Смягчить нельзя усилить-3

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ім. Ярослава Мудрого

000001 61024, Харків-24, Пушкінська, 77

телефон (0572) 49-12-90, факс (0572) 47-58-25

30.10.00 № 825-30-1171

На №

Сіліній Галині Іванівні

просп. Оболонський, 49, кв. 47,

м. Київ, 04209

Вовокодав Кларі Данилівні

просп. Ватутіна, 2, кв. 57,

м. Київ, 02218

Шановні Галино Іванівно та Кларо Данилівно!

У відповідь на Ваш лист від 17 липня 2008 кафедра кримінального права вважає за можливе повідомити таке.

Відповідно до частини 1 статті 5 КК України зворотну дію в часі мають лише такі закони про кримінальну відповідальність, які скасовують злочинність діяння або пом’якшують кримінальну відповідальність. Закони, які встановлюють злочинність діяння або посилюють кримінальну відповідальність, відповідно до частини 2 статті 5 КК зворотної дії в часі не мають.

Стаття 93 КК України 1960 р., в редакції, чинній після 29 грудня 1999 року, була більш м’якою, ніж у редакції, чинній до вказаної дати, оскільки із зазначеної дати Конституційним Судом України було скасовано покарання у виді смертної кари. Тому нова редакція ст. 93 КК 1960 р. отримала зворотну дію і поширювалася на осіб, які вчинили злочини до 29 грудня 1999 року. Законом від 22 лютого 2000 року було введено покарання у виді довічного позбавлення волі, отже кримінальна відповідальність за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах знову була посилена порівняно з тією, яка була передбачена КК України в редакції, чинній після 29 грудня 1999 року. Тому закон від 22 лютого 2000 року не має зворотної дії в часі.

У зв’язку з викладеним, особам, які вчинили злочини до 29 грудня 1999 року, не може бути призначене довічне позбавлення волі, незалежно від того, у який період було постановлено вирок суду, у тому числі й після 29 березня 2000 року.

В. о. завідувача кафедри кримінального права професор

В. І. Тютюгін

21100, м. Вінниця, вул. Островського 2,

Вінницька установа виконання покарань

УДДПВП України у Вінницькій області (№1)

Шановний Миколо Миколайовичу !

На Ваш лист від 03.11.2011 повідомляємо наступне.

Закони України є чинними до їх скасування у встановленому Конституцією порядку. Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України (повністю чи в певній частині ) може втратити чинність у зв’язку з визнанням його Конституційним Судом України таким, що суперечить Конституції України і є неконституційним). Відтак, положення КК України 1960 року, які передбачають смертну кару як вид покарання, втратили чинність з моменту винесення Конституційним Судом України рішення від 29.12.1999 №11 рп/99. З цього моменту смертна кара не могла призначатися судами, а раніше винесені вироки, якими був призначений даний вид покарання, повинні були бути приведені у відповідність до нового закону.

При цьому, КК України, в редакції після 29 грудня 1999 року, є більш м яким, ніж у редакції, чинній до вказаної дати, оскільки зі вказаної дати Конституційним Судом України було скасовано покарання у виді смертної кари. Тому нова редакція КК отримала зворотну дію і поширювалася на осіб, які вчинили злочини до 29 грудня 1999 року. Законом від 22 лютого 2000 року було введено покарання у виді довічного позбавлення волі, отже кримінальна відповідальність за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах знову була посилена порівняно з тією, яка була передбачена КК України в редакції, чинній після 29 грудня 1999 року. Тому закон від 22 лютого 2000 року не має зворотної дії в часі.

У зв’язку з викладеним, особам, які вчинили злочини до 29 грудня 1999 року, до вказаної дати могла бути призначена смертна кара, яка після вказаної дати повинна бути змінена позбавленням волі на строк не більше 15 років.

В.І. Тютюгін

ІНСТИТУТ АДВОКАТУРИ

ПРИ КИЇВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА