Даремно, ой даремно, Анатолій Степанович так нерозважливо «клюнув» на
запитання журналіста УП і став розпатякувати, як він у 2005 році дав
Кредісову «шанс проявити себе на
відповідальній посаді». Про такі речі треба мовчати. Хоча б тому, що «помаранчеву
революцію» герой нашого оповідання зустрів у Лук’янівському слідчому ізоляторі,
куди його привела палка любов до грошей.
Річ у тім, що майбутній заступник Міністра оборони України В’ячеслав
Анатолійович Кредісов за попереднього режиму мав невеличкий, але вельми
прибутковий бізнес, який вів на пару зі своїм батьком, давнім знайомим Анатолія
Степановича – завідувачем кафедри Інституту міжнародних відносин і ректором
Міжгалузевого інституту управління Анатолієм Івановичем Кредісовим. Бізнес
полягав у тому, що Кредісов-старший надавав комерційним структурам у оренду
приміщення Міжгалузевого інституту управління, а Кредісов-молодший збирав за це
з орендарів хабарі.
Бізнес був доволі успішним, доки сімейний тандем Кредісових не взявся вимагати
хабар у сумі 18 тисяч доларів США з директора Товариства «Квадрат» — такого
собі пана Калацького. Спочатку хабарники діяли за звичною схемою:
Кредісов-старший запевнив Калацького, що підпише договір оренди, як тільки
прохач домовиться про всі нюанси з його сином, а Кредісов-молодший пояснив
Калацькому, що для підписання угоди треба позолотити ручку. Але пан Калацький і
собі виявився не промах: збентежений апетитами «науковців», він озброївся
диктофоном і записав дві свої розмови з В’ячеславом Анатолійовичем, що мали
місце 10 і 17 серпня 2007 року. Після чого, 25 серпня 2004 року, офіційно
звернувся до Служби безпеки України з заявою. Прослухавши записи феєричних діалогів,
СБУ-шники негайно завели оперативно-розшукову справу, обвішали Калацького мікрофонами,
мов ялинку іграшками, і направили до майбутнього заступника міністра з пачкою
мічених 100-доларових купюр.
З якої саме халепи Анатолій Гриценко в наступному витягнув В’ячеслава Кредісова, живописує постанова
про порушення кримінальної справи, яку ми подаємо дослівно:
П О С Т А Н О В А
про порушення кримінальної
справи та прийняття її до свого провадження
місто Київ
27 серпня 2004 року
Слідчий з ОВС прокуратури
міста Києва Іщенко Е.Б., розглянувши матеріали перевірки за заявою Калацького
О.В. про одержання хабара ректором Міжгалузевого інституту управління
Кредісовим А.І. та його сином Кредісовим В.А., що надійшли з Управління СБ
України в м.Києві, —
В С Т А Н О В И В :
25.08.04 директор ТОВ «Квадрат»
та ТОВ «Торговий дім «Ярослав» Калацький О.В. звернувся до Управління СБ
України в м.Києві з заявою про те, що ректор Міжгалузевого інституту управління
Кредісов А.І. разом із своїм сином Кредісовим В.А. вимагають у нього гроші в
сумі 18000 доларів США за те, що Кредісов А.І., як ректор Міжгалузевого
інституту управління, надасть письмову згоду на передач приміщень Інституту по
вул. Вітряні гори, 10-Е та 10-В в м.Києві в оренду ТОВ «Квадрат» та ТОВ
«Торговий дім «Ярославь».
Будучи опитаним за даним фактом,
Калацький О.В. пояснив, що в період часу з липня по кінець серпня 2004 року він
декілька разів зустрічався з Кредісовим А.І. з метою вирішення питання про
надання ним письмової згоди про передачу приміщень Інституту по вул. Вітряні
гори, 10-Е та 10-В в м.Києві в оренду ТОВ «Квадрат» та ТОВ «Торговий дім
«Ярославь». При цьому Кредісов А.І. заявив, що всі розмови з цього приводу
необхідно вести з його сином – Кредісовим В.А., який уповноважений від його
(Кредісова А.І.) вирішувати всі питання, пов’язані з орендою приміщень
Інституту.
В свою чергу Кредісов В.А.
заявив, що його батько, як ректор Інституту, надасть письмову згоду на передачу
зазначених приміщень в оренду тільки після того, як їм буде передано 18000
доларів США за позитивне вирішення вказаного питання.
