Вершиною портновського правосуддя є проект нового Кримінально-процесуального кодексу України, який – у цьому можна не сумніватись – дуже скоро буде прийнятий більшістю карток народних депутатів. Власне, обговорювати цей законопроект сенсу немає ніякого – на зміст нового КПК ніяке обговорення не вплине. Натомість є сенс обговорити наслідки його запровадження. А вони будуть для більшості населення приголомшливими, оскільки прийняття КПК України в новій редакції потягне за собою перерозподіл грошових потоків на ринку замовних судових рішень та остаточне знехтування прав і законних інтересів незаможних учасників кримінального судочинства, насамперед – потерпілих від злочинів.
Цілком природне запитання – як можна приймати новий Кримінально-процесуальний кодекс, не реформувавши кримінальну юстицію? – повисає в повітрі. Очевидно, що ні про яку реформу, насправді, не йдеться, оскільки ніхто не збирається навіть визначатись із місцем серед гілок влади Прокуратури України – чи то буде вона й надалі четвертою гілкою, як зараз, чи то буде віднесена до виконавчої влади, як це прийнято в європах, чи то зарахована до судової влади, як пропонував колишній Генеральний прокурор Медведько.
Про яке реформування кримінальної юстиції може йти мова, якщо така реформа мала б розпочатись зі скасування радянського Кодексу України про адміністративні правопорушення з віднесенням до сфери кримінального провадження тих адміністративних правопорушень, за вчинення яких може бути призначене стягнення у вигляді адмінарешту? А, між тим, саме такою є позиція Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» ще в 1976 році Європейський суд зазначив, що в суспільстві, в якому діє принцип верховенства права, покарання у вигляді позбавлення волі віднесені до «кримінальної» сфери. Це правило зберігає свою чинність й у випадку, коли позбавлення волі є лише альтернативною формою стягнення, поряд із більш м’якими, наприклад, штрафом («Вебер проти Швейцарії», «Деміколі проти Мальти»).
Та й справи про адміністративні правопорушення, за які може бути призначено стягнення у вигляді конфіскації грошей, товарів, транспортних засобів тощо також, очевидно, слід віднести до сфери кримінального судочинства.
Ну і, головне, будь яке реформування правоохоронної та судової системи може розпочатись лише після розробки та прийняття нової концепції кадрової політики. Бо який сенс приймати нові процесуальні кодекси, якщо здійснювати судочинство будуть люди, що придбали суддівську мантію за кругленьку суму й які тепер намагаються відшкодувати свої витрати за рахунок учасників процесу?
Насправді новий КПК покликаний, передусім, забезпечувати поживою харчовий ланцюжок суддівської вертикалі. Судді роками з заздрістю поглядали на співробітників прокуратури, які традиційно «знімали вершки», контролюючи стадію порушення кримінальних справ та досудового слідства. Радість обдирати заможних клієнтів перепадала, здебільшого, прокурорам і до суду потрапляли кримінальні справи лише тих горопашних, у кого або не було коштів відкупитись, або кого треба було відправити за ґрати з політичних міркувань. Саме цим і пояснюється феноменально малий відсоток виправдовувальних вироків українських судів.
Звісно, передача на розгляд судам питань про арешт підозрюваних чи обвинувачених, та, особливо, запровадження судового порядку оскарження постанов про порушення кримінальних справ істотно поліпшили матеріальний добробут суддівського корпусу. А зовсім скоро верхівка суддівської вертикалі, що перебуває наприкінці харчового ланцюжка, взагалі отримає нагоду очолити списки олігархів. Оскільки головна ідея чергового портновського витвору – відсторонити незаможних громадян (тобто більшу частину населення) від можливості захищати свої права, свободи та законні інтереси в кримінальному процесі – щоби не плутались під ногами суддів і не заважали обдирати, як липку, заможних громадян.
Зроблено це в дуже простий спосіб. Проект нового КПК, по-суті, забороняє представляти інтереси фізичних осіб, що беруть участь у кримінальному процесу (обвинувачених, підсудних, засуджених, потерпілих, свідків і т.д.), безплатно. Якщо, наприклад, потерпілий від злочину не зможе особисто прийти в суд або потребує допомоги при спілкуванні з прокурором, слідчим чи суддею, то він має наймати спеціально уповноваженого представника корпорації «Правосуддя» — адвоката, який за сто доларів сходить за нього в суд і здасть у канцелярію клопотання чи заяву. А якщо грошей в потерпілого немає – на хер з пляжу.
Щоправда, Конституція України дотримується іншої точки зори. Цитуємо:
Стаття 59. Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Отже, інститут адвокатури існує в Україні лише як одна з гарантій реалізації права громадян на захист та отримання правової допомоги – не більш того. Окрім того, юридична допомога – це не синонім правової допомоги. Остання – значно ширша, оскільки йдеться про допомогу в реалізації або захисті усього спектру прав і свобод громадянина. Але керівник Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента України Андрій Портнов має іншу точку зору, яку він неодноразово проголошував: громадяни мають право вступати в процесуальні відносити з судом тільки за платного посередництва адвокатів. І ніяк не по-інакшому. А тому проектом КПК України передбачається, що в якості захисника обвинуваченого/підозрюваного/ засудженого, свідка чи представника потерпілого можуть допускатись виключно особи, що мають свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю. Тобто, які є членами корпорації «Правосуддя» й заробляють тим, що отримують від клієнтів гроші за надання юридичної допомоги: реальної або примарної.
А це означає, що обговорювати чесноти майбутнього Кримінально-процесуального кодексу України не має сенсу. Якщо би навіть інші його положення відповідали б ідеалам правової держави, вони все однаково будуть недоступними для більшості населення зубожілої країни.
Право мати право
Треба сказати, що навіть радянське кримінально-процесуальне право, яке аж ніяк не належало до взірців лібералізму, не встановлювало таких драконівських обмежень щодо участі в кримінальному процесі захисників або представників. Радянський КПК монополізував за адвокатами право бути захисниками підозрюваного/обвинуваченого виключно на стадії попереднього слідства. Як тільки справа передавалась до суду, до захисту допускались близькі родичі підсудного, а також – будь які інші громадяни за рекомендацією громадської організації чи підприємства, на якому працював підсудний («громадські захисники»).
