Странные вещи формируют реальность. Когда-то это были сказки, которые читала бабушка, потом книжки. Хорошие и не очень. Нынешняя реальность сформирована мультиками. К счастью, еще не “телепузиками”, но, не менее жуткими омрачениями.
Вы никогда не пытались припомнить, кого напоминает парочка “медвепутов”? Нет, не гомиков. В пору нашего детства гомиков еще не было, были абстрактные пидорасы, о которых знали отсидевшие, остальные же считали эт от термин просто негативной характеристикой без конкретного наполнения. Так вот, Путин и Медведев лично для меня являются материализацией крокодила Гены и Чебурашки. Причем, материализация детских верований происходит со сменой знака. То есть, это отнюдь не добрый крокодил и такое же доброе ушастое чмо. Это гебист в пальто и шляпе, поющий свою унылую погребальную песнь о последнем дне рождения, который только раз в году. Чебурашка — это аналог доброго следователя, генетический монстр, выращенный в секретных лабораториях Лубянки. Возможно, с легким привкусом Стивена Кинга. Эти волосатые уши и пустой взгляд ожившей куклы… Это действительно страшно. А что же в Украине?
О том, кого напоминает Виктор Федорович главам европейских держав можно догадаться. Что-то среднее между императором-людоедом Бокассой и Годзиллой. Чисто рептильный мозг, в котором есть только две реакции на действительность. Если обьект меньше — сожрать, если больше — убежать. Заваливает такая здоровенная рептилия в пиджаке, на двух ногах и с толпой быков-охранников, скажем, на форум в Давосе — и европейцы просто …. Да-да, именно это слово. Они не удивляются тому, что рептилия не умеет говорить и издает странные звуки типа “Ыыв,ээээ,ууу”. Это понятно и обьяснимо. Они фигеют от того, что она в костюме и ходит на двух ногах. Хотя, нет-нет и поглядывают на Януковича сзади. Черт возьми, где же оно прячет хвост? Первая мысль европейца при виде нашего президента — неужели мне подмешали в коктейль ЛСД? Потому что при ясном сознании рептилию в пиджаке увидеть невозможно. Разве что в фильме с употребившим Джонни Депом.
К тому же, единственной страстью этой рептилии является охота. Для европейских лидеров хобби в виде убийства животных для развлечения такой же нонсенс и извращение как и людоедство.
Но из какого детского архетипа наше, советское сознание вытащило Януковича? Плохиш? Три толстяка? Но это скорее Арбузов. Буржуин? Тоже Арбузов. У меня довольно странная ассоциация насчет Федорыча. Мне почему-то он напоминает олимпийского Мишку, который долго стоял, а может и стоит на бориспольском тракте. Это был тот самый, еще не узнанный в то время “Превед, Медвед”, который растопырил свои лапы, погребая в них советскую эпоху. Эпоха натужно праздновала Олимпиаду, но уже вляпалась в Афганистан, и уже летели в Союз первые “цинки”. Стремный Мишка улетал под грустные песни, унося в своих лапах все иллюзии советского счастья. А спускался на грешную землю уже совсем другой Мишка с пятном на черепе, который, словно гриф, и довершит конец эпохи.
И вот, в это же примерно время, космонавт Береговой передал нам, сука, привет от Космоса. В виде обласканного уголовника, который ныне ускоренными темпами хоронит иллюзии относительно наших гражданских качеств. Странным образом наш погребальный олимпийский Мишка несет в себе черты ненасытного кадавра “проффессора” Выбегалло. Оно жрет, жрет и жрет, пока не лопнет. Какие страшные сказки мы выдумываем, какие стремные сны нам снятся. Они начинали сниться еще Гоголю, они приходили печальными туманами над болотами Булгакову. Как грустна наша вечерняя земля. И утренняя тоже. Как душно в наших кошмарах. И почему до сих пор молчит будильник?