27 серпня 2004 року близько
11 години ректор Міжгалузевого інституту управління Кредісов А.І., знаходячись
у своєму робочому кабінеті у приміщенні Інституту по вул. Ушинського, 15 в
м.Києві, діючи навмисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою та у групі
зі своїм сином Кредісовим В.А., за виконання дій з використанням свого
службового становища в інтересах Калацького О.В., надав останньому письмові
згоди на укладання договорів оренди приміщень Інституту по вул. Вітряні гори,
10-Е та 10-В в м.Києві в оренду ТОВ «Квадрат» та ТОВ «Торговий дім «Ярославь».
Безпосередньо після цього Кредісов В.А. та Калацький О.В. вийшли на вулицю, де
біля приміщення Інституту, знаходячись у автомобілі останнього «Ніссан Х-Трел»
д.н. 420-88 АК, Кредісов В.А. за попередньою домовленістю та з єдиним умислом
зі своїм батьком Кредісовим А.І. одержав від Калацького О.В. хабар у вигляді 10
тисяч доларів США за позитивне вирішення вищевказаного питання на користь
Калацького О.В., що більше як у п’ятсот разів перевищує неоподаткований мінімум
доходів громадян і є хабаром у особливо великих розмірах.
Враховуючи, що органом
дізнання викрита злочинна діяльність Кредісова А.І. та Кредісова В.А. і зібрані
достатні дані, які вказують на наявність в їх діях ознак злочину, передбаченого
ст. 368 ч.3 КК України, керуючим вимогами ст. ст. 94, 98, 112, 113 КПК України,
—
П О С Т А Н О В И В :
- Порушити кримінальну справу відносно
Кредісова Анатолія Івановича та Кредісова В’ячеслава Анатолійовича за ст.
368 ч.3 КК України за фактом одержання ними хабара в особливо великому
розмірі. - Порушеній кримінальній справі
присвоєно реєстраційний номер №50-3662. - Порушену кримінальну справу прийняти
до свого провадження і негайно приступити до провадження по ній досудового
слідства. - Копію даної постанови направити
прокурору міста Києва.
Слідчий з ОВС
Прокуратури міста Києва
Молодший радник юстиції
Е.Б.Іщенко
«Брали» СБУ-шники Кредисова прямо біля його автомобіля. Мічені купюри були
вилучені з кишені хабарника в присутності понятих, зроблені змиви з рук, піджак
відправлений на експертизу (позаяк на внутрішній поверхні кишень залишилися
сліди барвника, якім були помічені гроші), і попрямував В’ячеслав Анатолійович
на чотири місяці до «діда Лук’яна». Що, одначе, не завадило Кредісову-молодшому
вже після звільнення з посади заступника Міністра оборони України розповісти в
інтерв’ю «Газеті по-українськи» (http://www.gpu.ua/index.php?&id=203410&eid=534)
зовсім іншу версію свого затримання. Мовляв: «Створив організацію підприємців
«Нова формація». Один бізнесмен заплатив мені членський внесок — 10 тисяч
доларів. А потім сказав, що це був хабар». Одначе, дозволимо собі не повірити
пану В’ячеславу. І нагадати йому, а також Анатолію Гриценку, що другий том
кримінальної справи містить на аркушах 26-29 протокол прослуховування аудіозаписів
розмов між Калацьким і Кредісовим, що відбувалися 10, 17 та 27 серпня 2004 року.
У ході цих розмов Кредісов-молодший неодноразово обіцяв Калацькому вирішити
питання про надання Міжгалузевим інститутом управління, ректором якого є Кредісов-старший,
листів-погоджень про згоду на укладання договорів оренди з фірмами Калацького,
а також обіцяв організувати подальше підписання відповідних договорів Фондом
державного майна. Але для цього, зі слів Кредісова-молодшого, Калацький має
передати йому 18 тисяч доларів: 10 тисяч зразу після отримання листів-погоджень
і решту 8 тисяч – перед підписанням договорів оренди. Ну, і як Гриценко не міг
«дати шанс» такій кмітливій дитині свого приятеля?
