями (приватні структури брали участь у 7% негативних реакцій проти протестів). Це може бути пов’язане із законом «Про охоронну діяльність» (набув чинності 18 жовтня минулого року), в якому приватним охоронним фірмам дозволяється застосовувати спецзасоби у своїй діяльності.

Повністю з результатами дослідження можна ознайомитися в аналітичному звіті «Протести, перемоги та репресії: результати моніторингу 2012 р.» на сайті Центру дослідження суспільства: http://cedos.org.ua/protestmonitor/reports/2012. На сайті ЦДС також розміщений онлайн-сервіс візуалізації найостанніших даних щодо протестів, репресій та поступок у вигляді простих графіків та карт з розподілом по областях України від початку 2011 р.: http://cedos.org.ua/charts/.

Керівник відділу вивчення соціальних протестів Центру дослідження суспільства, кандидат соціологічних наук Володимир Іщенко відзначив: «Провідні політичні сили в Україні, в тому числі опозиційні, не є представниками соціально-економічних інтересів більшості українських громадян. Опозиційні партії не змогли використати потенціал наростання протестної активності. Підтримка соціально-економічних протестних ініціатив політичними партіями досі часто зводиться до прямолінійного самопіару. При такому глибокому розриві між гравцями «великої політики» та низовою вуличною політикою марно очікувати «народного повстання» під проводом опозиції».

ДОВІДКОВО:

Моніторинг протестів, репресій і поступок проводиться Центром дослідження суспільства з жовтня 2009 року. Це унікальний проект з систематичного збору інформації про всі (незалежно від тематики та чисельності) протести, репресії та поступки у відповідь на протести, що відбуваються в реальному часі на всій території України на основі моніторингу більше 190 національних, обласних і активістських веб-медіа.

Метою даного проекту, що здійснюється Центром дослідження суспільства за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Національного фонду за демократію, є об’єктивне вивчення протестної активності та суспільних рухів в Україні і доведення до відома широкої громадськості цієї інформації з метою захисту права на мирні зібрання та привернення уваги до низових соціально-економічних протестних ініціатив.

Центр дослідження суспільства – незалежний некомерційний центр дослідження соціальних проблем і колективних протестів в Україні. Центр прагне стати організацією для професійної реалізації критично-орієнтованих соціальних дослідників. Центр працює в руслі публічної суспільної науки, створюючи критичне,рефлексивне знання для неакадемічної аудиторії, насамперед, активістів прогресивних суспільних рухів, журналістів, експертів та широкої громадськості. Конкретними напрямками роботи Центру на даний момент є аналіз освітніх реформ, містобудівної політики, дослідження робітничого класу і робітничого руху, а також систематичний моніторинг протестів, репресій та поступок на території України від жовтня 2009 року.

Контактна особа: Володимир Іщенко (097-396-4499)

info@cedos.org.ua

http://cedos.org.ua