ORD

Человек не терпит насилия!

Вы можете читать нас на следующих доменах:
ord-ua.info ord-ua.biz ord-ua.org

RSS Вікно в Європу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Днями сайт «Тема» опублікував такий собі «Міліцейський календар» на 2010 рік – викладені в хронологічному порядку інформаційні повідомлення про злочини, скоєні щодо громадян співробітниками органів внутрішніх справ за минулий рік. Список величенький – починаючи зі смерті затриманого в камері Новобузького райвідділу Миколаївської області, яка трапилась 3 січня, і закінчуючи пограбуванням у Довгинцівському райвідділі м.Кривий Ріг 19-річного Максима Слободяна в ніч з 26 на 27 грудня (http://tema.in.ua/article/6232.html).

 

Новий рік тільки розпочався, але вже можна констатувати збільшення кількості повідомлень у пресі про міліцейські злочини, принаймні, у порівнянні з минулорічним січнем. Чи не кожен день інформагентства приносять чергове повідомлення про витівки «стражів правопорядку». Міліцейське нахабство та переконаність у власній безкарності просто приголомшують. Наприклад, на залізничному вокзалі в Мукачевому в Різдвяну ніч два міліціонери взялися перевіряти документи в мешканця Ужгорода. Під час «особистого огляду» ці, так би мовити, «правоохоронці» викрали в чоловіка картку, на яку нараховувалась зарплатня. За годину через банкомат залишок зарплатні – 940 грн. - був з рахунка знятий. Але банкомат мав фотокамеру, яка й зафіксувала обличчя крадіїв у погонах.

 

А ось ще одне повідомлення: 23 січня в Києві міліціонери затримали громадянина Данії Бальджита Лала «для перевірки документів». Оскільки паспорта в іноземця з собою не було (він не знав, що Київ перебуває в прикордонній смузі й всі мешканці міста мають цілодобово тримати при собі посвідчення особи), іноземного гостя забрали до відділку міліції. «Міліція вимагала в Лала гроші, але коли дізналися, що в нього їх немає, вони двічі вдарили та відпустили через 30 хвилин», — повідомляють новинярі…

 

Немає гречки, натомість є Пшонка

 

Втім, обвинувачувати міліцію в пограбуваннях та розбійних нападах – це все однаково, що закидати кішці, що вона ловить миші. Можливість безкарно набивати кишені за рахунок співгромадян – це нині головний мотив тих, хто вирішив розпочати службу в міліції. Ані престижної професії, ані чесного заробітку міліцейські погони дати не можуть. Єдина втіха міліціонера – отримати на законних підставах пістолет і вийти на битий шлях.

 

Сподіватись, що край міліцейській злочинності покладе міністр Могильов – то смішити самих себе. Достатньо подивитись на спотворене інтелектом обличчя пана міністра та послухати його феєричні промови – і стане зрозумілим, чому МВС України не реагує ані на викривальні публікації в пресі, ані на запити адвокатів, ані на вимоги європейських дипломатів покласти край систематичним порушенням українською державною прав людини. Та й загальні міркування підказують, що ніяка система не здатна ефективно контролювати сама себе – контрольні функції мають здійснювати зовнішні інституції. Зокрема, для нагляду за додержанням законів правоохоронними органами в Україні існує прокуратура.

 

Саме районний прокурор зобов’язаний слідкувати за тим, щоби міліціонери піднаглядного райвідділу чи райуправління не порушували закон. Щодня помічник прокурора має перевіряти книгу обліку осіб, що доставлені до чергової частини райвідділу, рахувати по головах ув’язнених у приміщенні для затриманих, вживати заходи для негайного звільнення тих осіб, які примусово доставлені до міліції без належних підстав. Якби прокуратура України дійсно здійснювала б нагляд за дотриманням законності, то ніякі міліціонери не могли б відібрати в мешканця Ужгорода зарплатну картку чи притягнути до Подільського райуправління столиці журналіста Мустафу Наєма з метою «встановлення особи». Оскільки, відповідно до п.2 ст.11 Закону України «Про міліцію», міліціонери праві перевіряти в громадянина документи, що посвідчують особу, лише в тому випадку, якщо цього громадянина підозрюють у вчинення правопорушення. А проводити особистий огляд взагалі можна лише в приміщенні органу внутрішніх справ і тільки при складанні протоколу затримання.

 

Перевірка міліціонерами документів «просто так» є беззастережною підставою для звільнення таких працівників з лав міліції. А у випадку, якщо громадянина доставили до райвідділу лише тому, що в нього не було з собою паспорта, прокурор зобов’язаний порушити проти міліціонерів кримінальну справу за ознаками ч.1 ст. 371 Кримінального кодексу України (незаконне затримання). Якби б органи прокуратури притягнули бодай десяток підлеглих Могильова до кримінальної відповідальності за такі дії, пан міністр би тоді напевно запам’ятав, що громадяни не повинні носити з собою посвідчення особи за винятком перебування в прикордонній смузі чи на території, де введено надзвичайний стан.

