«Когда он изнасиловал меня, сказал, чтоб я молчала, т.к. начальник Днепровского РОВД все равно его покроет, а мне будет плохо, и его слова «А Св.Ан. тебе не поможет, так как мы ее скоро саму закроем.» По поводу офиса он сказал, что ему обещали отдать одну комнату, кто, он не сказал. Под действием его угроз я не стала подавать заявление, в доказательство могу сказать только то, что на теле у него тогда я не обнаружила шрамов или татуировок, и половой член у него маленький, приблизительно 10 см, тоньше среднего» дальше

В воскресенье, 14 сентября 2008 года он накрыл точку с контрафактной продукцией, которую крышевал начальник ГСБЭП Ильичёвского ГО Крутий Леонид Петрович. Сегодня, 16 сентября, лейтенант Галенко после двухдневных безуспешных попыток наконец то вызвал гражданку Антоненко Елену, хозяйку точки продажи контрафактной продукции для оформления процессуальных документов, после оформления которых и ухода гражданки Антоненко, в кабинет лейтенанта Галенко ворвались начальник Ильичёвского ГО подполковник Белый Андрей Владимирович, начальник отдела кадров Ильичёвского ГО майор Горобец Петр Петрович, начальник СГСБЭП Ильичёвского ГО майор Крутий Леонид Петрович и старший оперуполномоченный капитан Бардай Виталий Иванович и стали требовать, чтобы лейтенант Галенко предъявил деньги, якобы полученные от гражданки Антоненко. дальше

 

Протягом другого  дня візиту  до Грузії постійні предстаники Північно-Атлантичної Ради  та Генеральний Секретар НАТО зустрілись з представниками грузинського парламенту. Під час зустрічі  сторони обговорили хід демократичних реформ в Грузії, та її стремління до інтенрації в Євро-Атлантичні структури.

Протягом зустрічі Генеральний секрнтар НАТО та представники Північно-Атлантичної Ради висловили міцну підтримку намаганням Грузії в її демократичних перетвореннях та прагнененням до Євро-Атлантичній інтеграції.

Північно-Атлантична Рада також зустрілась з регіональним офісом представникв Євросоюзу, ОБСЄ і ООН. Під час зустрічі сторони обговорили можливості щодо надання допомоги міжнародним співтовариством для подолання наслідків Російсько-Грузинського конфлікту, який  стався у серпні.

У Тбілісі Генеральний Секретар НАТО і представники Північно-Атлантичної ради відвідали низку місцевих громадських організацій.

Після цього Генсек НАТО виступив із промовою перед студентами Тбілісського університету.
ГС НАТО:”Шлях у майбутнє Грузії пролягає через забезпечення її безпеки та розширення зв*язків з її Західними партнерами. Це має стати поштовхом до вдосконалення демократизаціїї установ Грузії та   демократичних перетворень  грузинського суспільства,- сказав Яаап де Хооп Схефер.

Агентство АЕАС,
Тбілісі

 дальше

Популярная среди украинской политической элиты охота на волков на самом деле является признаком мужской слабости народных избранников, заявляют в Киевском эколого-культурном центре (КЭКЦ).

“В последнее время в Украине стала распространяться элитная охота на волков: губернаторы, судьи, прокуроры, народные депутаты считают очень важным для поддержки собственного престижа лишить жизни свирепого волка, сфотографироваться возле туши и гордо повесить фотографию в своем кабинете”, — говорится в сообщении.

Экологи отмечают, что ежегодно в Украине отстреливают 600-800 волков, нарушая Бернскую конвенцию о защите редких видов и мест их обитания, подписанную государством в 1996 году. При этом подобную браконьерскую охоту прикрывают Госкомлесхоз и Минприроды, утверждают в КЭКЦ.

“…исследования показали, что большой процент охотников на хищных животных (волков и др.) — это мужчины, которые страдают импотенцией. Таким образом эти люди демонстрируют свое мужество и спасаются от фрустрации, а также утешают себя тем, что сумели убить здорового, к тому же сексуально полноценного, активного дикого самца”.

Представители КЭКЦ отмечают, что по наличию тяги к убийству волков можно определить, кто из народных депутатов страдает импотенцией. Такой анализ показывает, что больше всего их можно найти во фракции партии Регионов, утверждают экологи.

 дальше

Немного о Файнгольдах. На последних выборах баллотировались от «Блока Кучмы». Под № 17 в списке блока «Кучма» идет симферополец Борис Файнгольд, Человек он уже не молодой, жутко опытный в способах зарабатывания денег, но невероятно трусливый. Как и положено бизнесменам-головастикам, всю жизнь вместе с братом Иосифом они мечутся между крымскими группировками в поисках «крыши». Выживали при всех. Но во время нынешнего господства донецких регионалов в купе с «сейлемовцами» братья Файнгольды, как сподвижники симферопольской организации «Еврейский дом», решили не испытывать судьбу и остались под Левой Миримским. За это были биты по мордасам – вокруг их промтоварных рынков в Симферополе в последнее время происходит непонятная возня, сопровождающаяся серией поджогов. То ли Файнгольды жгут конкурентов, то ли конкуренты Файнгольдов. Но канитель явно нездоровая, а статус депутата симферопольского горсовета, имеющаяся у брата Иосифа, безопасность не гарантирует. дальше

Совсем не глуп Владимир Михайлович, но страсть у него такая – крысятничать. Скандал разразился в 2002 году, сотрудник фонда Карнеги Каротерс чуть не подал в суд за украденные тексты, но его успокоили, их собственником стал тогдашний глава Верховной Рады Украины. Литвин крадет и у больших людей, у кандидата в президенты США Альберта Гора: «Соединенным Штатам нужен Гор!», а «Країні потрібен Литвин». Гражданине, Вам выбирать, а вдруг вор в науке станет Президентом Украины? дальше

ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до деяких законів України (щодо додаткових заходів забезпечення виконання Конституції України) Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: I. Внести до Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25, ст. 131 ) такі зміни: 1. Назву статті 109 викласти в такій редакції: «Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на узурпацію державної влади»; 2. Статтю 109 доповнити частиною четвертою такого змісту: «4. Узурпація державної влади шляхом дострокового припинення повноважень Верховної Ради України у спосіб, що суперечить Конституції України, – караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.»; дальше

