І тим не менш, зараз Юрій Луценко хоче стати міністром внутрішніх справ.
— А чому б і ні? Політики, Стасе, не можуть бути кращими від народу. Який народ – такі й міністри. Талейран був правий, коли говорив, що кожен народ гідний свого уряду. Як міністр внутрішніх справ Луценко цілком відповідав вимогам українського народу, одна половина якого на президентських виборах проголосувала за колишнього грабіжника з двома судимостями, а друга – за афериста й розкрадача грошей банку „Україна”. Ти ж, мабуть, у курсі, що кримінальна справа проти Ющенка, порушена через зникнення 25 мільйонів доларів з банку „Україна”, була закрита за нереабіалітуючими обставинами – у зв’язку з тим, що сплинув строк притягнення до кримінальної відповідальності?
Більш того, порядна людина ніколи не буде сприйнята нашими виборцями й за неї ніхто не стане голосувати. Приклад – той же Василь Цушко, патологічно чесна людина. Ми ж, Стасе, знаємо, що він – людина небагата. Ніколи чужої копійки не поклав до кишені. І іншим не дозволяв. Можна не погоджуватися з його політичними поглядами, стьобатися з його колгоспного вигляду, але ніхто не може закинути йому нечесність чи користолюбство.
Пам’ятаєш, скільки років він, депутат Верховної Ради, приїздив у парламент на старій „Волзі”, сидячи сам за кермом? З нього ж ДАІшники сміялися – депутат і не може найняти собі водія. Скільки Луценко копав на нього компромат – ну і що, щось знайшов? Але Цушко та подібні йому люди не можуть мати в Україні ніякої політичної перспективи. Оскільки з порядних людей українські виборці сміються й називають їх „Вася з водокачки”. Бо якщо не краде – це не лідер. Такий наш український менталітет. Ось Луценко – інша справа. Квартиру має в „Царському Селі” на Печерську, відпочиває в п’ятизіркових готелях на Кіпрі. А хіба може очолювати правоохоронний орган людина, яка не має ніяких доходів, окрім зарплатні, не краде, живе в звичайнісінькій квартирі на Оболоні, відпочиває в рідному селі й харчується не в елітних ресторанах, у в себе на кухні? З точки зору більшості українців – категорично ні. Нація злодіїв.
— Отже, ти вважаєш, що байдужий до грошей Цушко був непоганим міністром внутрішніх справ?
— Януковичу Цушко менше за все потрібний був на посаді міністра – „регіонали”, як ти пам’ятаєш, хотіли посадити в міністерське крісло Миколу Джигу. До речі, у випадку, якщо Джига став би міністром, я не виключаю, що Луценко та деякі його соратники балотувалися б у народні депутати з тюремної камери. Так що Юрій Віталійович даремно на Цушка наїжджає. Міністром мав бути Джига, але втрутився Мороз – цьому старому маразматику треба було конкурента на лідерство в Соцпартії випхнути кудись подалі від парламенту, а Цушко на це й повівся. І погодився керувати МВС, обкладений з усіх боків „донецькими” заступниками, призначеними без згоди Цушка постановами Кабміну відповідно до Закону України „Про Кабінет Міністрів”.
Чи багато можна зробити в таких умовах? Що міг – то робив. Наприклад, саме завдяки Цушку міліція перестала брати участь у рейдерських захопленнях підприємств, він навів порядок з функціонуванням приватних охоронних структур (здається, чотири десятки з них були навіть позбавлені ліцензії), провів інвентаризацію майна та господарських угод Міністерства – а цього взагалі ніколи раніше не робилося. Між тим, народ навіть не розуміє, що МВС – це колосальна господарська структура, в якій працює 300 тисяч осіб. Однієї лише землі міліція займає 97 тисяч гектарів. Але, як виявилося, держакти видані тільки на 3 тисячі гектарів. Вся інша земля – наче як безхазяйне майно. Достатньо лише начальникові обласного управління трохи пересунути паркан біля своєї установи, і незаактований шмат землі можна сміло продавати. Ти думаєш чому попередник Цушка здійняв такий ґвалт після оприлюднення даних інвентаризації? Чи інший приклад – коли Цушко „перекрив кисень” народному депутату від Партії Регіонів Василю Грицаку , який монополізував виготовлення бланків паспортів та інших документів суворої звітності. Я достатньо обізнаний в цій історії, оскільки відслідковував діяльність Грицака десь з 2003 року. Запевняю, що зловживання з цими бланками були колосальні.