Но кому интересна история наших иллюзий? Кому интересна история вообще? Мы все стараемся жить сегодняшним днем, насущным хлебом – и это правильно. Но иногда наступает «Джанго». Когда вдруг мы начинаем всматриваться в портреты наших родителей, дедушек с бабушками и вдруг видим нечто настолько страшное, что лучше бы и не понимать вовсе. Что, в принципе и происходит сейчас. Ренат Равильевич Кузьмин, да продлит Всевышний его дни на земле, этой муткой с «делом Щербаня» реально бросил пачку дрожжей в старый сельский нужник. И полилось, и поперло. Вся славная история нашей независимой жизни кому-то вспомнилась, а молодому поколению увиделась впервые. Авраам замочил Исаака, Исаак замочил Иакова, Иаков замочил вообще всех. Жуть. Все эти импозантные дяди, населявшие созыв за созывом стены парламента, срок за сроком кабинеты кабмина и президентской администрации… Сколько ж кровищи-то на вас на всех? Если вот начать вспоминать. Что и происходит. О чем говорили вы, созидатели нашего сегодня? О том, с какой позиции удачнее будет влупить из гранатомета в окно премьера, о том, кто удачнее «исполнит», Томаль или «череповские»? «Заказы», «разводки», «кидки»… Одно время казалось, что эти мрачные сны уже никогда не приснятся. Но стал президентом чувак, чья юность сформирована тюрьмой, а зрелость побегушками у бандитов и все его страхи стали нашей реальностью, нашими снами на яву. И чем больше он переделывал реальность под свои давние страхи – тем больше новая реальность его пугала. Тем больше становилось охраны, металлоискателей, собак и прочего. Психоз прогрессировал. Празднование 15 февраля этого года было уже просто клиникой. Но психоз не может развиваться постоянно, не может вечно прогрессировать. Больной в конце концов или излечивается, или погибает. И страшные сны кончаются. Они просто становятся сказками наших детей.
Станислав Речинский, «ОРД»
30 ответов
Стас, а ты для меня пастушок, шо орал — “Волки! Волки!”
Ты шо, памятник, шо тебя посадить не смогли?
По-моему, ты хезун по жизни.. Ни один нормальный чел не начнёт визжать,
шо его завтра закроют.
Не все, кто побывал в Афгане — герои… Так бабы себя ведут, ”афганец”..:-(
Мне интересно, насколько ты и твое “ОРД” толеранты?
Или только Путина, Медведева, Януковича можете обсерать невозбранно?
Стас, Вы как всегда в яблочко. Без комментариев.
Стасисович, читая вашу статью я не понимаю чем вы отличаетесь от описываемых персонажей(((((.Если они олицетворяют по вашему абсолютное зло,то кто тогда вы? На пособника абсолютного добра не тянете,а стиль изложения и не пахнет “Европой”((((((.Когда нибудь «Джанго» может и настанет,только сомневаюсь я что будет польза от перестановки “шила на мыло”(((((
речилло,а ты кто сам то? не КГБ шный пидарас и стукач случайноо? или удалишь как всегда коммент?
“Когда вдруг мы начинаем всматриваться в портреты наших родителей, дедушек с бабушками и вдруг видим нечто настолько страшное, что лучше бы и не понимать вовсе.”
ппц! уж пизд..нул так пизд..нул!
афтар, если вы в своем возрасте вдруг начали бояться своих дедушек с бабушками, то в больничку надо срочно… популяризировать свои страхи — это не самое оптимальное решение
Так, алё — отдыхать, остальные в 9.00 на пистон. Спим много. Где гнев обчественности и коменты?!?! Пайки лишу!
Видать крепко паханат “наехал” на автора , но молодца не скурвился и не лег как другие .
А хохлы и не в курсах, что такое социальная справедливость.
“Время революции пришло!”: Коханивский составил список правил для борцов за Украину
“Разрушитель Ленина” националист Николай Коханивский опубликовал сегодня на своей странице в фейсбуке 8 правил для борцов за справедливую Украину.
“Количество силовых противостояний с милицией растет. Почти каждая драка, задержание, новый повод для акции протеста. Происходит рост откровенно революционных настроений. Но для обострения ситуации надо менять методы и тактику противостояния”, — написал Коханивский. Далее мужчина изложил 8 правил.
Активист пишет, что власть управляет днем, а националисты ночью. По его словам, для акций прямого действия ночью не нужные сообщения в горсовет, это безопаснее и эффективнее.
“Часть из этих пунктов я у кого-то взял, часть сам написал, — рассказывает Коханивский. — Убежден, что сейчас акции протеста должны быть и публичными, и параллельно подпольными. Наша страна сейчас находится в режиме внутренней оккупации. Вчерашние события — это только подтвердили, что наша власть идет по путинскому и лукашенковскому сценарию и пытается нам указать место рабов. Милиция наплевала на Конституцию и грубо побила как простых граждан, так и народных депутатов”.
