Вже кілька місяців, як з інформаційного простору зник народний депутат України Юрій Єнакіїв… тьху ти, Господи, Іванющенко, який ще рік тому вважався гаманцем і «сірим кардиналом» українського Президента. Кажуть, Юрій Володимирович повернулися на історичну батьківщину – в князівство Монако – посварившись з Президентом через якісь там нікчемні гроші. Недоброзичливці називають навіть суму, яку, начебто, не дорахувався Віктор Федорович завдяки спритності свого давнього товариша – дев’ять мільярдів (зрозуміло, що не гривень). Але ми переконані, що всі ці брехливі наклепи не мають до Юрія Володимировича жодного відношення, а сам він поклав залишки сил і здоров’я на олтар служіння Україні на дипломатичних теренах.
Треба сказати, що постать народного обранця є поспіль міфологізованою, а про самого нього донедавна (точніше – до вікопомного весілля його доньки) чули хіба співробітники Донецького УБОЗу. Тривалий час залишалось загадкою, де саме й за які заслуги Партія Регіонів надибала цього громадського й політичного діяча, включивши до виборчого списку. Розв’язати цю загадку вдалось лише завдяки автобіографії Юрія Володимировича, чесно купленій автором у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України за 171 грн. 68 коп. (у тому числі ПДВ 28 грн. 61 коп.) згідно рахунка від 24.01.2012 №4.
Виявляється, для того, щоби стати народним депутатом від Партії Регіонів, треба не займатись ніякою громадською діяльністю й не перебувати в членах самої Партії Регіонів.
Втім, треба визнати, що партійний вибір виявився напрочуд вдалим, а під машкарою бакалавра з обліку та аудиту ховався видатний дипломат, який ось вже другий рік гідно представляє Україну при Міжнародному агентстві з атомної енергії (МАГАТЕ). І саме цим, а не заняттям бізнесом (що абсолютно неможливо для народного депутата) пояснюється той факт, що Юрій Іванющенко впродовж 2011-2012рр. лише двічі з’являвся під куполом Верховної Ради.
Ясна річ, що автор, досліджуючи біографію видатного уродженця Єнакієвого, не міг обійти увагою історію про те, як Юрій Володимирович раптом засвоїв нелегку професію дипломата. Ця історія бере свої витоки з публікації Мустафи Найєма «Американська місія сірого кардинала Віктора Януковича», що з’явилась у Інтернет-виданні «Українська правда» 17 травня 2011 року й була присвячена обставинам того, в який спосіб Юрі Єнакіївському вдалось у квітні 2011 року потрапити на територію Сполучених Штатів Америки. Ця подорож аж ніяк не була всипана трояндами: річ у тім, що слуга народу вже кілька років перебуває в «чорних списках» осіб, яким заборонений в’їзд до США.
Причину цією заборони журналісти УП Сергій Лещенко та Мустафа Наєм оприлюднили трохи раніше, 29 квітня 2011, у статті «Юра Єнакіївський» взявся за зброю» (http://www.pravda.com.ua/articles/2011/04/29/6153021/), цитату з якої подаємо нижче:
«За інформацією джерел «Української правди», проблеми у Іванющенка виникли внаслідок того, що декілька років назад він подав до посольства США в Києві… недійсний дипломатичний паспорт. «Юра Єнакіївський» на той момент ще не був народним депутатом, і, відповідно, не мав права отримати диппаспорт. Але він його отримав – прем’єр-міністром тоді був Віктор Янукович. Тільки за документами значилося, що цей паспорт виписаний на заступника міністра культури України. Звичайно, Іванющенко не обіймав цієї посади. І американське посольство розцінило це як намір ввести в оману владу Сполучених Штатів. Таким чином, він потрапив у список нев’їздних. Протягом цього періоду, уже будучи депутатом, Іванющенко неодноразово звертався за візою до США – але жодного разу йому не вдавалося її відкрити».
Як з’ясували журналісти УП, щоби обійти заборону на в’їзд Іванющенка до Сполучених Штатів, у квітні 2011 року Міністерство закордонних справ України направило Уряду США дипломатичну ноту, в якій повідомило, що Юра Єнакіївський є офіційним представником України при МАГАТЕ. А відповідно до міжнародних зобов’язань, Сполучені Штати мають безперешкодно допускати на свою територію будь-яких осіб, якщо вони представляють інші держави при ООН та її підрозділах (ЮНЕСКО, МАГАТЕ тощо). Тож, як було зазначено «Українською правдою», «документи на отримання візи для Юрія Іванющенка проходили дипломатичними каналами Міністерства закордонних справ, а його паспорт з готовою візою люб’язно забирав кур’єр МЗС».