При цьому й близькі родичі, і громадські захисники користувались усіма процесуальними правами захисника-адвоката. Були випадки, коли в незалежній Україні суди виносили виправдовувальні вироки по кримінальних справах, де захист здійснював виключно громадській захисник. Більш того, саме тому суд і виправдовував підсудного, що громадський захисник не належав до корпорації «Правосуддя» і міг собі дозволити розвалювати обвинувальний висновок, не турбуючись відносинами з прокурором.
Що ж стосується потерпілого від злочину, то він на будь-якій стадії кримінального провадження міг запрошувати для представництва своїх інтересів будь-яку людину на власний розсуд.
Зрозуміло, що після прийняття в 1996 році нової української Конституції з’ясувалось, що вимога допускати до захисту на стадії попереднього (нині – досудового) слідства виключно адвоката є неконституційною. Рішенням Конституційного Суду України від 16.11.2000 №13-рп/2000 у знаменитій «справі Солдатова» було встановлено:
«Положення частини другої статті 59 Конституції України про те, що для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура, не може тлумачитись як право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного вибирати захисником лише адвоката, тобто особу, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року (стаття 2). Це положення треба розуміти як одну з конституційних гарантій, що надає підозрюваному, обвинуваченому і підсудному можливість реалізувати своє право вільно вибирати захисником у кримінальному судочинстві адвоката, тобто особу, яка має право на заняття адвокатською діяльністю. У такий спосіб держава бере на себе обов’язок забезпечити реальну можливість надання особам кваліфікованого захисту від обвинувачення, якщо цього вимагають інтереси правосуддя. Допуск приватно практикуючого юриста, який займається наданням правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи, як захисника ніяк не порушує право підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист.
Отже, положення частини першої статті 59 Конституції України про те, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, в аспекті конституційного звернення громадянина Солдатова Г.І. треба розуміти як конституційне право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного при захисті від обвинувачення, а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання правової допомоги вибрати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи».
Це рішення КСУ було половинчастим. Конституційний Суд не наважився оголосити очевидну річ: Конституція України, проголошуючи, що людина є вільною у виборі захисника своїх прав, не містить ніяких застережень щодо його фаху чи рівня освіти. Тому обмеження в допуску захисників мають бути мінімальними й загальноправовими: наявність повної дієздатності та відсутність судимості.
Але, оцінюючи це рішення Конституційного Суду, треба взяти до уваги, що на той момент в Україні були трохи іншими суспільні реалії. По-перше, у 2000 році діяла редакція Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», згідно з якою професійна діяльність з надання юридичної допомоги ліцензувалась. Ось тому й виникла фраза про «фахівців у галузі права». А, по-друге, у ті часи існував інститут громадських захисників, передбачений Кримінально-процесуальним кодексом. Отже, по суті, у рішенні КСУ йшлося про те, щоби допускати приватнопрактикуючих юристів, які не є адвокатами, до участі в кримінальних справах у якості захисників ще на стадії попереднього слідства.
Також Конституційний Суд наголосив на тому, що суспільство зацікавлено в ліквідації монопольного становища адвокатів як захисників у кримінальному процесі та справах про адміністративні правопорушення:
«Згідно з положеннями частини третьої статті 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Закріплення лише за адвокатами права на здійснення захисту підозрюваного, обвинуваченого і підсудного від обвинувачення та надання юридичної допомоги особам, які притягаються до адміністративної відповідальності, не сприяє конкуренції щодо надання кваліфікованої правової допомоги у цих сферах і підвищенню кваліфікації фахівців у галузі права».
Але ситуація змінилась вже за кілька місяців. Розпочалась «мала судова реформа» і активісти ринку замовних судових рішень, який тоді тільки народжувався, перш за все, домоглись скасування інституту громадських захисників. А в 2003 році Пленум Верховного Суду України під головуванням Василя Маляренка прийняв вікопомну Постанову №8, яка вимагала від суддів не виконувати рішення Конституційного Суду України й відстороняти від участі в розгляді кримінальних справ тих захисників, хай навіть вони мають звання доктора юридичних наук, які не отримали адвокатського свідоцтва.
Щоправда, ця Постанова Пленуму ВСУ не породжує жодних наслідків для органів слідства й прокуратури. Тому так і виходить, що суддя Печерського райсуду Кірєєв, виконуючи Постанову №8, відсторонив народного депутата Власенка (адвокатське свідоцтво якого призупинено на час виконання депутатських повноважень) від захисту підсудної Тимошенко, а слідчий СБУ без жодних проблем допустив його захищати обвинувачену Тимошенко по іншій кримінальній справі.
Мотиви керманичів ринку ЗСР, які так заповзято вболівають за монополію адвокатів, є очевидними. Адвокат у силу своєї професій – це посередник між громадянами та суддями-прокурорами-слідчими. Він – вільний чи невільний член корпорації «Правосуддя». Відносини між суддями й адвокатами, здебільшого, зводяться до принципу: «клієнт приходить і уходить, а ми залишаємось», а цілі повністю співпадають – заробити на клієнтові копійку. Тому нормально функціонувати ринок ЗСР може лише в тому випадку, якщо до нього не будуть допускатись в якості захисників «сторонні люди», які є некерованими, можуть розвалити замовну кримінальну справу або в інший спосіб завдати прикростей судді чи прокуророві.
Навіть якщо адвокат не стане умовляти обвинуваченого взяти на себе злочин, який він не скоював (для іноземців це дико звучить, але в України адвокат – перший помічник перевертнів у погонах і колядників у мантіях), він все однаково у переважній більшості випадків мовчазно спостерігатиме за брутальним порушенням прав його довірителя. Бо адвокат – дуже залежна людина й лише самі високооплачувані з них, а також адвокати з числа публічних персон, можуть собі дозволити здійснювати свої професійні обов’язки відповідно до свого професійного сумління.