А реєстрація автомобілів? – Ти ж, мабуть, у курсі, що в останні тижні перебування Луценка на посаді міністра внутрішніх справ СБУшники виявили підпільний сервер у Запоріжжі, через який ДАІ здійснювало реєстрацію „двійників” – краденим або не розмитненим автомобілям привласнювалися номери держреєстрації, вже видані раніше. А послуги ДАІ, гроші за яких йшли не в Держказначейство, а приватним фірмам, відкритим колишнім начальником УДАІ Коломійцем? — Усьому цьому було покладено край.
Звісно, були й прорахунки. Як на мене, Цушко зробив три величезні помилки. По-перше, коли погодився стати міністром внутрішніх справ. По-друге, коли написав заяву про відставку — якщо вже взявся за нову роботу, то треба було йти до кінця. Щоправда, він ледь ноги пересуває після отруєння, але все однаково кидати посаду йому було не варто. А по-третє, коли під час відомих подій у Генеральній прокуратурі в травні 2007 року Цушко дозволив вийти з приміщення на Різницькій Плющу та Гелетею. А треба було надягати на них наручники та відправляти в Ізолятор на Подолі – за невиконання законних вимог працівників міліції.
— А ти Цушку про це говорив?
— Після призначення Цушка міністром внутрішніх справ я жодного разу не був на Богомольця, 10, і під час перебування Цушка в кріслі міністра внутрішніх справ не спілкувався з ним ані особисто, ані через посередників. Я не належу до категорії людей, які лізуть з порадами чи нав’язують своє товариство, а він моєю точкою зору не цікавився.
— І як ти уявляєш затримання Гелетея та Плюща?
— А що тут уявляти: відповідно до Закону України „Про міліцію” та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Спецзасіб „браслети ручні”, особистий огляд, камера в ІТТ, адмінматеріали в Печерському суді. А суд вже нехай вирішує – випускати Гелетея з Плющем, чи призначати їм 15 діб адмінарешту за непокору міліції. Президент же на кожному розі язиком плескає, що в нас тепер всі рівні перед законом.
Давай на хвилинку замислимося, що ж насправді відбувалося в Києві в квітні-травні 2007 року. Як тільки Ющенко затіяв комедію з розгоном парламенту, „регіонали” зразу стали розшукувати матеріали про злочинну діяльність Балоги. А матеріалів тих – матінко рідна – ціла купа. Причому, не треба нічого копати, бо кримінальні справи за мотивами діяльності Віктора Івановича раніше вже неодноразово порушувалися, але були потім незаконно закриті. Тож заступникові Генпрокурора треба було лише витребувати ті справи та поскасовувати постанови про закриття. Який Кузьмін не дуркуватий, але така робота йому цілком по-плечу. У Секретаріаті Президента почалася паніка. Бо з Ющенком Генпрокуратура нічого зробити не може – лише внести в парламент подання про імпічмент. Втім, і це було б вкрай неприємно, бо кількості голосів для початку процедури імпічменту цілком вистачало. А Балогу можна було без проблем „закривати”. І брата Балоги також – за контрабанду. А тут ще „помаранчеві” депутати заяви про складання депутатських повноважень написали. А майже на кожному — як не розкрадання коштів, так шахрайство з фінансовими ресурсами чи ухилення від сплати податків
До речі, зі мною консультувалися відносно Шкіля. Це ж я підкинув „регіоналам” ідею про його арешт, яку так і не встигли втілити. Він же – досі обвинувачений у справі „9-го березня”. Інші УНСОвці вже відсиділи й вийшли на волю, а справа щодо Шкіля була призупинена через його депутатство.
