Як підприємиець перетворився на організатора злочинного угрупування

Вести бізнес в Україні – справа відповідальна, а іноді – небезпечна. Не виключено, що хтось може попросити бізнесмена «поділитися» прибутками. І відмова коштуватиме свободи. Житомирський підприємець Вадим Бенківський стверджує, що з ним сталася саме така ситуація. Відмовився ділитися і опинився в СІЗО.
В квітні 2010 року до Вадима на роботу приїхали особливі гості – співробітники УБОЗу Житомирської області. Не представившись та не пред’явивши документів вони затримали бізнесмена, і в присутності його робітників звинуватили у розповсюдженні дитячої порнографії. Після цього посадили до службового авто та вивезли за територію підприємства.
Потім, як стверджують свідки, двоє невідомих осіб, які були присутні у складі оперативної групи при затриманні, самовільно сіли до відкритої машини Вадима і оглянули салон.
За три години поспіль правоохоронці вже у складі оперативно-слідчої групи нарешті вирішили провести обшук його відкритого автомобіля. Звісно без згоди на це господаря, і без санкції суду. І тут (о, диво!) в машині було знайдено два пакетики з білою речовиною.
Вадима Бенківського везуть до Богунського відділку міліції м.Житомира, хоча затримували його в Корольовському районі. І там незаконно тримають 7 днів, в процесі змінюючи звинувачення. Розповсюдження дитячої порнографі вже не цікавить правоохоронців. Тепер Вадима звинувачують у зберіганні та збуті психотропних речовин. І тут знову диво! На час розгляду справи судом, висновком експерта не встановлено що вилучена суміш є наркотичною. Та навіть не встановлено, що це за речовина.
Чи варто казати, що протягом перебування в міліції бізнесмен зазнав катувань, про що є довідка з травмпункту. Та з нього вимагали зізнання в скоєнні злочинів, які він не скоював. І чи варто казати, що прокуратура не відкрила по цим фактам кримінальну справу? Навпаки, прокуратура, не зважаючи на висновки експерта та всі інші докази невинуватості Вадима і надалі активно підтримує обвинувачення в суді, та вважає що саме він займався збутом наркотичних речовин.
Далі стає ще цікавіше. Вадим з подивом, із матеріалів справи, дізнається, що він був у розшуку з 2008 року. Хоча навіть не підозрював про це. Він займався підприємницькою діяльністю за адресою, що вказана в його свідоцтві. Щодня ходив на роботу. В червні 2009 році одружився, та здав державні іспити в Національному Університеті Внутрішніх справ України, отримавши кваліфікацію спеціаліста в галузі права. Виявилось, що постанова про оголошення його у розшук була датована серпнем 2008 року, а кримінальна справа була порушена в квітні 2009.
Події розвиваються стрімко. За деякий час з обвинувачення у зберіганні та збуті наркотичних речовин Бенківський В.М. перетворюється на керівника злочинної групи. Підписка про невиїзд заміняється судом на тримання під вартою, так як злочин є тяжким, а Вадим з 2008 року знаходиться в розшуку, та ухиляється від слідства.
За два тижні до того, як Вадима запроторили за грати, у нього народилася донька Злата. І на даний час через те, що батько втратив можливість вести підприємницькі справи, родина знаходиться в скрутній ситуації.
Вадим Бенківський В.М. знаходиться в СІЗО більше 14 місяців. Суд не поспішає з винесенням вердикту. Не відомо скільки ще часу доведеться чекати на справедливе рішення, так як прокуратура не має процесуальної можливості довести його провину і причетність до інкримінованих злочинів.
Крім того по м. Житомиру такі випадки вже стали закономірністю. Міліція в такий спосіб заробляє гроші, підтвердженням цього є затримання працівниками СБУ України, всього Житомирського відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків, разом з керівником, які на даний час заарештовані та знаходяться під вартою. А Європейським судом з прав людини на початку 2011 року було винесено рішення про виплату Україною суттєвої грошової компенсації громадянину м. Житомира, який був невинен та незаконно перебував за гратами більше 5 років ( про що було відкрито повідомлено по телебаченню в новинах) .
