Два дні тому, в ніч з 29 на 30 серпня 2011 року до головного редактора газети «Свобода слова» із міста Гадяча надійшло повідомлення про те, що із Полтавського слідчого ізолятора до Полтавського Київського райвідділу на допит був доставлений Репецький Євген, який, до речі, все своє життя присікав у Гадячі продаж наркотиків серед працівників міліції, говорив державним чиновникам в обличчя правду та боровся за справедливе вирішення будь-якого питання. Посадити за грати таку відчайдушну фігуру кортіло майже усім працівникам міліції та державним ченовникам, окрім справедливих. Що до речі і сталося.
Тож повертаючись до вчорашньої ночі, саме через невизнання Репецьким того у чому він абсолютно не винен, його начебто почали катувати.
Доставити до Полтавського СІЗО після допиту Репецького повинні були десь о восьмій годині вечора, але до ізолятору його чомусь не повернули.
Ще з давньої практики це говорить про те, що невинного намагаються «зламати» і повісити на нього те до чого він немає абсолютно ніякого відношення. Зазвичай, катування відбувається саме у нічний час. Спочатку тиснуть психологічно, потім не дають можливості сходити в туалет, далі залякують фізичною розправою, якщо і це не допомагає то у хід йдуть міліцейські кулаки, електрошокер, 15-хвилинне дихання із пакетом на голові, занурювання в відро із водою, сечею і т. д.
Тривожний дзвінок про те, що коїться, до редакції надійшов о десятій годині вечора, тому головний редактор вирішила не чекати до ранку, взяла таксі і поїхала до Полтави. Опівночі вона приїхала до Київського райвідділу Полтавського міського управління, зайшовши до чергової частини журналістка, не говорячи про те, що працює у пресі, чемно привіталася та запитала у чергових, чи можна передати Репецькому Євгенові хоч якісь харчі, та дізнатися про те, чому його залишили на ніч у не дозволеному місці позбавлення волі?
-
Хто вам сказав, що він у нас, хто ви вообще така?
-
Про те, що Репецький перебуває саме у цьому приміщенні, мене повідомив адвокат.
-
Передайте адвокатові, що він дурак !!!
-
Я вибачаюся, я дійсно дуже хвилююся за цю людину, і дуже хочу знати про стан його здоров’я, та місце його перебування, він мабуть голодний?
-
Не голодний!!! Шукайте де хочете!!! У нас ви його не знайдете!!!
-
То де ж він, якщо у вас його немає, і в СІЗО також, то де ж його мені шукати?
-
Прийдете завтра. До побачення.
-
Я вибачаюсь, але 120 кілометрів я буду йти до вас днів три. Дуже б хотілося написати написати скаргу на ім’я начальника. Можна?
-
Не можна!!! До побачення!!! Писать вона собралась.
-
Добре, дякую. Я зараз повернусь до вас, якщо не знайду його в СІЗО.
Після цього, я поїхала до Полтавського СІЗО, щоб в черговий раз переконатися, що мені говорять не правду.
Таки, як зясувалося я була повністю права: черговий СІЗО повідомив, що до слідчого ізолятору його не повернули, і щоб я їхала до Полтавського Київського міського райвідділу міліції.
Повернувшись до того ж самого відділку, двері вже були зачинені, я натиснула на кнопку виклику, вийшов працівник міліції і запитав, про те, що я знову від нього хочу. Я йому пояснила, що хочу зареєструвати заяву щодо незаконного утримання Репецького Євгена. На це прохання черговий закрив перед очима залізні двері та пішов на відпочинок. Простоявши ще з пів години, я знову натиснула на кнопку виклику.