Националист советует избегать непосредственного контакта с превосходящими силами милиции, перенимать опыт европейских акций, где драки с полицией происходят только на расстоянии. Никакой толкотни.
“Это мой призыв к подпольной борьбе с существующим режимом, — пояснил он. — Таким образом мы будем подталкивать народ к революции, время которой уже пришло. Последние два года я постоянно призываю к свержению этого внутреннего оккупационного режима, потому что он перерастает в прямой оккупационный режим. И если летом Медведчук поведет нас под этот Таможенный союз, то это уже прямая оккупация будет. Хотя эти режимы оккупации между собой мало чем отличаются”.
По мнению Коханивского, народ уже готов к революции.
“Я постоянно общаюсь с разными людьми и знаю настроения общества, — сказал Коханивский. — Все мои радикальные речи народ встречает положительно. Поэтому я знаю, что призыв к свержению режима у народа есть, и я думаю, что он получит положительный ответ. Для революции нужен внешний враг, который уже есть и лидеры. Лидеров не хватает. Но они могут появиться в любую минуту. Тогда и произойдет общенациональное восстание”.
После революции в Украине должна воцариться консервативная президентская республика.
“В стране будет комбинированная экономическая модель, о которой писал Николай Сциборский в своей “Нациократии”, — пояснил активист. — Власть будет больше в руках президента. Давать стопроцентную гарантию, что грядущий человек будет идеальным правителем нельзя, но сейчас у Украины нет другого пути. Мы можем либо скатиться в ничто, язык будет потерян, нация уничтожена или произойдет революция, после которой придут настоящие лидеры нации, которые наведут свой порядок в своей стране. Я за это молю бога”.
Остальные пункты от Коханивского:
Когда начинают всех “паковать” и нет возможности помочь товарищам — вырывайся и беги. Запомни — на воле ты сможешь помочь заключенным, в камере нет! Вырваться и убежать — в этом больше героизма, чем “героически” сесть в тюрьму.
Не давать КАКИХ-ЛИБО показаний. Даже самые невинные сведения о себе или других участниках события будут в суде использоваться против тебя. 80% уголовных дел построены на показаниях подозреваемых.
Враг должен нести убытки. Хоть минимальные, но материальные потери. Это должно быть задачей акций прямого действия.
Не тратить время на симуляции. Во-первых, это бессмысленно. Во-вторых, на этом поприще очень много конкурентов, которые обычно побеждают в этом жанре.
Проявляй солидарность с Политзаключенными, независимо от того, с какой они тусовки. Жертвуй деньгами. Если украинцы наконец смогут сами финансово поддерживать собственное повстанческое движение — это первый шаг к победе.
Будь готов бросить все и отправиться в “бега”. Заранее продумай надежные варианты, где можно пересидеть.
“Власть будет больше в руках президента. Давать стопроцентную гарантию, что грядущий человек будет идеальным правителем нельзя, но сейчас у Украины нет другого пути.” Хороший человек)))) предлагает борьбу с нынешним “тоталитаризмом” ради будующего “тоталитаризма” но уже с его “президентом”. По моему проще назвать князем или царём,пардон гетьманом))))))
Вау! Йес! Вот и есчо один Работяга нарисовался 20.02.2013 8:49. Совершенно правильные рекомендации.
грустно и печально. Но действительно — в яблочко, от того и печально. Но сколько же вас “навозных” лезет?
Какие, прости Господи, революции господин Работяга? За что вы хотите опять направить наших детей под асфальтовые котлы, пролив реки крови. Если слуги народа с жиру бесятся, от того, что им нечего больше желать, то у нас то с вами проблем выше крыши. А возможностей для их решения мало. Потому что прежде всего слуг народа кормить и ублажать надо. А потом за их объедками в очереди давится. А вы ещё с революцией лезете. Не будет господ, не будет и объедков. 1933 год забыли что ли. Нет, двигаться надо постепенно, от достигнутого.Иначе нам удачи не видать. Нам нужен умеренный прогресс в рамках закона. Пойдем на выборы и скажем наше дружное пролетарское нет весь звездобратии, что в ВР вот уже двадцать лет заседает. Нам не нужны права в Конституции и льготы. Нам нужны возможности для каждого и зарплаты и пенсии как в США.
