Минулий тиждень виявився вкрай сенсаційним: 21 березня ц.р. на околиці Ужгорода син Голови Конституційного суду держави розбив розкішне авто “Ламборджіні” (така “іграшка” коштує понад 200 тисяч Євро!!!), а на світанку 24 березня на кухні вілли судді Ужгородського міськрайонного суду пана Олега Ціцака вибухнула граната.
Обидві “сенсації” вмить стали ласим шматком для української преси та для ужгородських пліток. Хоча… інколи важко стає відрізнити звичайнісіньку плітку від “сенсаційної” інформації. На жаль, наші колеги частенько дуже охоче “ковтають” будь-яку інформаційну “наживку”, аби лише в ній лунали прізвища та імена відомих людей. А в історії про “замах на суддю” таких відомих прізвищ цілком вистачає. Адже гранату, як виявилось, кидали в кухню до Ціцака, а влучили… в кабінет ужгородського мера Сергія Ратушняка. Чому? А тому, що пан суддя в цій терористичній історії абсолютно не постраждав, про що охоче повідомили всі інформаційні джерела. Ну, і слава Богу! А ось ужгородського мера вибух на кухні суддівської вілли вразив дуже болюче. Адже кілька тижнів тому українські мас-медіа вже рознесли світом новину про те, що прокуратура розслідує кримінальну справу про замах на суддю О.В. Ціцака. Хоча ЖОДНОГО замаху тоді ще й близько не було! Була лише заява самого пана судді до прокуратури міста Ужгорода про те, що на нього, сердешного, готують замах таємничі “злочинці”. Цих “злочинців” нібито заарештувала міліція, хоча й невідомо, за що саме, оскільки, повторюю, ЖОДНОГО ЗАМАХУ ще й близько не було, і пану судді ніхто навіть по шиї не стукнув. І все ж міліція, якщо вірити інформації в пресі, затримала цих дивних “терористів”, а вони, в свою, чергу, нібито зізналися в тому, що “замах” на пана суддю їм “замовив”… мер міста Ужгорода Сергій Ратушняк. Щоправда, ці “зізнання” чомусь були зроблені не в Ужгороді, а в Хмельницькому, після чого сам “терорист” взяв та й повісився в камері. Мабуть, сумління замучило… Отож перевірити “зізнання” самогубці можуть тепер хіба що мисливці за привидами… Ще трохи згодом у закарпатських мас-медіа з’явилася просто неймовірна чутка про те, що розслідувати справу про “замовний замах” на пана суддю прокуратурі нібито заважають… співробітники обласного карного розшуку. Було названо навіть прізвище полковника В.Шелепця як одного із головних “заважальників”. Чудеса та й годі! Хоча, може воно і не дивно: як поганому танцюристові щось заважає, так і прокуратурі – міліція…
Словом, чим далі, тим більше було зрозуміло не лише слідчим і фахівцям, але й широкій громадськості, що кримінальна справа про “замах” на пана Ціцака ось-ось лусне, немов мильний пухир. А тоді замість жаданого ефекту (знищення Сергія Ратушняка — головного ворога клану мукачівських мафіозі) вся ця історія спровокує лише грандіозний скандал, який “замочить” не ужгородського мера, а самих же провокаторів з “правопохоронних” структур. І тут (дуже вчасно!!!) у вікно суддівської кухні залітає граната!.. І негайно ж на всіх телеканалах знову з’являються головні персонажі ужгородського трилера: “жертва терору” в особі судді Ціцака і “терорист” в особі… ужгородського мера. Ви сумнівались у “замаху” на пана суддю? Ну, то маєте гранату на кухні, як доказ “злочинного наміру” ужгородського мера!.. Про це того ж дня, у вівторок, урочисто оголосили на всю Україну майже всі наші телеканали. А у вечірньому випуску ТСН каналу “1+1” журналісти, ведучи репортаж просто з порогу вілли “жертви терору”, анітрохи не знітились від того, що на самому будинку, в тому числі і на вікнах, не видно було ЖОДНИХ УШКОДЖЕНЬ (аби ви переконалися в цьому, пропонуємо поглянути ось на цей кадр з репортажу “1+1”). Але наша колега з телеканалу “1+1” пояснила цей дивний факт тим,що граната, мовляв, розбивши шибку, зачепилася за стрічкові штори і впала за… батарею опалення в кухні, де й вибухнула. Шановні читачі, чи не хочете ви самостійно здійснити такий собі “слідчий експеримент”? Якщо так, то спробуйте спочатку розбити шибку на подвійному склопакеті, якими закриті вікна на будинку пана судді. Якщо не пошкодуєте скла, часу і сил, то самі переконаєтесь: пробити такий пакет наскрізь з одного удару – майже НЕМОЖЛИВО. Але ж нічні “терористи” якимось дивом легко його розбили?.. Диво №1!