 

Ситуація в прокурорським наглядом і раніше була катастрофічною, але зараз, після призначення Генеральним прокурор України Віктора Пшонки, саме існування прокуратури та споріднених з нею судів і міліції становить національне лихо. Будь-які спроби реформувати цього монстра приречені на невдачу, а єдиним виходом вбачається лише тимчасова ліквідація в нашій державі судів, прокуратури та міліції. Це дасть не тільки колосальну економію бюджетних коштів, але й призведе до значного покращення криміногенної обстановки й різкого зменшення вуличної злочинності та посягань на права й свободи громадян.

 

У термінах міжнародного права можна констатувати, що в Україні відсутні ефективні засоби правового захисту, а міліція, суди й прокуратура становлять собою єдине організоване злочинне угруповання загально-кримінальної спрямованості. Розбійні напади, вимагання, грабежі, крадіжки майна громадян та юридичних осіб – це традиційні «напрямки діяльності» цього ОЗУ. Окрім того, окремі підрозділи цієї банди спеціалізуються на більш вишуканих способах заробітку – постачання наркотиків, торгівля людьми, створення так званих «конвертаційних центрів» для легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом.

 

І ця обставина аж ніяк не є внутрішнім питанням України, оскільки наша державна ратифікувала Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, прийнятий 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН.

 

У пункті 3 статті 2 цього Пакту проголошено наступне:

 

«Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов’язується:

а) забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні;

b) забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту;

с) забезпечити застосування компетентними властями засобів правового захисту, коли вони надаються».

 

А у випадку, якщо держава-учасниця порушує ці зобов’язання, вона може бути піддана передбаченим Пактом заходам впливу.

 

Оскільки в сучасній Україні правоохоронні органи та правосуддя відсутні, єдиним мирним способом обмежити апетити прокурорсько-суддівсько-міліцейської банди є лише міжнародний тиск. Якщо й це не допоможе, наступним кроком, очевидно, стане створення громадянами партизанських загонів імені Устима Кармелюка.

 

Лікнеп для потерпілих

 

Ініціатива Євросоюзу заборонити в’їзд до Європи шістьом десяткам суддям, прокурорам і слідчим з Росії, які причетні до переслідування й смерті юриста Сергія Магнітського, створила прецедент, гідний самого широкого застосування. Зусиллями Вінницької правозахисної групи та її координатора Дмитра Гройсмана відповідні пропозиції щодо України 10 січня 2011 року були вручені Єврокомісару Штефану Фюле, а зараз правозахисники й журналісти утворили ініціативну групу з документування фактів злочинної діяльності українських чиновників, відносно яких слід вжити санкції в першу чергу. У цьому списку — Голова СБУ Валерій Хорошковський, перший заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін, прокурор Дніпропетровської області Наталія Марчук, прокурор Вінницької області Олександр Шморгун, начальник ГУ УМВС України в Дніпропетровській області Віктор Бабенко та інші «правоохоронці», що уславились демонстративним заохоченням беззаконня та порушенням прав людини.

 

Але ця ініціатива має підкріплюватись, перш за все, грамотними діями самих громадян, потерпілих від державної сваволі. Саме вони, а не журналісти чи правозахисники, першими стикаються з членами прокурорсько-суддівсько-міліцейської угруповання і саме вони мають найбільше можливостей документувати злочини представників влади для подальшого подання скарги в Європейський суд з прав людини та інформування міжнародної спільноти про те, що коїться в Україні.

 

Ми ж, зі свого боку, на конкретному прикладі криворізького хлопчика Максима Слободяна покажемо, як можна збирати докази відсутності в Україні правосуддя й будь-яких ефективних засобів правового захисту. Дамо взірці заяв про порушення кримінальної справи, різноманітних процесуальних документів, скарги до Європейського суду з прав людини. Докладніше розкажемо про «героїв» — суддів і прокурорів з Дніпропетровщини. Оприлюднимо офіційні відповіді українських правоохоронців. Розповімо про реакцію західних дипломатів. Це буде такий собі майстер-клас з метою надати громадянам алгоритм дій у випадку попадання в щупальці «правоохоронного» спруту.

 

Але перед тим, як йти по наших слідах, радимо постраждалим від державного свавілля пам’ятати про наступне:

 

1. Жертвою прокурорсько-суддівсько-міліцейської банди може в будь-який момент стати будь-який громадянин України, що не належить до касти недоторканних (не є народним депутатом, прокурором, бізнес-партнером синів Президента й т.п.), або іноземець – незалежно від його поведінки та законослухняності. Підставою для затримання, арешту й наступного засудження до кількох років ув’язнення може бути лише наявність у громадянина мобільного телефону, який приглянувся дільничному інспекторові. Тому кожний громадянин України або іноземець, якого доля закинула на територію нашої держави, має бути готовим до того, що в будь-який момент на нього вдягнуть наручники. Це – не жарт і не перебільшення. Це – реальність.