— Тобто, ти вважаєш Шкіля винним?
— Стасе, Господь з тобою. Якби я 9 березня 2001 року був би в Києві, то, напевно, також би вийшов разом з Андрієм Шкілем, Тетяною Монтян і Тетянкою Чорновіл до пам’ятника Шевченка. Але ж Ющенко з Плющем таких як Шкіль раніше називали „фашистами” за те, що вони насмілилися виступити проти режиму Кучми. Соратники Шкіля досі не реабілітовані. Всі ті, хто фальсифікував справу проти УНСОвців, при Ющенку пішли на підвищення. Чому в такому випадку громадянин Шкіль має перебувати на волі? Бо каже ж Президент – закон один для всіх. Ну, якщо так, то Шкіль також має предстати перед судом – як і інші УНСОвці. Я й кажу слідакам: хлопці, затримуйте громадянина Шкіля, який склав депутатські повноваження, і відправляйте його на Лук’янівку. Санкція на арешт вже була колись видана, повторна санкція в даному випадку не потрібна. Послухайте Президента та виконайте вимогу закону.
— Ну ти й гад…
— А ти думав. Я ж не винуватий, що в Ющенка проблеми з мозковою діяльністю. Треба ж було спочатку кумекати, а вже потім укази підписувати.
Одним словом, у квітні 2007 року з Секретаріату Президента можна було писати картину „Пожежа в будинку розпусти”. Єдиний вихід у Балоги – почати мутити воду в Генпрокуратурі. Кинувся Балога до Піскуна – давай ми тебе повернемо на посаду Генерального прокурора. Піскун не проти, хоча і їжаку було зрозумілим, що заважати розслідувати справи він не стане. Але головним для Ющенка й Балоги було – хоча б на кілька днів паралізувати роботу Головного слідчого управління ГПУ. Бо сам розумієш – слідаки народ ушлий, вони ніс тримають завжди по вітру й у період кадрових пертурбацій намагаються ніяких різких рухів не робити.
Одним словом, послав Балога Онищука в Шевченківський райсуд до судді Юрія Кухайлешвілі. А Кухайлешвілі взагалі все однаково, що в судових рішення писати – аби гроші платили. Ну, написав Кухайлешвілі рішення про поновлення Піскуна на посаді Генпрокурора, печатку поставив, і за півгодини Святослав Михайлович вже грів зад в омріяному кріслі. А Кузьмін між тим продовжує копати. Тоді Балога з розпачу відправив у Генеральну прокуратуру Гелетея з Плющем, а з ними – загін президентських охоронців, без форми, без документів, але озброєних нунчаками. У будинок ГПУ вони ввірвалися якраз під час засідання Колегії Генпрокуратури. Іменем тарабарського короля заблокували Піскуна й оголосили, що з цього моменту Генеральним прокурором буде Шемчук. Щоправда, відповідно до Конституції Генпрокурора призначає й звільняє не Гелетей, а Верховна Рада, але кого це цікавить у цій країні? Баби параски аж верещали від захоплення, що нарешті в народного Президента з’явився власний Генеральний прокурор – почитай сайт „Майдан” того часу.
Ну ось, тоді помічник Піскуна телефонує по урядовому зв’язку в МВС і викликає наряд міліції. Приїхав Цушко в Генпрокуратуру, бо випадок, дійсно, унікальний, а там – якісь особи в цивільному й нунчаки. І Гелетей, який командує… Ні, Цушко був неправий. Треба було Гелетея брати за барки й у буцегарню – щоби баби параски, нарешті, зрозуміли, що Конституція пишеться не для того, щоби хоружівський бухгалтер підтирав нею свій августіший зад.
І чим все це закінчилося? – Після того, як Ющенко невдало спробував розгромити Головне слідче управління силами внутрішніх військ і знищити компромат на Балогу, йому все однаково довелося домовлятися з Януковичем. І поновлювати статус-кво в Генеральній прокуратурі. Тепер вже Балога з Колесниковим – ліпші друзі й Кузьмін взявся працювати на Балогу. До речі, той факт, що Сірожа Ленський виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи у зв’язку з отруєнням Цушка „через відсутність події злочину” – найкращий тому доказ.
