У далекому 1979 році розпочалася війна у Республіці Афганістан. Тисячі юнаків з просторів великого СРСР були призвані до лав Радянської Армії на строкову військову службу. Матері, сестри і кохані проводжали своїх чоловіків на війну, з болеем у серці і страхом ніколи більше не побачити їх. Жоден з них, навіть не замислювався йти чи ні. Діти йшли виконувати інтернаціональний обов’язок, за відмову від виконання якого наставала кримінальна відповідальність.
Багато з них залишились там, у далеких горах Афганістану, захищаючи інтереси нашої великої і могутньої країни. Ті ж хто повернувся, вже ніколи не будуть такими як були раніше. Шалений душевний біль, що не описати словами, тяжкі контузії і каліцтва вчорашніх юнаків, що перетворили їх на «молодих старців». Жорсткий металевий погляд, тяжкі поранення і біль – ось підсумок тієї війни.
Це все було не так давно, і країни, що відправляла юнаків на вірну смерть, вже не існує, але хлопці ще живі, їх небагато, вони нікому не потрібні. Нажаль…
В 1993 році в Україні було прийнято закон «Про статус ветеранів війни, задекларовані пільги та гарантії. Дійсно, навіщо державі інваліди, все що можливо від них вже отримали. Краще позабути.
Пішов 18-й рік від дня прийняття закону, складається враження, що невиконання державою своїх гарантій стало нормою.
А за часів Президента Віктора Ющенко були спроби взагалі ліквідувати будь-які державні інститути, які займалися справами ветеранів та інвалідів війни.
Проте, Всеукраїнська громадська організація «Ніхто крім нас!» розпочала боротьбу за права та інтереси ветеранів війни. На підтвердження цього відбулися організовані мітинги 10 листопада та 15 грудня 2010 року. Під час останньої акції «афганці» принесли під стіни Верховної Ради України 18 трун, в яких поховані сподівання і надії захисників нашої Батьківщини. І це не лише «сподівання та надії» воїнів-афганців! Це – «сподівання та надії» всіх ветеранів та інвалідів війн!
В розмові з представниками ВГО «Ніхто крім нас!» Петром Рябенком та Олександром Ковальовим багатьом стало зрозуміло, що захищати свої права вони будуть продовжувати.
Їх війна в Афганістані закінчилась, проте розпочалась інша «війна», — за свої права в своїй Державі. Хто переможе у цій війні? Чи не забракне сил скаліченим та знесиленим ветеранам Афганської війни виборювати у «соціальної та правової» держави все те, на що вони здобули право виконуючи свій обов’язок? Скільки повинно їх залищитись, щоб Україна помітила цю втрату і розпочала поважати Чоловіків з великої літери? Чи витримають вони життя за межами бідності та зневагу від окремих державних чиновників?
Можливо, це перевірка чи здатні вони до дій?
Якщо кожен ветеран війни, стомлений від обіцянок державних діячів та бюрократичних перепон мілких чиновників візьметься до активних дій відвойовувати свої права, хто буде винен у цій війні?…
Авторові даної статті у свій час довелося готувати до Афганської війни молодих, 18-ти річних юнаків в гарячій Ферганській долині. Хіба можна зараз, через роки сказати щось у спротив тим юнакам, яких ми відправляли туди, звідкіля частина їх не повернулась, а частина була б скоріш рада не повернутись із-за важких поранень? Хіба можна зараз виміряти, хто і наскільки із них був скалічений тією війною, як фізично, так і психологічно?
Зараз Керівництвом Держави та Кабінетом Міністрів України розробляється організаційний штат нової структури, яка буде піклуватись про ветеранів та інвалідів, у тому числі і війни – Державну службу у справах ветеранів і інвалідів.
І ветерани та інваліди Афганської війни, як передовий авангард, розподіляючи стурбованість ветеранів інших локальних конфліктів, йдучи в ногу з ветеранами Великої Вітчизняної війни та ветеранами військової служби стурбовані та обурені діями та інсинуаціями окремих державних службовців щодо виконання рішення Президента України стосовно створення Державної служби з питань інвалідів і ветеранів України. Так, з боку окремих посадовців, всупереч інтересам держави іде відверта «підкилимна боротьба» за контроль та керування «Фондом інвалідів» у штаті Держслужби. При цьому непомітно забуті проблеми саме «ветеранів». Так, із деяких моментів діянь чиновників-бюрократів, випливає висновок, що в країні залишаться інтереси лише «інвалідів». А хто скаже, як відрізнити воїна, який залишився інвалідом з фізичним пораненням і воїна, який став на війні інвалідом з психічними та психологічними проблемами і є тільки ветераном війни? Чи існує на це впевнена відповідь?
Запропонований Міністерством соціальної політики України варіант реформування Державного комітету ветеранів не враховує реалії функціонування існуючої системи соціально-правового захисту ветеранів війни.