А тепер спробуйте здійснити “Диво№2” і засунути за батарею опалення не те, що гранату, а хоча би сірникову коробку. Ви гадаєте, що батареї у вашій оселі не такі, як на віллі пана судді? Цілком можливо. Але дюбелі, якими кріпляться до стін батареї, всі – одного стандарту. І цей стандарт забезпечує відстань між стіною та батареями не більше від 2-3 сантиметрів. Незалежно від типу батарей і архітектури оселі. Отож навіть сірникову коробку в цей проміжок досить складно запхати. А яким чудом могла туди впасти граната? Ну, хіба що “терорист” її туди силоміць запихав з допомогою, як мінімум, молотка, після чого рештки дурнуватого “терориста” мали би висіти на стелі суддівської кухні. Але їх там, як відомо, не було… Отож, хто повірить в подібну дурню? Хіба, що слідчі закарпатської прокуратури, яким, можливо, просто було НАКАЗАНО вірити, бо інакше доведеться визнавати факт фальсифікації “замаху” і відповідної “кримінальної справи”. А за це “вуйко” у Києві по голівці не погладить. Можливо, звісно, що до прокурорського кабінету і не полетить наступна граната, але з кабінету полетить сам прокурор, який не зумів грамотно “замочити” ворога клану Балог.
І ще одна “дивина”, про яку чомусь забули сказати наші колеги з каналу “1+1”.
По-перше, як стало відомо з розмов ужгородських юристів, тієї “терористичної” ночі сім’я пана Ціцака чомусь дома не ночувала, отож “замах” було скоєно хіба що на тарганів чи мишей. І по-друге, після того, як місяць тому пан суддя Олег Ціцак звернувся до прокуратури із заявою про те, що на його життя готується “замах”, оселю і дорогоцінне життя пана судді охороняли бійці спецпідрозділу:
* * *
“Як стало відомо з поінформованих джерел, суддю Ціцака охороняв спецпідрозділ “Альфа”. За вказівкою високопосадовця, прізвище якого назвати джерело відмовилося, у ніч “замаху” охрону судді було знято. Тепер хлопців з “Альфи” намагаються зробити “стрілочниками”. За таких обставин виникає підозра, що режисери можуть насправді пожертвувати пішаками у брудній політичній грі”.
(Інтернет-видання “Clipnews.info”; 24.03.09 р.; “Гранатометні “балогани”)
* * *
Нам, звісно, не відомо, якою саме “фігурою” є у цій грі сам Олег Ціцак: слоном, турою, конем чи все ж таки пішаком? Але йому не вперше ставати учасником підозрілих закулісних оборудок наших мафіозних політиків. Ось, наприклад, як згадує цього суддю екс-губернатор Закарпатської області Іван Різак, розповідаючи про судову розправу над ним:
* * *
“Вимога прокурора засудити І. Різака до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна не здивувала підсудного. «Шоку в мене і не могло бути. Бо наші слідчі не лише низько кваліфіковані, але ще й ліниві. Завальський (прокурор — ЗІК) повторив обвинувальний висновок 2005 року практично один до одного, не міняючи прокурорсько-політтехнологічного тексту того часу. Нібито і не було багатомісячних судових засідань. Про строки ув’язнення, які він просив для мене, я також знав ще у 2005 році, перебуваючи в СІЗО, бо їх обговорювали, не приховуючись, на спільних сходках правоохоронців і криміналітету в той час. Мої опоненти були переконані, що суд буде в Закарпатті. Називалось навіть прізвище судді (О. Ціцак), який винесе мені вирок після судового слідства протягом двох тижнів», — сказав Іван Різак”.
