Неіснуюче місто: казки Донецької міської прокуратури

Ця стаття – не жарт і не витвір мистецтва, що має на меті висвітлити у чорному кольорі роботу прокуратури. Нажаль, усе, що ми розповімо нижче, – реальність донецького сьогодення, висновки і аналіз з документів, які є листуванням нашої організації з прокуратурою м. Донецька. Страшне розходження з дійсністю прокурорських тверджень було колись породжено повною безкарністю прокурорів, на яку суспільство не спромоглось своєчасно відреагувати. Зараз діяльність прокуратури м. Донецька перетворилась у водевіль. Коли ми отримували відповіді від прокурора м. Донецька пана О. Ольмезова та його першого заступника пана О. Сюсяйло, ми не вірили текстам, вважаючи, що це помилка, непорозуміння, робили повторні запити – «А Ви впевнені, що відповідаєте саме на це?». І отримували знову та знову відповіді, що саме так.

Ми подали до суду, намагаючись притягнути першого заступника прокурора м. Донецька О. Сюсяйло до відповідальності за внесення у документи завідомо неправдивих відомостей. Виграли два суди, скасувавши постанову прокуратури області про відмову у порушенні кримінальної справи. Прокуратура області винесла нову постанову. І знову відмова. І знову оскаржили. На цей раз до ГПУ.

Ми, як донетчане, не знімаємо з себе провини за те, що відбулося. Ми теж, як і більшість мешканців Донецька, були нормальними громадянами, які поважали державу та владу, вірили у те, що держава – це порядок, який може й порушують окремі посадовці, але не настільки масово та у змові, щоб перетворити дійсність у фантастичну стрічку — «неіснуюче місто». І такий світогляд дав можливість керівництву міської прокуратури Донецька породжувати легенди. Люди не перевіряли докорінно, чи правду пише прокурор. І тому усі фантазії прокурорів Ольмезова та Сюсяйло втілювались у життя у вигляді легенд про те, «що у законі так написано». Ми почали перевіряти. Жах – це найменше, що довелось пережити при порівнянні зі справжніми текстами законів відповідей прокурорів Ольмезова та Сюсяйло. З’ясувалось, що більшість «схем» прокуратури м. Донецька мають економічне підгрунття і саме для цього цією прокуратурою створювались «казки».

Казка 1. У місті Донецьку комунальних земель немає. Усі землі – це землі Верховної ради

9 червня 2009 року перший заступник прокурора м. Донецька Сюсяйло відповів нам, що «до розмежування земель державної та комунальної власності, на території міста Донецька усі землі перебувають у державній власності. Земель, які б перебували у власності територіальної громади міста, немає». Ми почали перевіряти. За законом, до розмежування земель державної і комунальної власності розпорядження землями здійснюється відповідними місцевими радами, але щодо того, що усі землі державні – ані слова. Шукали ще. Щоб землі були державної власності, на них, на цих землях повинні знаходитись об’єкти нерухомості, що належать державі. Такого у Донецьку зі смолоскипом у білий день не знайти. Замислились, а як же ж тоді міська рада землі виділяє державної власності? Відповідь – а це ж делеговані повноваження, ось як. І тут нам «пощастило» представляти інтереси мешканців Донецька у суді. Аналізували матеріали справи. А там у проекті землеустрою код землі – 4.1. (державна власність. Землі законодавчої влади). Тобто Верховної ради землі. Ми на суді – як так? А нам – так, Верховної ради, Верховної ради, усі землі у країні – це землі Верховної ради (запис цього судового засідання ми маємо у своєму архіві). Навіщо це? Ви не повірите. Ми з’ясували. Це так прокуратура міста боролась зі скаргами щодо незаконного землевідведення. «Ти ж проти Верховної ради не попреш?» — питали керівники прокуратури. І вважали, що таким чином вони захищають мера Донецька, який землі Верховної ради у оренду виділяє зі спокійним серцем, під охороною та захистом прокуратури. І тепер усі ці «землевідводи» можливо скасувати. Усі.