Але всі подальші спроби довідатись від Міністерства закордонних справ України хто саме уповноважив народного обранця у робочий час представляти нашу державу перед світовим товариством були безрезультатними – МЗС у відповідь на інформаційні запити писало всіляку дурню. Так, наприклад, на мій лист Міністерство закордонних справ ввічливо відповіло, що, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про статус народного депутата України», народні депутати України мають право «вступати у відносини з посадовими особами і державними органами іноземних держав від свого імені. У відносинах з посадовими особами, державними органами і громадянами іноземних держав народний депутат має право захищати незалежність та суверенітет, інтереси України, її громадян і не завдавати своїми вчинками шкоди Україні, її громадянам».
Отримавши цю феєричну відповідь, я звернувся до редакції Інтернет-видання «ОРД» з проханням видати аванс у розмірі 32грн. 19коп., який був негайно витрачений на сплату судового збору за розгляд ось цієї позовної заяви:
Окружний адміністративний суд м.Києва
вул. Командарма Каменева, 8, корп.1, м.Київ, 01601
Позивач:
БОЙКО Володимир Маркович
…
Відповідач:
Міністерство закордонних справ України,
Михайлівська площа, 1, м.Київ, 01018
засоби зв’язку: email press@mfa.gov.ua;
тел. 044 238 15 29
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання неправомірним ненадання публічної інформації
та зобов’язання вчинити дії
21 листопада 2011 року я звернувся до Відповідача з письмовим запитом на інформацію, оформленим у вигляді листа, в якому попрохав відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» надати інформацію про те, який саме компетентний орган України уповноважив народного депутата Іванющенка Ю.В. представляти Україну в Міжнародному агентстві з атомної енергії (надалі за текстом – МАГАТЕ), а також проінформувати, на яких засадах – тимчасових/разових чи постійних – Івающенко Ю.В. представляв Україну в МАГАТЕ в квітні 2011 року.
Листом від 12.12.2011 №913/19-172/3-2735 Відповідач дав відповідь, яка не містила запитуваної інформації й лише викладала зміст ст.17 Закону України «Про статус народного депутата України».
Вважаю ненадання Відповідачем запитуваною мною інформації щодо підстав представництва України в МАГАТЕ неправомірним з наступних підстав:
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (надалі за текстом – Закону), публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
25-27 квітня 2011 року в Сполучених Штатах Америки перебував народний депутат України Іванющенко Ю.В., який одержав повноваження представляти Україну в МАГАТЕ. У зв’язку з цим Міністерство закордонних справ України дипломатичною нотою від 15 квітня 2011 року зверталось до Уряду США з підтвердженням повноважень представника України в МАГАТЕ Іванющенка Ю.В. для відкриття візи категорії G-2.
Таким чином, запитувана мною інформація мала бути отримана та створена в процесі виконання своїх обов’язків центральним органом виконавчої влади – Міністерством закордонних справ України. Належним розпорядником цієї інформації є саме Відповідач, оскільки в протилежному випадку, відповідно до ч.3 ст. 22 Закону, Міністерство закордонних справ України мало б направити мій запит належному розпорядникові.
До інформації з обмеженим доступом запитувана мною інформація не належить.
Відповідно до ч.2 ст. 22 Закону відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Згідно з ч.3 ст. 23 Закону, оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Також повідомляю, що в проваджені судів України або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.
Виходячи з наведеного, на підставі ч.3 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та керуючись ст.ст. 17, 53, 105 Кодексу адміністративного судочинства України,-
п р о ш у :
1. Залучити до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору народного депутата України Іванющенка Юрія Володимировича.
2. Визнати неправомірним ненадання Міністерством закордонних справ України відповіді по суті мого запиту на інформацію від 21.11.2011.
3. Зобов’язати Міністерство закордонних справ дати відповідь по суті мого запиту на інформацію від 21.11.2011.
4. Відшкодувати мені за рахунок Державного бюджету судовий збір за розгляд цієї позовної заяви.