 

2. Українські судді взагалі не здатні безплатно виносити законні та обґрунтовані рішення навіть по очевидних справах. Більш того, якщо підсудний має неспростовне алібі, але відмовляється позолотити судді ручку, він напевно буде засуджений. І зовсім не тому, що судді в нас такі садисти. Просто в подібний спосіб прокурорсько-суддівсько-міліцейська корпорація дає зрозуміти – безплатно буває лише сир у мишоловці. І хай громадяни не плекають ілюзій, що якщо підсудний явно невинуватий, то він може розраховувати на безплатну справедливість. Оскільки безплатні судові рішення підривають підвалини існування корпорації «Правосуддя».

 

3. Якщо людина потрапила в жорнова українського «правосуддя», їй треба, перш за все, фіксувати злочини правоохоронців і суддів. Генеральний прокурор України Віктор Пшонка хоча й закликає збіглого екс-міністра економіки Данилишина, проти якого порушена кримінальна справа, приїхати в Україну та довести свою невинуватість, сама ця прокурорська ескапада свідчить, що керівництво Генпрокуратури навіть не усвідомлює, що це прокуратура має доводити вину обвинуваченого чи підсудного, а ніяк не сам громадянин – свою невинуватість. За таких умов збирати докази власної невинуватості можна, але сенсу не має. Українські суди подібними дрібницями не цікавляться, а в Європейському суді з прав людини не встановлюють, хто правий, а хто винуватий. Там розглядаються скарги на порушення державами настанов Конвенції з прав і основоположних свобод людини. Тому для Євросуду треба фіксувати саме злочини представників держави.

 

4. Збирати докази відсутності в України ефективних засобів правового захисту дуже просто – шляхом подачі відповідних процесуальних документів. Наприклад, якщо Вас незаконно затримали та побили міліціонери, треба подати заяву про злочин у прокуратуру. При цьому слід мати на увазі наступне:

 

- Звернення в прокуратуру має називатись саме «заява про порушення кримінальної справи» або «повідомлення про злочин» або «заява про злочин» і містити позначку, що воно подається в порядку статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України. У тексті звернення має обов’язково міститися прохання порушити кримінальну справу та притягнути винних до кримінальної відповідальності. Лише в цьому випадку звернення буде вважатись таким, яке треба розглянути впродовж максимум 10 днів згідно з процедурою, встановленою КПК України. За результатами розгляду такої заяви чи повідомлення повинен бути винесений процесуальний документ – постанова про відмову в порушенні кримінальної справи (можете не сумніватись, що ніхто кримінальну справу проти злочинців у погонах порушувати не стане), який можна оскаржити в суд протягом 7 днів з моменту отримання копії. Якщо ж громадянин подасть просто скаргу з проханням вжити заходи прокурорського реагування, то вона розглядатиметься впродовж 30 днів відповідно до іншого Закону України – «Про звернення громадян». За результатам розгляду заявник отримає лише відписку з текстом «підстав для прокурорського реагування не вбачається», яку оскаржити неможливо.

 

- Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи має бути обов’язково оскаржена до суду. При цьому в скарзі необхідно зазначити, які саме дії в ході дослідчої перевірки повинна зробити прокуратура. Скоріше за все, суддя скасує відмовну постанову й направить матеріали для додаткової дослідчої перевірки. Після чого прокуратура знову винесе постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Цю постанову треба буде знову оскаржити, але на цей раз суддя скаргу вже відхилить (це – традиція, хоча винятки, звісно, бувають). Після чого треба буде подати апеляцію на постанову судді. Ну, а далі апеляційний суд або погодиться з судом першої інстанції з ймовірністю 99,6%, або все почнеться з початку. І так – років п’ять-шість. Паралельно можна писати скарги вищому прокуророві з проханням скасувати відмовну постанову та порушити кримінальну справу. У відповідь також надходитимуть відписки. До всього цього треба ставитись з гумором і розуміти, що катавасія з подачею заяви в прокуратуру та наступним оскарженням відмовної постанови аж ніяк не має на меті покарати злочинців. Насправді, це – збір доказів того, що в Україні відсутні ефективні засоби правового захисту, що в наступному може бути використано з метою запровадження міжнародних санкцій відносно продажних суддів і прокурорів-пройдисвітів.

 

- У заявах і скаргах не треба апелювати до справедливості чи, тим більше, висловлювати будь-які емоції в сподіванні вплинути на адресата. Все однаково Вам буде відмовлено. Завдання цих звернень полягає не в тому, щоби поновити законність (це неможливо), а в тому, щоби отримати у відповідь папірця, який свідчитиме, наскільки щиросердно українські судді та прокурори плюють на міжнародні зобов’язання України в галузі прав людини.

 

І головне, що треба пам’ятати – так це перевірене історією та людськими долями гасло: «Не вір, не бійся, не проси».