вот и я о США — нам нужен референдум о вхождении нашей страны в состав США в качестве отдельного штата. Конституция позволяет.
P.S.я тоже работяга, а если кто считает что у него прав на этот ник поболее — пусть зарегистрирует на него свои права, хотя бы — регистрацией на этом сайте. Или служба не позволяет? тогда нех… визжать, что еще тут работяги появились!
а я, наприклад, за вступ у Митний Союз. Чому? — запитаєте ви? А тому, що там нам вислугу перерахують, наші при владі, а не зекі з бандитами, ментальність наша, ми там вчились або служили, усе і усіх знаємо. врешті-решт — там можливостей більше для просування по службі, веденню бізнесу та і взагалі — усього більше, я вже не кажу про зарплати, соціальний захист, пенсії. а у нас — що? за будь-що судитись треба, а керівництво “вбиває” тих, хто судиться за своє, законне! і там немає свавілля зекочиновників та хохляцького сраколизства
Опа-ча, теперь пролетарий с поганялом “В поисках радости” разсуждает об пролетарском выборе.
Братан, какие могут быть у пролетариата революцыйи? У пролетариата априори не может быть революцый. Канечно, пролетариат жывёт походами на работу и на выборы. Пролетарий работает и голосует так, как ему хозяин прикажет. Так шо никоим образом я не агитирую пролетариат и пролетарских детей. Пролетариату ничо не надакроме цепей и водки. Пролетариат достиг ПР и Якуновича, копанки и щасливую жызнь, пролетариат может двигатца дальше постепенно. Так шо, чувак с поганялом “В поисках радости”, ты ко мне с идеями пролетарской революцыйи не лезь, патамушта мне пролетариат даром не нужен, у меня в роду пролетариев не былои, надеюсь, в будущем не будет.
Прикинь, наши слуги с жиру бесятца, от того, что им нечего больше желать, а у нас проблем выше крыши и наши слуги не дают нам возможностей для решения наших проблем. При этом ты уверен, что пролетариату прежде всего слуг народа кормить и ублажать надо, а потом за их объедками в очереди давится. Чувак, ты так подробно суть пролетария раскрываешь, я тебя понимаю, иди пролетарствуй дальше. Но Галычине и Подолью от пролетарского Донбасса нада отделятца, однозначно.
Кста, насчот твоего примера с пиндосами, в САСШ народ имеет право на революцию : “Когда правительство нарушает права народа, восстание для народа и для каждой его части есть его священнейшее право и неотложнейшая обязанность”.
К сожалению, пролетариат отрицает права человека.
Стиль изложения пацанячий, автор чётко подметил, что, большинство из тех, кому сейчас 20-25 лет о современной истории Украины узнали благодаря фэнтази Генпрокуратуры. Всю эту современную бандитско-коммуняцко-свидому “ЭЛИТУ” гнать нужно драной метлой через налоговую фильтрацию. Верните награбленное детям.
А чо за тезисы про визжание, а? Ну несколько Работяг, ну и хули? С какого, спрашываетца, рожна Работяга должен регистрируватца? Авотиниобязательно. От! 20.02.2013 в 10:33 форумчег “Работяга” захотел в САСШ “нашей страной”. Чувак наверно малограмотный и невкурюет, шо в государстве Украина несколько стран (краёв). А Работяга 20.02.2013 10:48 расказует на суржыке, шо хочэ у Мытный Союз, шоб по службе сунутца и зарплаты бильше,и соцыальный захыст. Типичный хохол. Обрабатувать культурно землю он нехочет. Нушож, как говоритца, работяга работяге — рознь.
Пани и пановэ, не первый раз на форуме появляютца лица, которые пытаютца дискредитирувать Работягу. Но! Как говоритца, танки грязи не боятца. А сцыкливые хохлы имеют право демонстрирувать ихнюю дурость и подлость.
Я рассуждаю жизненно и по жизни один из Работяг. Любая революция должна быть кем то востребована. И чем то обусловлена. Например новым уровнем производственных отношений. У нас что с появлением хюндаев научно — техническая революция произошла что ли? Которая требует нового жизненного уклада? Мне кажется нет, не произошла. Помнится ещё в семидесятые годы прошлого века итальянцы у нас в городе свой завод под ключ построили. Весь такой автоматизированный, приятно глазом посмотреть. Только жила та автоматика всего два года. А потом засомневалась. Но мы её ломиком подправили, оторвали и выпросили все заумные штучки. И что ты думаешь. Завод ещё 30 лет как часы проработал. Так и с хюндаями. Чем свою кровь на майданах проливать, мы лучше хюндай ломиком подрихтуем. И пусть везет нас в светлое будущее. Под руководством бывших высокопоставленных коммуняк. Которые вдруг уверовали в доллар. Революция не наш метод.