Громадяни України та інші особи мають право у встановленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення оперативно-розшукової діяльності, письмове пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити ці дії.
Забороняється передавати і розголошувати відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, нерозкриті злочини або такі, що можуть зашкодити слідству чи інтересам людини, безпеці України.
Підрозділи, що використовують автоматизовані інформаційні системи в оперативно-розшуковій діяльності, повинні забезпечити можливість видавати дані про особу на запит органів досудового слідства, прокуратури, суду по справах, які знаходяться в їх провадженні. В місцях зберігання інформації повинна бути гарантована її достовірність та надійність охорони.
Отримані внаслідок оперативно-розшукової діяльності відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягають і повинні бути знищені. Відомості, отримані внаслідок оперативно-розшукової діяльності, щодо підготовки до терористичних актів чи їх вчинення окремими особами та групами, зберігаються до 5 років.
Не підлягають передачі і розголошенню результати оперативно-розшукової діяльності, які відповідно до законодавства України становлять державну таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини. За передачу і розголошення цих відомостей працівники оперативних підрозділів, а також особи, яким ці відомості були довірені при здійсненні оперативно-розшукової діяльності чи стали відомі по службі або роботі, підлягають відповідальності згідно з чинним законодавством, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права людини.
Оперативно-розшукові заходи, пов’язані з тимчасовим обмеженням прав особи, проводяться з метою запобігання тяжким або особливо тяжким злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, припинення розвідувально-підривної діяльності проти України.
У разі загрози негайного вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, загрози державній безпеці України, а також у разі неможливості своєчасного отримання дозволу суду через особливості організованої злочинності оперативні підрозділи проводять зазначені заходи без дозволу суду з обов’язковим повідомленням суду та прокурора протягом 24 годин. Протягом 48 годин після початку проведення заходу оперативні підрозділи зобов’язані отримати дозвіл суду в установленому порядку.

Стаття 16. Строки ведення оперативно-розшукових справ

Ведення оперативно-розшукових справ здійснюється:
1) щодо невстановлених осіб, які готують або вчинили злочин, а також осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, – до їх встановлення або розшуку, але не більше строків давності притягнення до кримінальної відповідальності чи строків давності виконання обвинувального вироку;
2) щодо осіб у зв’язку з розслідуванням стосовно них кримінальної справи (оперативне супроводження кримінальної справи) – до набрання законної сили винесеним щодо них вироком, до винесення постанови суду про закриття справи, ухвали (постанови) суду про застосування заходів медичного чи виховного характеру або до закриття кримінальної справи судом, прокурором, слідчим, органом дізнання;
3) щодо осіб безвісно відсутніх – до їх розшуку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або про оголошення їх померлими;
4) щодо осіб, стосовно яких є дані про участь у підготовці або вчиненні злочину – до шести місяців;
5) щодо міжрегіональних та транснаціональних злочинних угруповань – до дванадцяти місяців;
6) щодо осіб, стосовно яких є дані про їх участь або причетність до терористичної діяльності, терористичної групи чи терористичної організації, а так само до матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню терористичної групи чи терористичної організації – до 5 років;
7) щодо здійснення розвідувальних заходів – до завершення розвідувальних заходів або вичерпання можливостей для їх здійснення.
За наявності даних, отриманих у ході ведення оперативно-розшукової справи, про участь особи у підготовці або вчиненні  тяжкого та особливо тяжкого злочину, за погодженням з прокурором строк ведення справи може бути продовжений до 12 місяців  начальниками  головних, самостійних управлінь (департаментів) Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України та податкової міліції  Державної податкової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіональних органів та органів військової контррозвідки Служби безпеки України, розвідувального органу спеціально уповноваженого центрального  органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Головою Державної прикордонної служби України, територіальних органів управління Державного департаменту України з питань виконання покарань, Головою Служби зовнішньої розвідки України, керівником розвідувального органу Міністерства оборони України або їх заступниками.
Подальше продовження строку ведення оперативно-розшукової справи, але не більш як до 18 місяців, може бути здійснено Міністром внутрішніх справ  України, Головою Служби безпеки України, першим заступником Голови Державної податкової адміністрації України – начальником податкової міліції, а також Головою Державної прикордонної служби України, Головою Державного комітету України з питань виконання покарань, Головою Служби зовнішньої розвідки України, керівником розвідувального органу Міністерства  оборони України та начальником Управління державної охорони  України.
Продовження строків ведення оперативно-розшукових справ понад 18 місяців здійснює Голова Служби безпеки України, Голова Служби зовнішньої розвідки України, Голова Державної прикордонної служби України, керівник розвідувального органу Міністерства оборони України за погодженням з Генеральним прокурором України. Таке продовження строків ведення оперативно-розшукових справ допускається виключно щодо осіб, які обґрунтовано підозрюються у шпигунстві, підготовці та вчиненні державної зради, терористичного акту, створенні злочинної організації, якщо є підстави вважати, що їх злочинна діяльність може завдати істотної шкоди національним інтересам України.
Обчислення строку ведення оперативно-розшукової справи починається з дня затвердження начальником відповідного органу або його заступником постанови про заведення справи та закінчується в день затвердження постанови про закриття оперативно-розшукової справи.
Обчислення строку може припинятися, якщо особа, щодо якої заведено оперативно-розшукову справу, тимчасово вибула за межі України або тяжко захворіла і можливість проводити щодо неї оперативно-розшукову діяльність відсутня, а також у випадку апеляційного оскарження платником податків рішення про донарахування прихованих податків.
Про припинення та поновлення обчислення строку ведення оперативно-розшукової справи виноситься мотивована постанова, яка затверджується начальником відповідного органу або його заступником.

Стаття 17. Закриття оперативно-розшукових справ

Підставами для закриття оперативно-розшукової справи є:
1) розшук особи, яка переховувалася від органів розслідування, суду, ухилялася від відбування кримінального покарання, а також особи, яка безвісно відсутня;
2) набрання законної сили вироком, постановою або ухвалою суду;
3) закриття кримінальної справи судом, прокурором, слідчим або органом дізнання;
4)запобігання злочину;
5)  притягнення особи до адміністративної або дисциплінарної відповідальності;
6) звільнення особи з-під варти або від відбування кримінального покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі;
7) завершення виконання розвідувальних, контррозвідувальних заходів або вичерпання можливостей для їх здійснення;
8) спростування у встановленому порядку матеріалів про злочинну діяльність особи;
9) встановлення відомостей про припинення злочинної діяльності особою, щодо якої  заведено оперативно-розшукову справу;
10) виїзд особи на постійне місце проживання за межі України, якщо немає можливості проведення щодо неї оперативно-розшукових заходів;
11) непідтвердження відомостей, що вказують на ознаки злочину в діях особи, у передбачені цим Законом строки;
12) виявлення прокурором необґрунтовано заведеної справи;
13) смерть особи, щодо якої заведено оперативно-розшукову справу.
Про закриття оперативно-розшукової справи складається мотивована  постанова, яку затверджує посадова або службова особа, якій згідно зі статтею 15 цього Закону надане право затверджувати постанову про заведення відповідної оперативно-розшукової справи, про що протягом доби повідомляється прокурору. Якщо у такій справі здійснювались оперативно-розшукові заходи за рішенням суду, повідомлення про її закриття надсилається до суду в тридобовий строк.
Строки зберігання закритих оперативно-розшукових справ встановлюються відповідно до законодавства України. Не допускається знищення оперативно-розшукової справи до її перевірки прокурором.