Додатки:
1.Квитанція про сплату судового збору;
2.Копія цього адміністративного позову з доданими документами – в 2 прим.;
3.Копія запиту на інформацію від 21.11.2011;
4.Копія відповіді від 12.12.2011 №913/19-172/3-2735.
БОЙКО В.М.
30 березня 2012 року
Суд був недовгим, але справедливим. 14 травня 2012 року Окружний адміністративний суд м.Києва виніс постанову в справі № 2а-4548/12/2670, з повним текстом якої можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24383714
Тож подаємо лише резолютивну частину судового рішення:
«Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, —
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати неправомірним ненадання Міністерством закордонних справ України відповіді по суті запиту на інформацію ОСОБА_1 від 21 листопада 2011 року.
Зобов’язати Міністерство закордонних справ України надати відповідь по суті запиту на інформацію ОСОБА_1 від 21 листопада 2011 року.
Зобов’язати Державну казначейську службу України стягнути судові витрати в розмірі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Міністерства закордонних справ України на користь ОСОБА_1».
Для тих, хто сумнівається, що під «ОСОБОЮ_1» мається на увазі автор цього допису, а під «ОСОБОЮ_2» — славетний Юра Єнакіївський, подаємо фотокопію судового рішення.
Але найцікавіше виявилось потім: Міністерство закордонних справ України ВІДМОВИЛОСЬ ВИКОНУВАТИ РІШЕННЯ СУДУ. Великими літерами останню фразу ми написали спеціально для керівника Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України Дениса Іванеска, який навіть завів персональний блог на «Українській правді», де оповідає, яке щастя впало на українських журналістів у зв’язку з прийняттям Закону України «Про доступ до публічної інформації». От тільки пан Іванеско, рясно цитуючи чесноти цього Закону, щоразу забуває додати, що Закон систематично не виконується.
Зокрема, за останні кілька місяців я виграв у суді щось біля тридцяти справ за позовами з вимогою надати публічну інформацію. Відповідачами були Державна служба молоді та спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Державна податкова служба України, Міністерство закордонних справ України та інші не менш поважні установи. І жодне з цих судових рішень – ЖОДНЕ! – виконано не було навіть у примусовому порядку згідно з виконавчим листом.
Тому Юра Єнакіївський може й надалі безперешкодно представляти нашу України при ООН, а Денис Іванеско – плескати язиком.
Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»
18 ответов
нипанятна… он — Юрий, жена — Ирина, а че тогда дети — Даяна и Арсен???
Юрчик забыл указать, что имеет команду киллеров в 57 человек. Ну, просто забыл. Также забыл указать, что эти ребята были самыми исполнительными в восточном регионе. Более 300 заказов, знаете ли.
по детям возник аналогичный вопрос
Юра так боится находиться на Украине, что даже свою дочурку подстелил под француза, чтобы потом на воссоединение подаваться. Только бизнес его тут отберут и француз потаскав девочку, поймет, что нужно бросать дочурку бандита без денег.
А в Енакиево это нормально! Вообще то для всего Донбасса это нормально, он Вася с погремухой РЕЗАНЫЙ или ПРЫЩАВЫЙ а детки Ахметы или Антуанетты… Край не пуганых лохов с типа правильными понятиями! Каждый второй баландой воняет и социально опасен! Этакая зона без проволоки… Привязаны судьбой! Можете себе представить каким счастливчиком считают в Енакиево Витьку ХАМа и Юрца малого? Легенда! Иконы
Какое общество такие и депутаты,такая и власть и нечего на зеркало кивать коль рожа кривая.
Я вот наш Гепа Харьковский с фамилией Кэрнэс Гена ибн Адольфо экс альфонсо смело посылал на три буквы этого прохиндея! С первого дня запустил Мишу Марковича Ибн Добкина к умственно отсталому межыгырцу и напели ему о несправдливых домогательствах поселково-енакиевского разводилы, прячущегося в игровом автомате Европы Монако! И Юрка этот Енакиевский забежал…так что лох он! Поселковый лох! А лохов надо кидать! Как говорить Великий Кэрнэс
Да уж…… надо валить с Украины….. не хочу что бы моя дочь росла в стране где всё “Решаеться за бабло”
Кстати, насколько я знаю бакалавр — это не высшее образование)))
Что-то среднее между техникумом и ВУЗом.