 

(далі буде)

 

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»

 

 

 

 

 

 

Версия для печати

 

 

Комментировать

Комментарии - страница 1

14.02.2011 7:06 Микола Єременко

Накінець-то, Володя усвідомив, що емоціі, як і палкі заклики до совісті наших кривосудців та правоохрєнітєлєй впливають на порушене право, так само як таяння позаторішнього снігу на Тібеті. Якщо, до Чивокуня, за часів Миздобула, царювала брехня встидливого блакитного злодюжки Альхена, то зараз запанувала нахабна брехня гопника. Тобто, суть залишилась — тотальна брехня. З верху і до самого низу. І проста людина цю відверту брехню бачить і розуміє, але ж нічого вдіяти не може. Подекуди у розпачі може запалити одну податкову (Одеса), подекуди може стрельнути в товсту сраку податковоі курви, але настільки товсту, що та відразу і не зрозуміє, що то куля в сраці, а не місячні (Киів, районна податкова в районі КПІ). Але то розпач, а він на ситуацію не впливає, бо покарання має бути НЕВІДВОРОТНИМ. Саме тому, твоі пропозиціі, Володя, є паростками системного спротиву громадського суспільства державному насильству та брехні.


14.02.2011 9:33 Вамба

Яка стаття! Який чудовий перший коментар Миколи Єременка!


14.02.2011 11:14 привет янучарам, пшонкам и другим тварям!!!

15 января 2011 начинается новый ускоренный порядок рассмотрения пилотных дел в связи с прошлогодним пилотным решением Иванов против Украины. Это дело по неисполнениям судебных решений. В новом ускоренном порядке, евросуд установив неисполнение судебного решения без мнения Украины автоматически удовлетворяет жалобу по этому вопросу. Для Украины наступает дилемма: выплатить 150 миллиардов евро за скопившиеся 2000 жалоб или быть изгнанной из Европарламента.

http://bin.com.ua/print/news/economics/108576-v-poslednie-ned eli-vedushhie-yuristy-regionaly.html


14.02.2011 11:17 Павлик

Хотелось бы узнать, когда же это будет? чур я с вами у меня кувалда есть.


14.02.2011 11:39 :))

Європейський суд з прав людини продовжив термін виконання пілотного рішення «Юрій Миколайович Іванов проти України» на шість місяців, повідомляє Міністерство юстиції України.

Пілотним рішенням Європейського суду з прав людини «Юрій Миколайович Іванов проти України» державу було зобов’язано запровадити ефективний засіб юридичного захисту (або комплекс таких засобів), який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішення національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду з прав людини.

На виконання зазначеного рішення Міністерством юстиції було розроблено проект Закону України «Про гарантії держави щодо виконання рішень суду», який 14 січня 2011 року урядом подано на розгляд Верховної Ради України.

Враховуючи заходи, вжиті державою на виконання зазначеного рішення, за клопотанням Мін’юсту Європейський суд з прав людини продовжив строк виконання пілотного рішення до 15 липня 2011 року, про що повідомив листом від 21 січня 2011 року.

http://www.unian.ua/ukr/news/news-417862.html


14.02.2011 12:17 Полковник Вешняк ( м. Кривий Ріг)

“До всього цього треба ставитись з гумором і розуміти, що катавасія з подачею заяви в прокуратуру та наступним оскарженням відмовної постанови аж ніяк не має на меті покарати злочинців. - В.Б.”

Можливо ставлення з гумором та й сам гумор міг би бути дієвою підтримкою у протистоянні тій наволочи, якби не страшенна, всеохоплююча лють, котра вже не залишає можливостей для проведення процесуальних дій у межах законодавства. Маю власний досвід, коли посеред битого шляху одного лейтенантського ДАІшника вхопив за петельки та закинув, з доволі височенького узбіччя — метра два з половиною, у кювет, а інший ДАІшник вхопив того сірому та почав відтягувати його подалі, промовляючи: “Оставь єго Коля, ти же відіш, он бальной”. А коли я вже з домкратом у руках пішов на них готовий на все, бо лють вже застилала мені і очі і розум, то мєнти вскочили у свою автівку та встигли втекти. А якби не встигли, то наслідки могли б бути самі жахливі, можливо, що я там би й загинув від кулі, адже фізично здолати мене у ту мить було неможливо. Я не хизуюсь, все відбувалось точнісінько, як написано, просто безкінечні мєнтовські приниження вже довели до такого стану, що у ставленні до цих покидьків не залишається інших емоцій, ніж лють, котра в певний момент позбавляє здатності контролювати власні дії. Якщо, все ж таки, трапиться нагода власноруч замордувати хоч одного мєнта, то буду вважати цей вчинок найвидатнішою подією у своєму житті.


14.02.2011 13:12 Владимир

Пример порочности системы.Далеко ходить не надо, каждий день на линии екипажи.Вопрос сколько бензина получили в начале месяца,какой пробег всех автомобилей подразделения за какой счет ремонт.Как мы знаем выданого бензина нехватит и на неделю, о ремонте вообще нет слов.Откуда разница? Они что на зарплату заправляют автомобили.Ответ: спонсорская помощь (взятки,решалово)


14.02.2011 13:34 Відставник

:)) — Ну і при чому тут ПІЛОТНІ питання щодо виконання судових рішень ?