статья злобная, судя по “стычкам” одноНИКовых близнецов, что-то или кто-то кого-то задел или задело. Но, вот — что?
а я против революций, сколько уже можно крови…
Напередодні чергових та позачергових парламентських виборів, а тим більше напередодні президентських, чого було не наслухаєшся від знавців, експертів та видатних пересічностей про “донецьких” політиків.
Говорено-переговорено вже стільки, що вже час було і цілий дослідницький інститут заснувати. Однак, спробуємо подивитися на це питання під іншим кутом зору. Під несподіваним для більшості знавців політичного аналізу.
Уявіть-но собі істоту, яка вкрай схожа на людину, має хвоста і ходить на двох ногах. Масивний череп, добре набиті п’ястуки – чим не окраса людського виду! Об’єднуючись в роди і родини, вона стає практично непереможною, оскільки діє настільки ефективно, що очкастим інтелектуалам і не снилося.
Мета об’єднання проста: це надбання власності за рахунок слабших, панування над всіма ресурсами, швидка розправа над конкурентами. Але як це зробити з поганим іміджем? Просто.
Для інтеграції в політичну спільноту, достатньо піти до косметичних салонів і вивести тату з масивних набитих рук, заховати хвоста в костюм від “Brioni”, а в гіршому випадку у “Pierre Cardin”.
Звичайно, вивчити декілька власних неандертальців на промовців і voilà!
Однак, як приємно спостерігати за їхнім тваринним вмінням якісно вступати в процес перемовин і медіації. Вони тонко відчувають своєю натурою, чого від них вимагає час і їхні численні ненаситні роди.
Поки опозиціонери намагаються вступити з ними в дискусію, вони зацікавлено дивляться крізь отвори очей на цих малодушних створінь із справжнім зацікавленням, мовляв, ці мавпочки навіть думають, що ми будемо їх слухати!
Час зачудування швидко минає, і вони починають навіть відповідати в цьому штучному діалозі. Оскільки опозиція дозволяє собі збиткуватися з мови сильних і фізично розвинених тварин, настає час вжити справжню конкурентну перевагу.
Вона захована в піджаках, які так тиснуть, порівняно з спортивним костюмом. Конкурентна перевага у вигляді молотка – це засіб достатньо переконливий. Поки ви думаєте над тим, що відповісти, молоток вже показує, хто є переможцем в цій суперечці.
Кожного разу, коли донецький політичний клан намагаються цивілізувати, розглядаючи як політичну, а не біологічну силу, об’єднану жагою влади, власності і цілковитої безкарності, то виявляють простацьку наївність.
Так, з ними можна вступати в перемовини, тільки тоді, коли до вашого піджаку закладено такий самий молоток. Не варто думати, що існують інші важелі впливу на очільників донецького клану, ніж впливу на їхні цінності.
А цінності в них родоплемінні: нащадки, майно, машини, рахунки, посади.
Поки ці цінності не є під загрозою, ви можете безліч разів пікетувати їхні канцелярії та заміські будинки, оперувати дотепною і нищівною риторикою революціонерів, вони не будуть навіть звертати увагу. Максимум, хтось отримає молотком. Або сяде в тюрму. Або просто не повернеться додому.
Що найцікавіше, частина суспільства тільки і мріє, як стати такими як вони. “Красівими, багатими і безкарними”.
Частина донецького клану, люди зі списку Forbes, чиї прізвища навіть не вимовляють вголос вже є живими прикладами для соціального наслідування. Питання не в тому, як ти дістав маєтки і прибутки, скількох закатав у бетон і відправив на годівлю рибам, головне бути успішним канібалом.
Головне, мати апетит в десять разів більший, ніж можеш спожити. Тоді ти свій, правильний.
Бачачи, як очільники опозиції дозволяють собі тиснути руки представникам донецької політ-, перепрошую, біологічної еліти, ховаєш посмішку. Скільки ударів молотком мають вони отримати, щоб зрозуміти, що вони вимираючий вид?