Але тепер Андрій Портнов вирішив поставити остаточну крапку: хай та Конституція стверджує все, що завгодно, але до участі в кримінальних справах не тільки в якості захисників обвинувачених чи підсудних, але навіть у якості представників потерпілих, зовсім скоро будуть допускатись виключно ті, хто придбав перепустку на ринок замовних судових рішень під назвою «Свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю».
Чергове покращення
А тепер уявімо собі, наприклад, бабцю з села, хату якої «обчистив» зловмисник, батьків, що втратили з вини п’яного водія єдину дитину, чи скаліченого міліціонерами студента. Якщо за їх заявою буде порушена кримінальна справа й вони будуть визнані потерпілими, новий КПК заборонить їм запросити до представництва своїх інтереси грамотного сусіда, родича чи юрисконсульта з роботи. Зовсім скоро людина, яка постраждала від злочину і в якої, можливо, злочинці відібрали останнє, для захисту своїх прав буде змушена шукати гроші, щоби найняти колегу Портнова.
Скільки грошей треба? – Ну, тут по ситуації. Поганий адвокат візьме 500 доларів, пару разів походить з довірителем на слідчі дії, після чого зникне. Хороший буде ходити стільки, скільки треба, але за умови, ясна річ, вчасного отримання гонорарів. Хороший адвокат у Києві бере 100 доларів за годину роботи за умови попередньої оплати не менше, ніж за 10 годин. Звісно, є винятки. Бувають ситуації, коли адвокати безкорисно ведуть справи виключно з міркувань громадянського обов’язку чи вражені побаченою несправедливістю, але таке трапляється дуже й дуже нечасто.
У багатьох читачів (як і в автора), є неповнолітні діти. Не приведи Господи –від цього ніхто не застрахований – ваша дитина постраждає від чиїхось злочинних дій. Шановні батьки, майте на увазі, що захищати інтереси свого неповнолітнього сина чи доньки після прийняття портновського КПК Ви не зможете. Натомість для цього будете змушені шукати гроші на адвоката. При цьому все однаково всю основну роботу – написання скарг, заяв, клопотань, цивільного позову, збір довідок, біганину по інстанціях – доведеться робити самим.
Інший варіант: громадянина викликають у міліцію, хочуть допитати в якості свідка. Якщо цей громадянин прийде сам, то цілком імовірним є наступний розвиток подій: у міліції йому надягнуть протигаз на голову й будуть бити до тих пір, доки він не визнає себе винним у скоєнні десятка «висяків» у районі. У принципі, свідок може запросити з собою захисника його прав. Але – запевняє нас видатний юрист сучасності Андрій Портнов – виключно адвоката. Або поганого за 100 доларів одноразово, або хорошого за 100 доларів за годину. Тут Андрій Володимирович, спасибі йому, залишає можливість вибору.
Ще гірша ситуація з захистом прав обвинувачених. Ну де людина, затримана серед глупової ночі, візьме адвоката? Якщо навіть їй дадуть можливість зателефонувати – чи багато українців тримають у записнику номер телефону власника свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю? Але доля «нищебродів» Портнова не цікавить. Андрій Володимирович вперто не хоче розуміти, що причина катування в міліції одна – невиконання в державі вимог статті 59 Конституції України. Переважна більшість населення просто неспроможна найняти адвоката, а члени сім’ї, батьки, родичі, друзі чи навіть знайомі юристи, але без адвокатського свідоцтва, до захисту не допускаються.
Звісно, Портнов може заперечити: мовляв, якщо підозрюваний чи обвинувачений вимагає адвоката, але не має грошей на його оплату, то слідчий зобов’язаний винести постанову про призначення «безплатного» адвоката, праця якого буде оплачуватись з державного бюджету. Дійсно, така можливість була завжди передбачена Кримінально-процесуальним кодексом – хоч за часи УРСР, хоч зараз. От тільки цікаво мені, а як часто сам адвокат Портнов брав участь у кримінальних справах безплатно? Бо я не хочу навіть розповідати, про те, як працюють безплатні адвокати. Хоча б тому, що слідчому простіше дати обвинуваченому по зубах, ніж марнувати папір на таку постанову.
А захист прав засуджених? Чи знає Портнов, яка кількість народу засуджена до довічного ув’язнення за злочини, які вони не скоювали? – Напевно, ні. А мені доводилось неодноразово стикатись із ситуаціями, коли у «вбивці» — неспростовне алібі, а всі докази вини – це заляпана кровавими плямами явка з повинною. Де ці люди, приречені померти за ґратами, візьмуть гроші на те, щоби оплачувати роботу адвоката, пов’язану з клопотами по перегляду вироку? Зараз вони ще можуть видати довіреність на близького родича, щоби той скопіював у суді, який постановив вирок, матеріали справи чи отримав потрібну довідку. Але за новим КПК ув’язнений для цього повинен буде наймати невідомо в який спосіб і невідомо за які гроші адвоката.
Олексій Святогор з «України кримінальної» порахував, що в такому випадку в Україні, де зареєстровано лише 30 тисяч адвокатів, почнеться процесуальний колапс, оскільки захисників на всіх не вистачить. Пан Святогор помиляється: ніякого колапсу не буде. У людей просто немає грошей на те, щоби наймати адвокатів, натомість засуджені, свідки та потерпілі залишаться взагалі без будь-якої допомоги.
Запевнення Портнова, що лише адвокати здатні кваліфіковано захищати права громадян, породжує наступне запитання: а чому б не заборонити громадянам захищати себе самостійно в разі, якщо вони не мають адвокатської «корочки»? І ще запитання: а що заважає призначати адвокатів державним коштом не замість захисника, обраного громадянином, а поряд із таким захисником? Припустимо, обвинувачений, підсудний, потерпілий чи свідок обрали собі захисника на власний розсуд з числа неадвокатів, а слідчий або суддя бачить, що такий захисник надає допомогу не дуже грамотно. То чому б не призначити ще одного захисника – з числа адвокатів – з оплатою їх роботи державним коштом? І Портнова б порадували, і Конституцію б не порушували.