14.02.2011 14:09 :))

Пілотні рішення тут до того, что предыдущий оратор ошибся — с 15 января 2011 года новый ускоренный порядок рассмотрения в Евросуде жалоб этой категории НЕ начинается. Украина получила отсрочку на полгода.


14.02.2011 14:20 :))

Ой, какая прелесть:

“Займёт ли Марчук по своим доходам место одного из богатейших прокуроров Украины — время покажет, а пока всё так же к ней невозможно попасть на личный приём, как и к покойному миллионеру В.Шубе… в их правоохранительных хоромах просторные с зеркалами и дорогим кафелем уборные предназначены не только для походов на унитаз, но и для подмывания. Эту процедуру для прокуроров ввёл ещё покойный Шуба. А для чего она нужна на рабочем месте прокурам — можно только догадываться”.

http://cripo.com.ua/?sect_id=13&aid=109245


14.02.2011 14:38 Позивач

В 2010 Европейский суд рассмотрел 109 дел из Украины. Только в одном деле суд не нашел нарушений. Даже у России, Турции и Румынии этот показатель лучше. В 60-ти делах признано, что нарушены разумные сроки рассмотрения в судах, в 40 делах признано, что граждане не могли воспользоваться правом на справедливый суд, в 43 случаях наруше право на свободу и безопасность. Все эти дела еще из 2000-2004 годов. Еще не было на Украине Административного суда (читай — произвола). Когда Европейский суд дойдет до того, что началось в 2005-2007 годах и дойдет до того, что творится сейчас, честно говоря, трудно даже представить, какие решения будут приниматься. Украину ждет 10-бальный шторм решений Европейского суда и цунами требований по выплатам. Можно ни минуты не сомневаться, что не загорами решение Европейского суда о полном отсутствии в Украине эффективных способов правовой и судебной защиты (а таковых таки нет), одного из главных требований Конвенции, со всеми вытекающими из этого последствиями.


14.02.2011 15:07 Позивач

По мнению Александра Лавриновича, решения судов должны исполняться в пределах возможностей национального бюджета. “В Украине затянулся период романтического законотворчества. Наши народные депутаты, руководствуясь желанием сделать украинских граждан счастливыми, создали законодательную базу, для реализации которой необходимо несколько государственных бюджетов”,– отметил господин Лавринович.

Сын Януковича, при доходах за 2010 год больше миллиона, получил 32 тысячи материальной помощи. На судебные выплаты бюджета никогда не хватит.


14.02.2011 16:11 рух

Німецька преса “проїхалася” по Пшонці 14 февраля 2011 14:38 | УНІАН

Віктор Пшонка — виходець з Донецької області, оплоту чинного президента України.

Німецька преса розкритикувала дії Генеральної прокуратури України, підкресливши, що вона виконує вказівки діючої влади.

“На чолі Конституційного суду та Генпрокуратури в Україні – вихідці з Донецької області, оплоту чинного президента. Конституційний суд переглядає свої ж рішення, які не влаштовують Януковича, а Генпрокуратура під гаслом «боротьби з корупцією» переслідує опозиційних діячів. Сьогодні вона не гребує вже навіть справами проти родичів неугодних – як у випадку голови Верховного суду Василя Онопенка”, — пише німецька Frankfurter Allgemeine Zeitung.

«На початку лютого генпрокуратура України зробила невинне повідомлення. Ні, повідомила вона, це не відповідає дійсності, що стосовно голови Верховного суду Василя Онопенка ведеться розслідування у кримінальній справі», – пише автор статті Конрад Шуллер.

«Мовляв, пан Онопенко ніколи не проходив підозрюваним чи обвинувачуваним. Такі заяви прокуратури в Україні сьогодні мають особливе значення, бо під гаслом «боротьби з корупцією» заарештовано багатьох колишніх урядовців та теперішніх опозиційних діячів, а Василь Онопенко раніше був народним депутатом у фракції Юлії Тимошенко. ЄС та США вбачають у таких діях влади спроби тиснути на опозицію за допомогою «вибіркового правосуддя», зазначає Шуллер.

Щодо випадку Онопенка, йдеться у статті, то прокуратура забула вказати у повідомленні, що порушена кримінальна справа проти однієї з його доньок та її чоловіка, а іншого зятя Онопенка – заарештовано.

Останні дії прокуратури проти голови Верховного суду України та членів його родини є лише частиною великої картини під назвою «Підпорядкування судочинства», а пензлем при цьому водить адміністрація президента, стверджує Шуллер.