Судя по тому, что желание учится бухучету у Юры “возникло” аж в 44 года
есть большие сомнения, что он ходил на лекции)))
Наверное даже что такое Дебет и Кредит не знает…)))
Советую обратится журналистам в Отдел Кадров Енакевского коксохимзавода с информационным запросом. Вы будете приятно удивлены-Юрец там никогда не работал.
И не обязательно в отдел кадров — могут отписаться отмазкой…. лутше через базу налоговой — там если человек работает — с него подоходный удерживают…… )))) а в общем вариантов уйма…))))
ОПЕРУ ВЫ НЕ лягавый что меня удивляет! Вы просто делаите свое дело. Но таких как Вы очень мало. Если посмотреть на ВР там таких 90% Нас это затрахало Бандиты заедают хто может защитить меня от них у них даже судди куплены а с меня качают пол милиона не понятно за што подскажите что можна сделать по закону ничиго не получается если я не один давайте будем собиратся с нашыми бедами бандитов прокуратура милиция суды крышуют может удастся розогнать этот бедлан я в киеве Мой адрес [email protected]
Пишите буду рад вашым сообщениям
І ось він Нардепук України!!! Тільки в автобіографічній довідці допущенні, на білгий погляд, наступні помилки:
“директор по економіці у МЧП фірмі “Алві-Інвест” потім президентом фірми” (Жахливо:-))). МЧП — це Юра написав абревіатуру малого приватного підприємства -МПП. Коми він взагалі ігнорує.
можливо хтось підскаже, яким чином в українському законодавстві виявилась така юридична одиниця, як “Товаристо з відкритою відповідальністю? Ну, є товариста з обмеженою відповідальністю, чи акціонерні товариства відкритого (чи закритого) типу. А от що саме на увазі мав Юрко?
Жах від стилю написання українських нардепуків:-)
Неси Юрко гроші, нехай Стшко знімить цю статтю про тебе!
Эй! “ну и то”. Ты навено заПУтался(Великий ПУтин). Юра- обычный БАНДИТ. У них “СУДАРЬ” были понятия, но вышли. И говорить не о чем. Твоя точка зрения — понятна. Ты провоцируешь, но не умно. Но хочу тЕБе сказать, не думай что ТЫ самый умный! (ЭТО В “ИСРАЕЛЕ” (от слова срать) в ихнем аэропорту опубликовано). Ситуация драматична. Парни (пацаны) решили, что их время настало. На самом деле, настало время “жрать тело Украины”. УРкасть всё что можно и УДРАТЬ!. Вариантов 2. “Всплыть или умереть!”. Принципов у тЕБЯ 1 — гноить гоев. И ка ты там себя называешь, неважно. Ты ПОЦ.
Юрик закончит в лучшем случае с пулей во лбу, а в худшем будет сидеть в тюряге будучи проклят своими родственниками.
Для jIMа, который в бронепоезде поясняю ещё раз. Про Иванющенко уже написано сколько всего разного, что никакой сенсации или открытия в этой статье нет. Автор пытаеться приписать себ раскрытие преступления века, слепив в одно кучу разного неинтересного материала. Но пипл хавает и это главное…
Юрика послали оплатить кэшем услуги истцов к ЕЭСУ и,конечно,соответствующую прессу.
Доброго дня шановні співвітчизникі!
Скидую інфу, котра також якось, зі слів б/зека Андриасяна (може блєфує?)пов’язана з його(Андриасяна) бажанням підлісти під н.д.І.Ю.Л.,щоб поставити “зонтик” під свій смердючий та підпільний фальшцембизнес. Тому ця інфа є заклик до небайдужих громадян, щоб вивести цього псевдобізнесмена Андриасяна на чисту воду. Об’єднаємося ж в боротьбі за очищення нашого суспільства від шахраїв та бандосів! Далі текст звернення.
Доброго дня, шановні панове!
Звернутися до Вас вимусила ситуація з якою я стикнувся, а також ще й бажання очистити, за Вашою допомогою нашу спільноту від шахраїв, тіньовиків, та «бандосів» які як бур’яни проростають у нашому суспільстві й зокрема у м. Києві.