Відповідь є очевидною. Тому що ідеологів портновське правосуддя цікавлять права та свободи лише певної категорії людей – тих, хто має гроші, щоби заплатити за захист своїх прав і свобод. А що стосується незаможних громадян, то після прийняття нового КПК України їм буде залишено тільки одне безплатне право – право взяти штурмом Адміністрацію Президента та повісити всіх цих ідеологів на ліхтарях.
Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»
Початок статті
http://ord-ua.com/2012/02/21/portnovske-pravosuddya-/
http://ord-ua.com/2012/02/23/portnovske-pravosuddya-prodovzhennya/
27 ответов
Нутром чую, без ПИДРАХУЯ тут не обошлось. У него чтоб выпуститься 25000$ за обучение+экзамены. Вот и отбивает. Кидалов рулит. Мрачно на душе. (В Одессе их ни на какую должность не берут, где законы знать надо и правильно их использовать).
” Портновське правосуддя ”
Автору !
Ця тема піднімалась ще на зорі 20 сторіччя відомим російським адвокатом А.С. Шмаковим ” Международное тайное правительство “, Москва , 1912 г. З цього часу нічого не змінилось.З українського населення інородці від влади роблять безправних кріпаків. Звертаю увагу автора, що не чути думки української адвокатської, юридичної спільноти на ” РЕХФОРМИ” від Портнова і К .
Пацани внаглу урізають Конституційні права громадаян у цивільному та кримінальному судочинстві, а усі мовчать( наприклад: я сьогодні на пряму не можу звернутись до Верховного Суду повинен у когось просити дозволу ).
А ось ще один конкретний приклад обмеження в доступі до правосуддя: В Ялті судові махльори віддали частину землі загального користуання (доріжка на прибудинковій території) у властнісь фізичній особі. А суддя Вищого спеціалізованого Суду з розгляду цивільних та кримінальних справ ЧЕРНЕНКО ВІРА АНАТОЛІЙЇВНА , на стадії поперднього розгляду справи , відхиляє касаційну скрагу, за відсутністю порушень закону.
До Володимира Бойка! У цій статті Ви прекрасно виклали катастрофічні наслідки, які нас чекають з прийняттям портновського КПК в новій редакції.
Фактично Ви виклали вступну, описову та мотивувальну частину Рішення, а резолютивну – ГОЛОВНУ – Ви не виклали і в цьому наша спільна біда. Що я маю на увазі.
Ви повинні були резолютивну частину викласти у вигляді висновку і фрази –ЩО НЕОБХІДНО ЗРОБИТИ ЩОБ НЕ ДОПУСТИТИ ЦЬОГО:
1.
2.
3.
Ви цього нічого не зробили, але ж можете, а не зробили! І В ЦЬОМУ ВЖЕ ВАША БІДА. Ви не довели до громадян та суспільства ті заходи які повинно зробити це суспільство, щоб не допустити Портновського правосуддя в прив’язці до депутатського корпусу, громадських та правозахисних організацій, депутатів всіх рівнів, профспілок, чорнобильських органзіцій, міжнародних інституцій, Венеціанської комісії, тощо.
ПАНЕ БОЙКО, ЗРОЗУМІЙТЕ ГРОМАДЯНИ РОЗУМІЮТЬ, ЩО БУДЕ КОШМАР, А ЩО РОБИТИ ТРЕБА ЩОБ ЦЬОГО НЕ ДОПУСТИТИ НЕ РОЗУМІЮТЬ, БО ВИ ТІЛЬКИ КОНСТАТУЄТЕ ВОПІЮЩІ ФАКТИ, А ЯК ЇХ УСУНУТИ ЗА ДОПОМОГОЮ СУСПІЛЬСТВА НЕ ВИКЛАДАЄТЕ! А людина Ви розумна і можете це зробити.
Аналогічно по роботі суддівського корпусу, що на сьогодні ще важливіше. Ви повинні детально розжувати людям, що судді всіх рівнів повинні обиратися, а не призначатися Президентом. Сюди ж закладіть роз’яснення хто на них впливає, а це Вища Рада юстиції, Вища кваліфікаційна комісія, Комітет Верховної Ради України з питань павосуддя, з’їзд суддів. При цьому Ви повинні пояснити, що ці всі установи також призначаються під себе і що треба змінювати порядок їх обрання та призначення і як цього не допустити і все це в прив’язці до первинних та районних партійних організацій, профспілок, громадських об’єднать, чорнобильських організацій. Пояснити людям як залучити Венеціанську комісію, міжнародні інституції.
НУ НЕМАЄ ІНШОГО ШЛЯХУ ЯК ЗАЛУЧАТИ СУСПІЛЬСТВО ТА ГРОМАДСЬКІСТЬ, АЛЕ З КОНКРЕТНИМИ ПРОПОЗИЦІЯМИ, БО НІХТО З БРАТВИ ЦЬОГО РОБИТИ НЕ БУДЕ. ЩО ЩЕ ТРЕБА ВАМ ПОЯСНИТИ, ЩОБ ВИ В КОЖНІЙ СТАТТІ ВИКЛАДАЛИ КОМПЛЕКС ЗАХОДІВ, ЗРОЗУМІЛИХ ДЛЯ ГРОМАДЯН, ЯК НЕДОПУСТИТИ ТОГО ЧИ ІНШОГО НЕГАТИВНОГО ЯВИЩА?
Все правильно описав автор. Дякую! Я все пройшов у суді, як захисник-не юрист, сам, і все те бачив і відчув на власній шкірі. Якби я не прочитав скорпульозно матеріали справи, не поконфліктував у суді з приводу суцільних фальсифікацій, то… Але радіти рано, хоч і скасовано вирок і справу Апеляційний суд повернув прокурору. Як тільки приймуть і введуть цей КПК, мій підзахисний знову залишиться сам один проти катів, цього разу вже дуже озлоблених. Ніч катувань, і він, не витримавши, знову під їх диктовку може написати, тепер уже підкоректовані і без грубих ляпів, досить правдоподібні (з точки зору судді) признання в тому, до чого не причетний.