Автор нагадує, що з часу приходу до влади рік тому, президент України Віктор Янукович здійснив декілька кроків, аби прибрати до рук судову систему: контрольований ним парламент урізав повноваження саме Верховного суду України, який в 2004 році визнав фальсифікації на виборах на користь Януковича і який сьогодні очолює Онопенко; зросла роль Вищої ради юстиції, в яку одразу ж призначили вірних президенту людей; Конституційний суд почав переглядати свої ж рішення, які не подобалися президенту, а судді, які не витримали тиску влади, змушені були піти з посад.

А Конституційний суд очолив колишній кагебешник Анатолій Головін, який походить з оплоту Януковича – Донецької області, зазначає автор статті.

При цьому Конституційний суд завжди схилявся до того, аби виконувати бажання влади, а коли було незрозуміло, де розташовується центр влади, то судді брали лікарняні і вичікували з рішенням, поки ситуація не проясниться.

Після ухвалення рішення, яке дозволило формувати більшість у парламенті з окремих депутатів, а не фракцій, 30 вересня суд «остаточно відкрив Януковичу всі канали здійснення влади», зазначає Шуллер.

Суд скасував конституційну реформу часів Помаранчевої революції, яка урізала повноваження президента.

Генпрокуратура та СБУ взялися переслідувати опозиційних діячів. При цьому вирішальну роль відіграють кадрові рішення президента: на чолі прокуратури теж стоять люди з Донецька – Віктор Пшонка та Ренат Кузьмін.

І якщо останній запам‘ятався нещодавно виконанням бандитської пісні «Мурка», то біографія Пшонки багата деталями, які можуть стати матеріалом для трилера.

«Коли Пшонка був прокурором Донецької області (а Янукович – головою обладміністрації), було вбито журналіста, який писав про кримінальні зв‘язки сина Пшонки», – зазначає німецький журналіст.

У підсумку вбивство списали на бомжа, який невдовзі помер від отруєння, а син Пшонки сьогодні – народний депутат від Партії регіонів і недоторканний.

Тепер Пшонка, Кузьмін та голова СБУ Валерій Хорошковський – відповідальні за кримінальні справи проти опозиції.

«Їхня установа наказує заарештовувати членів родин неугодних суддів, опозиційних політиків, а також колишніх міністрів, проводить допити Юлії Тимошенко», – пише Шуллер.

У якому дусі вони керують своєю незалежною установою, Пшонка нещодавно описав із шокуючою відвертістю: «Як генпрокурор, я належу до команди, яка має завдання виконувати всі рішення президента», наводить автор статті слова генерального прокурора.

4 листопада Пшонка був призначений новим Генеральний прокурором України.


14.02.2011 16:27 Ровно

Бизнес семьи Луценко: из «бычья» в буржуазию 14.02.2011 11:52

Жена Юрия Луценко, экс-министра внутренних дел, призвала всех украинцев поддержать ее мужа: «Люди добрі! Мій чоловік стояв за вас багато років! Він втратив здоров`я на Майдані, відстоюючи ваші інтереси!»… На самом деле Юрий Витальевич все годы правления Ющенко не только весело куролесил на Майдане. Но и успешно «косил монету», отстаивая вовсе не народные интересы. Подробно о том, как стремительно росло благосостояние семейства Луценко, записного борца с коррупцией, в его бытность министром МВД.

Война на уничтожение, которую ведут сейчас политические верхи в Украине, имеет то несомненное преимущество для общества, что открывает истинное состояние и истинные лица наших власть имущих. Что мы знали ранее о Юрии Витальевиче Луценко до его ареста?

Полевой командир Майдана, известный юморист и драчун, экс-министр внутренних дел сделал себе карьеру, работая исключительно на государственной службе и в политической партии. Причем, будучи оппозиционером во времена Кучмы, ни Луценко, ни вся его семья не имели даже малейшего шанса заниматься предпринимательской деятельностью. В декларациях Ю.Луценко и его жены Ирины за 2004 год главным источником дохода значится относительно скромная депутатская зарплата Юрия Витальевича.

Судя по документам, попавшим в наше распоряжение, за последние 5 лет, с момента занятия поста министра внутренних дел, г-н Луценко стал не просто состоятельным – а очень богатым человеком, семья которого легко распоряжается миллионами долларов. И не исключено, что источники этого богатства арестованного госслужащего находятся под пристальным вниманием правоохранительных органов, а значит новые обвинения также станут предметом гласности.

Об этом говорит заявление адвоката Кравца Р.Ю., зарегистрированное подразделением по борьбе с экономическими преступлениями МВД незадолго до ареста Ю.Луценко в конце 2010 года. Кравец, действовавший в интересах родственницы и близкого друга семьи Луценко – гражданки N., заявил о мошеннических действиях жены экс-министра Луценко Ирины Степановна, и тестя экс-министра Нарембика Степана Васильевича и мошенническом присвоении 25 миллионов гривен!

Напомним официальные данные: Луценко по результатам 2007 года был признан самым бедным по доходам министром Кабмина – весь этот год Юрий Витальевич официально нигде не работал. Совокупный доход Министра внутренних дел Украины Юрия Луценко в 2007 году составил 1396,04 грн. (одна тысяча триста девяносто шесть грн.)