Стаття 18. Використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності

Матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються:
1) як приводи та підстави для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій;
2) для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі;
3) для запобігання, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку злочинців та осіб, які безвісно зникли, встановлення осіб, які через хворобу або вік не можуть повідомити про себе, а також невпізнаних трупів;
4) для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, а також співробітників розвідувальних органів України та їх близьких родичів, осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з правоохоронними та розвідувальними органами України, та членів їх сімей;
5) для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів;
6) для інформування державних органів відповідно до їх компетенції.

Стаття 19. Сприяння здійсненню оперативно-розшукової діяльності

Органи державної влади, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності зобов’язані сприяти оперативним підрозділам у вирішенні завдань оперативно-розшукової діяльності.
За бажанням осіб їх співробітництво з оперативним підрозділом може бути оформлено письмовою угодою з гарантуванням конфіденційності співробітництва. Угоду про сприяння оперативним підрозділам в оперативно-розшуковій діяльності може бути укладено з дієздатною особою. Порядок укладання угоди визначається Кабінетом Міністрів України.
Особи, які залучаються до співробітництва з оперативним підрозділом, зобов’язані зберігати державну таємницю, що стала їм відома. Розголошення цієї таємниці тягне за собою відповідальність за чинним законодавством.
Забороняється залучати до виконання оперативно-розшукових завдань медичних працівників, священнослужителів, адвокатів, якщо особа, щодо якої вони мають здійснювати оперативно-розшукові заходи, є їх пацієнтом чи клієнтом, а також суддів та прокурорів.

Стаття 20. Соціальний і правовий захист працівників оперативних підрозділів

На працівників, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, поширюються гарантії правового і соціального захисту, передбачені законами України.
Працівникам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, надаються додаткові пільги в питаннях соціально-побутового та фінансового забезпечення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При наявності даних про загрозу життю, здоров’ю або майну працівника та його близьких родичів у зв’язку із здійсненням ним оперативно-розшукової діяльності в інтересах безпеки України, або по розкриттю тяжкого та особливо тяжкого злочину, або викриттю організованої злочинної групи оперативний підрозділ зобов’язаний вжити спеціальних заходів для забезпечення їх безпеки – зміна даних про осіб, зміна місця проживання, роботи і навчання, інших даних – у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Не несе відповідальності працівник оперативного підрозділу, який заподіяв шкоду правам, свободам людини, інтересам держави під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, перебуваючи у стані необхідної оборони, крайньої необхідності або професійного ризику, а так само у зв’язку із затриманням особи, в діях якої є ознаки злочину.

Стаття 21. Соціальний і правовий захист особи, яка залучається до співробітництва з оперативним підрозділом

Особа, яка залучається до співробітництва з оперативним підрозділом, перебуває під захистом держави.
За виконання завдань по боротьбі зі злочинністю зазначена особа може отримувати винагороди та інші виплати, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Співробітництво особи з оперативним підрозділом зараховується до її загального трудового стажу в разі укладення з нею трудової угоди. Якщо у зв’язку з виконанням такою особою завдань оперативно-розшукової діяльності настала її інвалідність або смерть, на неї поширюються пільги, передбачені у таких випадках для працівників оперативних підрозділів.
У разі виникнення загрози життю, здоров’ю або майну особи, яка залучається до співробітництва з оперативним підрозділом, її захист забезпечується в порядку, передбаченому частиною третьою статті 20 цього Закону.
Особа, яка входила до складу злочинної групи (злочинної організації) та вчинила злочин, який не є тяжким, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно чинного законодавства, якщо вона, будучи залученою до співробітництва з оперативним підрозділом, активно сприяла розкриттю тяжких злочинів та відшкодувала заподіяну нею шкоду.
До особи, засудженої до позбавлення волі, яка сприяла розкриттю або попередженню тяжких злочинів, може бути застосовано помилування, а також умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміна невідбутої частини покарання більш м’яким, заміна умов тримання передбачених Кримінальним та Кримінально-виконавчим кодексом України, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 22. Нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності

Нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності здійснюється Генеральним прокурором України, його спеціально уповноваженими заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняними до них прокурорами та їх спеціально уповноваженими заступниками, а також уповноваженими наказом Генерального прокурора України начальниками та прокурорами управлінь, відділів Генеральної прокуратури України та прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.
Прокурор в межах своєї компетенції:
1) безперешкодно входить в усі приміщення органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;
2) вимагає для перевірки розпорядження, інструкції, накази та інші акти щодо оперативно-розшукової діяльності, оперативно-розшукові справи, реєстраційні, облікові, звітні, статистичні, аналітичні документи та інші відомості щодо здійснення оперативно-розшукових заходів. Ознайомлення прокурора з оперативно-розшуковими справами здійснюється у службових приміщеннях органу, який проводить оперативно-розшукову діяльність, у присутності начальника оперативного підрозділу;
3) доручає керівникам відповідних органів проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону;
4) дає письмові вказівки про проведення оперативно-розшукових заходів в інтересах кримінального судочинства, про розшук осіб, які безвісно відсутні;
5) дає згоду на продовження строку проведення оперативно-розшукової діяльності відповідно до частини 4 статті 16 цього Закону;
6) отримує пояснення щодо порушень вимог закону від посадових осіб органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;
7) перевіряє скарги на порушення законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, з ознайомленням у необхідних випадках з оперативно-розшуковими матеріалами;
8) скасовує незаконні постанови про заведення, припинення, поновлення обчислення строку ведення або закриття оперативно-розшукової справи, зупинення або поновлення оперативно-розшукової діяльності чи про інші рішення, що суперечать закону;
9) вживає заходів щодо усунення порушень законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності і щодо притягнення винних до встановленої законом відповідальності;
10) опротестовує незаконну постанову суду про дозвіл або відмову на проведення оперативно-розшукових заходів. Принесення протесту зупиняє проведення оперативно-розшукових заходів, дозвіл на які дано судом.
Відомості про осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з оперативним підрозділом, належність конкретних осіб до штатних негласних працівників оперативного підрозділу, до кадрового складу розвідувальних органів, а також форми, методи і засоби оперативно-розшукової, контррозвідувальної та розвідувальної діяльності та організаційно-штатна структура розвідувальних органів до предмета прокурорського нагляду не належать.

Стаття 23. Матеріально-технічне забезпечення оперативно-розшукової діяльності

Матеріально-технічне забезпечення оперативно-розшукової діяльності здійснюється на основі законодавства України і в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 24 Фінансове забезпечення оперативно-розшукової діяльності

Фінансування оперативно-розшукової діяльності здійснюється за рахунок бюджету відповідних державних правоохоронних органів згідно з порядком, установленим Кабінетом Міністрів України.
Порядок витрат на здійснення оперативно-розшукової діяльності регулюється нормативно-правовими актами відповідного правоохоронного органу.
Законодавчі органи та органи центральної виконавчої влади України мають право за рахунок власних бюджетів і позабюджетних цільових фондів збільшити суму коштів, що виділяються органам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність.
Контроль за використанням коштів, що виділяються на оперативно-розшукову діяльність, здійснюється керівниками державних правоохоронних органів, до складу яких входять оперативні підрозділи, а також спеціально уповноважені представники Міністерства фінансів України.