До того ж, за словами захисника стисло по матеріалах кримінальної справи на момент закінчення судового слідства.
I. Процесуальна необхідність проголошення виправдувального вироку.
1. 14.04.2009 року порушена кримінальна по ч.2ст.307 КК України. Кваліфікаційні ознаки,- збут психотропних речовин групою осіб у великих розмірах. Висновком експерта не встановлено що вилучена у обвинувачених речовина є наркотичною чи психотропною та не встановлено її назва але вказано, що вона містить «амфетамін» та «метамфетамін» в процентному співвідношенні не більше 15% до загальної маси, які згідно Постанови Кабінету міністрів України № 770, є психотропними засобами, обіг яких обмежено. Згідно цієї ж Постанови для встановлення обмеженого законного обігу психотропних речовин, які знаходяться в загальній масі дослідженої речовини, необхідно встановити наявність можливості її вилучення із загальної маси речовини легкодоступним способом, у кількості,і що дає змогу зловживати ними. Так як при неможливості вилучення вказаним способом і у необхідній кількості дана речовина може виключатися із сфери дії деяких заходів контролю за їхнім обігом. Тобто встановлення відсутності або наявності законного обігу, як слід свідчить про відсутність складу злочину. Досудовим слідством необхідні дослідження проведені не були. У суді для усунення недоліків та встановлення об’єктивної істини проведення необхідних досліджень було також проігноровано. Тому на момент закінчення досудового слідства по справі, склад злочину процесуально встановити неможливо так як відсутня назва загальної маси речовини та її належність а також заборона законного обігу в зв’язку з вищенаведеним. Крім того в поданих до суду клопотаннях був проведений розрахунок маси вилученої психотропної речовини яка явилась причинами та підставами до порушення кримінальної справи з припущеннями, що ця речовина була у чистому вигляді та її розрахункова маса становила 0,87482 грами. Враховуючи встановлену загальну масу психотропних речовин у складі вилученої речовини — амфетамін та метамфетамін, та приймаючи до уваги наказ МОЗ України № 188 від 01.08.2000р. /великі розміри від 1,5 до 15 грами/ очевидно, що якби вказана психотропна речовина навіть була вилучена в чистому вигляді, то вона б складала тільки невеликі розміри, котрі знаходяться у незаконному обігу /адміністративне правопорушення ст. 44 КпАП України/. Тобто це додатково вказує про відсутність складу злочину.
2.Збут психотропних речовин слідством встановлено на підставі оперативної закупівлі у громадянина Денисевича А.Л. покупцями з вигаданими прізвищами. Відео зйомка та аудіо запис при проведенні оперативної закупівлі не застосовувались. Покупці проводили закупівлю у багатоповерхового будинку без нагляду співробітників МВС, не відомо де і у кого. Впізнання покупцями громадянина Денисевича А.Л. не проводилось. Та крім того, в порушення вимог п.2.8 Інструкції про проведення оперативної закупівлі співробітниками МВС затримка продавця громадянина Денисевича А.Л. по невідомих причинах не проводилась, та надані покупцям кошти на закупівлю наркотичних речовин, із зазначенням номерів купюр, не вилучались. Враховуючи наведене, беручи до уваги заперечення Денисевичем А.Л. факту збуту психотропних речовин, з вказівкою, що він в той час був на роботі та посилання на непричетність Бенківського В.М.до злочину очевидно, що у слідчого були відсутні причини та підстави на порушення кримінальної справи за ч.2 ст.307 КК України. Та як слід, і всі інші слідчі дії, у тому числі і арешт, були протиправними та незаконними. Всі інші докази по справі є припущеннями обвинувачення, так як ґрунтуються на показах свідків, котрі на момент закінчення судового слідства не підтверджені, та в загалі спростовані вище наведеними доказами у їх сукупності.