-
Я вибачаюся, ви приймете у мене заяву?? — Тільки тепер у мене їх дві. Перша, щодо Репецького, а друга щодо відмови прийняти у мене належним чином попередню письмову скаргу. Після цих слів переді мною знову гупнули дверима, я простояла під дверима ще 20 хвилин. З часом приїхали невідомі для мене працівники міліції, разом із якими я намагалась знову увійти до відділку, але і цього разу мене виштовхнули на вулицю. Простоявши ще хвилин з 20, я все-таки достукалась до відділку і мене нарешті впустили. Підійшовши до столу де пишуть скарги я попросила аркуш паперу та ручку, до мене спустився дільничний, який поважно сів за стіл із документом під заголовком «Пояснення».
-
Я вибачаюся, але я приїхала сюди із далеку, і не пояснення вам надавати, а зареєструвати скаргу, і писати я її буду власноручно. Тому будь-ласка, дайте мені чистий аркуш паперу.
Здивований дільничний пішов по новий аркуш. За два метри від мене були відчинені двері до іншого кабінету де сиділи затримані, один із них запитав чи не має у мене цигарки. Засунувши руку до пакету в якому лежала їжа та все необхідне для Репецького, я знайшла сигарети та віддала затриманим. Все це побачив один із чергових, який несподівано підлетів до мене та несамовито почав кричати : «Ти, що ох..єла, пошла вон от цюда, ти шо модна. Я таких ох…ших як ти за 13 років ще не бачив » — потім незрозуміло звідки митьєво зявилось ще два працівники міліції, які вже удвох припнувши криком мене до стінки, почали махати кулакми. Їхні очі налилися кров’ю. Один із них почав кричати «Викинь її звідси. Пошли її …!!» Від такого крику навіть участковий розгубився.
Розуміючи те, що озвірівші міліціянти вже в стані неймовірного звичного для них афекту, я швидко витягнули із сумочки посвічення журналістки, і спокійно почала водити, за їхнім же методом, перед їхніми очима дієвим документом. Після цього усі п’ять міліціонерів завмерли, неначе побачили перед собою самого Януковича. Ця німа сцена тривала хвилин з дві. Заорештовані невимушено почали сміятися. Із міліціянтів ніхто нічого не говорив, усі почали переглядуватися одне на одного і швидко згадувати, хто із них більше наговорив зайвого.
Вийшовши на вулицю, моє серце ще більше почало обливатися кров’ю, бо для мене стало ще більш зрозумілишим в якій самі небезпечній для життя будівлі я залишаю Репецького. Подихавши на свіжому повітрі ще хвилин з 5, я з останею надією зателефонувала до начальникай управління по звязкам із громадськістю у Полтавській області Юрія Сулаєва та повідомила про те, що сталося, але очільник правової системи відповів що наразі відпочиває із дружиною на морі тому зарадити нічим не може.
Ірма Крат
26 ответов
могли б и убить…. даже странно почему не убили? отвлекать милицию ото сна смертельно опасно! ведь их служба так трудна… Индыло тоже перед сном участкового отвлёк да не было у него корочки.
“За два метри від мене були відчинені двері до іншого кабінету де сиділи затримані, один із них запитав чи не має у мене цигарки. Засунувши руку до пакету в якому лежала їжа та все необхідне для Репецького, я знайшла сигарети та віддала затриманим.” — дура. Даже в зоопарке написано — “Животных не кормить”. Какого лезть в чужой монастырь со своими правилами?
Животное с погонялом “Новини” успокойся, тебя никто не собирается кормить.
Вбивати мєнтов як скажених собак скрізь і завжди, у будь-який спосіб (ліпше ще маленькими) — справа шляхетна і надзвичайно корисна.
Чомусь мене не покидає впевненість, що прокуратура навіть кримінальну справу не відкриє проти мусорів (бо такі покидьки — не міліція і, навіть, не менти). Неодноразово перетинаючись з в житті з такого роду випадками, я можу сказати — райвідділи міліції — це організовані злочинні угруповання. Причому з часів совдепії вони не змінились анітрохи.