Стаття 25. Координація оперативно-розшукової діяльності

Координацію дій щодо реалізації прав підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, здійснює правоохоронний орган, на який покладено такий обов’язок.
З метою забезпечення координації оперативно-розшукової діяльності скликаються координаційні наради, організовуються робочі групи та вживаються інші заходи, витребується статистична та інша необхідна інформація.

Стаття 26. Взаємодія оперативних підрозділів правоохоронних органів під час здійснення оперативно-розшукової діяльності

Оперативні підрозділи взаємодіють між собою в порядку та на засадах, визначених законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України та прийнятими на їх основі міжвідомчими нормативно-правовими актами.
Взаємодія суб’єктів оперативно-розшукової діяльності здійснюється у вигляді:
обміну оперативною, криміналістичною та іншою відповідною інформацією про злочини, що готуються або вчинені, причетних до цього осіб та осіб, які розшукуються, а також обміну архівною інформацією із зазначених питань;
виконання запитів та доручень за оперативно-розшуковими та кримінальними справами;
взаємного сприяння у проведенні оперативно-розшукових заходів, спільного здійснення спеціальних операцій та процесуальних дій;
обміну досвідом роботи з питань оперативно-розшукової діяльності, сприяння в підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів;
здійснення міжвідомчих наукових досліджень з проблем оперативно-розшукової діяльності.
Обмін інформацією між оперативними підрозділами та проведення спільних заходів здійснюються за письмовим розпорядженням керівників відповідних правоохоронних органів.
Суб’єкти взаємодії забезпечують збереження відомостей, якщо вони мають конфіденційний характер, якщо суб’єкт, який їх надає, уважає небажаним розголошення їх змісту. Ступінь таємності змісту відомостей визначається правоохоронним законодавством України.
Умови та порядок організації взаємодії між оперативними підрозділами різних правоохоронних органів визначається відповідними міжвідомчими наказами.

Стаття 27. Міжнародне співробітництво у сфері оперативно-розшукової діяльності.

Міжнародне співробітництво у сфері оперативно-розшукової діяльності ґрунтується на нормах міжнародного права, чинного законодавства України, міждержавних та міжурядових договорах, згоду на які надала Верховна Рада України.
Підрозділи правоохоронних органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, у межах компетенції, можуть установлювати безпосередні контакти з державними органами іноземних держав, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, та взаємодіяти з ними на підставі додаткових договірних документів про співробітництво за окремими напрямками своєї діяльності.

Стаття 28. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня опублікування.
2. З дня набрання чинності цього Закону втрачає чинність Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» (Відомості Верховної Ради, 1992, N 22, ст.303, N 39, ст.572, 1993, N 11, ст. 83, 1994, N 11, ст. 52, 1998, N 26, ст.149, 1999, N 4, ст.35, 2000, N 10, ст.79, 2001, N 10, ст.44, N 14, ст.72, 2002, N 33, ст.236, 2003, N 27, ст.209, N 29, ст.236, N 30, ст.247, N 45, ст.357, 2004, N 8, ст.66, 2005, N 10, ст.187, N 25, ст.335, 2006, N 14, ст.116).
3. Кабінету Міністрів України:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону;
відповідно до компетенції забезпечити видання нормативно-правових актів, передбачених цим Законом