Казка 2. Будинки у повітрі

Будинки у Донецьку не мають оформлених прибудинкових територій. Ми зробили запит. І знову прокуратура м. Донецька вже у січні 2010 нам відповіла, що «відсутність у місцевому бюджеті грошових коштів, за інформацією Управління житлового господарства Донецької міської ради це від 5 до 10 тис грн. на розробку проекту землеустрою під одним будинком, не дозволяють оперативно вирішити це питання». Тобто, у перекладі з донецько-прокурорської на людську – чекайте, поки ми вирішимо Вам прибудинкові виділити. Але!!! До чого тут кошти місцевого бюджету, коли будинки обслуговують комунальні підприємства (суб’єкти господарювання, які гроші заробляють і не є органами влади)? І ці підприємства беруть з мешканців гроші за обслуговування їх житла та прибудинкової території , якої, як з’ясувалося, не існує. Гроші за обслуговування того, чого немає, отримують підприємства нашого «неіснуючого міста». Тому що у земельному кадастрі немає і усіх будинків, окрім новобудов. Ми — степ суцільна, пуста. Чому? А земля під житлові будинки не відведена, тому вона вільна, без власників по документах. Хоч продавай, хоч у оренду здавай. З людьми і будинками, які на неї є, але не існують юридично. Це ще одна легенда, породжена нашою прокуратурою міста, яку очолюють чарівні прокурори водевілю пан Ольмезов та Сюсяйло. Доречи, красиві, освідчені чоловіки, але…

Казка 3. Орендуйте свою землю у своєї обслуги

Але є й інший економічний сенс переконати донеччан, що земель комунальної власності немає, а прибудинкові території виділяти не обов’язково – цей сенс – прибудови. Щоб прибудувати вхід до квартири або нежитлового приміщення на першому поверсі (а це всюди) потрібен дозвіл на будівництво, який не дають без документу на землю. Так по закону. А документу на землю немає, бо прибудинкова територія не оформлена. І тут прокуратура м. Донецька рекомендує наступне: «Фактично, при отриманні дозволу на будівництво прибудови необхідно було порушувати перед Донецькою міською радою питання про надання земельної ділянки у оренду». Це відповідь прокуратури м. Донецька у червні 2009 року на запит щодо відсутності оформлення прибудинкової території, з-за чого громадянин не має можливості здійснити прибудову до власної квартири задля поліпшення житлових умов. У цього громадянина хворий син, і тому окремий вхід був би вирішенням проблеми, але прокуратура м. Донецька вважає інакше. Цьому громадянину запропонували землю під власним будинком узяти у оренду у міської ради. І тут питання вже філософії совка, яку ніхто не скасував на відміну від радянських законів. За українським законом «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішенням КС від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 увесь будинок є власністю його мешканців, а прибудинкова територія надається у користування під будинок, але не мешканцям, а балансоутримувачу (комунальному підприємству), тому що воно веде розрахунки і облік. Комунальне підприємство – це обслуга будинку, а міська рада – засновник цього підприємства. Як можна орендувати земельну ділянку у самого себе, може відповісти тільки Донецька міська прокуратура. Тільки їй, прокуратурі легенд, це може бути відомо. А поки у її легенди вірили, власники прибудов платили земельний податок «просто так». Тобто брали довідку про грошову оцінку землі і платили. І доплатились до того, що міська прокуратура Донецька породила наступну легенду, завдяки якої тепер можливо відібрати будь-яку прибудову та й саме нежитлове приміщення у законного хазяїна.

Казка 4. Ваш будинок – це державні інтереси

Таке вигадав прокурор м. Донецька Ольмезов О. Д. Або ніч була чарівна, або настрій у прокурора був романтичний, але у якоїсь примарі він побачив, як держава страждає від того, що громадянин переводить за рішенням суду своє житлове (непридатне для житла) приміщення у нежитлове і починає на цьому заробляти гроші. Прокурора Донецька Ольмезова так вразила ця несправедливість, що він почав писати апеляції по цивільних справах двох-трирічної давнини (справа І. Д. Скрипник – м Донецьк, вул. Артема, 58а/1, справа №22ц-21400/10). У судах прокурор Ольмезов через свого першого заступника Сюсяйло (сам Ольмезов на суди не ходить) доказував, що рішенням про зобов’язання БТІ зареєструвати за гр. Скрипник її ж майно, постраждала держава. Прокурор плутався: на першій сторінці писав, що він представляє міську раду, на другій – її виконком, на третій йому примарилось, що він вже у цієї ж апеляції представляє Верховну раду України, а на четвертій сторінці тієї ж апеляції майстер юридичної науки прокурор м Донецька Ольмезов являв світу, що він представляє комунальне підприємство БТІ, яке і вважав тією самою державою, яку він так охороняє. Далі суд повинен був прийняти поворот виконання, відмінити реєстрацію у БТІ майна гр. Скрипник, чим лишити її цього майна, яке стає безхазяйним, тобто комунальним на радість прокурора Донецька та міської ради, яка отримала б 64 кв м у центрі Донецька просто так. Суд поворот виконання не задовольнив. Це у нашому випадку. Але є й інші суди, і прокурор Донецька не спить ночами і страждає по інтересах держави, дивлячись на місяць з постійним головним болем, як же ж зробити так, щоб ті кляті громадяни державу не ображали.

