Шановні читачі! На разі пропонуємо вам звернути свої погляди у ту сферу, яка до недавна вважалася в Україні занепадаючою, але протягом останнього часу якимось дивом сприяла появі багатьох мільйонерів та великих компаній.
У той час, коли увага пересічних українців була прикута до переділу Криворіжсталі, рейдерських захоплень енергетичних компаній, переділу ринку чорного та кольорових металів, потихеньку-помаленьку Україна ставала на відведені їй Богом рейки – розвиток сільського господарства.
З невідомих причин пересічні українці не повною мірою усвідомлювали, що битва за переділ квот експорту зерна, більш жорсткіша порівняно з квотою експорту металів, палива чи навіть енергетики.
Можливо це викликано розширенням інтересів зазначених компаній — зростанням їх інвестицій в інші сфери, зокрема в логістику, наукові розробки тощо. Не є таємним проект «Нібулона» з відновлення річкового флоту в Україні, зростає процент патентів та корисних моделей, реєструючи які, агрокомпанії захищають свої наукові надбання. Вже не є інсайдерською інформацією те, що агросфера виступає найбільш перспективною галуззю для інвестування в Україні.
Однак, однак, однак…
Як завжди в нашій державі економічний розвиток не узгоджується з системою державного управління. Відсутність чітко встановлених правил гри на ринку землі, як гарантія для економічних розрахунків, підвищена увага до підприємців з боку державних контролюючих, правоохоронних та інших органів – все це стримує розвиток АПК.
Слід визнати, що на даний час існують три основних шляхи примножити свої статки в агропромисловому комплексі:
-
на свій страх і ризик розпочати власний бізнес та, долучившись до великого та не дуже гостинного табору собі подібних, нести тяготи та кропітким трудом заробляти копійку;
-
будь-яким шляхом «влізти» в когорту тих, які владними повноваженнями встановлюють обмеження, заборони чи взагалі унеможливлюють роботу перших, та тягти, тягти, тягти у власну кишеню;
-
Виступати посередником у відносинах між першими та другими, допомагаючи «за долю малую» вирішувати проблеми перших.
Величезне прохання: якщо цю статтю читають шановані нами працівники державної сфери АПК: не сприймайте викладені позиції на свій рахунок. Наголошуємо, що це було сказано виключно в контексті особистого збагачення, що навряд чи можливе в умовах тої заробітної плати, яку отримують чесні державні службовці Міністерства агрополітики та продовольства чи підприємств, установ та організацій, які знаходяться у сфері його управління.
Якщо з першою і другою категорією осіб в принципі все зрозуміло, то третя…
Саме тому, у нашого творчого колективу викликали зацікавленість ряд одіозних суб’єктів, засилля яких спостерігалося у веселі 90 роки, так би мовити «около власть имущие», які беруться надати допомогу, а насправді є кваліфікованими шахраями. Їх легко виділити: вони, без жодної потреби і вже при першому знайомстві розкажуть вам, що днюють та ночують в міністерстві, знайомі та підтримують дружні стосунки з провладною партією, а якщо ви їй не симпатизуєте, то з її опонентами, знають прізвища усіх керівників, не маючи жодного поняття у специфіці конкретної практичної діяльності чи встановленого порядку отримання необхідного дозволу (погодження). Якщо ви виявилися легковірні та згодилися на співпрацю – готуйтеся, адже так і не зрозумієте, за що будуть передані кошти (як правило у великому обсязі), вас будуть запевняти, що все відмінно, не повідомляючи при цьому на якій стадії знаходиться вирішення питання, через певний час перестануть виходити на зв’язок і десь через півроку ви зрозумієте – вас банально кинули, час і гроші безповоротно втрачені.
Однією з таких осіб, які потрапили в поле зору нашого творчого колективу виявився пан Просянік (чи Просяник) В.М. Чому не точно? Бо ми самі заплуталися…
Так, одного разу побачивши цю «визначну» людину в кулуарах Міністерства агрополітики, її важко переплутати з кимось іншим. Однак, ми почали розбиратися детальніше… і зрозуміли, що 50 річний гречний чолов’яга з’явився на світ Божий… десь у 1996 році.
Це не надзвичайна історія Бенджаміна Баттона! Це реальний факт! Звичайно, біологічні процеси не обманув ще ніхто, але їх документальне підтвердження?
