Політичні репресії

Маючи інтерес до історії правозахисного руху в Україні за радянських часів, я перечитав купу вироків за “політичними” статтями Кримінального кодексу УРСР – 56, 62, 187’.

Усі вони схожі, як близнюки-брати, і в усіх є однакові риси: а) вперте ігнорування очевидних фактів; б) примитивне та хибне тлумачення природних дій як кримінальних (на кшталт: “я написав вірш і дав почитати друзям!” – “ні, ви виготовили документ наклепницького змісту, який паплюжить наш суспільний та державний лад, і розповсюдили його з метою підриву радянської влади!”); в) відверта брехня; г) абсурдність висновків суду та інші.

У постанові Печерського суду щодо обрання Юрію Луценку запобіжного заходу яскраво проявилися всі ці риси (навіть не під час розгляду справи по суті та оцінки доказів!), що дає ще одну підставу кваліфікувати його арешт як політичне переслідування.

Ігнорування очевидних речей

У постанові суду чорним по білому написане: “Строк тримання під вартою обраховувати з 27 грудня 2010 року“. Отже, в неділю 26 грудня Луценко не був позбавлений волі? Він добровільно поїхав з 11-ма альфівцями та двома прокурорськими до СІЗО СБУ, добровільно провів там день, вечір і ніч, зранку добровільно в наручниках поїхав до суду, добровільно пішов в клітку… Суд вочевидь проігнорував це затримання, явно не бажаючи пов’язувати своє засідання з новим обвинуваченням.

Єдиною підставою для зміни запобіжного заходу з підписки про невиїзд на утримання під вартою є відлучення “із зареєстрованого місця проживання чи перебування або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого” (стаття 151 КПК України). Суд проігнорував відсутність таких фактів.

Першою підставою для взяття під варту суд назвав ухилення від виконання процесуальних дій та рішень слідчого, явно маючи на увазі твердження останнього про свідоме ухилення від ознайомлення з матеріалами справи.

Суд проігнорував той факт, що Луценко знайомився з матеріалами справи 15, 21, 22 та 23 грудня, і не з’явився на виклик слідчого 14, 16, 17, 20 та 24 грудня, посилаючись на зайнятість адвоката в інших кримінальних справах.

Водночас суд проігнорував норму статті 218 КПК, згідно з якою ознайомлення з матеріалами кримінальної справи є не процесуальною дією слідчого, а беззаперечним правом обвинуваченого, яке він здійснює самостійно або з адвокатом на свій розсуд. Факт перебування під вартою нічого не змінює в цій ситуації і жодним чином не прискорить ознайомлення з матеріалами справи.

Тлумачення природних дій як кримінальних

Підставами для взяття під варту суд назвав, зокрема, невизнання вини у скоєнні злочину та відмову свідчити проти себе. Тим самим суд позбавив Луценка свободи за здійснення ним своїх конституційних прав, які забезпечують право на справедливий суд.

Фактично обвинуваченого примушують відмовитися від права зберігати мовчання, яке захищається Конституцією, Європейською Конвенцією та іншими міжнародними договорами.

Мотивуючи взяття під варту впливом на свідків, суд погодився із слідством, яке вважає оприлюднення обвинуваченим своєї точки зору щодо кримінальної справи в засобах масової інформації, зокрема, в інтерв’ю “Дзеркалу тижня” та УНІАН, тиском на них. Знову бачимо радянську практику: на слово відповідати арештом.

Відверта брехня

У постанові суду сказано, що суд врахував “особу обивнуваченого Луценка Ю.В., його матеріальний, сімейний стан, його місце проживання, наявність дітей, стан здоров’я, який не виключає та не унеможливлює утримання останнього під вартою”.

Проте насправді жодний документ з цього приводу в судовому засіданні не розглядався, бо суд не задовольнив клопотання захисника про відкладення розгляду для підготовки та надання таких документів.

Абсурдність висновків суду

Постанова суду виглядає, на мою думку, цілком абсурдною. Луценко був затриманий 26 грудня у зв’язку з новою кримінальною справою. Проте суд досліджує питання про зміну запобіжного заходу в межах вже розслідуваної кримінальної справи і ставить в провину Луценку ухилення від ознайомлення з її матеріалами. Водночас під час судового засідання виявляється, що 24 грудня слідство у цій справі було поновлено! І це, як на мене, перетворює названу причину взяття під варту на абсурдну.

Можливі причини переслідування

Більшість оглядачів вважають, що головною причиною кримінального переслідування Луценка, як й інших колишніх урядовців, є бажання позбавити їх можливості брати участь у політичній діяльності внаслідок отриманої судимості. І це ще раз підкреслює політичні мотиви кримінальних справ.

На мою думку, свою роль грає активна участь Луценка в затриманнях Бориса Колеснікова та Євгена Кушнарьова в 2005 році, які так само були незаконними та політично вмотивованими, про що я говорив п’ять років тому. Кінцевим результатом тих переслідувань стало звільнення з під-варти. Чи можна чекати великодушності від керівників сьогоднішньої влади?

Євген Захаров, Харківська правозахисна група