Данная сумма полностью соответствует заработной плате за минувший год. Об этом сказано в декларации о доходах главы МВД. Как сообщало МВД Украины, в то же время семья Ю. Луценко получила доход в размере 484 260,59 грн. В собственности Министра значилась квартира 27,5 кв. м, а членам семьи принадлежала квартира 55 кв. м и четыре автомобиля. В частности, автомобиль «Infiniti» с объемом двигателя 3,5 куб. см, «Volkswagen» с объемом двигателя 2,5 куб. см., «Skoda Octavia» с объемом двигателя 2,5 куб. см, «Hyundai» с объемом двигателя 2 куб. см.

На банковском счету у главы МВД размещалась одна гривня, члены его семьи сохраняли в банке 409 643,27 грн.

Но в 2008 году Юрий Витальевич вернулся на пост министра МВД, и это назначение весьма красноречиво сказалось на ростом его благосостояния!

Совокупный доход Министра внутренних дел Украины Юрия Луценко в 2008 году составил 237 тыс. 327 грн. В собственности Ю.Луценко имеется квартира (27,5 кв.м). Члены семьи Министра задекларировали кое-что новое – земельный участок (0,0775 га), жилой дом (203,9 кв.м), квартиру (244 кв.м), гараж (32,2 кв.м).

Транспортные средства: легковой автомобиль «Infiniti» (3,5 л), «Hyundai» (2 л), грузовой автомобиль «Volkswagen» (2,5 л), мотоцикл «Honda» (600 куб.см). Доходы членов семьи Ю. Луценко составили 1 млн. 061 тыс. 581 грн. Из них: 449 тыс. 695 грн. – доходы от предпринимательской и независимой профессиональной деятельности; 544 тыс. 551 грн. – зарплата. На счетах в банках у Ю.Луценко – 45 тыс. 831 грн., у членов семьи – 50 тыс. 242 грн. Ценных бумаг у главы МВД и его не семьи не было.

Покупка элитной недвижимости в центре Киева и постройка жилого дома вблизи столицы была осуществлена на деньги, занятые у ряда банков и знакомых бизнесменов семьи Луценко.

29 августа 2008 года, когда Юрий Витальевич был на министерской должности, его тесть Нарембик по просьбе дочери – Луценко И.С., оформил на себя займ в размере 25 миллионов гривен. Эти деньги он получил от друзей семьи, с целью оплаты земельного участка и недвижимости. Договор займа был зарегистрирован киевским нотариусом Ириной Сень-Силкой. Вернуть займ надо было до 28 декабря 2008 года.

Однако выполнять свои обязательства семья Луценко не стала. Многолетняя дружба двух семей разбилась о 25 миллионов. В том же году жена и тесть Луценко взяли еще один займ в 15 миллионов гривен в коммерческом банке, и располагали значительными финансовыми активами и недвижимостью. Но деньги были «в деле», и изымать их для погашения долга Луценко не счел нужным.

Разумеется, в год кризиса финансовое благополучие министра не снижалось.

Общий доход семьи экс-министра внутренних дел в 2009 году составил 1 млн. 332 581 гривну, из них зарплата – 824 555 гривен. Доход от предпринимательской и независимой профессиональной деятельности семьи Луценко составил 495 626 гривен. По договорам займа родственниками экс-министра уплачено 2 млн. 649 887 гривен и 44 копейки.

Согласно декларации экс-министра, в 2009-м он сделал еще одно супердорогое приобретение в сфере недвижимости – квартиру в 331 кв. м. Т.е. квартира в 244 кв.м была продана, и приобретена новая – еще большая, и тоже в престижном районе Киева. Какие доходы и какие расходы понесла семья в результате перепродажи недвижимости этих средств в декларации не отражено. Да и судите сами, позволяли ли доходы семьи министра МВД У родных Луценко есть два автомобиля: «Инфинити» с объемом двигателя 3,5 л, «Хюндай» – 2 л, и мотоцикл «Хонда». На счетах у Луценко – 50 000 гривен, его семьи – 10 000.

Кроме того в 2009 году члены семьи экс-министра владели ценными бумагами на сумму 18 000 и взносами, паями – на сумму 1 млн. 747 203 гривны.

Таким образом, заработав за 3 года около 2,8 миллиона гривен, семья Луценко купила почти гектар земли под Киевом, дом под Киевом, две квартиры общей площадью в 570 кв. м, грузовой автомобиль «Фольксваген» и приобрести пай в предприятии почти на 2 миллиона гривен!

Думается, одного этого несоответствия декларации реальным доходам и приобретениям чиновника в цивилизованной демократической Европе привело бы к скандалу, возбуждению уголовного дела и аресту чиновника.