Ми вважаємо, що у новоствореній Держслужбі у справах ветеранів і інвалідів має впевнено діяти «Громадська Наглядова Рада», яка буде сформована із найкращих і вимогливих представників Всеукраїнських ветеранських громадських організацій. Фахівці в даних організаціях є, в тому числі і в сфері права, економіки і соціального життя. Лише під ретельним та твердим контролем громадськості можна спокійно виділяти та розприділяти значні державні кошти на підтримку ветеранів і інвалідів!
Україна повинна бути Державою з великої літери, що виконує свої зобов’язання перед воїнами, яких за мовчазної згоди громадськості відправили на війну. Лише в цьому випадку вона стане насправді соціальною, де кожен громадянин буде почувати себе захищеним та впевненим у своєму майбутньому, або назавжди залишиться лише державою для осіб, які мають статус державного службовця чи депутатський значок!
Дана проблема побудила мене написати статтю і попросити опублікувати її на даному сайті, враховуючи те, що редактор сайту теж ветеран Афганської війни. Стаття перед публікацією була обговорена та знайшла підтримку у інших членів ветеранських організацій, в яких я перебуваю. Ми дуже розраховуємо на підтримку у відкликах всіх тих, кому не байдужі проблеми ветеранів і інвалідів!
З пошаною до ветеранів та інвалідів війни і військової служби, член всеукраїнських громадських ветеранських організацій «Патріот» та «Ніхто крім нас!», полковник запасу СБ України Валентин Крижановський.
46 ответов
во всем мире —есть военные пенсионеры и просто инвалиды,которые получают пенсию от государства.достойную для проживания а не существования. все льготы и преференции адресные а не общие ,как у нас. ответственность государства прописана конкретно а не так как у нас. в законе 3551–уч. боевых действий и инвалиды освобожд. от подоходного налого со всех доходов . но уже в законе 889 а потом и в НК есть только 150 проц. соц. льгота по под. налогу. и так по всем льготам —и по коммунальныи и по земле и по квартирам ..
так что и эти ваши объединения и новый комитет —опять будут чьей то кормушкой—кто не вошел в предыдущие корыта(комитеты)..
и кого бы не поставили —на это дело—все равно будет воровать.. такой мы народ со времен Октябрьской революции.
те кто говорили—ЧЕСТЬ ИМЕЮ —были растреляны с 1917—по 20. а остались в основном жлобье и быдло…
Українець
Вся енергія Афганців пішла на випрошування у підлої влади додаткових пільг для себе, а не на боротьбу з цією владою. Проблема в тому, що хоч і не з власної волі, але були вони окупантами на Афганській землі, своєрідними “німцями” для афганського населення і тому в моральному плані для нації дали дуже мало
========================================================================== =========
Какой ты на хрен украинец,разливаешься здесь своим словесным поносом,какие дополнительные льготы,оккупанты….Не тебе говорить кем мы там были,судить имеет право только человек который прошел это…..И не при вашей ли підлой Юлиной владе и презике Юще у афганцев отбирали льготы,реабилитационные центры ,ликвидировали комитет и т.д.Причем отбирали втихаря,как воры…И кто сколько дал для нации в моральном плане не тебе решать..А афганцы всегда были и остаются единой силой и потому некоторые “деятели” пытаются нас поссорить между собой -“Разделяй и властвуй!” не выйдет господа бандеровцы и их прихвостни так называемые борцы за чистоту украинской нации!!Это уже было в истории,и все знают чем закончилось в 1945 г.
Привет всем, правельно делали Афганцы что начали выходить и будоражить эту тему, ведь они в юности были героями и смелыми а сейчас просто начали падать духом и смирились с положением что о них забыли, спасибо организации ” Никто Кроме Нас”” они начали правельно и круто.!!!!! Так держать
Когда афганцы были молоды и представляли реальную силу, которая могла принести много неприятностей антианародному режиму — их а особенно их общественных вождей активно прикармливали. Их даже не пытались оставить без льгот и социальных гарантий, считали (или делали вид)ветеранской элитой на уровне ветеранов ВОВ и даже выше, чем молодые афганцы безмерно гордились. Все акции протеста они, вернее прикормленные их лидеры, не поддерживали. Они поддерживали власть и плевали на нужды других. НО время неумолимый лекарь. Афганцы стареют, их становиться все меньше. Кому может угрожать беззубый, старый лев, окруженный стаей шакалов? Сила любого обьединения в солидарности с другими. Воевать они еще способны, и очень хорошо. Сей опыт даже водкой не залить!(шутка) Но вопросов к ним масса: Кому служить готовы? Какой великой идее? Под каким знаменем. Хотят ли воевать вообще — главный вопрос. Или демонстрацией своей сплоченности, организованности, способности к обьединению с другими смогут убедить власть в своей силе и заставить считаться не только со своими корпоативными интересами?
Кстати, пацаны! Червонопиский лежит в больнице. Вроде, как в аорту какую то трубку вставили. В тяжелом положении.
Прочитал вашу статью и понял что кто то начал новую мобелизацию горячей силы с боевым опытом???? Так????? А Червонопискому позор за розювал Усва
Интернационалу1 Не юродствуй,а читай почаще Библию.или проконсультируйся у Ковалева,что там написано поэтому поводу.Не трубку вставили, а сделали стентирование после внезапного инфаркта,на чужом горе счастья не построишь,а такие как ты ,действительно пацаны с большими ……..,до сих пор еще ни чего не понимающие ни в жизни ни в отношениях в других отраслях!