І підпише звинувачення прокурор, де слідак-недоучка знову наголосить у домислах на тому, що зміна показів (відмова від попередніх показів) — це намагання уникнути відповідальності, відпрацьована позиція захисту! А звідки тепер той захист візьметься? Від адвоката, який розповідатиме про табличку ділення (кому і скільки заплатити, щоб отримати! по мінімуму, бо про виправдання — Боже упаси заікатися!)? Звісно, є відносно чесні і добросовісні адвокати, але у мене на них дійсно немає грошей! І навіть не це головне. Як я їм можу стовідсотково довіряти, особливо після того, коли під зфальсифікованими показами підозрюваного-звинуваченого побачив їх підписи…
А справу вже повернули вдруге!!! А потім втретє? А підозрювані не на волі, другий рік у СІЗО…
Мені дуже імпонує останнє речення цієї теми…
Эта кханэшьна все правильна, да? Эта канэшна всё харашё,да? Но автор упускает из виду то, сколько вреда, и часто непоправимого наносят клиентам своей деятельностью вот такие соседи-юрисконсульты-любители-самодеятельные правозащиники в силу своей, дремучей юридической неграмотности, поскольку часто кроме скандальности, большевистского задора и придурковатого огонька в глазах они ничего противопоставить аргументам другой стороны не могут. Очень часто видишь, что такой вот “спицилист” на корню губит позицию человека, доверившего ему свою судьбу, а сделать ничего не можешь , подсказывать не имеешь права. И не надо ля-ля про бесплатность таких представителей. В большинстве случаев их услуги платные, а часто очень и очень платные. А люди,ведь не разбираются для них любой изъясняющийся непонятными околоюридическими терминами — адвокат. Тут другой вопрос — вопрос в обеспечении государством качественного предоставления бесплатных (для клиента) юридических услуг. Если бы оплата услуг “бесплатных” адвокатов была бы более менее адекватной и порядок ее получения простым,то уверяю вас многие проблемы снимались бы. Нашлась бы масса адвокатов средней руки, которых бы устраивал хоть и небольшой но регулярный и стабильный доход.
Петрович, то візьми САМ і ВИКЛАДИ (!!!), якщо такий розумний. Хто тобі ЩО винен?
Повністю підтримую останнє речення статті….А це і є метод вирішення описаних проблем…..!Інші методи не поможуть…
А як Вам, пане Володимире, скасування можливості повернення справи на додаткове розслідування прокуратурі? Будемо вважати, що ті 20-30% відсотків справ, що закривалися у прокуратурі тепер будуть передаватися до суду і по них будуть також виноситися обвинувальні вироки (а інших, як мене запевняла одна із судей у Харківській області, наш суд НІКОЛИ не виносив), тобто, в’язнів у наступному році збільшиться ще на 20-30%!!! От так, Архіпелаг ГУЛАГ((
Автору. Вы когда -нибкдь видели процесс, где молодая, безграмотная судья и специалист в области права или близкий родственник выступают в качествеь защитников, а еще если и представитель потерпевшего притворяется правозащитником? В таких процессах было бы смешно, если бы не было так грустно. Таакие судебные заседания красноречиво свидетельствуют о полном отсутствии правосудия в украине.
С другой стороны адвокатское самоуправление привело к тому, что свидетельство получают за взятки в т.ч. и мошенники с дипломами юристов, однако с ними никто не борется, хотя очень страдают люди.
Если Вас “заказали”, или как делается бизнес на уголовных делах (типа фельетончик).
“Ходют слухи тут и там, ходют слухи по домам, а беззубые старухи их разносют по умам… Страшно, аж жуть. “ (В.Высоцкий)
Правда или нет, но рассказывают, что в одном тризубом государстве изобрели прототип вечного двигателя, эдакий вечный кошелек.
Буду краток: в чем суть. В уголовных делах. В их особых свойствах. А именно в свойстве искалечить судьбу человека, причем при государственной поддержке, то есть именем тризуба.
Ааа, спужалися!
Да, инструмент мощный, особенно когда его вложить в лапки пока еще не особенно обремененной моралью молодежи с сугубо приземленными мечтами “машина, дом, …” (это с возрастом они возможно начнут понимать истинные ценности в жизни).
При этом сам инструмент находится внутри некоего неприкасаемого (снаружи) ЗАО, дадим ему условное название “Прокуратура, суд и Ко” (заметим, что в “Ко” Адвокаты (не решальщики) не входят никоим образом).
Бывают конечно случаи, что ЗАО из себя выбросит наружу пару — тройку отработанных элементов (типа инородных клеток) — но это редко. Ну например, судей, выносящих правомерные приговоры, уволят.
Рассмотрим виртуальный пример, как работает двигатель ЗАО на уголовных делах.
— Дело заказывали? — плати.
Дело открыли — первый клиент доволен.
Второй клиент: — за что ?!!!! Я же не виновен!
— А вот вот вот и вот.
Или:
— А мы тебе докажем что вот и вот.
Тогда второй клиент бух на колени с нар, а ему:
— Можем только смягчить, согласно прейскуранту. Потому как закрыть мы не сможем, а то скажут что это был наш брак в работе, а то еще и разбираться начнут, правомерно ли было открыто, а нам для службы это никак низзя.
Или если второй клиент не сдается, гордый “Варяг”, ему душ шарко на морозе и на нары, и тогда родственники второго клиента — бух на колени! А прейскурант-то подорожал уже!
В итоге и второй клиент — доволен, хоть и изрядно ощипан.
Вот и получается — все клиенты довольны, а прибыль растворилась в ЗАО.
Чем не бизнес?
А что касательно процента оправдательных приговоров.
Дык откуда же ему взяться? — смотри пример выше.
ЗАО имеет свой неписаный устав, и либо ты работаешь на ЗАО — либо будешь нещадно (просто таки) уволен.
Не было преступления — а ты должен закрыть глаза и подписать приговор что было, если твои смежники по ЗАО уже сделали то же самое. Как? А это твоя функция в ЗАО, придумай.
Поэтому в тризубом государстве и есть 0,2% оправдательных приговоров, а не 50%, как в Америке.
