Коли Ігор Пукшин влаштувався працювати заступником голови Секретаріату Президента, політичні опоненти почали говорити, що Віктор Ющенко узяв на роботу рейдера.
Про Пукшина говорили, що він забезпечував юридичну підтримку рейдерським схемам багатія Василя Хмельницького. Особливо «хвалили» рейдерський талант Ігоря Геляровича, коли секретаріат президента почав успішно впроваджувати в життя ідею дострокових виборів. Але не зважаючи на всі лихі судження на адресу Ігоря Пукшина, жоден політичний опонент не надав доказів рейдерських захоплень в яких би засвітився Пукшин.
Однак, коли журналіст зацікавився схемою захоплення готелю Товариства «Знання» біля Ботанічного саду в центрі Києва, то побачив сліди людей дуже-дуже близьких до Ігоря Геляровича. Кілька представників бізнес-родини останнього засвітилися в цьому «негарному» проекті і тим самим можуть попсувати репутацію одного з найвпливовіших людей президентського секретаріату.
А тепер з самого початку.
Товариству «Знання» в місті Києві належить два дуже ласих шматочки нерухомості – київський «Планетарій» та готель біля Ботанічного саду. Він був побудований, ще в часи радянської України силами Товариства «Знання», для того, щоб науковці-просвітники з регіонів приїжджаючи в столицю мали де посилитися подешевше.
Готель функціонує і нині — ціни в ньому найнижчі у Києві. Пріоритет в поселенні надається членам товариства, однак вільні ліжка здаються усім бажаючим, що приносить «Знанню» певний прибуток.
Однак нині над «Знанням» нависла загроза втратити свій готель.
Все почалося в далекому 2003 році, коли невідомо з якого дива ТОВ «Каштанове місто» отримало від Київради землю для будівництва житлово-офісного центру між будинками Микільсько-Ботанічна, 31 та Льва Толстого, 27.
Цей шматочок землі надзвичайно маленький для будівництва навіть хатки на курячих ніжках, до того ж половину простору між будинками займає готель «Знання». Дворик, який також планували забудувати будівничі також манюнький. Як таку діляночку можна було віддати під забудову?
Відповідь тут може бути лише одна — директор ТОВ «Каштанове місто» Денис Москаль, забудовник зі стажем і вміє відкривати двері в кабінети столичної влади. До речі, в цьому році він пройшов в Київраду. Напередодні виборів Денис Москаль формально склав з себе повноваження директора «Каштанового міста» однак це зовсім не означає, що він нині не має ніякого відношення до цієї фірми.
Однак повернемося в далекий 2003 рік — Товариство «Знання» тоді відмовило «Каштановому місту» будуватися у них на голові. Забудовники на кілька років пішли у підпілля, але в 2006 розпочали реалізовувати шахрайську схему, щоб заволодіти готелем і таким чином вбити двох зайців. З одного боку розв’язати собі руки у будівництві свого житлово-офісного центру між будинками плюс додати до нього 1000 кв. метрів готелю.
Для цього забудовники почали реалізувати абсолютно тупу рейдерську схему. Вони домовилися з директором готелю і той тихенько передав майно до статутного фонду ТОВ «Готельні інновації», яке було створене забудовниками спеціально для цієї махінації. Звичайно директор не мав жодних правових підстав розпоряджатися майном готелю, що належить ТОВ «Знання». «Це теж саме, як би піп продав церкву, а директор музею передав до статутного фонду, якої не будь фірми зали з кістками мамонта», — стверджує адвокат ТОВ «Знання» Анатолій Мороз.
Однак, щоб надати цим діям такий-сякий правовий вигляд шахраї забезпечили цілу низку сумнівних судових рішень, прийнятих в судах Харківської, Львівської області, м. Одеси та Києва.
В товаристві «Знання» випадково дізналися про махінації і почали себе захищати.
Позаяк правова позиція супротивників була відверто слабкою, то Товариство «Знання» домоглося успіхів, вигравало суди один за іншим, зокрема Апеляційний суд міста Києва.
Однак вже після рішення апеляційного суду ТОВ «Готельні інновації» продали готель «Знання», ще одному спорідненому підприємству «Заріччя-буд». Правоустановчим документом у договорі було зазначено вже скасоване рішення Шевченківського суду.