— Так все ж таки, отруєння було?
Для того, щоби достеменно відповісти на це запитання, треба спочатку порушити кримінальну справу та провести певні слідчі дії. Зокрема – призначити кілька експертиз, провести виїмки документів у МВС, перш за все – журналу реєстрації відвідувачів, допитати свідків. Є неспростовний факт – міністру внутрішніх справ раптово стало погано на робочому місці, діагноз в Україні поставити не вдалося, Цушка відправили за кордон, і там у його крові німецькі лікарі виявили дигоксин і теофілін у смертельних концентраціях. Це, Стасе – факт, а факти, як відомо, річ вперта.
Всі ж документи щодо Цушка вже неодноразово друкувалися. Зокрема – дані токсикологічних досліджень, що проводилися в двох клініках – міста Бремен і міста Рамштайн. Висновки обох лабораторій були ідентичними. Зокрема концентрація теофіліну склала, здається, біля 640 мг/л, а максимальна допустима концентрація цього препарату в крові – 17 мг/л. Причому аналізувалася плазма крові, відібрана в Цушка ще в Україні. А з тим, щоби ніхто не міг сказати, що взірці підмінили по дорозі, було зроблено також генетичний ДНК-аналіз, який підтвердив, що плазма належить саме Цушку Василю Петровичу. Зазначу також, що теофілін у медичній практиці зараз практично не використовується – є значно ефективніші препарати. Отже, у кров Цушка ця гидота потрапити під час медичних маніпуляцій не могла. Отруєння теофіліном дає клінічну картину, дуже схожу на інфаркт міокарду. Але специфічних методів лікування не існує. А тепер скажи мені, як можна за таких обставин відмовляти в порушенні кримінальної справи через „відсутність події злочину”? – Правильно, ніяк. Тому жоден слідчий в Генеральній прокуратурі не погодився підписати відмовну постанову, бо всі ж розуміють, що Цушка отруїли. Постанову підписав особисто начальник відділу Сірожа Ленський, якому вже нема що втрачати – його все однаково з ГПУ скоро виженуть.
— Але невже отруйники могли діяти так безглуздо – труїти препаратом, який легко ідентифікується?
— Чому безглуздо? По-перше, встановити сам факт отруєння, а тим більше виявити агент — завжди дуже непросто. Бо це можливо зробити лише тоді, коли точно знаєш, що саме треба шукати. Ось тобі приклад – Степан Бандера був отруєний, як відомо, синільною кислотою. Ціаніди дають дуже характерну патоморфологічну картину, поставити під час розтину діагноз отруєння синільною кислотою нескладно. Тим не менш причину смерті Бандери вдалося встановити лише після того, як його вбивця прийшов до поліції та покаявся. А теофілін – це не синільна кислота, ніякої характерної картини він не дає. Лікарі запідозрили отруєння лише після того, як в крові Цушка були виявлені метаболіти, що містять сірку. Почали досліджувати, яка саме речовина могла ці метаболіти утворити, і тільки тоді вийшли на теофілін.
А по-друге, всі ж знають, що в Цушка немає грошей на лікування за кордоном. Якби друзі не проплатили б його поїздку до німецької клініки, він би сконав у Феофанії, де ніхто б ніколи не шукав ніякий теофілін. Поставили б діагноз „інфаркт міокарду”, і з тим би діагнозом поховали.
— А ти знаєш, хто і як отруїв?
— Розкрити отруєння Цушка ніяких складнощів не становить, позаяк теофілін, скоріше за все, був всипаний йому одним із відвідувачів у склянку з водою, що стояла на робочому столі. Але займатися цим я не маю ніякого бажання. Як не маю ніякого бажання описувати в пресі, що ж саме трапилося наприкінці травня в Генеральній прокуратурі і для чого Ющенко кинув внутрішні війська на Київ. Тобто, спочатку я, звісно, взявся був писати про все це. Але як тільки на парканах з’явилися написи „Цушко – герой” і „Цушко врятував Україну”, я плюнув і сказав собі: нехай вони всі один одного перетруять. Бо таких ідіотів, як наші політики, світ ще не бачив.