Казка 5. Прокурор міста – це те ж саме, що й прокурор області, тільки краще

І у такому занепокоєнні про інтереси держави, якою прокурор Донецька Ольмезов та його перший заступник Сюсяйло вважають то міську раду, то її виконком, то комунальні підприємства, а то й саму Верховну раду, прокуратура м. Донецька порушує накази ГПУ. І це не дрібничка. Тому що ця легенда – основна, вона породжує вже міф про безсмертя названих вище прокурорів, яким дозволено усе. Наказ 1/2гн у 2009 передбачав, що районні прокуратури перевіряють підприємства, а міські – об’єкти міського значення. Перший заступник прокурора м. Донецька виходить на перевірку (листопад 2009) та перевіряє комунальне підприємство одночасно з прокуратурою району. Висновки у Сюсяйло та прокуратури району – прямо протилежні. Суди підтверджують правоту прокурора району. Ми подаємо на порушення кримінальної справи проти Сюсяйло. Судимось рік, але вже не з Сюсяйло, а з прокуратурою області, яка Сюсяйло захищає.

Наказ ГПУ №6гн передбачає, що у апеляційних судах представництво ведеться силами апаратів обласних прокуратур. 21.12.2010. Апеляційний суд Донецької області (палата цивільних справ). У залі – жодного працівника прокуратури області. Тільки представники прокуратури м. Донецька – Сюсяйло та Марахін. На наші зауваження – «Ви не маєте права тут знаходитись» не реагують. Ображені. Кажуть, що це їх право. Прокуратура області мовчить. Пишемо скарги.

Серпень 2010 прокурор м. Донецька Ольмезов виносить протест на рішення ДАБІ Донецької області щодо надання дозволу на будівництво. Нагляд за ДАБІ області покладено на прокуратуру області. Після нашої скарги прокурор м Донецька протест відзиває. Але покарання не отримує.

Казка 6. Прокуратура наглядом за виконанням законів не займається

Червень 2010. Відповідь прокуратури м. Донецька за підписом першого заступника прокурора м. Донецька Сюсяйло (Ольмезов взагалі нечасто щось підписує) щодо руйнації будинків по пр. Театральному та Набережній у Донецьку (тріщини, просідання землі): «З’ясування таких причин не є функцією і завданням органів прокуратури України ». Але… у серпні 2010 прокурор Ольмезов у своєї апеляції з намаганням відмінити реєстрацію майна гр.. Скрипник пише: «Київський районний суд м. Донецька, приймаючи ухвалу від 11.08.2008 проігнорував наявність державних інтересів стосовно предмету справи, яку розглядав, та не вжив заходів щодо забезпечення участі у розгляді справи уповноваженого державою органу контролю за використанням та схоронністю житлового фонду в особі Донецької міської ради». Отака легенда щодо того, хто чим повинен займатись. Тобто міська прокуратура Донецька то пам’ятає про те, що міська рада повинна відповідати за схоронність (руйнацію) житлового фонду, то забуває про це. Це настрій. Він то такий, то такий у прокурора. Від нього, тобто прокурорського настрою, все і залежить.

Казка 7. Міська рада має право не виконувати закони України. В неї є власні нормативні акти

Це 2006 рік. Прийняли закон, згідно якого генеральні плани обов’язкові і без них землю виділяти не можна. Не можна, але ж так потрібно. І тут казка або легенда, яка була прийнята місцевою владою та бізнесом на-Ура – є місцевий нормативно-правовий акт (Правила забудови м. Донецька), який легко компенсує невиконання Донецькою міською радою ЗУ «Про планування і забудову територій». Пройшло 5 років. Генеральний план м. Донецька прийнято. Йдуть суди з мешканцями щодо законності землевідведення біля їх будинків. І вже міська рада аргументує відсутність генерального плану Донецька 44 ст Конституції (право на страйк). Суди погоджуються з таким аргументом міської ради (Суддя Орехов Ворошиловський районний суд м. Донецька 03.12.2010), тому що вважають його обґрунтованим – міська рада, з точці зору судів, має право на страйк проти виконання законів України. Слава Ольмезову?

Нажаль, прокурор м. Донецька пан Ольмезов та його перший заступник пан Сюсяйло існують у віртуальному просторі чотири роки поспіль. Вони приймають рішення по нормам законів, яких немає, самі собі виписують повноваження, яких не існує, і створили віртуальну реальність: без законів, землі, людей, де керували без меж. Всього того, чим оперували прокурор м. Донецька Ольмезов та його заступник Сюсяйло, не існувало ніколи. Не існувало і того міста Донецька, у якому вони були головними і важливими. Але у існуванні усього цього їм вдалось колись переконати суспільство. На якийсь час.

Голова громадської організації «Спілка будівельників Донбасу» Наталя Кашкевич