Зрештою, можна сподіватися, що нащадки донецького клану будуть менш фізично розвинені, переїдуть до інших країн з капіталами своїх батьків або просто зникнуть як роса на сонці.
Можна і далі продовжувати вірити, що вслід за політичною монополією не настане економічна. Триматися за шмат хліба і вірити, що політика нас не стосується.
Вірити в революцію як в панацею? Чи можлива революція на вулиці без революції в голові? Навряд. Тому, коли сьогодні вже визначено формат політичного майбутнього на найближчі 10 років, хочеться підвести сумні підсумки.
Наступник нинішнього президента, якщо такий буде, має посадити весь Кабінет Міністрів. Розігнати силові відомства. Влаштувати публічну переатестацію суддів та прокурорів.
Скоротити чиновництво. Відмовитися від хабарництва. Дати можливість суспільству заробляти на своє життя і старість, а не жебракувати під фондами. Перелік можна продовжувати.
Якби донецький клан був достатньо інтелектуально розвиненим, він сам став би рушієм модернізації для України. Однак, він може лише освоювати і засмоктувати державні гроші, які є для нього альфою і омегою політики.
Для чого модернізація, яка зробить їх неконкурентоспроможними? Для чого їм правила гри? І куди подіти молоток?
Якби наразі був кінець 1990-х років, можна було би очікувати на зливу публіцистики на тему українського Піночета, який пройде всю брудну роботу за суспільство, а потім віддасть владу у руки представницької демократії.
Зараз, коли рівень суспільних очікувань від окремих лідерів є надто низьким, ніхто не наважується сказати вголос, що лишень авторитарна сила, керована сильним лідером і безкомпромісними помічниками, здатна побороти спрута, який взяв Україну в свої цупкі обійми.
В будь-якому разі, не слід забувати про молоток, який якщо висить на стіні, то може і вистрілити.
Питання лише в тому, хто перший за нього візьметься – представники донецького політичного племені чи суспільство.
Головне аби ті, хто прийдуть до влади після діючої влади не забули покласти молоток не в кишеню піджака, а під скло української історії.
Станіслав Федорчук, член Товариства “Мале Коло”
В особі донецької влади маємо справу зі зграєю, яка об’єднана каннібалістичним завданням поглинути приватну і державну власність під своїм кермом не зважаючи на жодні жертви з боку суспільства.
Враховуючи цей вектор дії, не слід вважати, що суспільство є абсолютно беззборонним перед обличчям малого і великого зла, яким є правління донецького біологічного клану.
На відміну від політичних партій, суспільство і це страшне слово нація, як політична, так і етнічна, має право на абсолютну владу на території України. Яким би не(до)розвиненим вважали наше суспільство, воно неодноразово демонструвало здоровий глузд і бажання вказати на двері держимордам і нездарним чиновникам.
Кидаючи навіть побіжний погляд на історію краю, що його називають Донбасом, дивуєшся, чому вітчизняні політтехнологи і знавці політичної історії так бояться шукати відповідей на вічні запитання.
Так, про патерналізм місцевого суспільства і його заляканість владою місцевих феодалів відомо ледь не кожному дописувачу українських медіа. Однак, куди подіти історію Донбасу, який навіть за радянських часів демонстрував гідні поваги прояви громадянської дії та непокори?
Подібні факти можуть вплинути погано на травлення донецького політичного клану, адже гра в протистояння між Сходом і Заходом можлива лише за мовчазного потурання суспільних речників та інтелектуалів.
Всім відомо про повстання робітників в Новоросійську в 1956 році, однак, небагато хто знає, що в жовтні того ж року, у місті Слов’янськ Донецької області почалися стихійні виступи населення.
Їхньою причиною стало народне обурення через побиття міліцією затриманого у відділенні. Мешканці міста солідарно здійснили акт насильства над представниками міліції та партійними працівниками.
У 1962 році дозволили собі вийти на страйк працівники Донецька та Краматорська, що в принципі вважалося нонсенсом. Партійні кадри були переконані в лояльності трудових колективів.
Якщо звернути увагу на 1972 рік, який став щедрим на народний гнів у Дніпродзержинську Дніпропетровської області, то його взагалі можна вважати повноцінним громадянським повстанням.
Під час перевезення затриманих в автозаку сталася пожежа і затримані згоріли живцем. Стихійний мітинг, який переріс в чисельний протест, перекрив рух містом. Почалося побиття представників міліції, а згодом стався напад на міськом Комуністичної партії.