(Інтернет-видання “Мукачево.net”; 19.06.2007 р.; “Іван Різак вірить у виправдальний вирок”)
* * *
Як відомо, кримінальну розправу над екс-губернатром і над багатьма іншими закарпатцями наші “правопохоронні” структури готували і здійснювали чотири роки тому за безпосереднім наказом мукачівського клану Балоги, який тоді нарешті дорвався до влади. І у тій підступній розправі з політичними конкурентами, як і у нинішній спробі знищення норовливого ужгородського мера, важлива роль, як бачимо, також була відведена саме пану Олегу Ціцаку. Виходить, що пан суддя – не випадковий “контрактник”, а член “команди” (точніше, “зграї”) мукачівських бізнес-політичних пройдисвітів? Той, хто робить “контрольний постріл” в потилицю наміченій жертві? Цілком можливо…
Зайвим підтвердженням цього припущення є і той факт, що слідчим по одному з епізодів, які мали скласти “кримінальне порт фоліо” Різака, був прокурорський чин… Василь Ціцак – рідний брат судді Олега Ціцака. А всі інші криміналінь справи екс-губернатора розслідував… чоловік двоюрідної сестри пана Ціцака – начальник відділу обласної прокуратури Михайло Михайлович Данча. Таким чином чітко вимальовується така собі “надзвичайна трійка”, як у часи товариша Берії: тріо родичів, з яких двоє “розслідують”, а третій “добиває” намічену жертву.
А якщо так, то зовсім не дивно, що нинішній “ноктюрн для мавпи з гранатою” почався саме тоді, коли в пресі з’явилося повідомлення: апеляційний суд вищої інстанції скасував незаконне рішення Ужгородського міськрайонного суду щодо кількох сотень гектарів земель радгоспу “Ужгородський”. Апеляційний суд визнав нарешті, що Ужгородська міськрада має законне право розпоряджатися цими землями, які, до речі, і належать ужгородській міській громаді. Таким чином сотні ужгородських сімей нині одержали реальну можливість стати власниками земельних наділів. А минулого року їх позбавив цієї можливості саме суддя Олег Ціцак, який і виніс скасоване нині рішення на користь уже майже міфічного підприємства – радгоспу “Ужгородський”. Мабуть, ні для кого в Ужгороді уже давно не секрет, що цей радгосп, який раніше дійсно володів величезними виноградниками і садами на території нашого міста, протягом останніх десяти років став, по-перше, таким собі підприємством-“привидом”, і, по-друге, фактичною власністю сімейства Данчі. Адже саме представники цього сімейства,спочатку батько М.Данча, а потім – його син Олег Михайлович Данча, керували цим “привидом”, використовуючи і землі, і нерухомість радгоспу на свій власний розсуд. Землі радгоспу, хоча і були власністю міста Ужгород, але знаходилися в розпорядженні радгоспу (точніше, сімейства Данчів), який не платив місту за ці сотні гектарів землі ані податків, ані орендної плати. Кінець цьому “газдуванню” і спробувала покласти Ужгородська міськрада, яка торік вирішила забрати кілька сотень гектарів землі від нерадивих господарів радгоспу-“фантома” і передати ці земельні скарби ужгородцям. Чи варто говорити про те, що нині знає кожен наш земляк: така кількість землі в центрі обласного центру коштує кілька десятків мільйонів (!!!) доларів США або ж Євро. І на цей ласий кусок ужгородських скарбів давно точили зуби мукачівські “газдюки”. Як і наземлі прилеглого аеропорту, до речі, які також розкинулися на 100 гектарах території міста (і ці гектари також ніхто не платить до міської скарбниці!). Але, як уже було сказано, суддя Ціцак своїм рішенням заборонив ужгородцям “грабувати” фантомний “радгосп”. І ніхто в правоохоронних інстанція навіть не звернув увагу на те, що сім’ї Данчів та Ціцаків тісно пов’язані родинними путами: Михайло Данча-молодший, однокурсник і близький товариш пана Олега Ціцака, жонатий на… сестрі пан Ціцака. Двоюрідній, правда, але це не грає суттєвої ролі. Суттєву ж роль грає той факт, що пан суддя, чудово знаючи про ці родинні зв’язки, взагалі не мав права розглядати ту справу, в якій були замішані інтереси його близьких родичів. А він розглядав! Отож і не дивно, що рішення пана судді було винесено на користь радгоспу-“фантому”, а точніше – на користь родини Данчів. Про корупційну суть цього судового рішення мер Ужгорода Сергій Ратушняк ще торік повідомив Генеральну прокуратуру держави. Отож та група співробітників ГПУ, яка нині працює в Ужгороді, перевіряє не причетність Ратушняка ло “замаху” на пана суддю, а причетність самого пана судді та деяких прокурорських чинів до корупційних схем “дерибану” народної власності. І саме тоді, коли Генпрокуратура розпачала свою роботу в місті над Ужем, на арену і вискочила наша “мавпа з гранатою”. І не вперше, до речі!..