В середині 2007 року Товариство «Знання» виграє, ще один Апеляційний суд. Крім того, Міжвідомча комісія з питань протиправного поглинання визнає, що в ситуації з готелем «Знання» вбачаються ознаки рейдерства.
У товаристві з полегшенням зітхнули. Мовляв, відстояли своє.
Однак радіти було зарано.
У вересні 2007 року у ТОВ «Заріччя-буд» помінялися засновники. Схоже на те, що фірма була перекуплена, і нові власники повернулися до «готельного» питання.
У жовтні Вищій господарський суд раптово скасував ухвалу апеляційного. За тим нові власники «Заріччя-буд» домоглися в судах, ще кілька потрібних для себе рішень. Потуги товариства «Знання» в оскарженні закінчилися нічим.
«Ми почали думати, що наших опонентів підтримують впливові можновладці»,- розповів журналісту адвокат ТОВ «Знання» Анатолій Мороз.
Перші здогадки хто б це міг бути з’явилися, коли на засідання у Вищій господарський суд, як захисник «Заріччя» прийшов молодий чоловік, якого звали Роман Бабій.
«Ви що не знаєте, хто це такий!?, — зашепотіли представникам «Знання» знайомі у ВГСУ, -це ж людина Ігоря Пукшина!».
І справді, в Інтернеті можна знайти біографію цього юриста, де вказано, що він працював у юридичній фірмі «Пукшин і партнери», а нині за інформацією «ОРД» працює у фірмі «Юридичні радники».
До речі, ці дві фірми «Пукшин та партнери» та «Юридичні радники» одне й теж саме, у них навіть ОКПО спільне. Очевидно після того, як Пукшин перейшов працювати в секретаріат Президента він вирішив за краще перейменувати фірму, щоб не світити своє відоме ім’я в різноманітних процесах в тому числі і сумнівних з точки зору права та моралі.
Також за нашою інформацією Роман Бабій працює, ще в одній фірмі, що опосередковано належить Пукшину – «Статус». Загалом Бабій є давнім і перевіреним юристом, що трудиться практично у всіх юридичних фірмах створених Пукшином.
Звичайно поява юриста Бабія у справі готелю «Знання» саме по собі нічого не означає, нові власники «Заріччя-буд» просто могли найняти для себе успішного адвоката.
Однак, коли ми поцікавилися, хто ж став новими засновниками «Заріччя-буд», після чого ця фірма почала вигравати суди один за іншим, то побачив дуже знакові прізвища.
У вересні 2007 року новими засновниками ТОВ «Заріччя-буд» стали двоє осіб Єльник Павло Григорович та Юрченко Ігор Володимирович.
Павло Єльник – постать доволі відома. Він, наприклад, захищав Ющенка у Верховному суді під час Президентської кампанії. Щоправда, там він діяв не як самостійний юрист, а як представник компанії «Пукшин та Партнери» разом, з ще одним партнером Русланом Кирилюком.
Єльник давній партнер Пукшина – співзасновник практично усіх юридичних фірм, де фігурує Ігор Гелярович.
Він, як Василь Петьовка в бізнес-родині Балоги, чи мати Шуфрича в бізнес-родині Нестора Івановича.
Наприклад у своїй біографії він зазначає, що є партнером, тобто засновником фірми «Пукшин і партнери», яка нині називається «Юридичні радники». Також він разом з Пукшиним засновник фірми «Юридичні офіси». При чому він людина настільки надійна, що є в цій фірмі і директором і бухгалтером.
Навряд чи Єльник здійснює, якісь самостійні кроки, не узгоджуючи їх з Ігорем Пукшиним. Адже, хоч вони і партнери, але право першого голосу в бізнес-родині Пукшина за Ігорем Геляровичем.
Павло Єльник також депутат Дніпровської райради міста Києва від блоку Черновецького.
Самого Пукшина також називають представником Черновецького в секретаріаті Президента. Під час дострокових виборів в Києві, на Пукшина, як з рогу достатку сипалися обвинувачення, що він допомагає «космосу» втриматися за мерство, здійснює «юридичну підтримку» і не тільки..
