Колишній заступник начальника УБОЗ у Донецькій області полковник Єрохін тримав касу виборчого штабу кандидата в Президенти України Віктора Федоровича Януковича. Грошима розпоряджався Андрій Клюєв, але готівка була в руках Єрохіна, який у листопаді 2004 року жив у Києві в „Прем’єр-Паласі”. О, до речі, пригадав... Десь наприкінці 2004 року на „Обкомі” була публікація про те, що під час кампанії по виборах Президента, віце-прем'єр Клюєв переказував гроші, призначені для ремонту енергоблоку на Хмельницькій АЕС, якимось незрозумілим фірмам у Макіївці Донецької області. Платіжні доручення навіть друкували. Так ось, „незрозумілі фірми” – це були „конверти” Єрохіна, які Ромчик відкривав у „піддашних” макіївських банках. дальше

В ночь 2-го ноября на печально известной трассе на Конче-Заспу произошло очередное ДТП, по традиционной уже для этого места схеме. В машину молодого корреспондента еженедельника "CN-Столичные новости" Вячеслава К., возвращавшегося в Киев из рабочей поездки, на бешенной скорости выехав на встречную полосу, врезался джип Toyota. Удар был такой силы, что у столкнувшихся автомобилей отлетели колеса. Впрочем, именно это и спасло жизнь журналисту, в противном случае лобового столкновения было бы не избежать. По традиции за рулем джипа оказался хорошо выпивший сын высокопоставленных родителей в сопровождении охранника. По традиции, при разрешенной скорости 60 км в час, машина с vip-водителем превышала ее более чем в два раза. По традиции, мажорный "ребенок" принялся в первую очередь звонить папе, а вовсе не в скорую помощь (в то время как в искореженном автомобиле человек истекал кровью). Помощь пострадавшим оказывали случайные свидетели аварии. дальше

Нездоровая борьба за столичную землю скоро приведет к тому, что в Киеве не останется ни одного завода. И наш явно перенаселенный и вообще «перегретый» город станет городом высоток, супермаркетов и автомобильных пробок. Возможно, с точки зрения экологии, это и неплохо, что в Киеве не будет заводов. Но, ведь этих заводов, причем, высокотехнологичных, не будет не только в Киеве, их не будет вообще в Украине. Неужели мы деградировали настолько, что уже не можем ничего производить? Сейчас любители «быстрых» денег нацелились на завод имени Патона. Что не удивительно, учитывая то, что завод расположен на земельных участках площадью 3,8 и 6,4 гектаров, которые находятся на улице Кудри, 5 в Печерском районе и на улице Новопироговской, 66 возле Столичного шоссе. дальше

Спортивный комментатор «НТВ-Плюс» Владимир Маслаченко прокомментировал назначение Юрия Семина главным тренером киевского “Динамо”: “Большой минус для “Локомотива”, что руководство клуба не смогло договориться с Семиным, и в итоге экс-тренеру сборной России пришлось покинуть команду. Такие специалисты на дороге не валяются, даже на железной.”
“Всю информацию с тренерскими рокировками мне пока переварить трудно. Но меня удивляет и “Динамо” своим шараханьем. У бело-голубых под рукой был специалист высокого класса Олег Владимирович (Блохин)”- отметил легендарный футбольный вратарь прошлых лет.
Эксперты указывают на кризис в последнее время в игре “Динамо”, команда вновь не смогла пробиться далее первого группового турнира Лиги чемпионов УЕФА.
Пресса пишет о возможном назначении ушедшего в отставку с поста тренера национальной сборной Украины Олега Блохина главным тренером российского ФК “Москва”.
Юрий Семин владеет 15% акций ФК “Локомотив”. 70% акций “Локомотива” принадлежит “Российским железным дорогам”, 15% — бывшему президенту клуба Валерию Филатову.

 дальше

„Чи був покійний моральною людиною?” – питався Остап Бендер у жалобній промові над могилою Михайла Самуелійовича Паніковського, людини без паспорта. І сам же відповідав: „Ні, покійний не був моральною людиною”. 19 січня 2007 року на харківському цвинтарі над могилою Євгенія Петровича Кушнарьова - колишнього мера Харкова, екс-губернатора Харківської області та екс-керівника Адміністрації Президента Кучми, народного депутата України й голови комітету Верховної Ради з питань правової політики - лунали інші промови. Говорили про великого патріота України, що являв собою взірець законослухняності та відданого служіння своєму народові. Говорили й заяложену фразу про підступну смерть, яка забирає найкращих. Про вічну пам'ять у серцях вдячних харків'ян і всього прогресивного людства. Про гаряче серце, яке перестало битися в палаті інтенсивної терапії Центральної районної лікарні Ізюмського району Харківської області. А потім вбиті горем друзі небіжчика з гамором попрямували до накритих столів, де „за слов'янським звичаєм” пом'янули свого дурисвіта, що на 56-му році життя отримав у бочину свинцеву кулю 30-го калібру, яка валить на смерть дикого вепра з першого ж пострілу. І там, підігріті улюбленим напоєм „великого громадянина й патріота”, розказували один одному іншу історію. Про те, як Євгеній Петрович поїхав з друзями полювати на кабана. дальше