 дальше

Проект
вноситься народним
депутатом України
Г.Г. МОСКАЛЕМ




ЗАКОН УКРАЇНИ

Про оперативно-розшукову діяльність


Стаття 1. Терміни, що застосовуються у цьому Законі

Візуальне спостереження – оперативно-розшуковий захід, який полягає у конспіративному спостереженні за об’єктами та діями осіб, що перевіряються. В ході візуального спостереження може здійснюватися фотографування та відеозапис подій.
Встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу – оперативно-розшуковий захід, який полягає у локалізації місця знаходження радіоелектронного засобу: мобільного терміналу систем зв’язку (без розкриття змісту повідомлень) та інших радіовипромінювальних пристроїв.
Житло – будь-яке приміщення, призначене або пристосоване до постійного або тимчасового проживання фізичних осіб. Не є житлом приміщення, визнання статусу житла за яким веде до порушення прав інших осіб, а також приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом.
Збирання зразків для порівняльного дослідження – оперативно-розшуковий захід, який полягає у виявленні, вилученні та консервації матеріальних об’єктів (предметів, речовин тощо) з метою їх порівняння з іншими об’єктами, які є в розпорядження оперативного підрозділу.
Зняття інформації з віддаленого комп’ютера – оперативно-розшуковий захід, який полягає у негласному отриманні доступу через комп’ютерну мережу до певного віддаленого комп’ютера шляхом подолання системи логічного захисту, а також дистанційному знятті інформації, яка міститься в ньому.
Зняття інформації з технічних каналів зв’язку – оперативно-розшуковий захід, який полягає в отриманні та фіксації відомостей оперативно-розшукового характеру шляхом зняття спеціальними технічними засобами параметрів електромагнітних полів, які виникають при передаванні інформації каналами електричного зв’язку.
Інше володіння особи – будинки, споруди, приміщення, транспортні засоби що не є житлом, а також території, що належать фізичній особі на законних підставах.
Комп’ютерна розвідка – оперативно-розшуковий захід, який полягає у цілеспрямованому пошуку та отриманні інформації загального користування з комп’ютерних систем та мереж з метою виявлення відомостей криміногенного та кримінального характеру.
Контроль телеграфно-поштових відправлень – оперативно-розшуковий захід, який полягає у конспіративному відборі за окремим ознаками та перегляді кореспонденції з метою виявлення відомостей про вчинення тяжкого злочину або небезпечних об’єктів (зброї, вибухових, отруйних та радіоактивних речовин тощо).
Контрольна закупівля – оперативно-розшуковий захід, який полягає в моделюванні ситуації удаваної угоди щодо придбання за плату товару або послуги у фізичної або юридичної особи, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. В ході контрольної закупівлі неприпустимо штучне формування у особи наміру вчинити злочин.
Контрольована поставка – оперативно-розшукова операція, яка полягає у здійсненні конспіративного контролю за процесом поставки товарів, предметів і речовин, заборонених або обмежених до обігу, а також предметів, які є знаряддям або засобом вчинення злочину, здобуті злочинним шляхом або зберегли на собі сліди злочину, та інших об’єктів з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь та виявлення осіб, до них причетних.
Наведення довідок – оперативно-розшуковий захід, який полягає в отриманні відомостей про осіб, події та предмети шляхом безпосереднього вивчення документів, баз даних, а також спрямування офіційних чи неофіційних запитів фізичним або юридичним особам.
Оперативна закупівля – оперативно-розшуковий захід, який полягає в моделюванні ситуації удаваної угоди щодо придбання за плату у особи, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, товарів і послуг заборонених для обігу, також предметів, які є засобом вчинення злочину, з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь.
Оперативне опитування – оперативно-розшуковий захід, який полягає в отриманні відомостей щодо злочинної діяльності, шляхом спілкування з особою, яка реально чи імовірно володіє ними.
Оперативне супроводження кримінальної справи – комплекс оперативно-розшукових заходів, які здійснюють уповноважені оперативні підрозділи в межах оперативно-розшукової справи з метою пошуку і фіксації фактичних даних, які можуть бути доказами у порушеній кримінальній справі, сприяння всебічному, повному і об’єктивному дослідженню обставин справи, запобігання протиправному впливу на учасників кримінального судочинства з боку зацікавлених осіб, а також забезпечення їх безпеки.
Оперативний експеримент – оперативно-розшуковий захід (операція), який полягає у моделюванні ситуації, яка є типовою для вчинення тяжкого злочину, з метою виявлення, документування та припинення протиправних діянь. В ході оперативного експерименту неприпустимо штучне формування у особи наміру вчинити злочин, а також порушення прав фізичних та юридичних осіб, нанесення шкоди інтересам суспільства і держави.
Отримання інформації про зв’язки абонентів телекомунікацій – оперативно-розшуковий захід, який полягає в отриманні від підприємств (установ), що надають послуги зв’язку, відомостей про зв’язки абонентів телекомунікаційних каналів та мереж без розкриття змісту повідомлень.
Поліграфне опитування – оперативно-розшуковий захід, який полягає в отриманні відомостей щодо злочинної діяльності від особи шляхом проведення її опитування за спеціальною методикою з одночасною реєстрацією за допомогою поліграфу її психофізіологічних реакцій на психологічні стимули: запитання, предмети, фотографії тощо.
Проникнення в злочинну групу (злочинну організацію) – оперативно-розшукова операція, яка полягає у зашифрованому впровадженні працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім (зі збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості), у злочинну групу (злочинну організацію) з метою здобуття інформації щодо її злочинної діяльності.
Проникнення в приміщення, транспортні засоби та інші місця – оперативно-розшуковий захід, який полягає у проникненні всередину об’єкта (будинку, споруди, приміщення, території, транспортного засобу тощо) та його огляду з метою виявлення та фіксації слідів або ознак злочину, документів, технічних носіїв інформації та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, створення умов для проведення інших оперативно-розшукових заходів або унеможливлення вчинення злочинів, що готуються.
Прослуховування телефонних переговорів – оперативно-розшуковий захід, який полягає у конспіративному слуховому контролі та фіксації за допомогою технічних засобів переговорів або повідомлень, що передаються лініями телефонного (радіотелефонного) зв’язку.
Прослуховування усних переговорів – оперативно-розшуковий захід, який полягає у конспіративному слуховому контролі та фіксації мовленнєвої інформації за допомогою технічних засобів.

Стаття 2. Поняття оперативно-розшукової діяльності

Оперативно-розшукова діяльність – це вид правової діяльності пошукового, розвідувального, контррозвідувального характеру, що здійснюється гласно і негласно спеціально уповноваженими на те державними органами, у межах їх компетенції, з метою захисту життя і здоров’я, прав і свобод людини та громадянина, власності, забезпечення безпеки суспільства і держави від противоправних посягань.

Стаття 3. Завдання оперативно-розшукової діяльності

Завданнями оперативно-розшукової діяльності є:
1.Захист життя і здоров’я, прав і свобод, честі і гідності, власності особи від злочинних посягань та безпеки суспільства і держави.
2. Попередження, припинення, виявлення та розкриття злочинів.
3. Установлення осіб, причетних до підготовки або вчинення злочинів.
4. Розшук осіб, які переховуються від кримінального переслідування і правосуддя, ухиляються від відбування кримінального покарання у вигляді позбавлення волі.
5. Розшук безвісно зниклих осіб.
6. Установлення осіб невпізнаних трупів.
7. Оперативне супроводження кримінального судочинства.
8. Захист державної таємниці.
9. Збирання інформації про конкретних осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці, а також до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках.
10. Забезпечення особистого захисту осіб у випадках, визначених законодавством.

Стаття 4. Правова основа оперативно-розшукової діяльності

Правову основу оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція України, цей Закон, Кримінальний, Кримінально-процесуальний та Кримінально-виконавчий кодекси України, закони України про прокуратуру, міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу України, Державну податкову службу в Україні, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, Державну кримінально-виконавчу службу України, статус суддів, організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю, заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, державний захист працівників суду і правоохоронних органів, інші законодавчі акти та міжнародно-правові угоди і договори, учасником яких є Україна.
Посадові особи органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, видають у межах своїх повноважень нормативні акти, які регламентують порядок її проведення.

Стаття 5. Принципи оперативно-розшукової діяльності

Оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах:
законності;
рівності всіх перед законом незалежно від громадянства, статі, національності, віку, місця проживання (місцезнаходження), освіти, фаху, місця роботи, соціального та фінансового положення осіб, їх політичних та релігійних уподобань, належності до певних партій та громадських організацій;
відповідності заходів, засобів та тактики ступеню суспільної небезпеки злочинних посягань та загрози інтересам суспільства і держави;
пріоритетності захисту життя, здоров’я і свобод людини;
нерозголошення відомостей про технічні прийоми і тактику проведення оперативно-розшукової діяльності, а також про склад її учасників;
наступальності;
конспіративності.

Стаття 6. Суб’єкти оперативно-розшукової діяльності

Суб’єктами оперативно-розшукової діяльності є оперативні підрозділи уповноважених державних органів, посадові особи зазначених підрозділів, а також начальники органів.
Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:
Міністерства внутрішніх справ України – кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, судовою міліцією;
Служби безпеки України – контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, контррозвідувального захисту економіки держави, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;
Служби  зовнішньої  розвідки  України  – агентурної розвідки, оперативно-технічними,  власної  безпеки;
Державної прикордонної служби України – розвідувальним органом спеціально  уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), оперативно-розшуковими підрозділами  відповідно  спеціально  уповноваженого  центрального органу  виконавчої  влади  у справах охорони державного кордону та його  територіальних  органів,  підрозділами  з охорони державного кордону  органів  охорони  державного кордону та Морської охорони, забезпечення  внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та  оперативно-технічними;
управління державної охорони – підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об’єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;
органів державної податкової служби – оперативними підрозділами податкової міліції, з метою протидії злочинам, їй підслідним;
органів і установ Державної кримінально-виконавчої служби України – оперативними підрозділами, внутрішньої безпеки;
розвідувального органу Міністерства оборони України – оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки.
Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених державних органів, підрозділами інших міністерств, відомств, підприємствами, організаціями, установами усіх форм власності, громадськими організаціями та приватними особами забороняється. Для виконання окремих доручень в ході проведення оперативно-розшукової діяльності можуть залучатись працівники інших підрозділів зазначених державних органів.
Рішення щодо здійснення оперативно-розшукової діяльності приймають начальники органів: внутрішніх справ, Служби безпеки, Прикордонної служби; а також Управління державної охорони України, розвідувального органу Міністерства оборони України, оперативного підрозділу податкової міліції, органу або установи виконання покарань.
Координацію дій підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, з метою боротьби з тероризмом, здійснює Служба безпеки України.

