Соціологи «підняли» рейтинг Попова. До чого це?

Важко підібрати слова, які б відобразили усю гамму моїх почуттів до Леоніда Черновецького. Якби це можна було зробити, я б просто відібрав в «улюблених бабусь» право голосу, який вони все одно вже давно продали за гречку. Скажете: «Не демократично»? А забирати у наших дітей перспективу жити в нормальному, цивілізованому місті – демократично?

Нещодавно це «чудо природи» знову начебто з’явилося на своєму робочому місті. Правда, ніхто з підлеглих його так і не помітив. Це — як бабак із фільму «Дембель»: його ніхто не бачить, але він є. Думається, періодичні повідомлення про те, що Леонід Михайлович зволили відвідати свій кабінет, з’являються на світ для того, щоб хто-небудь не додумався оголосити київського міського голову зниклим без вісти. І тоді точно треба буде проводити дострокові вибори мера.

Кажуть, що поки вони невигідні владі, бо рейтинг голови КМДА Олександра Попова, який обіймає цю посаду всупереч Конституції (чим не популярне в Печерському районному суді «перевищення службових повноважень»?), все одно не дотягує до рейтингу Віталія Кличка. Однак, деякі зондування ґрунту на цю тему вже відбуваються. Буквально днями інформаційний простір облетіла звістка, що Віталій Кличко передумав балотуватися в київські мери заради підготовки до президентських виборів. Буцімто спортивна гордість України мала зустріч з бізнесменом Віктором Пінчуком. Спортсмен та бізнесмен разом пораділи з приводу високого всеукраїнського рейтингу Кличка-старшого й вирішили, що було б непогано кинути виклик Януковичу під час виборів 2015 року.

Багато хто цьому повірив, хоча проста логіка підказує, що дане повідомлення – підступна «качка». По-перше, серед наших політиків якось не прийнято так відверто говорити про своїх спонсорів, а особливо розказувати про такі делікатні подробиці зустрічей з ними. По-друге, Віктор Пінчук не для того ставав однією з найбагатших людей України, щоб за три з половиною роки до виборів на весь голос заявляти про підтримку опозиційного до нинішнього президента кандидата. Тим більше, якщо нинішній президент – не якийсь там слабак Ющенко, а цілий Янукович. По-третє, завоювання столиці – дуже непоганий трамплін для подальшої успішної президентської компанії. Доведено Жаком Шираком. І Віталій Кличко, про якого забувають, що він не лише боксер, а ще й доктор наук, це прекрасно розуміє.

Правда, крісло мера столиці може стати сходинкою до президентської посади лише в разі успішного управління містом. Це буде просто неможливим, якщо обраний населенням міський голова виконуватиме функції лише голови Київради, тобто, максимум, вестиме пленарні засідання ради. В той час як виконавчо-розпорядницькі функції, в тому числі оперування бюджетом міста, знаходитимуться в руках призначеного Президентом голови КМДА. Тому претенденту на посаду Київського міського голови треба буде боротися не лише за симпатії киян, але й прямо піти проти Президента, який хоче й хотітиме керувати столицею через свого ставленика. А для цього треба багато політичної мужності й безкомпромісності. Чи є вони у нашого великого боксера, покаже час.

Тим часом, «качка» політала інформаційним простором день-два, поки її не спростував сам Віталій Кличко, який заявив, що обов’язково братиме участь у виборах київського міського голови. Не вийшло. І тоді опоненти пішли іншим шляхом. Наступного дня були оприлюднені дані «соціологічних опитувань», відповідно до яких рейтинг Попова «майже зрівнявся» з рейтингом Кличка. Правда, при цьому не було самих «даних», бо «соціологи» не надали жодної цифри. Тим не менше, киян починають привчати, що Олександр Попов має високий рейтинг. І коли він «підтвердиться» на виборах, скоріше за все, шляхом фальсифікацій, його перемога нікого не здивує і не обурить.

Очевидно, стрімкому підняттю рейтингу голови КМДА (який обіймає цю посаду всупереч Конституції) мав би посприяти запуск міської електрички, що самим своїм маршрутом досить символічно характеризує рух всієї української влади – по замкнутому колу. Я не буду говорити, що наша міська електричка – це просто пародія на берлінський чи віденський U-Bahn або лондонський “Light railway”. Я не буду сміятися над нашими можновладцями в особі Попова та Азарова, які запросили киян на відкриття нового для Києва виду транспорту, а потім самі сіли до вагону й поїхали кататися, в той час як пересічних пасажирів просто цього дня не пустили. Я не буду звертати увагу на масу недоробок та відсутність розкладу й інформації в перші дні, що вже, навіть, не дивує. Навпаки, я хочу похвалити голову КМДА (який обіймає цю посаду всупереч Конституції) за спробу хоч якось вирішити транспортну проблему в столиці. Але при цьому поцікавитися: «А скільки було витрачено грошей на реконструкцію поїздів та облаштування станцій міської електрички?»

Відповідь на подібні питання наочно покажуть, чи є Олександр Попов насправді таким ефективним господарником, як його малюють. На перший погляд, він таким є, бо Київ став своєрідним майданчиком для втілення великих транспортно-будівельних проектів. Будуються нові мости та транспортні розв’язки, реконструюються дороги. Знову ж таки, міська електричка. Але я жодного разу не чув, щоб столична виконавча влада відзвітувала перед киянами, скільки конкретно коштів було вкладено в той чи інший об’єкт. А, може, на ці самі кошти можна було б збудувати не дві дороги, а три? Щоб «з димом» витрачати мільйони там, де можна обійтися сотнями тисяч, багато розуму не треба. Однак, точно оцінити нічого неможливо, бо, всупереч розмовам про відкритість влади, вона є найбільш закритою. А ось це й найбільше лякає.

Насторожує й те, що навіть у часи економічного підйому та коли міська влада була більш незалежною від Президента, Київ міг дозволити собі набагато менше коштів на подібне масштабне капітальне будівництво. Тут явно мають місце мільярдні дотації з державного бюджету. Можливо так і треба, бо столиця готується приймати Євро-2012. Однак, ці кошти далеко не зайві, бо заради підняття рейтингу президентського ставленика місяцями без зарплат залишаються шахтарі, не отримує належного фінансування медицина, освіта та інші галузі.

Саме тому ефективність роботи Попова – це не більше, ніж рекламний трюк. Як у тому анекдоті про різницю між раєм та пеклом, коли не треба плутати веселу туристичну поїздку до пекла з постійним місцем проживання. Щось підказує, що одразу після обрання Попова законним мером, «золотий дощ» з держбюджету припиниться. Навпаки, «команда професіоналів» швидко поверне вкладені кошти і додаткове витисне з киян останні соки. Та й невідомо, на що більше звернуть увагу виборці – масштабні будівництва чи різкі підняття комунальних тарифів. Саме тому напередодні виборів мера, коли б вони не відбулися – цього року чи наступного, закликаю киян не купуватися на дешеві трюки влади. Містом повинна керувати територіальна громада, а не одна окремо взята персона, яка все одно вважає Київ для себе чужим.

Олег Кубах, для “ОРД”