Тільки після втручання армії вдалося вгамувати розлючених мешканців. Тоді було заарештовано 350 осіб.
Про роль шахтарів в тиску на існуючу комуністичну владу УРСР і внесок в прийняття Акту про державну незалежність написано теж немало.
До чого ця оповідь? Насамперед для того, аби діючий режим скористався милосердям українського суспільства і зрозумів, що настав час тікати. Можливо, навіть втрачаючи частку активів і пасивів.
Як показує досвід масових заворушень, міліція не призначена для ефективної боротьби з повсталим народом. Вона може виграти бій, але не війну. Можливо, голова клану, який за нашою слабкістю став президентом України, зрозуміє, що життя і спокій дорожчі за перебування на розпеченому вулкані?
Переконаний, інстинкт самозбереження має спрацювати і в представників донецького клану, адже відомий всім маркшейдер і геніальний прем’єр-міністр та спеціаліст по боротьбі з секс-шопами встав на Майдані з іншого боку барикад не тому, що хотів там стати. А тому, що життя примусило.
Лікування коліна і розширення свідомості – це справи, якими би міг займатися голова донецького клану в добровільному вигнанні. Жодних стресів через недопиляні рештки бюджету, без політичних клопотів і опонентів.
Позбавивши суспільство лідерів політичної опозиції, попри всі зауваги, які були до них, донецький біологічний клан порушив принципи політичної рівноваги. Він позбавив суспільство політичної конкуренції, показавши, що молоток у вигляді тюрми, переслідувань і судової розправи – це найбільша радість Гаранта.
Отже, суспільство не може більше висунути політичних вимог, воно перебуває в стані зневіри в спроможність легальним шляхом змінити ситуацію на Олімпі.
Гарант вже навіть не політична фігура, а злий …, який сором’язливо ховає усмішку каннібала перед речниками ЄС, киваючи в бік Феміди, яка, мовляв, сліпа і тому справедлива до його підступних опонентів.
Вочевидь, так не може тривати вічно. Перебіг виборчої кампанії 2012 року тільки довів, що представники донецького біологічного клану відступили тільки там, де в виборчих комісіях відбувалися справжні зіткнення.
Для когось це стало причиною для радості, для більш розумних – смутку.
Як показало рішення суду щодо скасування двох депутатських мандатів і позбавлення посвідчень двох депутатів, що відмовилися стати членами донецького парламентського клану, арсенал хижаків є безмежним.
Їм непотрібно навіть здійснювати ритуальні юридичні па над своїми жертвами. Сказано – зроблено. Є опонент – і нема опонента.
Саме тому українське суспільство, попри всю штучну награність випусків новин на практично всіх телеканалах, помалу звикає до думки, що за кримінальними хроніками, якими їх загодовують, відбувається подальше скочування країни в бік авторитаризму.
Слабкість, а іноді незрозуміла голослівність опозиції, примушує суспільство не створювати нові партії і шукати нових лідерів, а лише накопичувати образи в бік влади і мріяти про справедливу розправу.
Як повідомляють знайомі з внутрішніх органів, країною котиться ціла хвиля підпалів приватного автотранспорту представників влади, про що не сильно розходяться медіа. Адже цей неправовий метод виховання влади може стати надто популярним серед населення.
Тобто, межі народного гніву і прощення є кінцевими. Тому не бачу більш доброї поради до донецького біологічного клану, ніж збирання валіз.
Одна справа – це коли натовпом бити опозиційного депутата чи збиткуватися з ув’язнених через приховані камери. Інша – коли представники влади почнуть мріяти про камеру, як про власне бажане місце перебування перед обличчям можливих варіантів
Практично в кожного з них є діти, які стрункими колоннами деруться щаблями державної і бізнесової влади. Треба дати можливість старшим очільникам донецького клану погодитися на капітуляцію на умовах суспільства. Заради збереження миру і порятунку власного здоров’я і життя.
Рух на захист родини Павлюченків, який став загальнонаціональним, – це свідчення того, що суспільство не тільки галасує на власних кухнях, а відверто виявляє зневагу і недовіру до силових органів, суддів та представників прокуратури.
Цей гнів буде лише рости, оскільки в діючого політичного режиму не вистачає сил визнати, що повернути довіру вже є неможливим. Тут вже не врятують блакитні екрани і політичні клоуни.