Стаття 7. Засоби та методи оперативно-розшукової діяльності

Оперативні підрозділи мають право застосовувати оперативні та інші обліки, спеціальні технічні засоби, спеціалізовані комп’ютерні програми, житлові, службові та інші приміщення, засоби маскування та імітації, спеціально навчених тварин, а також інші засоби, які дозволяють отримувати та реалізовувати інформацію.
Для отримання та реалізації інформації забороняється застосовувати технічні засоби, психотропні, наркотичні та інші речовини, які пригнічують волю або можуть завдати шкоди здоров’ю людей чи навколишньому середовищу.
Оперативні підрозділи мають право застосовувати методи здобуття інформації, засновані на опитуванні осіб, спостереженні за подіями, а також вивченні документів.

Стаття 8. Підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності

Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є:
1) наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:
– злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами;
– осіб, які готують або вчинили злочин;
– осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;
– осіб безвісно відсутніх;
– осіб, які через хворобу або вік не можуть повідомити про себе;
– невпізнаних трупів;
– розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України;
– реальну загрозу життю, здоров’ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв’язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьким родичам, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв’язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності;
2) необхідність здійснення загальної та індивідуальної профілактики злочинів;
3) необхідність забезпечення правопорядку в установах Державної кримінально-виконавчої служби України;
4) необхідність перевірки осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці, до служби в державних органах, зазначених у статті 6 цього Закону, а також до роботи, пов’язаної з експлуатацією об’єктів, що становлять підвищену небезпеку для життя й здоров’я людей та навколишнього середовища;
5) потреба в отриманні розвідувальної інформації.
Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, негласних джерел, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах суду в кримінальних справах, що знаходяться в його провадженні, матеріалах органів дізнання, інших правоохоронних органів, у запитах міжнародних правоохоронних організацій та правоохоронних органів інших держав, а також запитах повноважних державних органів, установ та організацій, визначених законодавством, про перевірку осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці, до служби в державних органах, зазначених у статті 6 цього Закону, і до роботи, пов’язаної з експлуатацією об’єктів, що становлять підвищену небезпеку для життя й здоров’я людей та навколишнього середовища.
Оперативні підрозділи мають право збирати відомості, необхідні для прийняття рішень щодо встановлення та підтримання з особою відносин конфіденційного співробітництва.
Забороняється приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів при відсутності підстав, передбачених у цій статті.

Стаття 9. Обов’язки підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов’язані:
1) у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення, припинення і розкриття злочинів та викриття причин і умов, які сприяють їх вчиненню, здійснювати профілактику правопорушень та оперативно-розшукове супроводження кримінальних справ на стадіях досудового слідства та судового розгляду;
2) виконувати письмові доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали суду і запити повноважних державних органів, установ та організацій про проведення оперативно-розшукових заходів;
3) виконувати запити відповідних міжнародних правоохоронних організацій та правоохоронних органів інших держав на підставі договорів і угод;
4) інформувати відповідні державні органи про відомі їм факти та дані, що свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави, а також про порушення законодавства, пов’язані з службовою діяльністю посадових осіб;  
5) здійснювати взаємодію між собою та іншими правоохоронними органами, в тому числі відповідними органами іноземних держав та міжнародних антитерористичних організацій, з метою швидкого і повного розкриття злочинів та викриття винних;
6) забезпечити із залученням інших підрозділів безпеку працівників суду і правоохоронних органів, осіб, які надають допомогу, сприяють оперативно-розшуковій діяльності, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб;
7) брати участь у здійсненні заходів щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також у проведенні спеціальної перевірки осіб щодо їх допуску до державної таємниці, до служби в державних органах, зазначених у статті 6 цього Закону, та до роботи, пов’язаної з експлуатацією об’єктів, що становлять підвищену небезпеку для життя й здоров’я людей та навколишнього середовища.

Стаття 10. Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності надається право:
1) здійснювати гласно та негласно оперативно-розшукові заходи, передбачені статтями 11–13 цього Закону;
2) використовувати добровільну допомогу осіб у виконанні завдань ОРД;
3) порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні;
4) ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, за вимогою керівників підприємств, установ та організацій – виключно на території таких підприємств, установ та організацій;
5) з дозволу суду витребувати та вилучати офіційні та неофіційні документи, зразки сировини, продукції та інші предмети, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, у яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку;
6) отримувати від банківських установ безоплатно відомості про обіг коштів по рахунках юридичних та фізичних осіб із зазначенням призначення платежів та контрагентів за згодою та при особистій присутності володільця рахунку або за нотаріально засвідченим його дорученням;
7) з дозволу суду отримувати від банківських установ відомості про обіг коштів по рахунках юридичних та фізичних осіб із зазначенням призначення платежів та контрагентів, а також юридичні та кредитні справи клієнтів банку;
8) відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з’ясування обставин вчиненого або такого, що готується, злочину;
9) збирати та накопичувати інформацію щодо осіб та їх протиправної діяльності, в тому числі їх персональні дані за умови забезпечення їх захисту від витоку та доступу сторонніх осіб;
10) створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;
11) застосовувати технічні засоби отримання інформації;
12) мати гласних та негласних штатних та позаштатних працівників;
13) встановлювати конфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності;
14) отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені, та загрозу безпеці суспільства і держави;
15) використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб – житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;
16) створювати на конспіративній основі підприємства, організації, використовувати документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів. Порядок створення зазначених підприємств, організацій визначається спільними нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України та Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України;
17) проводити операції по захопленню злочинців, припиненню злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;
18) застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб.
Законні вимоги, які висуваються посадовими особами підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, в межах їх повноважень, є обов’язковими для виконання фізичними та юридичними особами. Невиконання законних вимог чи перешкоджання законним діям зазначених посадових осіб тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України.
Оперативним підрозділам розвідувальних органів України надаються права, передбачені частиною першою цієї статті, крім пунктів 3, 8, 17.