— До речі, а хто робив ці написи?
— Як хто? – Народний депутат України Євгеній Філіндаш разом з братами по розуму. Уявляєш картину – Цушко в реанімації, лікарі не знають, як витягнути людину з того світу, а керівник молодіжного крила Соціалістичної партії Женєчка Філіндаш паркани обмальовує. Це він у такий спосіб агітував голосувати за Соціалістичну партію. А він у людини спитав дозволу використовувати її ім’я для парканних написів? Піонер-герой, блін. Читав я недавно одкровення Женєчки на „Українській правді”. Мовляв, у поразці социків на виборах винуватий Мендусь, креативу, мовляв, було мало. Нехай Філіндаш у дзеркало на себе подивиться, пропагандист хєров. Оці написи – це і є свідчення розумового рівня Філіндаша.
Господи, Стасе, що ми з тобою обговорюємо?
— Як що? — Книжку, яку активісти Бродського надрукували з вкрадених у тебе матеріалів.
— Отож. До речі, а ти знаєш, що під час захоплення Гелетеєм будинку Генеральної прокуратури йому був підпорядкований спецпідрозділ СБУ „Альфа”? Наливайченко перелякався й, від гріха подалі, не став влазити в цю аферу, натомість тимчасово перепорядкував „Альфу” провокатору Гелетею. Втім, зараз Балога вирішив підстрахуватися й створив власний спецназ – при Управлінні державної охорони організовано загін швидкого реагування під назвою „Булат”. Про всяк випадок – якщо раптом якогось суддю треба буде замінити. Чи спікера парламенту, наприклад. Народний Президент вкупі зі своїм вірним завідувачем канцелярії вирішили не обтяжувати себе всякими там конституціями. Ющенку треба про другий термін думати, а виграти вибори законними методами він вже не зможе ні за яких обставин. Якщо навіть „донецькі” й напхають на його користь повні скриньки фальшивих бюлетенів. Бо зараз у резерві Віктора Андрійовича – лише Закарпатська, Донецька й Луганська області, а цього замало для перемоги на президентських виборах. Одна надія — на спецзагін „Булат”.
— Ющенко все погрожує Цушка посадити за те, що той став перешкоджати Гелетею орудувати в Генеральної прокуратури. Ти думаєш, це реально?
— Абсолютно нереально. Окрім колосального скандалу й викриття балогиних провокацій Ющенко на цьому шляху не отримає нічого. Ти знаєш, хто адвокат у Цушка?
— Казали, що Андрій Федур.
— Юрій Олександрович Василенко. Колишній суддя Апеляційного суду Києва, що в 2002-му році порушив кримінальну справу проти президента Кучми. Я подивлюся, що Василенко з усіма цими балогинськими юристами зробить – рейдером Пукшиним та його компанією. Сподіваюся, в Україні не має жодної людини, яка насмілиться сказати, що Юрій Олександрович стане захищати неправу людину. Було б непогано, якби Юрій Луценко, що розповідає про „Васю з водокачки”, прокоментував би наявність у Цушка такого адвоката. Втім, я думаю, що Юрію Віталійовичу стане скоро не до коментарів, бо „донецькі” в спокої його не залишать. Історія з Пенчуком та його раптовим каяттям – це ж була остання проба сил перед остаточним боєм.
— Ти думаєш, що свара між Луценком й Колесниковим завершиться висуненням обвинувачення за мотивами допитів Пенчука?
— Ні, Пенчук з Бродським – це вже бита карта. Балога з Колесниковим переконалися, що більше на Генеральну прокуратуру України покладатися не можна. Бо ж кажу тобі – Кузьмін з Сірожою Ленським до розумової діяльності мало придатні й висунути Луценкові переконливе обвинувачення вони не зможуть.
— Саме тому протокол допиту Пенчука й був так швидко знятий з „Обозу”?