11.Порушення вимог кримінально-процесуального Закону України, які свідчать про відсутність процесуальної можливості провадження судового слідства.
1.Порушений строк провадження досудового слідства, так як досудове слідство було продовжено до трьох місяців 10.07.2009 р. Прокуратурою Житомирської області, і в матеріалах справи відсутні процесуальні дії слідчого, шляхом винесення постанови про зупинення або відновлення досудового слідства, та тільки 06.08.2009 року винесена постанова про продовження строків досудового слідства, погоджена з прокуратурою. Тобто очевидно, що слідчий з 10.07.2009 р. провадив наступні слідчі дії незаконно, в тому числі і направлення подання до Прокуратури про продовження строків досудового слідства від 06.08.2009 р.
2.Постанова про оголошення у розшук підзахисного Бенківського В.М., як обвинуваченого, по кримінальної справі винесена слідчим 11.08.2008 року, тобто датована 2008 роком, хоча дана кримінальна справа порушена у квітні 2009 року.
3.В порушенні вимог ст.98-2 КПК України постанова про порушення кримінальної справи не була надана для ознайомлення підзахисному Бенківському В.М., так як на ній немає його підпису про ознайомлення, а тільки стоять підписи інших обвинувачених по справі, та в матеріалах кримінальної справи відсутні відомості про вручення копій або ознайомлення. Тобто порушено право на захист Бенківського В.М., так як він був обмежений слідством в праві на оскарження вказаної постанови.
4.Слідчий у повному обсязі проігнорував вказівки ГСУ МВС України про усунення недоліків при провадженні досудового слідства, а лише обмежився рапортом про відсутність на його думку необхідності виконання вказаного.
5.В матеріалах справи відсутні дані про виконання слідчим вимог ст. 217 КПК України /ознайомлення потерпілого з матеріалами по справі та подання клопотань/, тобто в повному обсязі порушено і право на захист потерпілого.
При наявності вказаних порушень кримінально-процесуального Закону України, зазначених у п.11, суд взагалі не мав можливості на проведення судового слідства по справі, та повинен був при попередньому розгляді повернути справу на досудове слідство. Все вище наведене більш детально з вказівкою на аркуші справи, та вимоги діючого законодавства були надані суду в заявленому клопотанні. Але суддя, як головуючий по справі, фактично проігнорував наведене, так як відмовив в задоволенні клопотання, та зазначив, що захисник надав рекомендації суду щодо аналізу доказів і не вказав які саме слідчі дії потрібно виконати. При цьому всьому суддя, як головуючий по справі, з невідомих причин на протязі судового слідства постійно відмовляв в задоволенні клопотань про проведення необхідних слідчих дій для встановлення об’єктивної істини по справі.
Додатково на розгляд суду була заявлена скарга на незаконне затримання, яку суддя розглянув усно в порушення п.7 ст.106 КПК України /розгляд скарги шляхом винесення письмової мотивованої постанови/ та відмовився на додаткове клопотання взагалі виносити мотивовану постанову. Враховуючи наведене і той факт що в додатковому клопотанні було зазначено саме про необхідність винесення мотивованої постанови по скарзі, для подальшої реалізації Конституційного права підсудного на захист шляхом звернення до Європейського суду з захисту прав людини, очевидно що суддя в порушення присяги відмовив та обмежив підсудного в його Конституційних правах.
Цікаво, яким чином відреагує Генеральна Прокуратура України та Вища Рада Юстиції України на вказані порушення діючого законодавства України співробітниками УБОЗу, слідчого відділу МВС України в Житомирській області і порушення присяги суддею Побережним В.Й., як головуючим, при розгляді даної кримінальної справи по суті. Чи восторжествує справедливість.
Продовження слідує.