Я — головка от патифона!
Никто и не юродствует над Червонописким и по поводу его болезни. Заболеть может любой. А написано о нем для того, чтоб пацаны, которые не знают, посочувствовали и может, чем-либо помогли. Где ты увидел юродствование? Вот есть у ветеранов один не дюже гарный недостаток — всегда, а особенно по-пьяне, ищут друг в друге недостатки: тот не так воевал и не в той роте, а тот не такой орден заслужил, а тот меньше в Афгане пробыл… Не ищи недостатков. Их и так в нашей жизни хватает.
Ветеран войны…и Библия — несовместимо!… Что то не о том здесь пишут. Это мне напоминает бригады 90-х. Они тоже, прежде, чем вытворить что-либо, на церковь попам-мошенникам молятся, а потом идут на “дело”.
В конце-концов Библию написали тоже люди, и отнюдь не с самыми лучшими побуждениями, а чтобы упрячь в рабские вожжи людей, которые поддаются библейскому гипнозу. Библия — это Религия. А Религия — это бизнес посвященных над гипнабельными.
Мне больше по-душе “ВЕРА”! И КРЕСТ в душе! Это идет в человеке из глубины души. Это видно по глазам, поступкам, действиям, жизни. Наша старая языческая ВЕРА!
И не надо нам их еврейских учебников-библий.
Религия — это исскуственно придуманное чудотворное психовоздействие на тех, кто должен быть рабом. К сожалению, многие на это ведутся!
Какой идиот вообще придумал эту байку о том, что советские войска вошли в Афган просто так, исполнять интернациональный долг и т.д. Воевали потому, что того тербовали интерсы государства. И если кто думает, что пославшим туда наших ребят просто было делать нечего, тот сильно ошибается. И кровь их пролита не зря, а во имя будущего, в том числе и Украины. Никто и не собирался там устраивать семнадцатую республику СССР. Страной тогда руководили люди с мозгами. Все намного проще и банальнее. К моменту ввода советских войск в Афганистал существовала реальная возможность “захода” туда америкосов с последующим размещением там крылатых ракет среднего радиуса действия способных нести ядерные заряды, что создавало реальную угрозу для всего юга СССР. Небыло тогда другого пути. Войска нужно было вводить. И кто знает как все повернулось бы, если бы амерекосы все таки поставили бы там свои ракеты. Это уже совсем другой сценарий, совсем другая история и геополитика. Так что низкий поклон вам ребята и живым и мертвым. Ваш подвиг не забыт и дрались вы не зря. Вы защищали Родину, хоть и на чужой земле. Вечная вам слава, а павшим вечная память. Ну, а то что к героям у нас такое отношение, так это сложилось исторически. Всегда так было на руси. Власти герои нужны только для конкретного дела. А потом они стают обузой и не в матереальном, скорее в моральном плане. С ними тяжело, они задают неудобные вопросы, чувствую все острее других, могут вести за собой других. Ну кому это надо. От них надо избавляться. Вот и избавляются как могут. Это я про власть советскую. А нынешняя власть, она вообще далека от этого. Для нее это почти как проблемы полета человека в соседнюю галактику. Отсюда и формулировка “мы их туда не посылали”. Подонки. Что ту еще скажешь.
ДЛЯ ДОСТАЛИ … ты прав,наших туда никто не посылал !!!!!!!!!! бал приказ РОДИНЫ,БЫЛА ИДЕОЛОГИЯ ТОГДА ТАКАЯ !!!!!!!!!было много интересов нашей страны и геополитека такая. Но мелочь этого важного вопроса в том что наши ребята в свои 18-22 года вели себя храбро и честно выполняли приказ.никто не думал про свою шкуру и здоровье там потраченое,а теперь когда пришла пора государства отдавать долго чести перед ВЕТЕРАНАМИ ТОЙ ВОЙНЫ,оно всем всё простило и забыло про них,!!! так в чём вина наших парней????? они что требуют заводы и фабрики себе???? они выбивают квоты на возрат НДСа на свои фирмы,они лобируют газовые схемы и т.д.?????? НЕТ ОНИ ТРЕБУЮТ ПРОСТОГО УВАЖЕНИЯ К СЕБЕ И ВЫПОЛНЕНИЯ ЗАКОНОВ УКРАИНЫ !!!!!!!!! ЭТО ТАК ПРООСТО ГОСПОДА !!!!!!!!!!!
Афганцы–— вы же сила,надо быть вам единым кулаком и силой
весна план покажет кто и что умеет!!!!!!!!!!!!
ВЫ ЕЩЁ НЕ ПАТРИОТ ???? ТОГДА МЫ ИДЁМ К ВАМ !!!!!!!!!!!
Нас больше чем 100000 мы сможем создать достойную силу,
История учит что один полк может изменить строй или порядок, а что сможет 100000 тысяч ???