Літак для Президента

Як вже висвітлювали ЗМІ 4 лютого 2011 року Державне авіаційне підприємство «Україна» влило чергову порцію коштів в технічну реабілітацію перестарілих літаків Державного управління справами, які з початку 1980-х років гайсають світом. 10 мільйонів пішли на оснащення Іл-62М та ТУ-134А-3 світловими доріжками аварійного покидання (1,2 млн грн. на обидва літаки) та автоматичними стаціонарними системами для пасажирів та бортпровідників з хімічним джерелом кисню (8,70 млн грн.).

Відповідний тендер виграло київське ТОВ «Авіатехмарк», що в принципі нормально – купуємо українське. Проте літаки – це не якийсь там мерседес, все-таки вони набагато складніші. Тим більш, що ми маємо справу з літаками, якими користується перші особи країни. Тому можна було б очікувати, що колупатись в бортовій електроніці будуть інженери фірми-виробника. Тобто «Иллюшин» та «Туполев».

Вони й намагались. Навіть почали. У січні ДУСя заплатила їм $184 тис за послуги з ремонту та подовження на один рік призначеного терміну служби. Причому обрала росіян без тендеру, із чим у даному випадку можна погодитись. Здавалося б, що росіяни під час ремонту і мали б владнати питання аварійних лампочок та кисневих систем. Ба ні. Звідкись взялись українці.
Постало логічне питання: може ж наші запропонували щось таке дешеве, від чого неможливо було відмовитись?

Відповідь знайшлась у «Протоколі про розкриття цінових пропозицій» тендеру на кисневі системи, який українці з «Авіатехмарку» виграли з ціною 8,7 млн грн. Відповідь вразила.
Виявилось, що участь у тендері взяли дві російські компанії: ЗАТ ЦКП «Галіт» та ЗАТ «РосАеро». В перекладі на наші гроші вони пропонували наступне:«Галіт» брався облаштувати один Іл-62М за 5,4 млн грн., а «РосАеро» хотіло за облаштування двох літаків всього 4,4 млн грн. Тобто рівно в два рази дешевше від української пропозиції. Принаймні саме такий висновок можна зробити з «Протоколу».

Чому росіяни з вдвічі дешевшою пропозицією програли тендер? Невже тому, що вони обіцяли зробити ремонт за 30 днів, а українці за 29? За великого бажання можна повірити і в таке. Хоча набагато менше зусиль вимагає думка про те, що перемогло банальне «свій до свого». Своїм легеще домовитись про «посттендерну співпрацю», ніж із іноземцями. До цього висновку підштовхує і той факт, що на тендері від учасників торгів був присутній представник тільки української компанії.
Звичайно заради красивого підрахунку сумувати ці цифри недоречно, спробуємо краще розібратися яким же чином та якої якості  наші співвітчизники вже кілька років виконують роботи з організації безпечного використання літаків.

Компанія «Авіатехмарк» заснована родиною Лугових —  Олег Григоровичем, Дмитро Олеговичем та Наталією Петрівною. За юридичною адресою: м. Київ, пр-т Академіка Вернадського, кв.1                 ТОВ «Авіатехмарк» не знаходиться, у зв’язку з чим Святошинською ДПІ  направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Немаючи складських та виробничіх приміщень підприємство розташувалося всього у 4-х кімнатах у будівлі, що по вул. Туполєва 8.

На протязі 2012 року бажання отримати від ТОВ «Авіатехмарк» незрозумілої якості роботи та сумнівного походження обладнання виявило Державне авіаційне підприємство «Україна» Державного управління справами перерахувавши понад 18 млн.грн.

Інші, не менш відомі авіакомпанії також не залишили поза увагою «Авіатехмарк»: ВАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа”, Кримське державне авіаційне підприємство “Універсал-Авіа”, Національний Авіаційний Університет, ТОВ “Авіакомпанія “Хорс”, Державне підприємство “Антонов”, ПАТ “Мотор Січ”, ДП “ВО Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова”, ПАТ “Авіакомпанія “Міжнародні Авіалінії України”, ПАТ “Міжнародна акціонерна авіаційна компанія “УРГА”, ТОВ авіаційно-транспортне агентство “КРУНК”, ПАТ “Авіакомпанія “Колумбус”,  ДП обслуговування повітряного руху України, ПАТ “Авіакомпанія “Аеросвіт”, ПАТ “Авіакомпанія Константа”, ТОВ “Авіакомпанія “Авіатранс К”, ТОВ “Українська авіаційна компанія “Аеростар”, ПрАТ “Авіакомпанія “Буковина”, ТОВ “Авіаоптім”, ПАТ “Центр Ділової Авіації”, ТОВ “Авіакомпанія “Аеро-Чартер”, ТОВ авіаційна компанія “Авіа-Союз”, ТОВ “Українсько-Середземноморські Авіалінії”, ТОВ “Авіаційна компанія “ІСД Авіа”, Авіакомпанія “Південні Авіалінії” у вигляді ТОВ, ТОВ “Авіакомпанія “Росьавіа”, ПАТ “Авіакомпанія “Українські Вертольоти”, ТОВ авіакомпанія “Марс РК”, ТОВ “Авіаційна компанія “Бізнес Джет Тревел”, ТОВ “Авіакомпанія “Аеровіз”, ТОВ “Авіакомпанія Браво”, ТОВ “Авіакомпанія “Донбасаеро”, ТОВ “Авіасервіс-Київ”, ТОВ “Авіаційна компанія “Роза Вітрів”, ТОВ “Тураеродан”,  ТОВ “Авіакомпанія “Аероджет”, ПАТ “Авіакомпанія “Ейр Онікс”, ТОВ “Челендж Аерокоптер”, ТОВ “Центравіа”, ТОВ “Ейр Таурус”, ТОВ “Авіалінії Візз Ейр Україна”, ТОВ “Авіакомпанія “Ютейр-Україна”, ТОВ “Челендж Аеро Юкрейн”, ТОВ “Авіакомпанія “Зет-Аеро”,ТОВ “Бізнес Авіація”,ТОВ “Максімус Еірлайнс”,ТОВ “Авіакомпанія “Євроавіа”,ТОВ “ДФ Авіейшн”,ТОВ “Кавок Ейр” та інші.