Стаття 11. Оперативно-розшукові заходи, проведення яких потребує отримання дозволу суду

Оперативним підрозділам надано право виключно з дозволу суду здійснювати заходи, пов’язані з тимчасовим обмеженням прав особи:
1) прослуховування усних переговорів;
2) прослуховування телефонних переговорів;
3) зняття інформації з технічних каналів зв’язку;
4) зняття інформації з віддаленого комп’ютера;
5) проникнення до житла або іншого володіння особи;
6) контроль поштово-телеграфних відправлень;
7) візуальне спостереження у житлі або іншому володінні особи.
Застосування цих заходів проводиться виключно з метою запобігти тяжкому або особливо тяжкому злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування відповідної кримінальної справи, якщо іншим способом отримати інформацію про злочинну діяльність неможливо або небезпечно для життя чи здоров’я працівників оперативних підрозділів та осіб, які на конфіденційній основі співробітничають з ними.
Зазначені оперативно-розшукові заходи проводяться за рішенням апеляційного суду, прийнятим за поданням начальника (заступника начальника) оперативного підрозділу, у провадженні якого перебувають відповідні оперативно-розшукові справи. Про отримання такого дозволу суду або про відмову в ньому вказані особи повідомляють прокурору, зазначеному у ч.1 ст. 22 цього Закону, протягом доби.
За результатами здійснення зазначених оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як основа для формування доказів у кримінальному судочинстві.
Дозволу суду не потребує здійснення негласного прослуховування та звукозапису усних та телефонних переговорів за письмовою заявою або письмовою згодою особи, що бере в них участь.
Дозволу суду не потребує здійснення негласного прослуховування та звукозапису усних та телефонних переговорів, контроль поштово-телеграфних відправлень осіб, засуджених до позбавлення волі, з метою забезпечення правопорядку в установах Державної кримінально-виконавчої служби.
Прослуховування телефонних та усних переговорів, а також візуальне спостереження може бути проведено відносно працівників суду і правоохоронних органів, а також учасників кримінального судочинства, взятих під захист відповідно до законодавства, без дозволу суду за їх письмовою заявою або згодою.
 Виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України, запобігання і припинення терористичних актів, розвідувально-підривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій зазначені заходи можуть здійснюватись в порядку, узгодженому з Генеральним прокурором України та Головою Верховного Суду України.

Стаття 12. Оперативно-розшукові заходи, проведення яких потребує отримання дозволу керівника органу (оперативного підрозділу)

Оперативні підрозділи з письмового дозволу начальника органу внутрішніх справ, Служби безпеки, Прикордонної служби, Управління державної охорони України, розвідувального органу Міністерства оборони України, оперативного підрозділу податкової міліції, органу або установи виконання покарань здійснюють наступні заходи:
1) оперативну закупівлю товарів, а також предметів, які є засобом вчинення злочину;
2) контрольовану поставку товарів та інших об’єктів;
3) прослуховування телефонних переговорів осіб, причетних до вчинення тяжкого злочину, за письмовою заявою або письмовою згодою особи, що бере в них участь;
4) оперативний експеримент;
5) отримання інформації про зв’язки абонентів телекомунікацій без розкриття змісту повідомлень;
6) встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу;
7) проникнення у злочинну групу (злочинну організацію) працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім.
Оперативні підрозділи з письмового дозволу начальника оперативного підрозділу або його заступника здійснюють наступні заходи:
1) контрольну закупівлю товарів та послуг у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності;
2) прослуховування усних переговорів осіб, причетних до вчинення тяжкого злочину, у приміщеннях та інших місцях за письмовою заявою або письмовою згодою особи, що бере в них участь;
3) проникнення до приміщень, транспортних засобів, які не є житлом або іншим володінням особи;
4) поліграфне опитування особи за її письмовою заявою або письмовою згодою.
Порядок проведення контрольної й оперативної закупівлі та контрольованої поставки визначається нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України.
Про необхідність проникнення у злочинну групу (злочинну організацію) працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім, виноситься постанова, яка затверджується начальником органу внутрішніх справ, Служби безпеки, Прикордонної служби, Управління державної охорони України, розвідувального органу Міністерства оборони України, оперативного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, оперативного підрозділу податкової міліції, органу або установи виконання покарань.
Оперативним підрозділам розвідувальних органів України надаються права, передбачені цією статтею, крім пунктів 1, 2, 4 частини першої та пункту 1 частини другої.

Стаття 13. Оперативно-розшукові заходи, проведення яких не потребує отримання дозволу

Оперативні підрозділи мають право здійснювати наступні оперативно-розшукові заходи, які не потребують попереднього отримання спеціального дозволу:
1) оперативне опитування;
2) наведення довідок;
3) візуальне спостереження у громадських місцях;
4) збирання зразків для порівняльного дослідження;
5) комп’ютерна розвідка.
Рішення щодо проведення зазначених заходів приймає працівник оперативного підрозділу, виходячи з наявної оперативно-розшукової ситуації.
Працівник оперативного підрозділу, виходячи з конкретних обставин, з метою здобуття інформації щодо протиправної діяльності має право проводити інші заходи, які не порушують прав фізичних та юридичних осіб і не завдають шкоди безпеці суспільства, держави та навколишнього середовища.

Стаття 14. Порядок проведення оперативно-розшукових заходів

Оперативно-розшукові заходи здійснюється на стадіях пошуку первинної оперативно-розшукової інформації, її перевірки, а також провадження в оперативно-розшукових справах.
На стадіях пошуку первинної оперативно-розшукової інформації та її перевірки, а також  при проведенні оперативно-розшукових заходів з метою забезпечення правопорядку в установах Державної кримінально-виконавчої служби оперативно-розшукова справа не заводиться. На цих стадіях можуть проводитися виключно оперативно-розшукові заходи, передбачені пп. 1, 4 частини 1 та пп. 1, 3 частини 2 статті 12, а також статтею 13 цього Закону.
При перевірці осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці, до служби в державних органах, зазначених у статті 6 цього Закону, до роботи, пов’язаної з експлуатацією об’єктів, що становлять підвищену небезпеку для життя й здоров’я людей та навколишнього середовища, а також з метою встановлення та підтримання з особою відношень конфіденційного співробітництва оперативно-розшукова справа не заводиться. Така перевірка здійснюється в термін, установлений постановою Кабінету Міністрів України, але не більше одного місяця.