Зазначимо одне – такі ознаки, у випадку їх виявлення за часів СРСР однозначно свідчили б про причетність особи до спецслужби якоїсь іноземної держави. Але навряд чи ЦРУ, БНД чи МІ6, занадто «топроно» була б підготовлена легенда нелегала. Схоже було б на роботу швидше розвідки Парагваю чи можливо Уганди.
Але перейдемо до суті. За неодноразовими висловлюваннями самого громадянина Просяніка В.М. ми маємо справу з цитата: «… особистим другом Миколи Присяжнюка та другом дитинства Інни Богословської…», особою «… якій зобов’язана половина партійного списку Партії регіонів…», кандидатом економічних наук, визначним спеціалістом у банківській сфері, людиною кристальної честі та гідності, яка спроможна вирішити все, хіба за невеликими виключеннями …
І начебто все нормально і все підтверджується, але чомусь ми не знайшли наукову роботу громадянина Просяніка В.М. у обліках Національної бібліотеки України ім. Вернадського, ні у обліках Українського інституту науково-технічної та економічної інформації.
Подальша перевірка показала, що робота, яка позиціонується як захищена ним дисертація підготовлена та написана гр. Просяником В.М. який проживає в Запоріжжі та ні сном ні духом не відає, що досяг таких висот у Міністерстві агрополітики. Ним же підготовлені і наукові статті та ціла монографія, яку, окрім посилань в авторефераті, неможливо знайти у жодній науковій бібліотеці. Власне так само як і видання «Гриф» де вона була надрукована.
Далі – ще цікавіше, адже стати аспірантом чи пошукачем здобуття наукового ступеню не можливо без отримання вищої освіти за кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра. Однак, виявляється, що на здобуття такого рівня гр. Просянік В.М. навчався у Харківському державному економічному університеті аж … 3 роки. (Довідково: за чинним законодавством України передбачений 5 річний термін навчання для стаціонарної форми та 5,5- 6 річний термін для заочної форми навчання). Можливо, гр. Просянік В.М. вундеркінд, який має феноменальну пам’ять та вражаючі розмові здібності спромігся осилити програму ВУЗУ за 3 роки? Не виключено.
Напевно, ці питання до його «наукового керівника» пана Васюренка О.В.,який одночасно є його роботодавцем?! на час перебування гр. Просяніка В.М. в місцях позбавлення волі, але про це далі.
Очікуючи на подальші сюрпризи ми продовжили перевірку. Сюрпризи нас вразили. Прикро.
Адже ми вважали цього дядька звичайним шахраєм, але не стійким злочинцем. А виявилося, що він добре відомий Харківським правоохоронцям з відділу ОБХСС, які працювали там у 90 роки. Виявляється, наш к.е.н. був засуджений за розкрадання державного та колективного майна, спочатку за ст. 86 ч. 1 (у 1988 році) а потім за статтею 84 ч. 3 (у 1990 році), та пробувши у Харківському СІЗО з листопада 1990 по лютий 1992 був засуджений до 4 років виправних робіт, які відбував на Харківському заводі ім. Малишева.
Після відбування покарання, він не виправився, а заснувавши фірму «Промоборонкомплект» намагався збагатитися приторговуючи комплектуючими до озброєння (але про це докладніше у наступній статті).
Протягом 2005-2007 років був причетний до діяльності ряду фіктивних підприємств (зокрема «Поліс газ»), через які відмивалися кошти, отримані від торгівлі викраденими у держави нафтою та газом.
На даний час дане підприємство намагаються ліквідувати, однак «чомусь» заважає податкова… Можливо тому, що на адресі реєстрації (м. Полтава, вул. Жовтнева 22) зареєстровано ще 55 суб’єктів підприємницької діяльності? Чи тому, що директор та засновник (в одній особі) не встановлені?
Питання, питання, питання…
Однак, чекайте на відповіді!
Закінчуючи першу частину розслідування ми б хотіли застерегти усіх читачів від контактів з Просяніком чи то пак Просяником В.М., а також попередити вельмишановних пана М. Присяжнюка та пані І. Богословську, якщо ви дійсно знайомі з гр. Просяніком, попросіть його обмежити козиряння вашими прізвищами та знайомствами. Для вашого ж блага…
З повагою, Творчий колектив
Один ответ
Интересная статья.