— Звісно ж, народ, який орієнтується в підвалинах української правоохоронної системи, зразу ж став стьобатися з цього протоколу. Бо такої дурні я ще в житті не читав. А пригадай, скільки сміху було з „протоколів про вчинення корупційного діяння”, які Кузьмін, точніше – його слідак Медведєв – склав наприкінці 2006 року на Луценка. Вочевидь, Бродському хтось підказав не ганьбити остаточно „Обозреватель” вміщенням подібних фальшивок. Та й я ж йому казав те ж саме.
Отже, мій прогноз: якщо Балога буде керувати країною бодай впродовж найближчих шести місяців, на Юрія Луценка очікують великі неприємності. Причому, не врятують його ані народна любов, ані кишеньковий Генеральний прокурор. До речі, у перших числах серпня 2006 року, як тільки Луценко був призначений міністром в Уряд Януковича, я коментував на радіо „Свобода” це призначення. І говорив, що сидіти в міністерському кріслі Луценко буде недовго, оскільки проти нього найближчим часом порушать кримінальну справу. Хіба я помилився?
Більш того, „донецькі” докладуть усіх зусиль, щоби й зараз Луценко отримав якусь посаду в уряді. Найкраще – посаду міністра внутрішніх справ. Бо в Балоги з Колесниковим ідея-фікс – надягнути на Луценка наручники, коли той буде керувати міліцією. Ну є в людей така забаганка. А вже після цього на МВС можна буде безперешкодно ставити балогинського провокатора Гелетея. До того ж перехід в Уряд позбавить Юрія Віталійовича депутатської недоторканності.
Втім, Луценко сам певною мірою винуватий у своїх проблемах. Оскільки єдине, чого не можна було йому робити – це лаятися з „донецькими”. Або, якщо вже лаятися, то жити чесно. Одне з двох. Але зараз про це пізно говорити.
От тільки висувати обвинувачення Луценкові буде слідчий СБУ, а не Генеральної прокуратури, яка вийшла в „донецьких” з довіри. Причому, фабулу обвинувачення спрогнозувати не важко – за використання вертольотів внутрішніх військ для сімейних польотів у Крим. Щоправда, Служба безпеки не може ані порушувати, ані розслідувати подібні справи – відповідні статті Карного кодексу належать до підслідності міліції. Тому спочатку треба провести „обкатку”, подивитися, як народ буде реагувати на висунення обвинувачення діючому міністру, яка буде реакція в Генеральній прокуратурі, парламенті. Цапом-відбувайлом призначений Рудьковський, який вже всім порядком набрид. На нього в СБУ накопали аналогічний компромат – поїздка в Париж державним коштом у неслужбових цілях.
СБУ, яка, по суті, є філіалом Секретаріату Президента, зараз буде тягати Рудьковського, як мавпа газету. Під захоплені коментарі бабок парасок, ясна річ. Бо для тих бабок поняття „підслідність”, „процесуальна чистота”, „законність” – то є порожній звук. Бабки параски взагалі ніколи не зрозуміють, що законність не може бути вибірковою – такою, що поширюється на Рудьковського й не поширюється, наприклад, на Ющенка. „Вибіркова законність” – це найгірша форма беззаконня… Причому найбільше вітати кримінальне переслідування Рудьковського буде якраз Луценківська „Народна самооборона”. Втім, недовго… От побачиш – Юрій Віталійович буде відсторонений від посади в Уряді в порядку статті 147 КПК України постановою слідчого. А Ющенко з Балогою будуть розводити руками й пояснювати народові, що закон один для всіх. Мовляв, якщо проти переслідування Рудьковського ніхто не протестував, то чому має уникати кримінальної відповідальності Луценко за аналогічні діяння?
— А Луценко це розуміє?
— Нічого він не розуміє. Луценко думає, що карикатури, які він рисує на Балогу в фотошопі й викладає на сайті „Дурдом” – то є верх політичної інтриги.
Добре, Стасе, давай вже будемо розбігатися. Ніч на дворі.
беседовал Станислав Речинский
предыдущие статьи:
http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52142.html
http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52146.html
http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52150.html
http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52155.html
http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52169.html
http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52209.html