То ,что ОБНОНы “крышуют”, а то и прямо возглавляют наркопотоки — не новость. Да вот почему то бывший министр и пальцем не пошевелил , для изменения ситуации(и не только с наркотой).А ведь реформа полиции в Грузии началась с действий МИНИСТРА МВД и ПРЕЗИДЕНТА.Спасибо Луценко и Ющенко за результат!!!Нисколько не оправдывая хамов в милицейской форме , замечу , что 1) работают там не лучшие, а те , кто есть- по советскому принципу : вы делаете вид ,что платите мне зарплату ,а я — что работаю 2) ознакомтесь со сводками преступлений (хотя бы за 1-2 текущие недели) — наши граждане убивают,насилуют,грабят(особенно в селах) прямо восю прыть — а с кем поведешься — я про контингент (и преступники , и начальники …) Ну изведете вы ментов — уже на следующий день начнется такая поножовщина… Грустно все это осозновать.
Менты и в эпоху Брежнева, казалось бы спокойную,так были, ибо эстафета идет от нквд, а это просто море крови. Кадры выращиваются из того же гнезда. Перерыва не было.
Пойдите и поработайте в милицю,особенно в райотдел или просто покатайтесь в дежурной машине сутки, а на следующий день (после суток) поганяйте по судам, прокуратурам , кабинетам начальников.А вообще в нашем государстве все привыкле искать виноватых,в частности работников милиции.Будто в других структурах всё хорошо.Мой совет: начните каждый с себя.Я лично разделяю людей не профессиям,а на порядочных и не порядочных.И что за слово такое — милициянт?
Это зверинец, а не райотдел, экспонаты ещё те, зверье не пуганное. Переработались блин. А нафиг тогда кормить УВБ, ОРЛС, штаб?
Не сомневаюсь, что такие же порядки в любом РОВД. Везде работают такие же уроды. Но прочитав текст, я понял еще одну истину: в нашей стране журналист это тот, у кого есть корочка (ксива). Получив такую корочку вовсе не обязательно уметь грамотно писать. Прямая речь — без сомнения языком персонажа, но все остальное… Это уж слишком. К слову сказать после работы министром МВД Юрий Витальевич Луценко работал зам.главного редактора газеты. Он наверняка знал куда идти. (подпись — ГВП)
Ірмочко, дякую вам за вашу особисту мужність та порядність.
Сподіваюся, що ви зможете пригорнути увагу громади до того лиха та беззаконня, в яке потрапив Репецький
Для “проходя мимо” — проходи. И подумай, а может ли сидящая в коридоре барышня просто отравить нафиг попросившего сигарету? По просьбе подельников. И режимное ли место — райотдел? И почему передачи проверяют. Песдеть-то все горазды, защитнички…
Danke Donbass — unsere president PIDORAS
Хотелось бы спросить, чья это проблема — передача сигарет сидевшим в какой-то комнате без присмотра неизвестным лицам, то ли доставленным, то ли задержанным, то ли вовсе зашедшим просто так, разве не милиционеров, что посетительница должна соблюдать их внутренние порядки? С какой радости? Сами прощёлкали. А уж матерные наезды на журналистку по этому поводу, вообще за рамками вообразимого и тянут как минимум на админку.
ЗЫ Складывается впечатление, что все работнички были пьяны в хлам и просто офигели от счастья.
Обругали Ирму. Обчное поведение ментов. Ничего нового.
Ничего нового. Вчера набросились на одного, сегодня на другого. Обычное поведения тех, кто “служит нам днем и ночью”.
приехала на такси с киева в полтаву, слушайте, действительно переживала наверное!
Кум куму — різниця! Кум Саакашвілі за п,ять років зробив більше ніж кум Ющенко за п,ять років встиг наобіцяти! А взагалі Ірма з правописом не дружить. Хоча тема дуже актуальна!