Під час тендерних процедур ТОВ «Авіатехмарк» позиціонує себе офіційним представником Російських заводів виробників. Разом з тим, з метою приховування фактів контрабандного походження несертифікованого обладнання, а також фактів налагодження та ремонту систем безпеки вже бувших в ужитку, керівництво ТОВ «Авіатехмарк» використовує документи фіктивних підприємств, що є неприпустимим у сфері забезпечення безпеки повітряного транспорту. Тим більше — обсяги прихованих незаконних операцій досягли значних розмірів та становлять 95 відсотків загального обігу коштів.

Лише у 2012 році, використовуючи документи ТОВ «Трейдтех», директором якого значиться мешканка м. Олександрія Кіровоградської області Лук»яненко Євгенія 1989 р.н., керівництво ТОВ «Авіатехмарк» спромоглося легалізувати обладнання невідомого походження вартістю 9 млн.грн., яке доволі успішно поставли в адресу  Державного авіаційного підприємства «Україна» Державного управління справами.

Не менш складне обладнання поставляють і власник підприємства ТОВ «Білдінг груп плюс» Денис Папіжук (1984р.н.) та призначений ним директор Євген Дікін (1984р.н.), які зважаючи на свій молодий вік ще не спромоглися привернути до свого підприємства уваги зазначених вище авіокомпаній та налагодити прямі поставки.

Разом з тим, окрім постійно зростаючих фінансових успіхів з реалізації товарів  в адресу ТОВ «Авіатехмарк», зазначені громадяни користуються постійною увагою лише з боку працівників міліції отримавши    кілька    приводів    на    кожного    за     незаконні операції з наркотиками, незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів без мети збуту, розпивання алкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п’яному вигляді.

Намагаючись все ж таки знайти у ланцюгу постачальників авіаційного обладнання відомі заводи-виробники – з’ясовується, що ТОВ «Трейдтех» та ТОВ «Білдінг Груп Плюс» придбавають продукцію у
ТОВ «Гранд-Ес». Займаючись поставками систем  авіаційної  безпеки та обладнання на суми в кілька мільйонів  гривень — кар”єра директора цього товариства — Басової Ірини, зростає так-само швидко, які і кількість виграних тендерів ТОВ «Авіатехмарк», так-як ще у 2011 році  Басова притягувалась  до кримінальної відповідальності за ст. 185 КК України за викрадення продуктів харчування у супермаркеті «Сільпо».

 
Кар’єра  Назаренко Юлії – директора ТОВ «МНС Проджект Груп», склалася ще більш успішною так-як лише у грудні місяці 2012 року вона  відвантажила ТМЦ в адресу ТОВ «Гранд-Ес» на суму понад 52 млн.грн. Таким успіхам мали б заздрити і Лугові Дмитро з Олегом, принаймні зацікавлення має викликати комерційна таємничка щодо фактичного походження обладнання,  яке врешті-реш ними було поставлене на повітряні літаки. Однак таємниця своїх комерційних зв’язків не єдина, не менш важлива із прихованих Назаренко таємниць стосується її місцеперебування, так-як вона знаходиться  у розшуку, ухиляється від  явки досуду де слухається  кримінальна справа по її обвинуваченню за винення шахрайства направленого на заволодіння телефоном.
Загадки щодо походження обладнання та залучення до поставок саме зазначених посередників в компанії «Авіатехмарк» не єдині.
Дивовижним чином на підприємстві організована і робота з цілодобового чергування по прийому аварійних повідомлень повітряних суден, що зазнають лиха (чи знаходяться у небезпеці).

Так, на підставі укладених угод з мешканцем Одеси Патокой Вадимом – колишнім працівником податкової служби, цю работу доручено здійснити його  «фірмі-примарі» ТОВ «Нано системи», основний вид діяльності якої є виробництво лаків та фарб.

Усі отримані на рахунок кошти «за виконання роботи з цілодобового чергування по прийому аварійних повідомлень повітряних суден» Патока відправляє своєму колишньому колезі – начальнику відділу УПМ ДПА в м. Києві Парасюку Ігорю, який на даний час є директором ТОВ “Компанія “Сорбіт” та яка згідно статуту спеціалізується на загальному будівництву будівель, а фактично ж – створена з метою прикриття незаконної діяльності.    

Робота з цілодобового чергування по прийому аварійних повідомлень повітряних суден звичайно ж мабуть кимось проводиться, сподіваємось що принаймні працівниками «Авіатехмарку»….
Однак і в цьому випадку Луговий Олег Григорович та Дмитро Олегович, як на їх переконання, мають у руковах на всяк випадок «карту», яку вони дістануть у разі  виникнення проблеми (не хотілося б навіть використовувати слово «катастрофи») перекладаючи претензії до свого підприємства на інші юридичні  особи та відповідальність на їх керівників.