Про зв’язки Пукшина з Хмельницьким в українському політикумі знають всі. Наприклад в 2005 юристи-партнери Пукшина вже згаданий Баулін та Андрій Богдан (http://forum.meta.ua/topic/p/42573.html) допомагали Іванову-Хмельницькому «дерибанити» ВАТ «Київодоканал». Однак останнім часом про зв’язки Пукшина-Хмельницького прийнято говорити натяками і в минулому часі. Хоча не варто бути такими категоричним.
В базі мінстату журналіст знайшов досить цікаву інформацію про останню корекцію такої організації, як «Центр розвитку українського законодавства».
Корекція відбулася відносно недавно 17 жовтня 2007 року, «Центр» повідомив мінстат, що в них новий керівник Олександр Баулін. А ось засновників він залишив тих самих – Пукшин Ігор та Василь Хмельницький. Більше жодної корекції не було. Отож Пукшин та Хмельницький досі одна команда. Хоча після дострокових виборів Хмельницький став депутатом Партії Регіонів, а Пукшин продовжує працювати біля Президента. Таким чином у впливових працівників секретаріату є свої люди в Партії Регіонів, а у «регіоналів» відповідно в секретаріаті президента.
Однак повернемося до бізнес-родини Пукшина. Новий директор «Центру розвитку українського законодавства» Олександр Баулін також входить в тісне коло людей, яким Пукшин особливо довіряє. Взагалі таких близьких партнерів у Ігоря Пукшина небагато. В усіх юридичних фірмах, де є засновником Ігор Пукшин, співвласниками фігурують одні й ті самі люди. Вони ж є працівниками, директорами та навіть бухгалтерами цих фірм. Всі ці особи схожі своєю молодістю. А також державними посадами, які вони або їх родичі отримали після призначення Пукшина в секретаріат президента.
Наприклад, батько Олександра Бауліна Юрій Баулін призначенний Президентом суддею Конституційного суду.
(До речі, це досить популярна в країні практика, коли батьки — судді на високих посадах, а їх діти дуже успішні адвокати.
Останнім часом адвокати простого походження просто плачуть від напливу золотої молоді, що приходять на засідання в дорогих костюмах, брендових годинниках і, маючи слабкі позиції, раптово виграють справи, бо в одного батько міністр, у іншого — голова суду, у третього — обласний прокурор і тд).
Вже згаданий вище Павло Єльник – депутат дніпровської райради міста Києва від блоку Черновецького.
Богдан Андрій — заступник міністра юстиції. Йшов 93 номером у списку «НУНС» у Верховну Раду.
Кирилюк Руслан має дуже цікаву посаду в секретаріаті — він очолює службу представництва у судах інтересів Президента Віктора Ющенка.
Всі перераховані особи в своїх біографіях зазначають що вони були партнерами у фірмі «Пукшин та партнери», а нині за інформацією журналіста є засновниками у фірм «Юридичні радники» та «Юридичні офіси» та інші.
Отже бізнес-родина Пукшина не просто займається юриспруденцією, а працює на досить високих посадах. Таким чином участь навіть одного представника такої бізнес-команди в ганебній рейдерській схемі кидає тінь на все поважне товариство в тому числі і самого Ігоря Пукшина.
Залишається лише сподіватися, що «дерибан» готелю «Знання» відбувається без відома Ігоря Геляровича.
Адже просто страшно уявити, що людина з команди Президента «прихватизовує» майно Товариства «Знання», що опікується українською книгою, займається просвітництвом, об’єднує десятки тисяч науковців, тобто «Знання» працює в тій сфері за яку так болить серце нашого Президента.
P.S.Автор цієї статті надіслав листа до Ігоря Пукшина з проханням надати свої коментарі стосовно викладеної вище історії готелю «Знання». Однак минуло кілька тижнів, а відповіді ми так і не отримали. В прес-службі секретаріату нам повідомили, що лист з питаннями був переданий Пукшину, однак він ніяк на нього не відреагував. «Якщо відповіді до сих пір не має, значить і не буде», — повідомили в секретаріаті.
Тетяна Чорновіл, спеціально для «ОРД»