Стаття 15. Гарантії законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності

Оперативним підрозділам забороняється проводити оперативно-розшукову діяльність в інтересах політичних партій, релігійних організацій та інших громадських об’єднань, а також юридичних та фізичних осіб.
У кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно-розшукових заходів забороняється, крім випадків, передбачених частинами 2, 3 статті 14. На особу, яка підозрюється в підготовці або вчиненні злочину, переховується  від  органів розслідування, суду або ухиляється від відбування кримінального  покарання, безвісти зникла, ведеться тільки одна оперативно-розшукова справа.
Про заведення оперативно-розшукової справи виноситься постанова, яка затверджується начальником або уповноваженим заступником начальника органу  внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, розвідувального органу Міністерства оборони України, Служби зовнішньої розвідки України, оперативного підрозділу податкової міліції, органу або установи виконання покарань. У постанові зазначаються місце та дата її складання, посада особи, яка виносить  постанову, її прізвище, підстава та мета заведення оперативно-розшукової  справи.
Контроль за оперативно-розшуковою діяльністю здійснюється Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої  влади у справах охорони державного кордону, Управлінням державної охорони України, Державною податковою адміністрацією України, Державним департаментом України з питань виконання покарань, розвідувальним органом  Міністерства оборони України.
Під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише за рішенням суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину.
При наявності достатніх підстав рішення щодо проведення оперативно-розшукової діяльності приймає керівник відповідного оперативного підрозділу, який несе відповідальність за законність здійснюваних заходів відповідно до чинного законодавства.
При застосуванні оперативно-розшукових заходів працівники оперативних підрозділів зобов’язані враховувати їх відповідність ступеню суспільної небезпеки злочинних посягань та загрози інтересам суспільства і держави.
У  випадках порушення прав і свобод людини або юридичних осіб в  процесі  здійснення оперативно-розшукової діяльності, а також у разі, якщо причетність  до правопорушення особи, щодо якої здійснювались оперативно-розшукові   заходи, не підтвердилась, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, спеціально уповноважений  центральний орган виконавчої влади  у справах охорони державного кордону, Управління державної охорони України,  Державна податкова адміністрація України, Державний департамент України з  питань виконання покарань або розвідувальний орган Міністерства оборони України, розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах  охорони  державного  кордону, Служба зовнішньої розвідки України зобов’язані невідкладно поновити порушені права і відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки в повному обсязі. Якщо причетність до злочину особи, щодо якої здійснювались негласні оперативно-розшукові заходи, не підтвердилась, вона повідомляється про обмеження та порушення її прав і свобод не пізніше 10 діб після закриття оперативно-розшукової справи. У випадку, якщо таке повідомлення суттєво перешкоджає попередженню, розкриттю або розслідуванню злочину, особа повідомляється негайно після набрання чинності відповідним вироком суду.
При порушенні підрозділом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, прокурор або суддя відповідно до законодавства України зобов’язані вжити заходів з відновлення зазначених прав і законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.
(продолжение

 дальше

Звертаємо увагу, що 27 лютого й 3 березня 2007 року з ініціативи суспільно-політичного об'єднання «Український форум» відбувся круглий стіл «Реформування Служби безпеки України: для влади чи для громадян?» за участю відомих політиків, вчених, колишніх і нинішніх працівників СБУ. Учасники круглого столу, погоджуючись з необхідністю демілітаризації СБУ, одночасно вказали, що вона повинна здійснюватися поступово в рамках певного перехідного періоду. При цьому важливо законодавчо закріпити особливий статус працівника СБУ як спеціального різновиду державної служби, який би забезпечував надійні соціальні гарантії, стимули й компенсації за існуючі ризики, обмеження та інші особливості цієї специфічної діяльності. Вважаємо, до вказаної думки варто прислухатись. дальше

Необходимо отметить, что страх (тревога) с раннего детства является устойчиво и хронически присущей, тщательно скрываемой характерологической чертой Литвина. Фигурант чувствует себя внутренне слабым, беззащитным, никчемным, зависимым от мнения других. Переживание собственной посредственности, неуверенности в себе и своих потенциалах, навязчивый страх перед объективной реальностью с ее сложностями и трудностями «загнали» Литвина в «научно-идеологическую» сферу советского общества (сразу после окончания КГУ объект становится помощником ректора, несколько позже защищает кандидатскую диссертацию на тему: «Деятельность Коммунистической партии Украины в усовершенствовании подготовки преподавателей общественных дисциплин»). В указанном социальном сегменте (в котором для успешной адаптации не требовалось «быть», а вполне достаточно – «казаться») благодаря упоминавшимся истерическим (демонстративным) особенностям характера, с одной стороны, и стартовой поддержке тестя (Паникарский К.И., известный и уважаемый киевский партийный деятель в восьмидесятые годы прошлого столетия, первый секретарь Ленинского райкома КПСС), с другой стороны, Литвин делает первые успешные карьерные шаги. дальше

Похоже, что для «балогинских» силовичков начался сезон кастрации. В смысле полномочий, хотя, конечно хотелось бы и большего, чтобы дураков не плодили. На этой неделе парламент вероятно рассмотрит вопрос о незаконности назначения на должность руководителя Главка «К» СБ Украины Тиберия Дурдинца и, соответственно, незаконность ВСЕХ отданных им приказов и распоряжений, а также возбужденных уголовных дел и заведенных оперативно-розыскных дел. Кроме того, неисключено, что с Дурдинца снимут незаконно полученное им генеральское звание. На сегодняшний день, благодаря незаконному (по воле Балоги) назначению Дурдинца, Главк «К» является практически недееспособным. Суды отказываются рассматривать любые документы, исходящие от нелегитимного руководства «кашников» и, соответственно, бандиты, коррупционеры, контрабандисты, наркоторговцы и торговцы «живым товаром» могут работать спокойно. «Кашники» сделать им ничего не могут. Не слишком ли высокая цена за наплевательское отношение к Закону со стороны Президента и его секретариата? Напомним, что Дурдинец был назначен на должность руководителя Главка «К» без согласования с профильным Комитетом Верховной рады Украины, что является грубейшим нарушением Законов Украины. дальше

Наши политики и предприниматели, что называется, лидеры первого поколения. Вчера он пахал землю и выгребал навоз из-под коровы, а сегодня решает судьбы страны. Поэтому эти люди все начинают заново изобретать. Возьмите проблему Киева. Поскольку заселили город и орудуют во власти не киевляне, им плевать на историческую память. У них нет ни уважения к этому месту, ни даже юношеской по нему ностальгии. Застраиваются даже детские площадки. У этих господ одна задача — сорвать деньги и, благодаря им, пополнить ряд людей, которые имеют роскошные хоромы где-нибудь в Конче-Заспе, машину с 6-литровым объемом двигателя, чтобы выбрасывать в атмосферу килограммы газа, и возможность отдохнуть где-нибудь в ЮАР или Кении на африканском сафари, как сегодня у наших богачей модно. Это такие стандарты. Это психология современного состоятельного украинца. Который не придумывает нового, в отличие от западных людей. Там самый последний обыватель любое действие подчиняет индивидуальному выбору, а у нас главная привычка и потребность — ходить строем. Никогда не забуду историю с одним своим закарпатским приятелем, который хотел купить именно такую полированную стенку, как у его соседа. Это не просто типичный, а клинически образцовый случай. дальше