Но это еще не все! Жаль, мы еще не видели декларацию 2010 года, но она должна показать поистине сказочный взлет благосостояния министра Луценко. Об этом можно судить по базе данных налоговой службы. Оказывается, в 2010 году супруга Луценко стала владелицей доли в семейном предприятии – ТОВ «Українські новітні телекомунікації» в размере 48 миллионов гривен! По весьма интересному для правоохранительных органов совпадению, именно через это предприятие, принадлежащее И.С.Луценко в 2009 году МВД под руководством Ю.В.Луценко закупило с нарушением тендерных процедур значительную партию телевизионной и компьютерной техники для оснащения украинской милиции.

Также жена экс-министра является хозяйкой 100% доли в размере 2 миллиона 850 тысяч гривен в уставном фонде ТОВ «Бізнес-центр «Лотос», расположенном на улице Туполева, 19. Рыночная стоимость особняка, принадлежащего предприятию, составляет многие миллионы долларов.

Ирина Степановна также является владелицей предприятия «Бел фам» с уставным фондом 1 миллион 100 тысяч гривен, и ТОВ «Гейтвэй-Харьков Сервис ЛТД» с уставным фондом 500 тысяч гривен.

В 2010 году супруга экс-министра МВД купила шикарный автопарк сразу из четырех автомобилей!

В настоящее время Ирина Луценко владеет такими машинами: «Мерседес-Бенц» GL 550 АА 8383 СI 2007 года выпуска (машина не б/у, а новая), «Тойота Лэнд Крузер» 200 VX 4,5L 2010 года выпуска,«Мазда»-6 ТЗ 8137 ОК 2004 года выпуска, «Рено»-19 АА 8511 ВХ 1995 года выпуска. Также ряд автомобилей оформлено на сына Луценко.

Новая «Тойота Лэнд Крузер» 200 VX 4,5L 2010 года в столичных автосалонах предлагается по цене не ниже 750 тысяч гривен. Новый «Мерседес-Бенц» GL 550 2007 года выпуска предлагается по ценам не менее 1 миллиона 150 тысяч гривен.

Связаны ли эти доходы и эта суперприбыльная коммерческая деятельность супруги Луценко с использованием служебного положения ее мужем? С «крышеванием» мошеннических операций и с не возвратом долгов? Почему семья главы МВД все последние годы живет не по средствам, и каковы источники доходов Луценко?

Будет ли в деле Луценко только один эпизод с хищением квартиры и внеочередными званиями для водителя, или там появятся новые факты уголовных преступлений? Широкий резонанс этой политической истории дает гарантию, что мы узнаем еще много нового о бизнесе человека, который когда-то клялся, что поборет коррупцию и прекратит воровство и взяточничество в системе МВД…

Автор: Анатолий Билык, dossier-ua.com


14.02.2011 16:46 Відставник

Пане Бойко ! Так що там відносно юного парашютиста Слободяна — депутатські запити, Вища Рада юстиції та Европейський суд ? А як магнітофонні записи, розшифрували, нарешті ? Чи типу — АФФТАР гучно випустив гази в калюжу і все — зробив свою справу ?


14.02.2011 17:04 Відставник

Ви,Бойко, писали: “журналісти, які поздоровляли Максима — тепер йому гарантовані виплати по рішенню Євросуду, тисяч 5-6 євро, не менше. Тепер двома суддями — Прудник і Румянцевим — займеться Вища рада юстиції. А прокуроршою Марчук — народні депутати та міжнародні правозахисні організації. Тьотка, здається, дострибалася.”. Ще перед тим: “А ми й не поспішаємо”. ТО ВСЕ ТАКИ — ЩО ДАЛІ ? Чи висловлюючись вашими ж словами — АФФТАР “дурний і тупий” ?


14.02.2011 17:14 Рівне

Насчет Юры-Терминатора,с оловянными и дикими глазами, то и лично об этом знаю. “Майданутый” полностью. Может там, в “холодной”, остынет.Скорее всего, “стукачем” будет хорошим у “кума”. При его трусости и манерах, он уже это показал по известному делу против активистов. Вот такие были назначения. Типа как и пресвитера баптистского на СБУ (это уже предел !!!). Пчеловод тогда сказал:”А теперь держитесь за стулья !!! Турчинов предлагается”.


14.02.2011 18:06 Алекс

интересно будет ОРД освещать и помогать активисту из дорожного контроля,который снял ролик про гайца и “телячью мову”? того уже одесситы приняли на 5 суток http://roadcontrol.org.ua/forum/viewtopic.php?f=77&t=5764 и там далеко не все гладко..


14.02.2011 18:29 :))

Класс! Мне затея с демонстрацией IP понравилась. Очень, знаете, поучительно. Сразу видно, что “Рівне” и “Відставник” — это один и тот же провокатор.


14.02.2011 18:37 читатель

Геринг — основатель гестапо, уже в предсмертном отчании, в глазах рибентропа ужас, но есть надежда, что не повесят. Первый отравится за час до казни, второй по дороге к висилице потеряет рассудок и его туда притащат волоком.

А какие важные и самоуверенные были эти скоты, похожи на януковича и колесникова.


Комментировать