И не потому, что такие умные тризубые следователи, а потому что кто то умный организовал ЗАО.
И пока оно существует, век чего то не видать.
А вы уже и поверили, что после принятия какого-то нового закона КПК процент оправдательных приговоров будет 35% ?
Конечно что то будет — начальник приказал.
Но сначала в прейскуранте появится еще одна строчка, рядом со смягчающей — оправдательная.
А уж как ее, эту строчку, будут отрабатывать смежники по ЗАО — эта технология опять же будет у них, за забором. Просто модернизируют вечный двигатель.
Ибо пока есть спрос на услуги за забором — предложение будет.
То есть пока есть забор.
А развалять забор никому низзя — а как же, и начальнику иногда надо за забор.
Вот, например, поступит команда — и смежники ЗАО скажут “есть” — и команда выполнена.
А представьте себе, что забора нету: кто ее, команду эту, исполнит? Смежники разбредутся по территории тризуба, читая давно никому не нужные кодексы, и еще Адвокаты поднимут головы. И сломался вечный двигатель.
Вот так.
Правда это, или домыслы — Вам судить.
не втримався від сміху про придурковатих “спицілістів”. Але погоджуюсь з вами.
В США адвакати , які надають безплатно правову допомогу стоять у черзі для отримання такої роботи. Бо вона нормально оплачується державою.
З іншої сторони не вірю, що Кідалов і Портнов проведуть справжню реформу. Все буде зовсім навпаки
Для “Прівэд правовэд”: не надо всех одной краской мазать! Можно подумать, что среди адвокатов нет недоумков, или адвокатские “ксивы” не продаются, как все другие. Скажу больше — определенный процент адвокатов вообще не берет в голову тонкости профессии, т.к. специализируются исключительно на “заносах”, а в процессах просто присутствуют. Тут надо смотреть шире — признаем мы за взрослым и дееспособным человеком право решать свою судьбу, или все решаем за него — что ему есть-пить, с кем жить и кого нанимать правозащитником? Если признаем — пусть нанимает кого хочет и сам отвечает за последствия!
А В Т О Р:-” Відповідь є очевидною. Тому що ідеологів портновське правосуддя цікавлять права та свободи лише певної категорії людей – тих, хто має гроші, щоби заплатити за захист своїх прав і свобод. А що стосується незаможних громадян, то після прийняття нового КПК України їм буде залишено тільки одне безплатне право – право взяти штурмом Адміністрацію Президента та повісити всіх цих ідеологів на ліхтарях…….”
Шановні колеги-форумчани,живучи в нашій державі ми поневолі стикаємся з діяльністю державних інститутів влади в тому числі і правовими.І навіть найменше обізнанні в правовому відношенні люди не можуть з певністю сказати, що українскі суди і прокурори є незалежнимими і беспристрастними; така запобіжна міра як взяття під варту приміняється черезмірно, і з нею повязані зловживання; такі принципи як презумпція невинності и рівність сторін перед законом взагалі відсутні;відсутня незалежність судової гілки влади від політичного впливу; суди відкриті для неправомірного впливу політиків; існує багато недоліків, повязанних з призначенням і покаранням суддів; Вища рада юстиції знаходиться під неправомірним політичниим впливом і тиском; генеральний прокурор України є надто впливовим і це підриває принцип розподілу повноважень; існує дисбаланс поміж прокуратурою і судом; призначення суддів на посади суперечить міждународному і українскому законодавству”.Правосуддя в нашій країні вісутнє як таке і ніхто не може бути захищенний законом.До нового законопроєкту КПК уже зараз є немало зауважень і перше це те, що стосується слідчих підрозділів.В правових державах слідство зібрано в окремий підрозділ, типу слідчого комітету як Росії, або ж як в Німеччині де кримінальні злочини розслідує поліція, що підпорядкована федеральній владі або міністру внутрішніх справ відповідної землі.Там і прокуратура входить в систему поділу влади де вона є адміністративним відомством у системі виконавчої влади.А в нас слідство мають всі павоохоронні органи,а слідству служби безпеки по новому законопроєкту ще й добавляють 75 статей кримінального кодексу.
Ще одним порушенням Конституції — норма, згідно якої прокурор є керівником слідства і в новому документі слідчий стає абсолютно бесправным.Він вже не є процессуально-незалежною особою і зобовязаний виконувати всі вказівки керівника слідчого відділу , прокурора. Всі справи розслідуються судами першої інстанції не зважаючи що судді на цьому рівні мають дуже низький кваліфікаційний потенціал.По новому кодексу всі судові затрати будуть проплачуватися потерпівшими. Як же зможуть захищати себе в судах малозабезпечені громадяни? Навіть в радянські часи такі затрати на себе брала держава.
Новим КПК ЗВУЖЕНО ТАКЕ ПОНЯТТЯ ЯК ЗАХИСНИК ПРО ЩО ПИШЕ ШАНОВНИЙ п.Бойко. Захисником в суді зможе виступати тільки адвокат.Розширюються повноваження Митної служби, якій надається право проведення оперативно-розшукових заходів.Формально підійшли і до створення інституту присяжних. Вони зможуть бути використані лише у випадках , коли мова піде про вищу міру покарання. Але і тут присяжних – буде лише троє, а разом із ними будуть приймати рішення іще двоє суддів. І все це робиться з однією ціллю, щоби доповісти Раді Європи що ми уже демократичні і у нас є такий інститут.По новому КПК можна дома носити браслет-прилад, будучи заарештованим,але не посадженим в ізолятор, заплативши велику суму відкупу. Цікаво друге, скільки у нас громадян зможе заплатити за таке «задоволення» 300 тисяч гривень? Ця пільга як і багато других залишається тільки для олігархів.Підтримую думку форумчанів під ніками “Петрович” і “Володимир.” Для “Володимировича” скажу так , у кожного на плечах є голова і її призначення думати перед тим як щось зробити.Ми вибрали собі оцю владу і тепер чухаємо одне місце.Ще так раз проголосуємо отак осінню і будемо чухати друге місце.