Станом на даний момент, чаша терпіння українського суспільства наповнюється надто швидко.
Навряд чи її каталізатором стане арешт чергового опозиційного політика. Але я вірю, що таким може стати будь-який з щоденних злочинів силових відомств, звернений проти звичайних громадян.
Або черговий виступ “мажорів”, які здійснять наїзд/вбивство/згвалтування громадян.
Як співає гурт “Гуцул Каліпсо” в своїй пісні про корупціонера, який був головою колгоспу: “Прєдсєдатель, що ж ти наробив? Якби ти то не робив, тебе б ніхто не бив!”.
На жаль, силове вирішення питання зміни політичного режиму в Україні може відкинути країну на поле гри різноманітних геополітичних гравців, які можуть скористатися ситуацією на власну користь.
Саме тому, питання капітуляції донецького біологічного клану – це не перевірка на державницьке мислення (звідки в каннібалів подібні речі?), а питання їхнього самозбереження.
Поки є час вибрати місце вигнання і підготувати необхідні речі в дорогу. За рік – може бути пізно.
Скринька Пандори відчиняється не тільки з волі Олімпу, а й з волі суспільства.
В 1919 році 300 тисячна селянська армія взяла Київ, забувши провести мітинги і написати петиції до тогочасного режиму. Як врятуватися від розлюченого натовпу? Тікайте, хлопці!
Станіслав Федорчук, член Товариства “Мале Коло”
Молодец, Стас! Особенно улыбнуло про рептильный мозг и привет из Космоса. Но грустно оттого, что всё написанное — правда…
Здесь в несколько минут уложилось все ,что в статье: http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=qn_svW4bMKk
Не понимаю критиков автора. Неужели вам не стыдно, что вашей, нашей страной якобы керует жвачное животное? А ПР это сплошь преступники которые ” пользуясь беспомощным (отсутствием ума) якобы президента, решают свои шкурные вопросы. Ведь среди них есть разумные люди! Тогда они втройне подлецы раз делают вид, что все нормально, что янукович человек масштаба государственного и т.д. Позор!
В отличие от папередников нынешняя провладная банда грабит страну системно, целенаправленно, настойчиво и результативно. Для них нет мелочей: отжать киоск, 30 000 га земли или системный бизнес. Вымогатели действуют по принципу — “30% отдай нам. А, ты говоришь, что ты член семьи? Тогда отлично — отдавай все 50%, ведь ты член семьи !”. Такая системность грабежа завораживает — они имеют хороших начштабов, менеджеров и командиров. Эта шобла пришла не на время, а навсегда, и не надо себя тешить и ставить шобле временные рамки грабежа. Это как голодомор, когда парочка продразверстников ставила раком все село, как несколько фашистских конвоиров вело сотни пленных на расстрел — и никто не сопротивлялся. Хребет сломлен. Сопротивления не будет — будет скулеж по углам и заискивание перед властным быдлом.
Стас спасибо за хороший сказ! Не в бровь, а в глаз!
Шо это с работягами творится? Это форум-демпинг? Работяге сочувствие! АЛЕ на боевом жидовском посту- гаф-гаф-гаф! Ему пора дисконтную карточку или к примеру медаль дать святого Ибукентия.
Станислав с чувством юмора!!! Не плохо!
Отлично написанная статья “ниочем”. Да, во власти -мрази и уроды. Да, испытываем к ним моральное и физическое отвращение. Да,да,да. Только читая бесконечные статьи “как мы ИХ ненавидим” прихожу к выводу что если кого и нужно подвесить за яйца, то это — начальник ЖЭКа. Он, сцука, тарифы повышает и лампочки из подъездов ворует 🙂 Если он еще и еврей — то
вообще его в асфальт закатывать, им не отремонтированный, а по бумагам -настеленный 🙂
Не соглашусь левый. Этот мир устроен так, что выжить в нем можно лишь карабкаясь на скользкую вершину. Ненавидеть тех кто туда уже долез и стремится их скинуть конечно надо. Но если вам выпал шанс поцеловать туфлю вышестоящего никогда не упускайте его. Помните, что если вас заметят возможно через какое то время вашу туфлю уже будет целовать кто то другой. Чайник в котором кипит разум возмущенный должен обязательно иметь свисток. Иначе у него просто паром сорвет крышку в самый неподходящий момент.
ужас, не надо так поступать с людьми .