Так в селах міліції давно немає. До села із райвідділу 10-20-50 км,якщо когось даже вбивають і вам вдалось дозвонитись то може через 2-3 години і приїдуть,а може зранку, а може коли вже труп так тоді й спішити не варто. Ніякого патрулювання сіл немає,роби що хочеш.Так що більша поножовщина не почнеться.
А реформувати нашу міліцію неможливо. Потрібно всіх звільнити ,створити шось нове-може поліцію,але туди не брати щодного хто там служив і в кого хоть хтось в сімї а ж до діда включно там служив.
Проблема в тому, що перед тим як писати такі статті необхіно було зясувати, що за вказаною адресою розміщено два відокрмлені підрозділи, Київський райвідділ міліції та та ізлятор тимчасового тримання при Полтавському міському управлінні. Вказаними підрозділами керують різні керівники,підрозділи повністю незалежні і звичайно вийшло непорозуміння коли до від працівників Київського РВ вимагають показати людину яка утримується в ІТТ. Що незрозуміло?
непонятно за что гр.Р задержали? и не понятно почему переть за сто км журналистке? в Полтаве там что СМИ нету? да и при чем здесь райотдел? условия содержание и законность проверяет прокуратура, к прокурору и нужно было ехать. Да и вообще изходя из практики такие супер статьи рожают за небольшой навар не правдолюбцы а барыги которые на чужом горе наживаются или родственники которые не знают куда бежать
А вообще интересно за что задержали, вы ж гляньте какой оборот — задержали борца с наркотрафиком! может соседа ножем пырнул или жене молотком в голову..
А журналиста и правда сильная, история вышла прям как про “апельсины менингитом наколотые”
в добавок к двум предыдущим коментариям…
Во-первых, это ещё один факт, доказывающий, что милицию постоянно пытаются ввязать и перемешать с политикой…
Во-вторых, любой, кто выше высказался против “ментов”, “мусоров”, “поліціянтів” и т.д., при любом “неровном” движении со стороны простых хулиганов в их сторону, или, не дай бог, кто-то обидел, сразу бегут в милицию, и плачут с порога роняя сопли и слюни.
В третьих, Люди, перестаньте быть быдлом и скармливать в себя всякое дерьмо, бить себя в грудь и требовать немедленно всех казнить. А хоть один из Вас придёт работать в ту милицию, пахать сутками, практически без выходных, почти не видеть семьи и это аж за 1800 — 2200 грн. в месяц и ещё при этом снимать квартиру за 1500 грн., как минимум? Не говорите ничего, отвечу сам. Конечно же нет!!!!!
В четвёртых, я знаю друзей детства автора статьи которые говорят, что она с юных лет состоит на учёте в “психушке” Гадячского района. Кто сможет может проверить.
И последнее, прежде чем переживать за кого-то, оглянитесь, может и за вами есть грешок. Нет? А вот за ним этого добра навалом, поверте, “послужной список” там добротный, жалко что здесь выложить не могу…
Я так понимаю,что произошедшее в дежурке — норма и мат, и хамство? Или не было такого?
Психічно хвора не може мати власну газету, власний магазин, їздити на джипові, і до психічно хворих люди масово, я повторюсь — масово ніколи не звертаються за допомогою. Також, Ірма Крат визнана найбажанішою нареченою Полтавщини, про це написали у “Газеті по українські”. Це так із особистого життя. Вона також є переможницею міжнародного, ще раз наголошую міжнародного, а не всеукраїнського конкурсу “Проти катувань”. Наразі, очолює Гадяцьку районну організацію “Народної партії” Володимира Литвина. Минулого року балотувалася на мера міста Гадяча — здобула 2 місце із семи кандидатів. А чим ви можете не психічно хворі можете похвалитися??? Цікаво б було прочитати.
для думки: не нужно своих идолов навязывать остальным..и джипы есть и магазинов хватает и это не заслуги. Семья, дети — это ДА! этим гордяться, а в мэры балотироваться много ума не нужно, у нас этого говна по всей Украине хватает