Суть звернення полягає в тому, що я, як мабуть і багато інших моїх однолітків, маючих проблему з працевлаштуванням, та за фінансовою нуждою, опинився у щупальцях спруту за ім’ям Андриасян Гарик (їздить — авто, чорний джип тойота № АА 7236 НІ, тел.м.0675493534, був роб.2075039). Мабуть він вже настільки «облаштував» своє тіньове виробництво та вкрапився у наше середовище, що, як кажуть з його оточення, йому «все по барабану». Бо він, бачите, усіх і вся купив, а якщо виникнуть проблеми, то з його слів, забруднені гроші не пахнуть та вирішать усе… А працював я на цьому підпільному виробництві «маховиком» лопати, тобто бери більше та кидай дальше, а поки летить-відпочивай. Коли я вник у цю його «цехову справу», то зрозумів, що може мене чекати у майбутньому…Тому, як тільки він перестав платити (зрозуміло що в конверті як і усім найманцям , бо це його коник, розводити людей на гроші), то я, вибачте, «зробив ноги». Не знаю як йому це вдалося уникнути офіційного дозволу відповідних органів та діючих ековимог (мабуть не без чиєїсь допомоги… недаремно ж провів декілька років, як мені казали, на нарах), але ж підпільно встановлене обладнання з нутрі огорожі в/ч, яка проходить вздовж вул. Мурманської (конвеєр, великий млин-барабан та інше недешеве обладнання) працює на тіньову справу Андриасяна та забруднює довкілля. Зокрема, високий металевий бункер-накопичувач, як складова частина цього обладнання, возвеличується понад цією бетонною огорожею в/ч зі східної її сторони, який добре видно на відстані з боку вул. Мурманської, 7. Коли ми молотили на цьому обладнанні у пил чи то дрібний шлак чи то золу, чи ще щось жовто-сірого кольору, а потім змішували (тобто бодяжили) все це вже з готовим цементом для наступного продажу, то стояв грохот, а клуби «пахучого» сіркового диму та пилу розповсюджувалися навкруги, за межами огорожі в/ч на прилеглу вулицю Мурманську та мабуть досягали офісу «Бліц-принтер», який також розташований на вул. Мурманській,7. Доречи, мабуть це його (Андриасяна) підпільне та замасковане виробництво видно з вікон цього офісу, а також зі сторони ж/д колії, яка входить у напіввідкриті металеві ворота. Він нам казав, щоб ми бігли в ці ворота по його сигналу тривоги у разі якоїсь раптової перевірки. З цих самих воріт можна й побачити частину його підпільного та замаскованого «цеху». Решта іншого обладнання у нього встановлено зблизу, у критому великому приміщенні-ангарі, де він (а вірніше ми, найманці) пакуємо пісок сумнівного походження… і т.д. Всю цю бодяжну суміш він продає на сторону, зрозуміло що за нал. Що це за цемент та що з нього можна будувати – самі зрозумієте, це жах! Начебто «втюхує» цю «продукцію» бетонному заводу ім. Ковальскої та «Епіцентру» (!?). Зрозумієте якої якості будуть споруди з неї? Для прикриття цієї діяльності він має якесь підприємство «Металцемсервіс», підпільна база якого розташована на території в/ч по вул. Магнітогорській, 5. Та що дуже дивує й обурює! Як такому цеховику з «цікавим» минулим» вдалося облаштувати своє підпільне виробництво на території (тримайтися за стільці!) воєнної частини, Адміністрації спеціальної служби транспорту, по вул. Магнітогорській, 5, (м. Київ) яка, як мені розповідали бувалі найманці, належить до якогось міністерства інфоструктури! Та щоб зайти на його територію та цієї частини треба мати спеціальну передпустку! Он як зараз шифруються та маскуються тіньовики…! А нам кажуть що ми будуємо прозору та правову державу, та рухаємось до Європи! Хто будує і де? Тіньовики та такі як він бандоси? Тоді довго прийдеться чекати поліпшення життя пересічним та правослухняним громадянам. Що ще я почув, за той короткий термін часу праці (рабства). Хлопці казали, що він входить до якогось угрупування…, а дозвіл на оренду також треба мати від Держмайна… Цікаво, чи знають в цьому Міністерстві та Держмайні про таку «цехову справу» б/зека Андриасяна? А споживачи його «бодяжної» продукції? А податкова? А Держстандарт та екоінспекція? А УБЄБ та УБОЗ?
З повагою та надією на вжиття відповідних заходів щодо оздоровлення, висвітлення та очищення нашого суспільства від шахраїв, тіньовиків та таких бандосів як бувший зек, Гарік Андриасян!
Микола Ярковий (вибачайте за помилки, та що без підписи. Все викладене легко перевіряється, за бажанням…)