Шансьоньє та шансоньєтка
Як помітив прискіпливий читач, кримінальна справа щодо батька й сина
Кредісових була порушена за ст. 368 ч.3 Кримінального кодексу України –
«одержання хабара в особливо великому розмірі», при цьому головним фігурантом
справи, зрозуміло, мав бути Кредісов-старший, як службова особа, а його син –
лише співучасником. Одначе на першому ж допиті Анатолій Іванович Кредісов
заявив, що він уперше чує про якісь побори з орендарів і не несе ніякої
відповідальності за свого сина-шахрая, який, бачте, прикриваючися добрим ім’ям
батька, збирав з людей гроші і клав їх до себе в кишеню. Слідчий від такого
цинізму, звісно, трохи отетерів, але, справу відносно батька таки довелося
закривати. Бо, дійсно, окрім свідчень Калацького ніяких інших доказів злочинної
діяльності Кредісова-старшого здобуто не було: гроші передавалися не в кабінеті
ректора, а в автомобілі його сина, та й на записах розмов з вимаганням хабара були
лише голоси Кредісова-молодшого та Калацького. Тому 24 вересня 2004 року той же
слідчий з особливо важливих справ прокуратури м.Києва Іщенко пред’явив
В’ячеславу Кредісову обвинувачення по двох статтях Кримінального кодексу –
підбурювання на дачу хабара (ст.ст. 27 ч.4, 369 ч. 1) та шахрайство в особливо
великих розмірах (ст. 190 ч.4).
Доки В’ячеслав
Анатолійович парився на нарах, досудове слідство хутенько добігло кінця й
наприкінці грудня 2004 року слідчий направив був обвинувальний висновок на
затвердження першому заступникові прокурора м.Києва Дичаковському. Максимум за
п’ять днів прокурор мав поставити на обвинувальному висновку свою закарлючку й
направити справу до суду. Але тут трапилося те, що Анатолій Степанович у своєму
інтерв’ю скромно назвав словосполученням «дати шанс». Одним словом, передача
справи до суду різко загальмувалася, а обвинувачений Кредісов покинув стіни
Слідчого ізолятора №13, позаяк слідчий не наважився внести до суду подання про
продовження строку тримання його під вартою. І слідчого можна зрозуміти – щойно
відбулися президентські вибори, на засніженому Майдані досі стояли намети, весь
Київ був увішаний помаранчевими стрічками, а по кабінетах Київської міської
прокуратури ходили й грюкали кулаками по столу майбутні міністри, вимагаючи
«дати шанс» сину завкафедрою Інституту міжнародних відносин – ректору
Міжгалузевого інституту управління. Головний ідеолог передвиборного штабу
Ющенка Анатолій Гриценко готувався очолити
Міністерство іноземних справ і добирав собі команду. Щоправда, чомусь по
камерах Лук’янівського СІЗО.
Втім, до честі тодішнього керівництва Київської міської прокуратури треба
сказати, що як не викручували руки прокурору Дичаковському та слідчому Іщенку керманичі
бабок парасок, закривати кримінальну справу відносно Кредісова в прокуратурі
відмовилися категорично – не той випадок. Обмежилися лише звільненням пана
В’ячеслава на підписку про невиїзд. І тоді у бій вступила важка артилерія.
Щойно Гриценко отримав під оруду замість омріяного МЗС Міністерство оборони
України, як на стіл Ющенкові був покладений на підпис Указ про призначення
Кредісова заступником міністра – у статусі обвинуваченого в шахрайстві та
підбурюванні на дачу хабара. Читаємо й сміємося:
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про призначення В.Кредісова
заступником Міністра оборони України
Призначити КРЕДІСОВА
В’ячеслава Анатолійовича заступником Міністра оборони України.
Президент України
В.ЮЩЕНКО
М.Київ, 19 лютого 2005 року
№287/2005
А прокурору Києва добрі люди (правда, Святославе Михайловичу?) прямо
пояснили, що народний президент краще знає, хто шахрай, а хто не шахрай. І
стали в прокуратурі думати, як справу закрити. Але зробити це за реабілітуючими
обставинами – відсутність події злочину, відсутність в діях Кредісова складу
злочину чи недоведеність його вини –
було неможливо. Принаймні, ніхто на себе таку відповідальність не брав. Тоді
Анатолій Степанович погодився на те, щоби справа відносно його заступника була
закрита за нереабілітуючими обставинами – тобто визнати Кредісова в суді
злочинцем, але звільнити від покарання й судимості.
(далі буде)
Володимир Бойко, спеціально
для «ОРД»