Панасу Мирному від Петровича! Спасибі за розуміння глибинних процесів які відбуваються. Давайте разом будемо доводити і людям і журналістам суть того, що вони не тільки зобов`язані стилістично викласти негативні факти, а й окреслити шляхи як цього не допустити в майбутньому. При цьому системно, а не тактично. Ми ж пекрасно розуміємо, що призначення у Вищу Раду юстиції відбуваються виключно за принципом відданості тілу, аналогічно до Конституційного Суду. А хто давав їм таке право призначати. Ні Ви, ні я, ні В.Бойко не уповноважували першу особу назначати своїм Указом людей до цих органів.
Громадяни не можуть зрозуміти, що робити далі. ну виклав один статтю другий другу, повний негатив, а що робити вони не розжовують, але ж вони читають відклики на свої статті і бачать що 9 з 10 які залишають свій відзив на статтю НЕ РОЗУМІЮТЬ ЩО РОБИТИ ДАЛІ, ЯК НЕ ДОПУСТИТИ ТОГО ЧИ ІНШОГО НЕГАТИВНОГО ЯВИЩА. і САМЕ ГОЛОВНЕ НА СЬОГОДНІ — ВИБОРИ 28.10.2012 РОКУ. ОЗВУЧЙТЕ ЦЕ ЩОДНЯ!.
Ешё до 2000 года работа адвоката была видна. Адвокат (в основном — бывшие следаки, опера и т.д. со всех ведомств) знал сам процес, где в..бать следока, где умолчать, где сослатся на 63 ст. Сам участвовал в таких процесах и в распитии ведра коньяка после выиграного дела. И дело выигрывалось как-то само, без бабла. Всё поменялось после того, как все (ВСЕ) вузы начали плодить так называемых юристов. И стали эти юристы после здачи квалификационного экзамена адвокатами-передастами. Нафига что-то знать, лучше найти подход к следователю, следак сам всё подтасует и вся работа. Если следак кинет и подопечный получает срок сполна, говорят что мол, потерпевший занёс судье большой кусок и что это несоизмеримо с тем, что дал подопечный. Вот весь процес. Ещё хуже, когда в дело вступает “сосед”. Видишь ли, он выиграл в суде спор с женой о совместно нажитом имуществе — всё, он знает как вести себя в процесе по криминалу. И получает подопечный так сполна, что эсли б защитников вообще небыло, он бы получил намного меньше. Я за то, что б в криминальном процесе участвовали только професионалы (вы ж не будете званть починить электропроводку сантехника, или наоборот), если не можешь заплатить адвокату, тебе государство предоставляет его бесплатно (кстати недавно был по поручению квалификационной комисии на “отработке” в суде по 47 ст. — бесплатный адвокат). А ответственность адвоката очень проста — пусть его все дела будут общеизвестны. И будут адвокаты ради своей репутации жопу рвать на “отработках” по 47 ст.
Забыл добавить, я полностью поддерживаю автора статьи.
Новый кодекс — это угроза для имущих т.е для их сбережений и какое бы преступление они не совершили — откупятся. Неимущие как страдали от произвола так и будут страдать. Ничего не изменилось. Изменились только действующие лица в этом беспредельном театре.Все заведения в виде МВД,Прокуратуры и т.д. надо розогнать, за редким исключением,провести “дизенфекцию”и начать заново. Я не сторонник Тимошенко и Луценко, принимал участие в выборах с стороны ПР, но не могу не возмутиться уголовными делами против этих лиц. Неужели эти люди не совершили ничего кроме того,что праздновали день милиции и выплатили З/п водителю или подпись на газовом контракте — это единственное нарушение? И то вся страна слышала объяснения Ющенко почему так надо.Проще было Тимошенко оставить на свободе, уличая ее во лжи. С этим прекрасно справлялась Богословская. Не может эта правоохранительная система работать по другому,что при старом кодексе,что при новом кодексе. Не умеют! А то, что адвокаты по ст. 47 не особо обременяли себя доказательствами невиновности подзащитного — это тоже факт.
Вам спасибо за статью.
Понятно возмущения народа, особенно профисионалов в свере права. Я не знаток юриспруденции, но походил в свое время по заведениям как бы сказать малоприятным. Я вам скажу брал я адвакатов по разным ценам, у меня последний был кто Юру Луценко защищает. Пять тысяч доларов сразу попрасил, потом только начал вникать в дело. К стате через Юру меня тогда и заказывали! Но это не важно, главное в том, что на практике все эти адвокаты — гавно на палочке. Разница только в цене. Так или иначе приходишь к тому, что надо платить следаку, потом прокурору , ну и чего вобще не хотелось бы, что бы до этого дошло — судье. И будьте уверены ни чего не поменяется и сейчас. На манеже все те же!
Петрович:-” Ми ж пекрасно розуміємо, що призначення у Вищу Раду юстиції відбуваються виключно за принципом відданості тілу,…………………..”
В цій державі дикого олігархічно-кланового капіталізму все відбуваються виключно за принципом відданості тілу.І моє бачення проблеми це відсутність активності народу.Кожен вмирає поодиночці. Саме тут як ныде пыдходять слова вірша Тараса Григоровича Шевченка:-“НІМІ НА ПАНЩИНУ ІДУТЬ І ДІТОЧОК СВОЇХ ВЕДУТЬ.”Звичайно тут є пояснення пасивності,адже в 2004 р. було багато надій які тупо розтоптав прищавий мессія.Але навіть при цьому народ повинен зрозуміти, що разом ми сила а поодиночці передушать.Взяти хоча б пробні кулі що їх кидає влада.Якщо приглянутись то їх народ проковтнув без усяких збурень.Сюди ввійшли зміни до Конституції,псевдореформи податкової системи,песійна,судова.Народ мовчить і влада впевнено крокує дальше.Виходить щоб усе це провести не потрібні голоси в парламенті, досить рішення продажних суддів Конституційного суду.Пригадайте рішення попередньго складу де два рази підтверджувалося, що соціальні стандарти погіршувати не можна, а зараз уже все можна і за таке рішення проголосували люди натягнувші на себе мантії,(їх і суддями назвати не можна),які в попередніх голосуваннях були проти.Хочу відмітити коментар форумчанина під ніком “Адвокат да” :-” Всё поменялось после того, как все (ВСЕ) вузы начали плодить так называемых юристов.”…………………..