Ця “мавпа” досить частенько з’являлася на Срібній землі уже і раніше. І щоразу вона жбурляла гранату у маєтки… членів “зграї” Балоги. І так вправно жбурляла, що жодного разу нікого навіть не зачепило і не зачмелило отими гранатами, не було і суттєвих збитків від вибухів. А от користі від отих “гранатометів” було більше, аніж можна уявити собі. Так, наприклад, вперше “ноктюрн для мавпи з гранатою” пролунав у Мукачеві ще у 1998-му році, коли бомбу шпурнули до обійстя… самого пана Віктора Балоги. Це сталося саме тоді, коли Віктор Іванович боровся за посаду мера Мукачева з авторитетним у місті над Латорицею екс-мером Мукачева В.А. Ільтьо. Вибух гранати вмить перетворив пана Балоги з персічного “кандидата у мери” на “жертву” і “ворога” місцевої мафії, яка вже тоді сиділа у печінках мукачівцям. І місто проголосувало за “ворога мафії”, не підозрюючи, що обирає собі на голову саме її головного “вождя”. Так і почалася політична кар’єра нинішнього “сірого президента” України. Таким чином, можна вважати, що вибух отієї гранати в далекому 1998 році викинув пана Балогу на самісіньку верхотуру державної влади на грішній українській землі.
Не менш щасливим був і вибух гранати на подвір’ї колишнього начальника УМВС Закарпаття генерала міліції Віктора Чепака наприкінці минулого року. Ніхто не постраждав і ніщо не постраждало. І відставний та скандальний ментовський генерал вмить став “жертвою мафії”! А жертв у нас люблять і поважають. Не допомогти “жертві” – гріх! А простягнути руку допомоги – вияв вищого благородства! Отож відставного міліцейського чина, уже звільненого з органів МВС з грандіозним скандалом, цей “ноктюрн для мавпи з гранатою” вмить виніс із пенсійного забуття аж на високу посаду заступника начальника УСБУ у Львівській області. У піротехніці це називається “направленим вибухом”, якщо не помиляюся?..
Тепер такий “направлений вибух” прогримів в особняку судді Ужгородського міськрайонного суду. І куди ж тепер цей “направлений вибух” винесе пана суддю? На омріяну ним посаду голови Ужгородського суду? Можливо… Принаймні, такої думки притримується і сам Сергій Ратушняк, заздалегідь уже оголошений “терористом” і “судобойцею”. Ось, як прокоментував ужгородський мер останній “ноктюрн для мавпи з гранатою”:
* * *
« Бандит Балога спочатку «підірвав» себе, потім Чепака. Зараз Ціцака. Наступним буде Ющенко, щоб брехню про отруєння замінити на брехню про замах та вимолювати голоси виборців.
У такий спосіб вони мають намір ще раз обдурити довірливих українців. Іншого, логічного пояснення діям сантехніка, який грається у піротехніка знайти неможливо. Це чудово розуміє вся Україна».
(Інтернет-видання “Clipnews.info”; 25.03.2009 р.; “Гранатометні “балогани”)
Ігор Чарнота,
Центр журналістських досліджень
Clipnews.info