Если оглянутьтся в прошлое и обратиться к истории, то можно вспомнить, что ранее в Украине было несколько вузов готовивших юристов для правохранительной системы(Киев,Львов,Харьковь) если упустил прошу напомнить.Сейчас любое задрыпанное учебное заведение размещающееся в каких то не понятных помещениях готовит юристов.А если посмотреть на их преподавательский состав то коментарии излишни.О степени подготовки и говорить нечего.
Толковая статья! Тема адвокатов одна из самых актуальных в области уголовного права.Но весь вопрос в том, как не допустить принятие этих норм, ставящих нас в прямую зависимость от корпорации “Правосудие”. Если сейчас уже, Киреев угрожал адвокатам лишением лицензии, то, что же ждеь нас, когда это будет корпорация? Это с одной стороны, а с другой почему я, отработав всю жизнь следователем по особо важным делам и выйдя на пенсию, не могу работать адвокатом и должен покупать лицензию? Ведь за даром она не выдается! А стоит не дешево? Кто сказал, что папина-дочка за купленый диплом умнее меня?! Неужели она сможет оказать “квалифицированную” помощь?! Где логика?!!!
Портновское правосудие Для Шухера. Чтобы Вы не были таким наивным в отношении института адвокатуры Украины и с целью расширения кругозора, рекомендую прочитать книгу известного российского адвоката ( ученика Плеве ) А.С. Шмакова ” Международное тайное правительство “, Москва, 1912 год. Существует интернет- версия книги. После ее прочтения, надеюсь, Вы снимите розовые очки и будете по-другому смотреть на этих наперсточников.
В тому й полягає логіка — здерти побільше. Неважливо з кого — з адвокатів — за ліценцію, з потерпілих та підсудних — щоб дерли адвокати і ділитися не забували. Сташний сон: новий КПК, а до нього на додачу — “молодая поросль” — слідчі, прокурори та судді, що поступали вчитися за хабарі, вчилися за хабарі і на роботу влаштувалися теж за хабарі, а тепер прагнуть “відбити” гроші. Та й для адвокатів професіоналізм ні до чого, важливо знати, кому і скільки занести. Вся ця система від підготовки юристів до власне правосуддя в Україні нагадує страшного Молоха, що пожирає людські долі.
Адвокату. Я “специалист” но в процессе переиграл уже далеко не одного адвоката. По-этому надо только ориентироваться на качество юридических услуг. Свидетельство о занятии адв. деят — это не гарантия качества.
“Право — это возведенная в закон воля господствующего класса” (К.Маркс).
Сейчас господствуют бандиты, мошенники и мажоры-дети бывших и нынешних бандитов, для которых народ-лохи. Они формируют касту (ЗАО). И они озабочены абсолютно не тем, что в суде присутствует неквалифицированный представитель, а тем, что он поднимает много шуму. А деньги любят тишину. И еще их заботит, чтобы в помещениях ЗАО было комфортно. Адвокат с его адвокатской этикой еще хоть как-то управляем и, как правило, недурно пахнет, в отличие от всяких “представителей”. Поэтому общаться с адвокатом комфортнее. Чтобы было понятнее течение мысли мажоров-прокуроров и мажоров-судей, приведу в качестве образного один пример — тост, произнесенный молодым человеком в ресторане в ресторане и услышанный моим знакомым: “Выпьем за тех, кто не осквернил себя поездкой в трамвае”.
Вообще, проблема не однозначная и сложная. Нет черного и белого. Я знаю примеры эффективной защиты правозащитников — не адвокатов. И знаю, что отдельные из них причинили своим доверрителям много вреда, а то и беды. Под личиной правозащитников в Украине работает очень много мошенников. Однако мне известны также многочисленные примеры неквалифицированной помощи адвокатов. И точно знаю, что многие из них просто купили свои свидетельства. Многие из бывших работников органов разводят и сдают своих клиентов прокурорам, а также продают противной стороне, поскольку успели изрядно прогнить еще на службе в органах.
Нужно искать золотую середину. А пока что скажу одно,такие изменения могут работать только после начала эффективной работы института бесплатной правовой помощи. И только после того, как он начнет ЭФФЕКТИВНО работать, а коррупция сойдет до 10-15% по сравнению с существующей ( в том числе в вопросах выдачи свидетельств адвокатам), можно эти изменения вводить. Вы нынешних условиях проект относительно представителей потерпевших — явный перебор.
Хорошая, актуальная статья.Сама лицензия на право занятия адвокатской деятельностью ни опыты,ни ума, ни порядочности не добавляет, в особенности в настоящее время, когда и дипломы то покупаются без проблем.Поэтому кичиться своим членством в коллегии адвокатов не нужно.В период следственной практики насмотрелся на таких “адвокатов”:-“дайте мне копию постановления о привлечении в качестве подозреваемого”.Но с другой стороны бесспорен и факт полного дебилизма некоторых юристов ,получивших диплом в техникумах общественно питания,надувающих щёки и с пальцами веером. Поэтому считаю, что людям необходимо давать право выбора-к кому обращаться за оказанием юридической помощи.Если человек лопухнётся с выбором, то это будет лично его ошибка, которую ни он, ни его знакомые не повторят.
Хорошая статья. Действительно, адвокатское свидетельство ума не добавляет, а если ума и раньше не было, то… Обычно адвокаты — из “бывших”, поэтому не привыкли доказывать никому и ничего, да и не знают как именно доказывать в суде. Мелочный пример: “бывшие” вовремя даже в суд прийти не могут — дань привычке. А ещё уголовный процесс часто пересекается с гражданскими нормами, где у “бывших” вообще мрак. Поэтому ограничение только адвокатами — это жуть! Но опять же есть выход — нормы международного права, которые обычно вгоняют ступор и прокуроров, и следаков, и суд.